Ухвала

від 19.01.2023 по справі 405/6646/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/6646/22

провадження № 1-кс/405/177/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2023 м. Кропивницький

слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 та її захисника адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 липня 2022 року № 12022120000000498, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, про застосування запобіжного заходу тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кіровограда, громадянки України, розлученої, маючої на утримані малолітню дитину, працючої на посаді логопеда-дефектолога психологічна майстерня «Інсайт», зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

ВСТАНОВИВ:

старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 за погодженням з начальником відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просив застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 діб, в межах строку досудового розслідування. У разівнесення заставизобов`язати ОСОБА_4 прибувати закожною вимогоюдо суду,слідчого тапрокурора тапокласти нанеї наступніобов`язки,передбачені ст.194КПК України:не відлучатисяіз населеногопункту,в якомувін зареєстрований,проживає чиперебуває,без дозволуслідчого,прокурора абосуду; повідомлятислідчого,прокурора чисуд прозміну свогомісця проживаннята/абомісця роботи;утримуватися відспілкування ізпотерпілим тасвідками даногопровадження завинятком участіпід часпроведення слідчихдій;здати назберігання довідповідних органівдержавної владисвій паспорт(паспорти)для виїздуза кордон,інші документи,що даютьправо навиїзд зУкраїни ів`їзд вУкраїну; носити електронний засіб контролю.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити клопотання та застосувати до підозрюваної запобіжний захід тримання під вартою, посилаючись на обґрунтування пред`явленої підозри, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та неможливість їх запобіганню, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Захисник та підозрювана заперечували щодо задоволення клопотання, просили застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Дослідивши матеріали клопотання та надавши оцінку доказам, які додані до клопотання, заслухавши прокурора, захисника, підозрювану слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Кіровоградській області перебуває кримінальне провадження №12022120000000498 від 05.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України (а.к. 9 витяг з ЄРДР).

13.01.2023 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України (а.к. 10-23).

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом (ст. 2 КК України).

Відповідно до ст.12 КК України злочин, передбачений ч. 3 ст. 209 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 є особливо тяжким злочином, за який передбачено позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Щодо обґрунтованості підозри:

Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України. Її причетність до оголошеної підозри підтверджується повідомленням про підозру (а.к. 10-23), протоколом допиту свідка (а.к. 86-91), протоколом допиту свідка (а.к. 94-95) та іншими матеріалами.

Термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини ( надалі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

Слідчий суддя також зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованості підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаyv. UnitedKingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Відповідно до ч. 4 ст.193КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя має право дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. В світлі конкретних обставин даного клопотання досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.

Таким чином, наявні матеріали на думку слідчого судді свідчать, що існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що ОСОБА_4 могла вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.209 КК України.

У відповідності до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зч. 1ст.7КПК України змістта формакримінального провадженняповинні відповідатизагальним засадамкримінального провадження,до яких,зокрема,відносяться: верховенствоправа; законність; рівність передзаконом ісудом; повага долюдської гідності; презумпціяневинуватості тазабезпечення доведеностівини; змагальність сторінта свободав поданніними судусвоїх доказіві удоведенні передсудом їхпереконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів.

Щодо ризиків передбачених ст. 177 КПК України:

метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з клопотанням про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, слідчий та прокурор вказали на наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Але зважаючи на висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя, при ризику вчинення ним подальших правопорушень, при ризику вчинення ним подальших правопорушень, при ризику спричинення ним порушень громадського порядку. Усі чотири ризики мають бути реальними і обгрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними та абстрактними.

Також, відповідно до рішення у справі «Клішин протии України» зазначено, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер, та доводитися відповідними доказами.

Перевіряючи доводи прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав вважати, що з огляду на обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованого підозрюваній правопорушення, на даний час існує лише один ризик, а саме: ризик того, що підозрювана ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість покарання та вагомості доказів обґрунтованості підозри, може незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні.

Оцінюючи обґрунтованість даного ризику, слідчий суддя виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Так, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

За таких обставин, оскільки допит свідків на стадії судового розгляду у цьому кримінальному провадженні ще не здійснено, то слідчий суддя погоджується з тим, що доведеним є ризик незаконного впливу підозрюваною ОСОБА_4 на свідків в даному кримінальному провадженні, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Інші ризики на які слідчий та прокурор посилалися у клопотанні та під час судового розгляду клопотання прокурором не доведені.

Щодо ризику вчинення підозрюваною іншого кримінального провадження, слідчий суддя відзначає, що дане твердження прокурора ґрунтується на припущеннях прокурора та жодним доказом не підтверджений.

При оцінці ризику переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та/або суду, слідчий суддя відзначає, що відомості про вчинене кримінальне правопорушення було внесено до ЄРДР 05.07.2022, а 13.01.2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру.

Разом з тим, стороною обвинувачення під час розгляду клопотання не було підтверджено належними доказами того, що підозрювана ОСОБА_4 за час досудового розслідування ухилялася від явок до слідчого, прокурора.

Крім того, при оцінці даного ризику слідчий суддя враховує позицію Європейського Суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», зокрема те, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв`язків з державою, у якій його переслідують.

25 червня 2019 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення у справі за конституційними скаргами заінтересованих осіб щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини п`ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, яким констатував, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Конституційний Суд України у даному Рішенні зокрема вважає, що обґрунтування необхідності тримання під вартою особи самою лише кваліфікацією злочину, не забезпечує і не може забезпечити балансу між метою застосування такого виняткового запобіжного заходу у кримінальному провадженні та конституційним правом особи на свободу та особисту недоторканність. При цьому обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, а також бути пропорційними та обґрунтованими.

Європейський Суд у рішенні по справі «Белчев протии Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов`язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбаченіпунктами 1та2 частини першоїцієї статті, але не доведе обставини, передбаченіпунктом 3 частини першоїцієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбаченічастинами п`ятоюташостоюцієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Так, під час розгляду клопотання прокурор не вказав переконливих доводів та не долучив беззастережних доказів недостатності застосування до ОСОБА_4 більш м`яких видів запобіжних заходів для запобігання ризикам зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України).

Слідчий суддя при вирішенні питання про застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу також враховує те, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч.5 ст.9 КПК). Так, згідно правової позиції ЄСПЛ, викладеної у пункті 80 рішення від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 178 ККПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини: вагомість наявнихдоказів провчинення підозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення; тяжкістьпокарання,що загрожуєвідповідній особіу разівизнання підозрюваного,обвинуваченого винуватиму кримінальномуправопорушенні,у вчиненніякого вінпідозрюється,обвинувачується; вік тастан здоров`япідозрюваного,обвинуваченого; міцністьсоціальних зв`язківпідозрюваного,обвинуваченого вмісці йогопостійного проживання,у томучислі наявністьв ньогородини йутриманців; наявністьу підозрюваного,обвинуваченого постійногомісця роботиабо навчання; репутаціюпідозрюваного,обвинуваченого; майновийстан підозрюваного,обвинуваченого; наявність судимостейу підозрюваного,обвинуваченого; дотримання підозрюваним,обвинуваченим умовзастосованих запобіжнихзаходів,якщо вонизастосовувалися донього раніше; наявністьповідомлення особіпро підозруу вчиненнііншого кримінальногоправопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Таким чином, під час розгляду клопотання слідчого про застосування до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходуу виглядітримання підвартою,слідчим суддею розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, а тому при вирішенні питання про достатній та необхідний запобіжний захід, що може забезпечити належну процесуальну поведінку та запобігти встановленим ризикам, слідчий суддя враховує, що підозрювана ОСОБА_4 має постійне місце проживання, місце роботи та постійний дохід, раніше не судима, має на утриманні малолітню дитину, що свідчить про сталі соціальні зв`язки.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Домашній арешт являє собою позбавлення свободи в розумінні підпункту «с» пункту 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини (пункт 17 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Вітторіо та Луіджи Манчіні проти Італії», «Лавентс проти Латвії»).

З урахуванням встановлених обставин, пояснень прокурора, підозрюваної та її захисника, а також практики ЄСПЛ, враховуючи наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а також те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, слідчий суддя не погоджуючись з думкою сторони захисту щодо застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання дійшов висновку, що саме домашній арешт є достатнім запобіжним заходом, що забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків, а тому визнає за необхідне застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід домашній арешт, заборонивши підозрюваній у певний період залишати житло та поклавши на неї обов`язки передбачені ч.5 ст.194 КПК України, строком до 13.03.2023 року.

Отже, клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.176-197, 369-372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід домашній арешт, який полягає у забороні підозрюваній у період часу з 22. 00 год. до 06.00 год. щоденно, до 13.03.2023 року, залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .

Покласти на підозрювану ОСОБА_4 до 13.03.2023 року наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора у кримінальному провадженні, суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками даного провадження за винятком участі під час проведення слідчих дій;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Контроль за виконанням ОСОБА_4 , покладених на неї обов`язків покласти на СУ ГУНП в Кіровоградській області.

Строк дії ухвали, запобіжного заходу та покладених на неї обов`язків визначити до 13.03.2023 року.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_9