Рішення

від 11.01.2023 по справі 761/38677/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/38677/20

Провадження № 2/761/226/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

за участі секретаря: Корнійчук Є.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУКІНГ ПРО», про відшкодування майнової та моральної шкоди,

встановив:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Букінг Про», про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Предметом позову є стягнення 54012,00 грн. майнової шкоди, стягнення 54012,00 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.12.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11 липня 2019 року між ОСОБА_1 (далі - позивач або турист) та ТОВ «БУКІНГ ПРО» (далі - відповідач або турагент) в особі менеджера представництва у м. Києві ОСОБА_2 укладено договір на надання туристичних послуг № 23730 (далі - Договір № 23730). Загальна вартість туристичних послуг, відповідно до Договору № 23730, склала 54012,00 грн. Позивач 11.07.2019 року передала представнику відповідача - менеджеру ОСОБА_2 готівкою суму коштів у розмірі 54012,00 грн. У подальшому, після отримання оплати за туристичні послуги в розмірі, в строки та в порядку, що встановлені Договором № 23730, по незрозумілій для позивача причині, менеджери турагента безпідставно та необґрунтовано заявили, що позивач нібито не доплатила 10000,00 гривень (десять тисяч грн. 00 коп.), тобто заплатила 44012,00 грн. Таким чином, відповідачем безпідставно та необґрунтовано було збільшено вартість туру на 10000,00 грн. Нe погоджуючись із цими додатковими та нічим непередбаченими витратами, позивач відмовилась від туристичних послуг, у зв`язку з чим, звернулась 05.10.2019 року, тобто, за 32 календарних дня до запланованої дати початку туру, до відповідача із заявою про анулювання послуг, із вимогою про повернення раніше сплачених грошових коштів у розмірі 54012,00 грн., яку особисто у той же день прийняла відповідальний представник турагента - менеджер ОСОБА_2 . З метою досудового врегулювання вказаної ситуації, на адресу відповідача стороною позивача 29.11.2019 року була направлена відповідна претензія з вимогою щодо повернення зазначеної суми коштів за анульовані (невикористані) туристичні послуги за розірваним Договором №23730, однак, турагентом неправомірно було відмовлено у поверненні вказаних грошових коштів, що було зазначено у відповідному листі.

Крім цього, такими неправомірними діями відповідача був повністю зіпсований відпочинок, на якій так сподівалась позивач і який вона заздалегідь планувала провести разом із своїм 9-річним сином. Позивачу доводилось пояснювати своєму сину, чому вони не полетіли на літаку на море, при цьому, вона змушена була придумувати якісь відмовки. Також, у зв`язку з тим, що грошові кошти, що були заплановані на відпочинок, були сплачені турагенту та неповернуті ним після анулювання туристичних послуг за Договором № 23730, то позивач не мала можливості сплатити за інші туристичні послуги інших туристичних компаній. Все це також завдало позивачу моральних страждань. Таким чином, завдана неправомірними діями відповідача моральна шкода оцінена стороною позивача у сумі 54012,00 грн.

Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що позивач не обґрунтувала факт збільшення відповідачем вартості туристичних послуг. Відповідач належним чином виконав покладені на нього обов`язки відповідно до договору про надання туристичних послуг. Крім того, відповідачем було понесено фактичні витрати на надання позивачу туристичних послуг у розмірі 45612,53 грн., які складаються з: замовлення послуг проживання, витрат на послуги з авіаперевезення, витрат на страхування позивача та її сина. У зв`язку із вищевикладеним, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є безпідставними та не підлягають задоволенню.

В судове засідання, яке відбулось 11.01.2023 року, позивач та її представник не з`явились, представник подав до суду заяву в якій просив проводити розгляд справи у їх відсутності, позов підтримали в повному обсязі та просив задовольнити.

В судове засідання, яке відбулось 11.01.2023 року, представник відповідача не з`явився, причини неявки не повідомив, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

З`ясувавши доводи сторони позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 липня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «БУКІНГ ПРО» в особі менеджера представництва у м. Києві ОСОБА_2 укладено договір на надання туристичних послуг № 23730.

Відповідно до п. 1.1. Договору № 23730, ОСОБА_1 замовила у ТОВ «БУКІНГ ПРО» для себе та свого малолітнього 9-річного сина ОСОБА_3 наступні туристичні послуги: країна перебування: Індонезія; термін подорожі: з 06 листопада 2019 року по 28 листопада 2019 року; маршрут: Київ-Дубай-Денпасар-Дубай-Київ; транспортне обслуговування: авіа; рейси: 06.11.2019, 14:25, ЕК2354-ЕК450-ЕК399-ЕК2353, 28.11.2019, 00:05, ЕК2354-ЕК450-ЕК399- ЕК2353; готелі: The Radiant HoteiSPA 07-12.11., Puri Dewa Bharat HotelVillas 12-17.11., Villa Mandl 17-22.11., Mesten Tamarind Hotel Nusa Dua 22-27.11.; тип номеру: Standart Room; розміщення: DBL-двомісний; система харчування: ВВ- сніданки; страхування: включено.

Відповідно до п. 1.3. Договору № 23730, загальна вартість зазначених вище туристичних послуг склала 54012,00 грн.

Відповідно до п. 1 Договору № 23730 від 11.07.2019 року, укладеного між довірителем ОСОБА_1 та повіреним ОСОБА_2 , враховуючи положення п. п. 1.3., 3.1. Договору № 23730, позивач 11.07.2019 року передала представнику відповідача - менеджеру ОСОБА_2 готівкою суму коштів у розмірі 54012,00 гривень, а повірений зобов`язалась від імені довірителя внести вказану суму коштів на поточний банківський рахунок турагента в якості оплати туристичних послуг за Договором №23730.

Після отримання оплати за туристичні послуги в розмірі, в строки та в порядку, що встановлені Договором № 23730, менеджери турагента повідомили, що ОСОБА_1 не доплатила 10000,00 грн., тобто заплатила 44012,00 грн. замість передбаченим п. 1.3. Договору № 23730 - 54012,00 грн.

Нe погоджуючись із цими додатковими та нічим непередбаченими витратами, враховуючи складну ситуацію, яка склалась між турагентом та туристом, остання відмовилась від туристичних послуг, передбачених п. 1.2. Договору № 23730, у зв`язку з чим, ОСОБА_1 звернулась 05.10.2019 року, за 32 календарних дня до запланованої дати початку туру (06 листопада 2019 року), до відповідача із заявою про анулювання послуг відповідно до Договору № 23730, із вимогою про повернення раніше сплачених грошових коштів у розмірі 54012,00 грн., яку особисто у той же день прийняла відповідальний представник турагента - менеджер ОСОБА_2 , що підтверджується її особистим підписом на цій заяві.

Відповідно п. 2.5. Договору № 23730, кожна із сторін договору може вимагати внесення змін або розірвання цього договору в зв`язку зі змінами істотних обставин, до яких відноситься, зокрема, погіршення умов туру, збільшення транспортних тарифів, введення нових або збільшення діючих ставок податків і зборів, а також інших обов`язкових платежів тощо.

Згідно до пп. 2.3.2. п. 2.3. Договору № 23730, турагент має право у разі істотної зміни обставин, передбачених п. 2.5. цього договору, змінити тривалість і маршрут туру, клас обслуговування, вид транспорту, а також збільшити або зменшити вартість туру до 5% при інформуванні туриста, а більш ніж на 5% - тільки за згодою туриста.

Пунктом 3.2. Договору № 23730 передбачено, що у разі зміни вартості туристичних послуг турагент погоджує таку зміну з туристом.

У пп. 2.4.5. п. 2.4. Договору № 23730, турист має право відмовитись від туристичних послуг, зазначених в п. 1.2. цього договору, з урахуванням наслідків, передбачених цим договором. Турист може відмовитись від послуг за цим договором в будь-який час після його підписання, повідомивши турагента про відмову в письмовій формі. Датою анулювання договору вважається дата отримання турагентом відповідного письмового повідомлення туриста.

Пунктом 4.3. Договору № 23730 не передбачені штрафні санкції для туриста за відмову від туристичних послуг, передбачених цим договором, в тому числі у разі незгоди туриста зі збільшенням вартості туру менш ніж на 5%, за умови анулювання бронювання в термін більш ніж 30 (тридцять) днів до дати початку туру.

Незважаючи на односторонню відмову туриста від Договору № 23730 та фактичного його розірвання (анулювання бронювання) 05.10.2019 року шляхом подання до турагента заяви про анулювання послуг, представник відповідача - менеджер ОСОБА_4 надіслала 16.10.2019 року з електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на електронну пошту позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) пакет документів, пов`язаних із перельотом, страхуванням та проживанням у готелях Республіки Індонезія ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_3 у період з 06.11.2019 року по 28.11.2019 року.

З метою досудового врегулювання вказаної ситуації, на адресу відповідача стороною позивача 29.11.2019 року була направлена відповідна претензія з вимогою щодо повернення суми коштів у розмірі 54012,00 грн. за анульовані (невикористані) туристичні послуги за розірваним Договором № 23730.

ТОВ «Букінг Про» було відмовлено у поверненні вказаних грошових коштів, що було зазначено у листі за підписом директора Левенкової В.Г.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статі 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 цього кодексу).

Положеннями ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ч. 1 ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

У ч. 1 ст. 1166 ЦК України зазначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно до положень ст. 25 Закону України «Про туризм» туристи і екскурсанти мають право, у тому числі і на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

Статтею 30 Закону України «Про туризм» передбачено, що порушення законодавства в галузі туризму тягне за собою відповідальність згідно із законом. Порушеннями законодавства в галузі туризму є, зокрема і порушення умов договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.

У відповідності до положень ст. 20 ЗУ «Про туризм» до договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. Зміна ціни туристичного продукту після укладення договору на туристичне обслуговування допускається лише у разі необхідності врахування зміни тарифів на транспортні послуги, запровадження нових або підвищення діючих ставок податків і зборів та інших обов`язкових платежів, зміни курсу гривні до іноземної валюти, в якій виражена вартість туристичного продукту. Зміна ціни туристичного продукту можлива не пізніш як за 20 днів до початку туристичної подорожі. При цьому збільшення ціни туристичного продукту не може перевищувати п`яти відсотків його початкової ціни. У разі якщо ціна туристичного продукту вища за початкову ціну на п`ять відсотків, турист має право відмовитися від виконання договору, а туроператор (турагент) зобов`язаний повернути йому раніше сплачену суму. Кожна із сторін договору туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі може вимагати внесення змін до цього договору або його розірвання у зв`язку із і міною істотних умов договору та обставин, якими вони керувалися під час укладення договору, зокрема у разі: 1) погіршення умов туристичної подорожі, і міни її строків; 2) непередбаченого підвищення тарифів на транспортні послуги; 3) запровадження нових або підвищення діючих ставок податків зборів та інших обов`язкових платежів; 4) істотної зміни курсу гривні до іноземної валюти, в якій виражена ціна туристичного продукту; 5) домовленості сторін. Якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Частиною 12 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що якщо після укладення договору стане очевидним, що роботи (послуги), зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача, виконавець зобов`язаний негайно повідомити про це споживача. Виконавець зобов`язаний таким же чином повідомити споживача, якщо вартість робіт (послуг) може істотно зрости, ніж можна було очікувати під час укладення договору. Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) без штрафних санкцій з боку виконавця у разі виникнення обставин, передбачених в абзацах першому та другому цієї частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Статтею 32 ЗУ «Про туризм» визначено, що за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства,

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про туризм» суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів»).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено факт сплати коштів у розмірі 54012,00 грн. за туристичні послуги, та неправомірними діями відповідача, що виразились у неповернені грошових коштів за розірваним (анульованим) Договором №23730, позивачу була завдана майнова шкода на суму 54012,00 грн.

Щодо посилань відповідача, на те, що сума у розмірі 10000,00 грн. є недоплатою позивача за туристичні послуги, а вартість послуг залишилась незмінною та складає 54012,00 грн., суд звертає увагу, що договором доручення №23730 від 11.07.2019 року підтверджується факт сплати позивачем на користь відповідача грошових коштів за туристичні послуги у розмірі 54012,00 грн.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що п.4.3 Договору №23730 на надання туристичних послуг від 11.07.2019 року, не передбачені відшкодування туристом/замовником турагенту фактично понесених витрат, у разі відмови від послуг в термін понад 30 днів, а тому, суд дійшов висновку, що посилання відповідача про необхідність відшкодування позивачем, який є замовником туристичних послуг, фактично понесених витрат турагента, є необґрунтованими вимогами договору та законодавством України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, позивач зазначає про те, що співробітники турагента безпідставно ті необгрунтовано звинуватили позивача у нібито несплаті 10000,00 грн. за туристичні послуги. Після чого, відбулась переписка між туристом та турагентом, співробітники якого фактично звинуватили позивача у вчиненні шахрайства. Вказані звинувачення сильно обурили позивача та завдали їй моральних страждань та негативно вплинуло на її моральний стан.

Таким чином, моральна шкода, завдана протиправними діями відповідача, внаслідок яких, не відбулась туристична поїздка позивача з її малолітнім сином, за внутрішнім переконанням позивача, має бути відшкодована у розмірі 54012,00 грн.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, то відповідно до статі 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Статтями 16 та 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення прав, а має самостійне юридичне значення.

Тобто, за наявності порушення прав відшкодування моральної шкоди здійснюється в обраний спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Однак, суд вважає розмір моральної шкоди значно завищеним та, виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 та ст. 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити частково.

На підставі положень статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем подано до суду позовну заяву з двома позовними вимогами, які не пов`язані між собою, та її звільнено від сплати судового збору в силу приписів ч.3 ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів», а тому суд дійшов висновку, що з відповідача на користь держави підлягають стягненню судовий збір у розмірі 918,66 грн., та складається з: 840,80 грн. - за відшкодування майнової шкоди; 77,86 грн. - за відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУКІНГ ПРО» (ЄДРПОУ: 40172774) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) майнову шкоду у розмірі 54012 (п`ятдесят чотири тисячі дванадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУКІНГ ПРО» (ЄДРПОУ: 40172774) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУКІНГ ПРО» (ЄДРПОУ: 40172774) на користь держави судовий збір у розмірі 918 (дев`ятсот вісімнадцять) гривень 66 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: