Рішення

від 25.01.2023 по справі 612/201/22

БЛИЗНЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

612/201/22

2/612/7/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2023 року смт Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області в складі :

головуючого судді Масло С.П.

секретаря судових засідань Чміль Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Близнюки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Близнюківського нотаріального округу Харківської області Щербина Вікторія Володимирівна, про тлумачення заповіту,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Близнюківського нотаріального округу Харківської області Щербина Вікторія Володимирівна, в якій просить тлумачити заповіт, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , який складений 02.03.2007, як про вираження волі померлої ОСОБА_3 заповісти ОСОБА_1 земельну ділянку площею 6,11 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Кіровської сільської ради Близнюківського району Харківської області, право власності на яку підтверджується Державним актом серії І-ХР №075059 від 28.01.2000, таким чином, що її дійсна воля була спрямована на заповідання саме земельної ділянки, право на яке посвідчене вищезазначеним Державним актом.

В обґрунтування позову зазначає, що 02 березня 2007 року, мати позивача, ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Кіровської (наразі Квітнева) сільської ради Близнюківського району Харківської області за реєстром № 37 на ім`я ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 6,11 га, посвідчується державним актом про право власності серії І-ХР № 075059 від 28 січня 2000 року, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий № 6320683000:01:000:0059).

Позивач є єдиним спадкоємцем померлої мати за заповітом.

На підставі ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України, позивач прийняв спадщину (спадкова справа № 31/2022).

З метою оформлення свідоцтва про право на спадщину, відповідно до заповіту, позивач звернувся до державного нотаріуса Близнюківської державної нотаріальної контори Харківської області. 26 жовтня 2022 року державним нотаріусом Близнюківської державної нотаріальної контори Харківської області Щербиною В.В., йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки нотаріусу надано заповіт з порушенням вимог щодо його змісту, а саме: «При огляді документів було з`ясовано, що предметом вищевказаного заповіту є державний акт на право приватної власності на землю І-ХР № 075059, що по суті є папером, а не земельною ділянкою, про яку в заповіті нічого не зазначено».

Також, згідно зі ст. 1261 ЦК України, з заявою про прийняття спадщини звернувся брат позивача - ОСОБА_2 .

У зв`язку з тим, що між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди щодо тлумачення заповіту, позивач вимушений звернутись з відповідним позовом до суду.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання, не з`явився, надав заяву в якій просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги визнає повністю та не заперечує проти їх задоволення.

Третя особа - державний нотаріус Близнюківського нотаріального округу Харківської області Щербина Вікторія Володимирівна у судове засідання, не з`явилася, надала заяву в якій просить розглядати справу за її відсутності, винести рішення на розсуд суду.

Відповідач суду відзиву на позов не надав.

У зв`язку з неявкою в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд розглянув цивільну справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заповіла 02.03.2007 на випадок її смерті належний їй Державний акт на право власності на земельну ділянку серії І-ХР №075059 виданий рішенням виконавчого комітету Кіровської сільської ради від 22.12.1999 року, розміром 6,11 га, своєму синові ОСОБА_1 , що мешкає в селі Воровського Близнюківського району Харківської області. 02.03.2007 даний заповіт посвідчено ОСОБА_4 , як секретарем виконавчого комітету Кіровської сільської ради Близнюківського району Харківської області. Заповіт зареєстровано в реєстрі за №37.

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ХР №075059, ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 6,11 гектарів, яка розташована на території Кіровської сільської ради, КСП ім. Петровського.

Відповідно листа державного нотаріусу Близнюківської державної нотаріальної контори Харківської області Щербини Вікторії Володимирівни від 26.10.2022 №248/02-14, позивачу було повідомлено, що державна нотаріальна контора відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про нотаріат» не має можливості видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, до вирішення питання із змістом заповіту.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1256 ЦК України, тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 1256 ЦК України, суд розглядає справу про тлумачення заповіту за наявності таких умов: 1) зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача; 2) наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту - спадкоємці мають різне уявлення про волевиявлення заповідача. За відсутності спору тлумачення заповіту здійснюється самими спадкоємцями на підставі частини першої статті 1256 ЦК України.

Оскільки нотаріус побачив у змісті заповіту суперечності та неточності, то відповідно до частини другої статті 1256 ЦК України тлумачення заповіту здійснює суд.

Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять і термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача стосовно долі спадщини.

При цьому частина друга статті 213 ЦК України не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину при тлумаченні заповіту, не допускається і внесення змін у зміст заповіту.

Згідно зі статтею 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц зазначив, що в частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значень термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, та з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

З огляду на викладене, тлумаченню підлягає правочин або його частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Пріоритет надається тому, що написано в правочині, тобто буквальному тлумаченню слів та термінів. При тлумаченні правочину, у тому числі заповіту, спершу береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, тобто здійснюється буквальне тлумачення правочину. І лише коли буквальне тлумачення не дало змоги витлумачити зміст правочину, необхідно вдаватися до порівняння частини правочину, намірів тощо. Тобто правила тлумачення правочину визначені законом за принципом концентричних кіл: за неможливості витлумачити зміст правочину шляхом використання вузького кола засобів (буквальне тлумачення) залучаються інші засоби.

Відповідно до статей 1216, 1218, 1219 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком тих, котрі нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

Відповідно до статей 177, 181, 182 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки. Право власності на земельні ділянки як нерухому річ підлягає державній реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України (в редакції Закону України від 01 січня 2006 року) право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.

Таким чином, право власності на земельну ділянку виникає на підставі правопороджуючих фактів (правочинів, адміністративних актів тощо), а посвідчується таке право державними актами. Як наслідок, до спадщини входять не документи, що посвідчують право, зокрема державні акти про право власності на земельну ділянку, а права на саму земельну ділянку як об`єкт цивільних прав. Відсутність у заповіті прямого посилання на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не відміняє дійсної волі заповідача щодо настання реальних наслідків вчиненого ним правочину, що в разі його смерті ОСОБА_1 успадкує земельну ділянку, яка була виділена ОСОБА_3 в натурі (на місцевості) із належних йому земельних часток (паїв), тобто земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За своїм змістом намір (волевиявлення) спадкодавця був спрямований на те, щоб залишити своєму синові ОСОБА_1 у спадок земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на яку у заповідача на момент складання заповіту було право, посвідчене державним актом на право власності на земельну ділянку .

За таких обставин, суд вважає, що слід розтлумачити зміст заповіту, складеного заповідачем ОСОБА_3 02.03.2007 року на користь ОСОБА_1 , як такий, що містить особисте розпорядження спадкодавця, згідно з яким ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , земельну ділянку площею 6,11 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Кіровської сільської ради Близнюківського району Харківської області, яка належала їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ХР № 075059 від 28 січня 2000 року.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 76-81, 89 , 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Близнюківського нотаріального округу Харківської області Щербина Вікторія Володимирівна, про тлумачення заповіту задовольнити.

Тлумачити змістзаповіту складеногозаповідачем ОСОБА_3 02березня 2007року, посвідченого Усатенко В.Г., як секретарем виконавчого комітету Кіровської сільської ради Близнюківського району Харківської області: як про вираження волі померлої ОСОБА_3 заповісти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , земельну ділянку площею 6,11 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Кіровської сільської ради Близнюківського району Харківської області (наразі Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області), право власності, на яку підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії І-ХР №075059 від 28 січня 2000 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене повністю або частково в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складанняповного рішення25січня 2023 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Третя особа: Державний нотаріус Близнюківської державної нотаріальної контори Харківської області ( місцезнаходження: вул. Свободи, 30, смт. Близнюки, Лозівський район, Харківська область).

Суддя С.П. Масло