Постанова

від 30.10.2007 по справі ас-51/242-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-51/242-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "30" жовтня 2007 р.  14:30              Справа № АС-51/242-07

вх. № 6341/1-51

Суддя господарського суду Харківської області Шарко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Шадура А.Ю.

представників сторін

позивача - Шебаніц Н.М., доручення № 06ю-6/79 від 16.01.2007 року

відповідача - Парасочка П.Ю., директор

по справі за позовом  Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Харків   

до  ДЛГП "Харківліс", м. Близнюки  

про стягнення 16929,44 грн. , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з відповідача  суму адміністративно-господарських санкцій за незайняте робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда у 2006 році в розмірі 16811,76 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача суму нарахованої пені у розмірі 117,68 грн. за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.

До канцелярії господарського суду 30 жовтня 2007 року від представника позивача надійшла заява про уточнення суми позовних вимог, у якій представник позивача просить суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкціїї в сумі 16104,00 грн. у зв"язку з переплатою суми грошових коштів відповідачем за попередній період в розмірі 825 грн. 44 коп.

Відповідно до статті 137 КАС України, позивач може змінити позовні вимоги протягом  всього часу судового розгляду, подавши письмову заяву,  яка приєднується до справи.

Суд, розглянувши зазначену заяву, приймає заяву представника позивача до провадження, вважає за можливе її задовольнити, як таку, що не суперечить нормам діючого законодавства та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

В судовому засіданні 30 жовтня 2007 року представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити їх.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує. Зокрема посилається на статтю 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, оскільки підприємство відповідача на 99,7% фінансується з державного бюджету та на нього не росповсюджуються вимоги ст. 19 Закону.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Пунктом 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31 січня 2007 року, передбачено, що суми адміністративно-господарських санкцій перераховуються работодавцями на рахунок відкритий в органах Державного казначейства до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Частиною 1 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу  за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з ч.1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом,  передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких  працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві,  організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує  найману працю. Положення цієї частини не поширюються на підприємства, установи та організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів.

Посилання відповідача на те, що фінансування 99,6% всіх видів витрат на підприємстві проводилось за рахунок державного бюджету, і тому підприємство відповідача слід вважати підприємством, що утримується за рахунок державного бюджету, суд не приймає до уваги з наступних підстав.

Приписи частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлють, що положення цієї статті не поширюються на підприємства, установи та організації, що повністю утримуються за рахунок  коштів державного або місцевого бюджетів. В Законі є пряма вказівка на те, що підприємство повинно повністю, тобто на 100%, утримуватись за рахунок державного бюджету. Законом не передбачена можливість округлення відсотків до повного числа, чи яка-небудь інша можливість.

Згідно ч.3 ст.20 вищезазначеного Закону сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ст.19 вищевказаного Закону на підприємстві відповідача у 2006 році норматив для працевлаштування інвалідів складає 3 робочих місця. Згідно форми 10-ПІ „Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів” за 2006 рік, наданого відповідачем, середньооблікова чисенність штатних працівників облікового складу підприємства у 2006 році становила 68 осіб.

Відповідно до даних, наданих відповідачем у звіті, середньооблікова численність інвалідів –штатних працівників на підприємстві становить 1 особу. Отже відповідачем не виконано норматив 2 робочих місця по працевлаштуванню інвалідів.

Розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві відповідача у 2006 році становить – 8405,88 грн.

Таким чином, сума адміністративно-господарських санкцій за не зайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2006 році становить 16104,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”- підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних программ реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чиним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що  відповідач у 2006 році не сприймав заходів щодо забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, не надсилав інформацію до районного центру зайнятості, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч.11 ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, норматив робочих  місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав встановлений законодавством обов'язок, а також не сплатив суму адміністративно-господарських санкцій, тому вимоги про стягнення штрафних санкцій обгрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки провадження по адміністративній справі було відкрито господарським судом до початку діяльності адміністративного суду, відповідно до пунктів 5,6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України, то така адміністративна справа розглядається і вирішується господарським судом.

Керуючись статтями 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеностіінвалідів в Україні", статтями 6 - 11, 49, 51,69-71, 76, 79, 86, 104, 122, 137, 138, 139, 159 - 163 , 185, 186, 254, пунктами 5, 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву про уточнення суми позовних вимог задовольнити.

2. Позовнівимоги задовольнити повністю.

3. Стягнути з Державного підприємства "Близнюківське лісове господарство" (адреса:64841, Харківська область, Близнюківський район, смт. Близнюки, вул. Південна, 1, р/р 26002007047, МФО 350589, Харківська обласна дирекція АППБ "Аваль", код 00993142) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., кімн. 16, код ЄДРПОУ 24134567, р/р 31219230700003 управління Держказначейства у Дзержинському районі, МФО 851011 ГУДК у Харківській області) суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 16104,00 грн.

4. На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

5. Постанова суду набирає законної сили після закінчення десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, якщо протягом цього строку не буде подано заяву про апеляційне оскарження. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк протягом  двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення  цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Суддя                                                                                            Шарко Л.В.