Рішення

від 25.01.2023 по справі 927/1082/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

25 січня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1082/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ТЕХНОВА",

код ЄДРПОУ 24100060;

вул. Предславинська, 31/11, офіс 87, м. Київ, 03050;

ел. адреса: office@tehnova.com.ua

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Чернігівська швейна фабрика" "Елегант", код ЄДРПОУ 05502634;

пр. Перемоги, 41, м. Чернігів, 14017

предмет спору: про стягнення 139720,63 грн

Учасники справи не викликались.

Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "ТЕХНОВА" подано позов до Приватного акціонерного товариства "Чернігівська швейна фабрика" "Елегант" про стягнення 139720,63 грн, з яких: 109623,91 грн основного боргу, 11321,33 трьох відсотків річних та 18775,39 грн інфляційних нарахувань.

Позов обґрунтований порушенням відповідачем умов договору №75 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01 жовтня 2001 року.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3, п.8 ч.4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує ціну позову. У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07 грудня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу встановлено строк протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; відповідачу встановлено строк протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.

Про отримання відповідачем 13 грудня 2022 року ухвали господарського суду від 07 грудня 2022 року свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення у матеріалах справи.

28 грудня 2022 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив стосовно позовних вимог. Мотивуючи свої заперечення, відповідач зазначив, що відповідач повністю виконав свої зобов`язання. Згідно п. 7.1.3. Договору саме Постачальник несе відповідальність за недостовірність нарахувань за фактично відпущену теплову енергію Споживачу у випадку надання ним потрібних та своєчасних відомостей. Відповідач у свою чергу своєчасно надав показаня лічильника теплової енергії та здійснив оплату на основі отриманих від Позивача рахунків-фактур за спожиту теплову енергію за жовтень-грудень 2018 року (№0075 від 30.11.2018 та №0075 від 31.11.2018). Факт оплати та узгодження сторонами об`ємів спожитих послуг та застосованих тарифів, підтверджують підписані сторонами Акти.

16 січня 2023 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив стосовно тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд встановив:

01 жовтня 2001 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "ТехНова" в особі Комунального енергогенеруючого підрозділу "Чернігівська теплоелектроцентраль" Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ТехНова" (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Чернігівська швейна фабрика" "Елегант" (Споживач) було укладено договір №75 на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п.1.1. Договору (в редакції Додаткової Угоди від 30.08.2014) Постачальник бере на себе зобов`язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах та надавати послугу з централізованого постачання гарячої води для об`єктів, вказаних у додатку №1, а Споживач зобов`язується сплачувати кошти за одержану теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника за встановленими тарифами (цінами) в терміни, на умовах та порядку постачання і сплати, передбачених цим договором.

Згідно п. 3.2.22. Договору Споживач зобов`язався щомісячно здійснювати розрахунки за всю спожиту теплову енергію згідно з тарифами п.6.1. цього договору на розрахунковий рахунок після отримання рахунку на оплату. У випадку не отримання рахунку до 15 числа наступного місяця Споживач зобов`язаний повідомити про це Постачальника.

Відповідно до п. 6.5. розрахунки Споживача із Постачальником за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води виконуються згідно з діючим законодавством, згідно з рахунками постачальника щомісячно у відповідності з показаннями приладів обліку або розрахунковим способом пори відсутності приладів обліку. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п.10.1. Договору, що цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 30 вересня 2002 року.

Відповідно до п. 10.4. Договору, Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін.

Позивач у позовній заяві зазначає, що станом на дату пред`явлення позовної заяви Договір діє, оскільки сторони договопу письмово не заявляли про припинення його дії.

Додатковою Угодою до Договору від 30.08.2014 внесено зміни до Договору та викладено п. 5.1 та 6.2. в новій редакції:

«5.1. Облік:

-спожитої Споживачем теплової енергії (Гкал) здійснюється відповідно до показників приладу обліку теплової енергії, а за його відсутності розрахунковим способом згідно з тепловим навантаженням визначеним у цьому договорі;

-за надану послугу з централізованого постачання гарячої води: 1 куб. м за показаннями приладів обліку, а за його відсутності розрахунком за 1 куб. м згідно з нормами споживання.

6.2. Розрахунки:

6.2.1. Розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно з встановленими тарифами за наступними розрахунковими одиницями:

- за 1 Гкал - при наявності приладу обліку теплової енергії, що здійснює облік в Гкал - згідно з їх показниками;

- за 1 Гкал - якщо прилад обліку теплової енергії визначає кількість спожитої теплової енергії в будь-яких інших розрахункових одиницях ніж гігакалорія, то застосовуються перевідні коіфіціенти метричних одиниць виміру: 1ГДж=0,239 Гкал; 1 МВт/ч=0,86 Гкал., тощо;

- за 1 Гкал - за відсутності приладів обліку - обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді;

6.2.2. Розрахунки за послугу з централізованого постачання гарячої води здійснюється за встановленими тарифами за наступними розрахунковими одиницями:

- за 1 куб. метр за наявності приладу обліку, що здійснює облік у куб. м;

- за 1 куб. метр за наявності приладу обліку, що здійснює облік у Гкал розрахунковим способом з урахуванням норм Гкал/куб.м;

- за 1 куб. м розрахунком згідно з нормою споживання при відсутності приладів обліку.

Згідно п.п.3.2.2. Договору, Споживач зобов`язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

Позивач у позовній заяві зазначає, що помісячний розмір нарахування за постачання теплової енергії на об`єкт 3000073 (виробничий корпус фабрики №1) проводився згідно показників теплолічильника встановленого на об`єкті та з урахуванням втрат, в теплових мережах. Втрати в теплових мережах для розрахунку - 15,36 Гкал/міс (додаток №1 від 01.10.2010). Помісячний розмір нарахування за постачання теплової енергії на об`єкт 3000073 (виробничий корпус фабрики №2) проводився згідно показників тепло лічильника встановленого на об`єкті та з урахуванням втрат в теплових мережах. Втрати в теплових мережах для розрахунку - 0,72 Гкал/міс (додаток від 01.10.2010).

Зазначене підтверджується нарядами на підключення №1253 від 12.11.2018, №1254 від 12.11.2018 та актами зняття показників приладів обліку за адресою: просп. Перемоги буд.41 (№ прибора 890) від 27.11.2018, від 26.12.2018; (№ прибора 891) від 27.11.2018, від 26.12.2018, складеними за участю представника Споживача, про що свідчать підписи на актах та нарядах представника Споживача.

У відповідності до п. 6.1. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається Споживачем, здійснюються виключно у грошовій формі на розрахунковий рахунок Постачальника по тарифах, які затверджені в установленому законом порядку, і які можуть змінюватися згідно з законами Верховної Ради і постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пп. 4.1.8 Договору Постачальник (Заявник) має право вносити зміни до договору - змінювати діючі тарифи на відпущене тепло згідно з законодавством України та розпорядженнями обласної державної адміністрації, рішеннями міської ради.

Позивач у позовній заяві зазначає, що враховуючи положення п. 1, 2, 2.1, 6.1., 6.2, 3.2.22, 4.1, 4.1.8., 6.5. Договору, ч. 9 ст. 14, п. 1, 13 ч. 1 ст. 17, п. 7 ч. 4 ст. 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», а також інші приписи чинного законодавства України, нарахування з постачання теплової енергії відповідачу (у тому числі у частині здійсненного позивачем у січні 2020 року перерахунку за спожите відповідачем опалення у період з 28.10.2018 по 31.12.2018, згідно Постанови НКРЕКП № 2542 від 26.11.2019) позивач проводив виключно у порядку, встановленому Договором та чинним законодавством України, та за тими тарифами на теплову енергію, які встановлені обов`язковими до виконання Постановами НКРЕКП.

За період з 29.10.2018 по 26.12.2018 позивачем було відпущено відповідачу теплової енергії згідно рахунків-фактур №0075 від 30.11.2018, №0075 від 31.12.2018 за договором №75 від 01.10.2001 по тарифу, встановленому Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) 1344,78 Гкал на загальну суму 227377,25 грн.

У січні 2020 року позивачем було здійснено перерахунок-донарахування за теплову енергію поставлену за період з 28.10.2018 по 26.12.2018 на підставі підпункту 1 пункту 2 Постанови НКРЕКП № 2542 від 26.11.2019.

Рахунок №0075 ДН на суму 109623,91 грн (за теплову енергію (донарахування за жовтень-грудень 2018 року)) отримано нарочно, під підпис 07.02.2020, представником Споживача (копія рахунку з відміткою про отримання міститься у матеріалах справи /а.с. 40/). Цим же представником Споживача 09.01.2019 отримано рахунок №0075 від 31.12.2018, який було сплачено (копія рахунку з відміткою про отримання міститься у матеріалах справи /а.с.39/).

З урахуванням перерахунку за період з 28.10.2018 по 26.12.2018 заборгованість відповідача на час подачі позову до суду складає 109623,91 грн. Тариф 1344,78 грн за 1 Гкал встановлений на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 404 від 14.06.2018. Тариф 1993,13 грн за 1 Гкал встановлений на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1976 від 30.06.2015 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018 № 239).

Позивач у позовній заяві зазначає, що перерахунок у січні 2020 року здійснено у відповідності до підпункту 1 пункту 2 постанови НКРЕКП від № 2542 від 26.11.2019 «Про накладення штрафу на ТОВ ФІРМА «ТЕХНОВА» за порушення Ліцензійних умов з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, необхідності усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання». Згідно вказаної постанови НКРЕКП ТОВ ФІРМА «ТЕХНОВА» зобов`язане до 20.01.2020 здійснити перерахунок за категоріями «бюджетні установи», «інші споживачі», «релігійні організації» недонарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28 жовтня по 26 грудня 2018 року. Про що свідчить копія рахунку-фактури №0075 ДН на суму 109623,91 грн (за теплову енергію (донарахування за жовтень-грудень 2018 року) та копія акту прийому-передачі від 31.01.2020 на суму 109623,91 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач розрахувався з позивачем за поставлену у період з 28.10.2018 по 26.12.2018 теплову енергію по тарифу 1344,78 грн/1Гкал. При цьому різниця між тарифом, за яким відповідач фактично розрахувався з позивачем, і тарифом, за яким позивач здійснив перерахунок вартості поставленої відповідачу за Договором теплової енергії, складає 648,35 грн (1993,13 грн - 1344,78грн = 648,35 грн). Тобто, враховуючи вищезазначене, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу вартість поставленої теплової енергії за Договором, з урахуванням здійсненого позивачем перерахунку у сумі 109623,91 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Крім того, відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії регулюються Законом України "Про теплопостачання", а тому до спірних відносин підлягають застосуванню положення і даного спеціального закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Частина 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлює, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін (ч. 3 ст. 12 Закону про ціни).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятор / НКРЕКП), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 3 ч. 2 п. 2 - 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Регулятор здійснює державне регулювання шляхом ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг та формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом. Згідно ст. 3 ч. 3 п. 6 Закону основними завданнями Регулятора є реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг.

У відповідності до п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу.

Абзацом 7 ст. 16 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що до повноважень НКРЕКП належить, серед іншого, встановлення тарифів на теплову енергію суб`єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.

Тариф (ціна) на теплову енергію, яку позивач постачає за договором відповідачу є державною регульованою ціною, яка запроваджується органом виконавчої влади, відповідно до його повноважень у встановленому законодавством порядку (ч. 3 ст. 189, ст. 191 Господарського кодексу України).

Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими (ч. 2 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання»).

Позивач має статус суб`єкта природної монополії та провадить діяльність, ліцензування якої здійснює НКРЕКП.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про природні монополії" зазначено, що суб`єкти природних монополій зобов`язані дотримуватися, зокрема, встановленого порядку ціноутворення, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій.

Згідно абзацу 1, 2 ст.8 Закону України "Про природні монополії" предметом державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій є в тому числі і ціни (тарифи) на товари, що виробляються / реалізуються суб`єктами природних монополій.

Частиною 9 статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" передбачено, що рішення (постанови, розпорядження) Регулятора / НКРЕКП є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

Статтею 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП, серед іншого, приймає обов`язкові до виконання рішення (постанови, розпорядження) з питань, що належать до його компетенції.

Під час здійснення державного контролю Регулятор має право приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення (п. 5 ч. 4 ст. 19 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг").

Згідно п. 7 ч. 4 ст. 19 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" НКРЕКП вправі за результатами перевірки або моніторингу приймати рішення про встановлення (зміну) тарифів на товари (послуги) суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

26.11.2019 НКРЕКП винесла постанову № 2542 "Про накладення штрафу на TOB фірма "Технова" за порушення Ліцензійних умов з виробництва, Ліцензійних умов з транспортування, Ліцензійних умов з постачання теплової енергії, необхідність усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання" (Постанова НКРЕКП №2542), відповідно до якої TOB фірма "Технова" у січні 2020 здійснило перерахунок за період з 28 жовтня 2018 року по 26 грудня 2018 року за спожиту теплову енергію у відповідності до тарифів затверджених Постановою НКРЕКП №239 від 27.02.2018 - 1993,13 грн/Гкал (без ПДВ).

Постанова № 239 прийнята 27.02.2018, набрала чинності 28.10.2018 (з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур`єр" від 27.10.2018 № 202).

Постанова № 404 прийнята 14.06.2018 та набрала чинності 16.08.2018 (з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур`єр" від 15.08.2018 № 152).

Частиною 7 статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" встановлено, що рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, а також рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур`єр", якщо більш пізній строк набрання ними чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня офіційного опублікування рішення.

Тобто, момент набрання чинності постановами НКРЕКП пов`язується з терміном "офіційне опублікування".

У рішенні Конституційного Суду України від 03.10.1997 №4-зп вказано, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Таким чином, постанова НКРЕКП від 14.06.2018 №404, яка діяла у часі раніше (з 16.08.2018), була автоматично скасована з набранням чинності постанови НКРЕКП від 27.02.2018 № 239 (з 28.10.2018), а отже не діяла саме із 28.10.2018.

Так, у січні 2020 року позивачем було здійснено перерахунок-донарахування за теплову енергію, поставлену у період з 28.10.2018 по 26.12.2018 на підставі підпункту 1 пункту 2 Постанови НКРЕКП №2542 від 26.11.2019, про що свідчить копія рахунку-фактури №0075ДН на суму 109623,91 грн та копія акту прийому-передачі від 31.01.2020 на суму 109623,91 грн.

З наведеного вбачається, що зазначений перерахунок позивач проводив у порядку встановленому чинним законодавством України та за тими тарифами на теплову енергію, які встановлені обов`язковими до виконання Постановами НКРЕКП.

Матеріали справи містять рахунок-фактуру №0075ДН на суму 109623,91 грн про донарахування теплової енергії за жовтень-грудень 2018 року та акт прийому-передачі від 31.01.2020 на суму 109623,91 грн.

Матеріали справи містять докази отримання відповідачем рахунку-фактури №0075ДН на суму 109623,91 грн, про що свідчить підпис представника відповідача на рахунку-фактурі №0075ДН.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату звернення позивачем до суду з позовною заявою, відповідачем не здійснено оплату позивачу донарахованої у січні 2020 року відповідно до Постанови НКРЕКП №2542 вартості спожитої теплової енергії упродовж жовтня-грудня 2018 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача за здійсненим у січні 2020 року перерахунком за спожиту теплову енергію за період з 28.10.2018 по 26.12.2018 у розмірі 109623,91 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не провів оплату за спожиту теплову енергію з урахуванням перерахунку у визначені законодавством і договором терміни, господарський суд вважає, що позовні вимоги у частині стягнення заборгованості у розмірі 109623,91 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 11321,33 грн 3% річних за період з 15.02.2020 по 31.01.2022 та інфляційних нарахувань у розмірі 18775,39 грн за період з березня 2020 по січень 2022 року.

Частиною 2 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перевірку наявності підстав нарахування та розрахунку інфляційних нарахувань, дійшов висновку про правомірне нарахування інфляційних нарахувань у заявленому позивачем розмірі за вказаний період.

Водночас, здійснивши перерахунок трьох відсотків річних, суд дійшов висновку, що вимоги у частині стягнення трьох відсотків річних, виходячи з суми боргу 109623,91 грн, підлягають частковому задоволенню у розмірі 6452,40 грн, у зв`язку з помилковістю здійснення позивачем розрахунку.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач 07.02.2020 був повідомлений про існування заборгованості у сумі 109623,91 грн, про що свідчить підпис представника відповідача з зазначенням дати отримання (07.02.2020) на рахунку-фактурі №0075ДН на суму 109623,91 грн.

Оскільки, судом встановлено наявність прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 18775,39 грн за період з березня 2020 по січень 2022 року підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позовні вимоги у частині стягнення 11321,33 грн 3% річних за період з 15.02.2020 по 31.01.2022 підлягають частковому задоволенню у розмірі 6452,40 грн за період з 15.02.2020 по 31.01.2022.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному осязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Судовий збір відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Чернігівська швейна фабрика" "Елегант" (код ЄДРПОУ 05502634; пр. Перемоги, 41, м. Чернігів, 14017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" (код ЄДРПОУ 24100060, вул. Предславинська, 31/11, офіс 87, м. Київ, 03050) 109623,91 грн основного боргу, 6452,40 грн трьох відсотків річних, 18775,39 грн інфляційних нарахувань, 2394,54 грн судового збору.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 25 січня 2023 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/