Вирок

від 24.01.2023 по справі 710/168/17

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/42/23 Справа № 710/168/17 Категорія: ч.2 ст.28 ст.246 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

Головуючого - судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря ОСОБА_5

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7

обвинувачених ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11

захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_13

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 07 липня 2022 року, яким

ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, українця, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, пенсіонера, місце реєстрації АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ст.246 КК України і виправдано в зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

ОСОБА_9

ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Черкаси, українця, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, не працюючого, місце реєстрації АДРЕСА_2 , місце проживання АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ст.246 КК України і виправдано в зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

ОСОБА_10

ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Шпола Черкаської області, українця, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, не працюючого, місце реєстрації АДРЕСА_3 , раніше не судимого, -

визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ст.246 КК України і виправдано в зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

ОСОБА_11

ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с.Межигірка Шполянського району Черкаської області, українця, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, пенсіонера, місце реєстрації АДРЕСА_4 , раніше не судимого, -

визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ст.246 КК України і виправдано в зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Накладений арешт на підставі ухвали Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10 лютого 2017 року на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1829 га, кадастровий номер 7120382500:02:001:1410, в с.В`язівок Городищенського району Черкаської області, яка належить ОСОБА_8 , згідно свідоцтва про право на спадщину від 12 травня 2016 року №651 скасований.

Звільнено завідуючого господарством ПП ФОП ОСОБА_14 громадянина ОСОБА_15 від зобов`язання за зберігальною розпискою від 06 лютого 2017 року щодо зберігання колоди дров довжиною близько 1 метра в загальній кількості 48 скл.метрів за адресою АДРЕСА_5 .

в с т а н о в и л а:

Згідно обвинувального акту від 22 лютого 2017 року ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , маючи умисел на незаконну порубку дерев, починаючи з невстановленого слідством періоду до 04 жовтня 2016 року, за допомогою бензопил, без передбаченого законом дозволу, в адміністративних межах Терешківської сільської ради Шполянського району, в захисній смузі здійснили незаконну порубку 401 дерева, а саме клена, ясена, верби та липи, діаметром пнів від 10 до 80 см., які згідно ст. 4 Лісового Кодексу, відносяться до лісового фонду України, чим заподіяли Державі в особі Терешківської сільської ради істотну шкоду в сумі 1491652, 31 грн..

Своїми умисними діями ОСОБА_8 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ст. 246 КК України, - незаконна порубка дерев у захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду, вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Згідно обвинувального акту від 22 лютого 2017 року ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , маючи умисел на незаконну порубку дерев, починаючи з невстановленого слідством періоду до 04 жовтня 2016 року, за допомогою бензопил, без передбаченого законом дозволу, в адміністративних межах Терешківської сільської ради Шполянського району, в захисній смузі здійснили незаконну порубку 401 дерева, а саме клена, ясена, верби та липи, діаметром пнів від 10 до 80 см., які згідно ст. 4 Лісового Кодексу, відносяться до лісового фонду України, чим заподіяли Державі в особі Терешківської сільської ради істотну шкоду в сумі 1491652, 31 грн..

Своїми умисними діями ОСОБА_9 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ст. 246 КК України, - незаконна порубка дерев у захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду, вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Згідно обвинувального акту від 22 лютого 2017 року ОСОБА_10 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , маючи умисел на незаконну порубку дерев, починаючи з невстановленого слідством періоду до 04 жовтня 2016 року, за допомогою бензопил, без передбаченого законом дозволу, в адміністративних межах Терешківської сільської ради Шполянського району, в захисній смузі здійснили незаконну порубку 401 дерева, а саме клена, ясена, верби та липи, діаметром пнів від 10 до 80 см., які згідно ст. 4 Лісового Кодексу, відносяться до лісового фонду України, чим заподіяли Державі в особі Терешківської сільської ради істотну шкоду в сумі 1491652, 31 грн.

Своїми умисними діями ОСОБА_10 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ст. 246 КК України, - незаконна порубка дерев у захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду, вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Згідно обвинувального акту від 22 лютого 2017 року ОСОБА_11 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , маючи умисел на незаконну порубку дерев, починаючи з невстановленого слідством періоду до 04 жовтня 2016 року, за допомогою бензопил, без передбаченого законом дозволу, в адміністративних межах Терешківської сільської ради Шполянського району, в захисній смузі здійснили незаконну порубку 401 дерева, а саме клена, ясена, верби та липи, діаметром пнів від 10 до 80 см., які згідно ст. 4 Лісового Кодексу, відносяться до лісового фонду України, чим заподіяли Державі в особі Терешківської сільської ради істотну шкоду в сумі 1491652, 31 грн.

Своїми умисними діями ОСОБА_11 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ст. 246 КК України, - незаконна порубка дерев у захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду, вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_16 виправдано в зв`язку з недоведеністю вчинення ними кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ст.246 КК України.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, прокурор подав апеляційну скаргу в якій порушує питання про скасування вироку суду через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Просить повторно дослідити матеріали кримінального провадження. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 визнати винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ст.246 КК України та призначити покарання за цією статтею у вигляді 2 років позбавлення волі. На підставі ст.75, 76 КК України звільнити від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік. Крім цього відповідно до ст.49 КК України, п.5 ст.74 КК України звільнити від покарання та його відбування.

Свої вимоги сторона обвинувачення обґрунтовує тим, що висновки викладені у вироку протирічать фактичним обставинам кримінального провадження та дослідженим в ході судового розгляду доказам. Не надано оцінку жодному з доказів сторони обвинувачення, а лише обмежився переліченням доказів. Поряд з цим, суд першої інстанції не навів мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення, не вказавши жодного обґрунтування того, чому вказані докази сторони обвинувачення не прийнято, а обмежився загальними фразами.

Більш того, суд першої інстанції в порушення вимог КПК України та, розглядаючи справу по суті, упереджено підійшов до перевірки доказів обвинувачення та побудував свій висновок про недоведеність винуватості ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не на досліджених доказах, а на промові захисника.

Судом безпідставно визнано недопустимим доказом протокол огляду місця події 04.10.2016 року, протокол огляду місця події території від 05 жовтня 2016 року, протокол огляду місця події від 06.02.2017 року, Акт дотримання вимог природоохоронного законодавства від 04 жовтня 2016 року, план-схему місцезнаходження вирубки дерев, перелікову відомість пнів зрізаних дерев, розрахунок розміру шкоди, фототаблиці місцязнаходження вирубки дерев, постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 06 лютого 2017 року, а також самі речові докази, аргументуючи це тим, що вони отримані з порушенням вимог КПК України.

Крім того прокурор не погоджується з висновком районного суду з приводу того, що судом не встановлено в повному обсязі складові елементи складу кримінального правопорушення за ознаками злочину передбаченого за ч. 2 ст. 28 ст. 246 КК України в змісті висунутого обвинувачення та, окрім цього, зазначено, що висунуте прокурором обвинувачення суд вбачає таким, що не містить викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, у тому числі із зазначенням часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру і носить загальний характер без відповідності перевіреним і встановленим обставинам та фактам.

Зазначає, що недотриманням вимог КПК України щодо викладу фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення є підставою для повернення обвинувального акту прокурору і вирішується в підготовчому судовому засідання.

Однак, суд першої інстанції зазначені фактичні обставини у кримінальному провадженні до уваги не взяв, належної оцінки цим доказам не дав. Натомість, зробив висновок про відсутність у діянні ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 складу злочину лише через недоведеність в судовому засіданні стороною обвинувачення його вини. За таких обставин, висновок суду про виправдання обвинуваченого є немотивованим, необгрунтованим і незаконним.

Всупереч вимогам кримінального процесуального закону поза увагою суду залишено послідовні показання допитаних у судовому засіданні свідків, які є узгодженими між собою та у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ст. 246 КК України.

Окрім цього, посилання місцевого суду на той факт, що не було вжито заходів для встановлення належної потерпілої сторони, є безпідставними, оскільки в матеріалах кримінального провадження є заява про залучення Шполянської РДА в особі ОСОБА_17 , як представника потерпілої особи.

В запереченні на апеляційну скаргу захисники зазначають про її немотивованість, яка фактично не містить обґрунтувань у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення. Вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, яке просять залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Заслухавши головуючого-суддю, доводи прокурора в підтримку своєї апеляційної скарги, думку обвинувачених, захисників, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказані вимоги закону судом належним чином не були виконані, внаслідок чого допущена невідповідність викладених у виправдувальному вироку висновків фактичним обставинам кримінального провадження.

Так, суд першої інстанції визнаючи невинуватими та виправдовуючи ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ст.246 КК України виходив з того, що висунуте обвинувачення не знайшло свого підтвердження під час судового слідства.

Колегія суддів не погоджується з вищезазначеним висновком місцевого суду на підставі наступного.

Провівши повторне дослідження доказів по вказаному кримінальному провадженню за клопотанням прокурора, оцінивши їх та проаналізувавши з точки зору взаємозв`язку з іншими доказами, колегія суддів приходить до висновку, що вина ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в скоєнні інкримінованого злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ст.246 КК України доведена, а тому рішення суду першої інстанції є необґрунтованим.

Так, допитаний в суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_8 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України не визнав та показав, що злочин не вчиняв ні за обставин викладених в обвинувальному акті, ні за будь-яких інших, і пояснив, що подія відбувалася восени 2016 року. З ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 попали в не в те місце і не в той час. Злих намірів не було і не могло бути. Працювали раніше разом, бригаду розформували. Вирішили просто зустрітися, про що домовлялися напередодні і зідзвонитися для відпочинку, так як не працювали, були звільнені, тому могли собі дозволити. Поїхали в урочище Марешеве, там було місце для відпочинку, біля ставка, брали із собою сумки з їжею. Поїхали на його автомобілі, потрібно було повернутися до 14 години, щоб внука забрати із школи. Розстелили сумки, приїхав ОСОБА_18 із незнайомим чоловіком і запитали, що робимо. Через 10-15 хвилин з`явився ОСОБА_19 .. Там видно було, що дерева хтось раніше зрізав, гілля було засохше. ОСОБА_18 і ОСОБА_19 сказали, що вирубкою керує ОСОБА_20 .. Прийняв рішення зателефонувати до ОСОБА_20 .. Коли він приїхав, то залишився із ОСОБА_18 , ОСОБА_19 і незнайомим чоловіком, а вони сіли в машину і поїхали. На вирубці працювала якась інша бригада. Це було видно. Ніхто не знав цієї заемельної ділянки де проводилася вирубка. їхали відпочити до берега ставу, це урочище. З пеньків зробили столик та стільчики і сиділи. Прицеп брав, хотіли назбирати хмизу, для матері. На місці порубки було видно, що там працювала бригада і використовували не лише бензопили. Працівники поліції були по приїзду додому через 15 хвилин, тоді і взяли покази. При розмові ОСОБА_20 і ОСОБА_18 , здогадувався, що був огляд території. На місці вирубки були протектори великих машин і тракторів.

Допитаний в суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_9 винним себе не визнав повністю і пояснив, що злочин не вчиняв ні за обставин викладених в обвинувальному акті, ні за будь-яких інших показав, що з ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 дров не різав, дерев не бачив. До звільнення працював різноробочим, грузив тюки і працював з лопатою. Мав і інше місце роботи, працював у поліції. Обвинувачений ОСОБА_8 є батьком його дружини. Вирішили відпочити з ним та ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .. Поїхали відпочивати на машині ОСОБА_8 .. Зупинилися на території біля водоймища, там зарослі. Поруч були вирубані дерева. У ОСОБА_8 був автомобіль з причіпом. У причіп хотіли наламати гілля для матері ОСОБА_8 .. Гілля мали брати те, яке можна було поламати об коліно. Гілок не назбирали. На вирубці не працював. Хто робив вирубку, не бачив. На територій ТОВ «Оттава» у період, коли він працював дров не було та не бачив, щоб будь-як техніка завозила дрова на територію току. Про що говорив ОСОБА_18 з інспектором не чув, не підходив до них. ОСОБА_20 під`їхав до них о 12 год чи 13 год, а через 15 хвилин з ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 сіли в автомобіль і поїхали з місця події. Чому приїхав ОСОБА_20 , йому не відомо. Гілля було сухе, вони його ламали, але причіп був пустий.

Допитаний в суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_10 винуватість заперечує в повному обсязі, пояснив, що злочин не вчиняв ні за обставин викладених з обвинувальному акті, ні за будь-яких інших. З ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 потрапили не в той час і не в те місце, а саме на розборки ОСОБА_18 і ОСОБА_20 .. Подія сталася наприкінці літа 2016 року. Разом з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 поїхали відпочити, як люди, які мали свої питання та разом працювали. ОСОБА_8 запросив відпочити. На місці відпочинку була вирубка. На місці події був вперше. Місце відповідало місцю відпочинку. По краях було місце для посіву. Приїхав ОСОБА_18 .. Його знав, оскільки працювали разом, а на той час він працював із ОСОБА_20 та був виконуючим обов`язки ТОВ «Відродження». ОСОБА_18 колишній колега, з ним пропрацював чотири місяці. Не відомо, чи ТОВ «Оттава» робило розчистку. Підприємство велике. Були заготовлені дрова на території. Чи була заготівля дров, не звертав уваги. Техніки на території багато, але з дровами не бачив. З ОСОБА_8 знайомий 5-6 років, познайомилися на роботі, тоді поїхав з ним на відпочинок. Автомобіль був ОСОБА_8 , з причіпом. Черз 5-15 хвилин чи через годину приїхав ОСОБА_18 з невідомою особою, а тоді під`їхав і ОСОБА_19 , після нього ОСОБА_20 .. Невідома особа звинувачувала його, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 у незаконній вирубці. Бензопил при них не було, тому вирубки не могло проводити. До ОСОБА_20 зателефонував ОСОБА_8 .. У конфлікт не вникав. Залишив місце події після того, як приїхав ОСОБА_20 , десь через 40 хвилин. Працівників поліції не було.

Допитаний в суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_11 винним себе у вчиненні інкримінованого злочину не визнав, пояснив, що на початку осені 2016 рою разом з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , були на пікніку. Місце було біля ставку, скраю поля і пеньки. До звільнення, працювали разом у ТОВ «Оттава Виконував різну роботу, що говорили, те і робив, прибирав, підмітав, копав. Випадково потрапив на відпочинок. У вирубці лісосмуги, участі не брав, але було видно, що там працювала якась бригада. У них була своя бригада другої не бачив. На території ТОВ «Оттава» були дрова. В період коли він працював, дрова не завозили. Автомобіль, на якому приїхали, був з причіпом. До них підійшов ОСОБА_18 якого знає, хоча і працювали окремо. Знав і ОСОБА_19 .. Коли під`їхав ОСОБА_18 , то він з ними не говорив. ОСОБА_8 зателефонував до ОСОБА_20 , оскільки їх почали звинувачувати у порубці дерев. Попали не в той час і не в те місце. Поліції на місці події не було, але опитали в цей же день, о котрій годині не пам`ятає.

Не визнання винуватості обвинуваченими, колегія суддів розцінює, як спосіб захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне.

Такі показання обвинувачених спростовуються сукупністю досліджених в судовому засіданні апеляційної інстанції належних та допустимих доказів.

Провівши повторне дослідження доказів по вказаному кримінальному провадженню за клопотанням прокурора, колегія суддів приходить до висновку, що вина ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в скоєнні інкримінованого злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ст.246 КК України доведена, а обвинувачені скоїли кримінальне правопорушення при наступних обставинах.

ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , маючи умисел на незаконну порубку дерев, починаючи з невстановленого слідством періоду до 04 жовтня 2016 року, за допомогою бензопил, без передбаченого законом дозволу, в адміністративних межах Терешківської сільської ради Шполянського району, в захисній смузі здійснили незаконну порубку 401 дерева, а саме клена, ясена, верби та липи, діаметром пнів від 10 до 80 см., які згідно ст. 4 Лісового Кодексу, відносяться до лісового фонду України, чим заподіяли Державі в особі Терешківської сільської ради істотну шкоду в сумі 1491652, 31 грн..

Вина ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, підтверджується наступними доказами.

Так, допитаний в суді першої та апеляційної інстанції в якості свідка ОСОБА_21 , який на даний час перебуває на посаді державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища (на той час працював головним спеціалістом екологічної інспекції) пояснив, що на початку осені 2016 року на гарячу лінію екологічної інспекції було повідомлення про вирубку дерев у с.Терешки Шполянського району Черкаської області, у зв`язку з чим був виїзд. Місце вирубки дерев було вказано конкретно. На місці події були обвинувачені, які рубали дерева та складали їх. Коли ми представились і попросили надати засвідчувальний дозвіл на вирубку дерев, то у відповідь отримали агресивну поведінку, тому вимушені були викликати поліцію. До прибуття поліції приїхали замовники забрали цю бригаду з чотирьох осіб та пили і поїхали на автомобілі. При цьому зауважив, що були сліди свіжої порубки та сліди тирси на одягу обвинувачених. Слідів відпочинку (напої, їжа) не було. В присутності свідків були зроблені заміри, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №665.

- показами свідка ОСОБА_19 , допитаного в суді першої та апеляційної інстанції, який пояснив, що на початку осені 2016 року обвинувачені були на роботі, на вирубці дерев. Про це йому відомо, оскільки сам працював у ОСОБА_20 , який неодноразово посилав саме на виконання таких робіт, а в подальшому зрізані дерева продавав, як дрова. Вважав, що все законно, що це чистка посадок для захищення полів, а тоді зрозумів, що це продаж дров. Біля обвинувачених були бензопили. До приїзду поліції їх вже не було. З протоколом огляду місця події знайомився, все зазначено правильно. Заміри робив еколог рулеткою. Про те, що обвинувачені будуть робити вирубку, йому стало відомо від знайомого, який зателефонував і сказав, що вирубка буде 04 жовтня 2016 року. З Черкас приїхав еколог і вони разом поїхали на місце події. Місце події межує із Сердегівською сільською радою, на території Терешківської сільської ради, Працівників поліції викликав еколог. Обвинувачені поїхали до того, як почали складати акт.

Підстав сумніватись у показах свідків, які були попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України, у колегії суддів немає. Дані свідки у своїх показах підтвердили вирубку дерев в адміністративних межах Терешківської сільської ради саме обвинуваченими.

Крім показів свідків, винуватість ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у незаконній порубці дерев у захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду, вчинена за попередньою змовою групою осіб підтверджується:

- даними протоколу огляду місця події від 04.10.2016, з якого вбачається, що слідчим в присутності понятих та спеціаліста проведено огляд земельної ділянки на якій зафіксовані сліди свіжої порубки дерев, вказана кількість незаконно вирубаних дерев, їх назва та розміри, також зафіксовані сліди протекторів шин транспортного засобу (т.4 а.с.194-197);

- даними протоколу огляду місця події від 05 жовтня 2016 року з фототаблицями, проведений в присутності понятих під час якого проведено огляд території ТОВ «Оттава», яке розташоване в адміністративних межах Сердегівської сільської ради, в ангарі, де знаходиться сільськогосподарська техніка, з правого боку, під стелею, складені колоди дерев розміром 1-1.5 м, діаметром від 10 до 70 см. Під лівою стіною в один ряд складено колоди різних діаметрів від 10 до 60 см, а також менші за розміром колоди складені хаотично, гілля діаметром 7 см. За територією лежали дерев`яні колоди близько 4 грів (том 4 а.к.п.201-205);

- даними листа Державної екологічної інспекції у Черкаській області від 06 жовтня 2016 року за проведеною перевіркою фактів викладених у зверненні гр. ОСОБА_19 щодо незаконної вирубки 401 дерева діаметром в пні від 10 до 80 см в захисній смузі адміністративної межі Сердегівської сільської ради Шполянського району Черкаської області, з Актом дотримання вимог природоохоронного законодавства від 04 жовтня 2016 року, планом-схемою місцезнаходження вирубки дерев, переліковою відомістю пнів зрізаних дерев, розрахунком розміру шкоди заподіяної лісу, фототаблицями місцезнаходження вирубки дерев, згідно яких вбачається, що розмір шкоди, заподіяної лісу, внаслідок незаконної рубки дерев у захисній смузі в адміністративних межах Сердегівської сільської ради Шполянського району Черкаської області становить 1491652,31 грн. (том 4 а.к.п. 206-215);

- даними довідки Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 01 грудня 2016 року №10-23-0.6-16430/2-16-225 з інформацією про те, що в довідці з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачів угіддями не передбачено, а земельна ділянка позначена в додатку до запиту Шполянського відділення поліції та показана у Шполянському відділі прокуратури належить до сіножатей і знаходиться в адміністративно-територіальних межах Терешківської сільської ради за межами населених пунктів (а.с.225 том 4);

Колегія суддів дотримуючись вимог ст.94 КПК України, безпосередньо дослідивши докази, допитавши обвинувачених, свідків, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості та достовірності приходить до висновку, що обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ч.2 ст.28 ст.246 КК України доведено.

Колегія суддів кваліфікує дії ОСОБА_8 за ч.2 ст.28 ст.246 КК України - незаконна порубка дерев у захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду, вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Колегія суддів кваліфікує дії ОСОБА_9 за ч.2 ст.28 ст.246 КК України - незаконна порубка дерев у захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду, вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Колегія суддів кваліфікує дії ОСОБА_10 за ч.2 ст.28 ст.246 КК України - незаконна порубка дерев у захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду, вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Колегія суддів кваліфікує дії ОСОБА_11 за ч.2 ст.28 ст.246 КК України - незаконна порубка дерев у захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду, вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Доводи обвинувачених про те, що злочину вони не вчиняли, а лише відпочивали разом на природі (на пікніку) є безпідставними. Колегія суддів звертає увагу, що слідів відпочинку (напої, їжа) не було, при цьому на одязі обвинувачених були сліди свіжої порубки та сліди тирси, а поряд були бензопили, що підтверджують допитані в суді першої та апеляційної інстанції свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_19 . Також суд апеляційної інстанції зауважує, що після виклику поліції на місце пригоди приїхав замовник на автомобілі, який забрав обвинувачених та пили, таким чином обвинувачені залишили місце події не дочекавшись органів поліції.

В матеріалах кримінального провадження достатньо належних, допустимих доказів для визнання винуватості ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення у незаконній порубці 401 дерева, а саме: клен, ясен, верба та липа, діаметри пнів від 10 до 80 см, які згідно ст.4 Лісового Кодексу відносяться до Лісового фонду України, чим заподіяли Державі в особі Терешківської сільської ради істотну шкоду в сумі 14916 52, 31 гривень, вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Висновок суду першої інстанції про визнання недопустимими доказами: протокол огляду місця події від 04.10.2016 року, протокол огляду місця події від 05.10.2016, протокол огляду місця події від 06.02.2017, Акт дотримання вимог природоохоронного законодавства від 04 жовтня 2016 року, план-схему місцезнаходження вирубки дерев, перелікову відомість пнів зрізаних дерев, рахунок розміру шкоди, фототаблиці місцязнаходження вирубки дерев, постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 06 лютого 2017 року, а також самі речові докази, оскільки вони отримані з порушенням вимог КПК України, є безпідставним.

В протоколі огляду місця події зафіксовані діаметри дерев лише щодо породи типу «клинок», як сироростучих так і сухостій, без встановлення та фіксації таких відносно породи дерев «ясен», однак на думку колегії суддів вказане може свідчити лише про неповноту відображення слідчої дії, а не про недопустимість доказу.

Згідно з ст.85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Частиною 1 ст.86 КПК України встановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною 2 ст.93 КПК України встановлено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що висунуте прокурором обвинувачення не містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у тому числі із зазначенням часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру і носить загальний характер без відповідності перевіреним і встановленим обставинам та фактам.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення. Однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту а частини третьої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. З огляду на це, обвинувачений має право знати у чому він обвинувачується, а тому обвинувальний акт повинен бути конкретним за своїм змістом, а правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не лише для аргументації висновків слідчого, а й для дослідження вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації на захист.

Верховний Суд України зазначив, що під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Згідно обвинувального акта, дії ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та Косенка прокурором кваліфіковані за ч.2 ст.28 ст.246 КК України незаконна порубка дерев у захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяли істотну шкоду, вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Об`єктом цього злочину є встановлений порядок охорони, раціонального використання і відтворення лісу як важливого елемента навколишнього природного середовища. Диспозиція ст. 246 КК України вказує, що цей злочин спрямований на ліс та інші захисні лісові насадження.

Обєктивна сторона злочину виражається в незаконній порубці лісу, тобто це всі випадки відділення дерев і чагарників, які знаходяться в лісі, від кореня незалежно від використовуваних засобів та способів (сокира, пилка чи інші предмети).

Незаконна порубка у захисних та інших лісових насадженнях фізичними особами без відповідного дозволу (тобто лісорубного квитка або ордера), або хоча і тими, що мають квиток (ордер), але не на тій ділянці, не в тій кількості, або порубка дерев і кущів не тих порід, на які було дано дозвіл, є вже достатньою підставою для кваліфікації діяння за ст. 246 КК України.

Колегія суддів вважає, що органом досудового розслідування встановлені всі обов`язкові складові елементи складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.246 КК України та дії обвинувачених кваліфіковані вірно.

Крім того, недотримання вимог КПК України щодо викладу фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення є підставою для повернення обвинувального акту прокурору, яке вирішується під час підготовчого судового засідання.

Не заслуговують на увагу рішення місцевого суду про той факт, що органами досудового розслідування не було вжито заходів для встановлення належної потерпілої сторони.

В матеріалах кримінального провадження є заява про залучення Шполянської РДА в особі ОСОБА_17 , як представника потерпілої сторони.

Разом з тим, відповідно до вимог ст.477 КПК України, правова кваліфікація даного кримінального правопорушення не підпадає під приватне обвинувачення, тому потерпілою стороною визначено юридичну особу Шполянську РДА, як розпорядника земельною ділянкою на якій розміщувалися дерева.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд невірно оцінив докази досліджені в судовому засіданні з точки зору достовірності, допустимості та належності, а в ході проведення дослідження доказів при апеляційному розгляді встановлено, що досліджені докази на які посилається орган досудового розслідування, отримані у встановленому порядку та об`єктивно в сукупності підтверджують поза розумним сумнівом винуватість обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в інкримінованому діянні, передбаченого ч.2 ст.28 ст.246 КК України.

Колегія суддів враховує, що усталена практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (Рішення ЄСПЛ від 10.07.2001 року у справі «Авшар проти Туреччини» - п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЕСПЛ від 14.08.2008 року у справі «Кобець проти України» - п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» - п. 86, «Яллох проти Німеччини»). У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 р. та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998 p., «Бочаров проти України» Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на вимоги п.1 ч.2 ст.284, ч.3 ст.285 ч.ч.1,4 ст.286, ч.3 ст.288 КПК України, згідно яких суди першої та апеляційної інстанції мають обов`язок відповідно до положень ст. 285 КПК роз`яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у постанові від 06.12.2021 (справа № 521/8873/18) вказує: слід звернути увагу на те, що імперативний обов`язок звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності покладено на суд, а не на підозрюваного, обвинуваченого чи захист, які мають право заявити відповідне клопотання.

Нероз`яснення судом першої чи апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 285 КПК зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що спричинило неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, строк притягнення до кримінальної відповідальності обвинувачених закінчився 04.10.2021, тому місцевий суд мав би роз`яснити обвинуваченим про закінчення строків давності, що є правовою підставою для для закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 від кримінальної відповідальності.

В суді апеляційної інстанції, обвинуваченим було роз`яснено таке право передбачене ст.49 КК України, однак всі четверо обвинувачених заперечили проти цього, тому в даному випадку обвинувачені підлягають звільненню від призначеного покарання на підставі ч.5 ст.74 КК України.

Виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

З огляду на встановлені апеляційним судом обставини, колегія суддів вважає за необхідним скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок.

Призначаючи покарання ОСОБА_8 у межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини цього ж кодексу, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого, який відносяться до нетяжких кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вчинив один епізод злочинної діяльності, вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, що свідчить про його відношення до скоєного, на спеціальних обліках не перебуває, відсутність обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання, колегія суддів вважає можливим виправлення обвинуваченого ОСОБА_22 , з призначенням покарання в межах санкції ч.2 ст.28 ст.246 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки із застосуванням вимог статей 75, 76 КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_9 у межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини цього ж кодексу, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого, який відносяться до нетяжких кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вчинив один епізод злочинної діяльності, вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, що свідчить про його відношення до скоєного, на спеціальних обліках не перебуває, відсутність обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання, колегія суддів вважає можливим виправлення обвинуваченого ОСОБА_23 з призначенням покарання в межах санкції ч.2 ст.28 ст.246 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки із застосуванням вимог статей 75, 76 КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_10 у межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини цього ж кодексу, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого, який відносяться до нетяжких кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вчинив один епізод злочинної діяльності, вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, що свідчить про його відношення до скоєного, на спеціальних обліках не перебуває, відсутність обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання, колегія суддів вважає можливим виправлення обвинуваченого ОСОБА_24 з призначенням покарання в межах санкції ч.2 ст.28 ст.246 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки із застосуванням вимог статей 75, 76 КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_11 у межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини цього ж кодексу, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого, який відносяться до нетяжких кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, похилий вік обвинуваченого 72 роки, вчинив один епізод злочинної діяльності, вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, що свідчить про його відношення до скоєного, на спеціальних обліках не перебуває, відсутність обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання, колегія суддів вважає можливим виправлення обвинуваченого ОСОБА_25 з призначенням покарання в межах санкції ч.2 ст.28 ст.246 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки із застосуванням вимог статей 75, 76 КК України.

Положення ч.2 ст.50 КК України встановлюють, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпечності вчиненого обвинуваченими злочину, даних про їх осіб, а також усіх обставин справи, колегія суддів вважає необхідним призначити ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 покарання із застосуванням інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік, що буде відповідати принципам законності, індивідуалізації та справедливості та є необхідним та достатнім для їх виправлення та попередження запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При цьому колегія суддів враховує ту обставину, що ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 вчинили кримінальне правопорушення 04 жовтня 2016 року, тому колегія суддів при призначенні обвинуваченим покарання враховує редакцію закону, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення.

Процесуальні витрати відсутні.

Накладений арешт на підставі ухвали Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10 лютого 2017 року на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1829 га, кадастровий номер 7120382500:02:001:1410 в с.В`язівок Городищенського району Черкаської області, яка належить ОСОБА_8 , згідно свідоцтва про право на спадщину від 12 травня 2016 року №651 скасувати.

Звільнити завідуючого господарством ПП ФОП ОСОБА_14 громадянина ОСОБА_15 від зобов`язання за зберігальною розпискою від 06 лютого 2017 року щодо зберігання колоди дров довжиною близько 1 метра в загальній кількості 48 скл.метрів за адресою АДРЕСА_5 .

Керуючись статтями 374, 376, 404, 407, 409, 420 КПК України колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.

Вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 07 липня 2022 року стосовно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ст.246 КК України та призначити ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.28 ст.246 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі статей 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_8 обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

На підставі ст.49 ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_8 звільнити від призначеного покарання за ч.2 ст.28 ст.246 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ст.246 КК України та призначити ОСОБА_9 покарання за ч.2 ст.28 ст.246 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі статей 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_9 обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

На підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_9 звільнити від призначеного покарання за ч.2 ст.28 ст.246 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_10 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ст.246 КК України та призначити ОСОБА_10 покарання за ч.2 ст.28 ст.246 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі статей 75 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_10 обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

На підставі ст.49 КК, ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_10 звільнити від призначеного покарання за ч.2 ст.28 ст.246 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_11 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ст.246 КК України та призначити ОСОБА_11 покарання за ч.2 ст.28 ст.246 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі статей 75 КК України звільнити ОСОБА_11 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_11 обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

На підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_11 звільнити від призначеного покарання за ч.2 ст.28 ст.246 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Накладений арешт на підставі ухвали Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10 лютого 2017 року на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1829 га, кадастровий номер 7120382500:02:001:1410 в с.В`язівок Городищенського району Черкаської області, яка належить ОСОБА_8 , згідно свідоцтва про право на спадщину від 12 травня 2016 року №651 скасувати.

Звільнити завідуючого господарством ПП ФОП ОСОБА_14 громадянина ОСОБА_15 від зобов`язання за зберігальною розпискою від 06 лютого 2017 року щодо зберігання колоди дров довжиною близько 1 метра в загальній кількості 48 скл.метрів за адресою АДРЕСА_5 .

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду учасниками кримінального провадження протягом 3 місяців з дня його проголошення.

Головуючий суддя

Судді