Рішення

від 25.01.2023 по справі 420/9705/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/9705/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСТРАФУД" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСТРАФУД" звернулося до суду з позовом до Одеської митниці, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2022/200132/2 від 03.07.2022 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2022/000338 від 03.07.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.07.2022 року ТОВ «ОТОМАН», діючи в інтересах ТОВ «ЕКСТРАФУД» на підставі Договору №05/04-22 від 05.04.2022 р., звернулося до відповідача у зв`язку із імпортуванням та ввезенням на територію України товару, а саме: помідори свіжі, країна виробництва Туреччина (МД № UA500500/2022/019792 від 03.07.2022 року).

Згодом, 03.07.2022 року, відповідачем було надіслано декларанту рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2022/200132/2 від 03.07.2022 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2022/000338 від 03.07.2022 року

Відповідно до оскаржуваного рішення, митна вартість товару була відкоригована відповідачем шляхом збільшення її розміру до 25000 доларів США, у порівнянні із заявленою декларантом митною вартістю 12000 доларів США.

До винесення рішення, відповідачем було надіслано декларанту вимогу надати протягом 10 календарних днів додаткові документи. Декларантом надіслано лист № 03/07-22 від 03.07.2022 року, разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості: копія митної декларації країни відправлення №22330100EX00135368 від 25.06.2022 р., прайс-лист № б/н від 25.06.2022 р., специфікація №1 від 25.06.2022 р., лист-калькуляцію №01 від 25.06.2022 р., лист постачальника від 30.06.2022 р., висновок експерта №20-03/07-2022 від 03.07.2022 р., а також пояснення щодо безпідставності та неправомірності витребування документів.

Позивач вважає прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою від 18.07.2022 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

04.08.2022 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив таке.

Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товарів до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) № UA500500/2022/019792 від 03.07.2022.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № UA500500/2022/019792 від 03.07.2022 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД.

На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № UA500500/2022/019792 від 03.07.2022, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2022/200132/2 від 03.07.2022, а саме: 1) відповідно до пп. в) пункту 2 частини 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням (дані документи до митного оформлення не надавались); 2) згідно пункту 3.1 контракту 28/22 оплата за товар здійснюється передоплатою в розмірі 100% або протягом 14 днів з моменту митного оформлення товару; але у наданих документах не зазначено які саме умови оплати за товар по інвойсу BNO2022000000004; 3) в інвойсі від 25.06.2022 № BNO2022000000004 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір 28/22 від 24.06.2022, що не дає змогу ідентифікувати дану поставку.

Надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

На підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Станом на 03.07.2022 декларантом було надано експортну декларацію, калькуляцію, прайс-лист, специфікацію до контракту №1 від 24.06.2022, лист від відправника про помилку у калькуляції, висновок експерта, та листом повідомлено що всі документи, які стосуються вантажу по ВМД UA500500/2022/019792 вже надані. Інші додаткові документи надаватися не будуть. У додатково наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення немає перекладу та відсутнє посилання на інвойс та контракт, що не дає змогу ідентифікувати дану поставку. У наданому прайс-листі наявне посилання на суб`єкта ТОВ "ЕКСТРАФУД", що передбачає що дана цінова пропозиція індивідуальна та не стосується всіх учасників ринку. У наданій калькуляції зазначено лише витрати на транспортування товарів до порту та відсутня інформація стосовно транспортних витрат на усьому шляху переміщення товарів відповідно до умов поставки CPT-Odesa.

Таким чином, вказані вище розбіжності усунуті не були, а декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ. Також декларантом не було за власним бажанням надано додаткові, наявні у нього, інші документи, які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах, а також не було надано всі витребувані митним органом документи, зокрема: каталоги, специфікації фірми - виробника товару; виписку з бухгалтерської документації та висновок про вартісні характеристики товарів. Отже, декларант не скористався правом відповідно п.3 ст.53 МКУ надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. Митний орган звертає увагу на те, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких уже здійснено в Україні в час, максимально наближений до часу експорту товарів, заявлених до митного оформлення.

Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № UA500500/2022/019792 від 03.07.2022, містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений до митного оформлення час, з урахуванням опису, фізичних характеристик, даних щодо виробника товару, є більшим та становить: по товару № 1 1,25 дол. США/кг (МД від 21.06.2022 № UA408020/2022/019090), ніж заявлено декларантом 0,6 дол. США/кг.

У зв`язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст.55 Митного кодексу України Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2022/200132/2 від 03.07.2022.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що на підставі Контракту № 28/22 від 24.06.2022 року, укладеного між ТОВ "ЕКСТРАФУД" (Покупець) та Фірмою BENO CITRUS FRUITS NARENCIYE MEYVE GIDA SANAYI VETICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) (Постачальник), на адресу ТОВ "ЕКСТРАФУД" було здійснено поставку товару помідор свіжий (а.с. 32-42).

03.07.2022 року декларантом позивача була подана електронна митна декларація № UA500500/2022/019792 з метою митного оформлення імпортованого товару за Контрактом № 28/22 (а.с. 21-22).

У графі 31 Митної декларації вказаний опис товару 1: помідори свіжі, у картонних ящиках 2920 шт., на 26 дерев`яних палетах, врожай 2022 року. Призначена для громадського харчування. Торговельна марка: немає даних. Виробник: BENO CITRUS FRUITS NARENCIYE MEYVE GIDA SANAYI VETICARET LIMITED SIRKETI. Країна виробництва: Туреччина.

Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною контракту.

Разом з митною декларацією декларантом було подано наступні документи, зазначені у графі 44 МД, у тому числі контракт на поставку № 28/22 від 24.06.2022 року, специфікація № 1 від 25.06.2022 згідно умов контракту № 28/22 від 24.06.2022, інвойс BNO2022000000004 від 25.06.2022, автотранспортна накладна EC/TR 4971267 від 25.06.2022, сертифікат про походження товару, фітосанітарний сертифікат, загальна декларація прибуття, договір про надання послуг митного брокера та ін.

Відповідно до вимог частини третьої статті 53 МКУ декларанту запропоновано надати (за наявності) протягом 10 календарних днів такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу митного органу станом на 03.07.2022 декларантом було надано лист вих.№ 03/07-22 з поясненнями щодо виявлених розбіжностей, до якого додатково додано експортну декларацію країни відправлення від 25.06.2022, прайс-лист від 25.06.2022, специфікацію №1 від 25.06.2022, лист калькуляцію від 25.06.2022, лист від постачальника від 30.06.2022 про помилку у калькуляції, висновок експерта 20-03/07-2022 від 03.07.2022р., а також повідомлено митному органу, що всі документи, які стосуються вантажу по ВМД UA500500/2022/019792, вже надані. Інші додаткові документи надаватися не будуть.

03.07.2022 року Одеською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2022/200132/2 за митною декларацією №UA500500/2022/019792 (а.с. 13-14).

У рішенні про коригування заявленої митної вартості товарів зазначено, що:

1) відповідно до пп. в) пункту 2 частини десятої ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням (дані документи до митного оформлення не надавались);

2) згідно пункту 3.1 контракту 28/22 - оплата за товар здійснюється передоплатою в розмірі 100% або протягом 14 днів з моменту митного оформлення товару. Але у наданих документах не зазначено які саме умови оплати за товар по інвойсу BNO2022000000004;

3) в інвойсі від 25.06.2022 №BNO2022000000004 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір 28/22 від 24.06.2022, що не дає змогу ідентифікувати дану поставку.

Митним органом було обрано метод визначення митної вартості резервний.

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України з урахуванням опису, фізичних характеристик, даних щодо виробника товару та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим і становить: по товару №1 1,25 дол. США/кг (МД від 21.06.2022 №UA408020/2022/019090), ніж заявлено декларантом 0,6 дол. США/кг.

03.07.2022 року Одеською митницею оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2022/000338 (а.с. 11-12).

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до положень статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів та зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4, 5 ст. 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати з органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З аналізу частин 1, 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів та зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. №3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Частиною 4 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частиною п`ятою статті 53 МК України чітко та імперативно визначено, що митним органом забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи вищевикладене, аналіз положень ч.3 ст.53, ч.1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 МК України дає підстави для висновку про те, що орган доходів та зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, адже такі вади не дозволяють органу доходів та зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 МК України право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини другої статті 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Так, процедура витребування органом доходів та зборів додаткових документів з урахуванням вимог чинного законодавства має визначені умови та послідовність - витребування додаткових документів має місце виключно з підстав існування у контролюючого органу обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. У свою чергу, митниця має вказати, які саме відомості у поданих документах викликають сумнів. Витребування додаткових документів за переліком ч. 3 ст. 53 МК України можливе за умови зазначення митницею того, який саме документ є необхідним та які конкретно відомості такий документ має підтвердити. Тобто витребування всіх документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України, можливе за умови надання митницею пояснень щодо кожного з документів.

Митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, наведені приписи зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі №21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21 -591 аі5 (814/283/14), Верховним Судом, зокрема, постановах від 20.02.2018 року № 826/997/16, від 20.02.2015 року № 826/8799/16, від 17.04.2018 року № 815/329/17, від 14.09.2018 року №821/1617/17.

Стосовно відсутності інформації про вартість упаковки, суд бере до уваги доводи позивача, що відповідно до розділу А.9 умов CPT Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки).

Відповідно до п.7.2 Контракту на поставку № 28/22 від 24.06.2022 року, обов`язок упаковки і маркування Товару покладений на Постачальника. Витрати з пакування та маркування товару покладаються на Постачальника. Ці витрати закладаються самостійно Постачальником у вартість товару і додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.

Таким чином, відповідно до умов зазначеного Контракту обов`язок пакування покладається на постачальника товару Фірму «BENO CITRUS FRUITS NARENCIYE MEYVE GIDA SANAYI VETICARET LIMITED SIRKETI», та при постачанні Товару витрати з пакування закладалися Постачальником самостійно до вартості Товару і додатковому відшкодуванню з боку Позивача не підлягали.

Згідно зовнішньоекономічного договору ціна Товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування, Позивачем жодних додаткових витрат на пакування понесено не було, а тому за приписами ч.10 ст.58 МК України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.

Отже, відповідач мав всі необхідні документи, що містили дані про таку складову митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, а саме: дані про те, що вартість упаковки та робіт з пакування були включені Постачальником до ціни Товару та додатковому відшкодуванню з боку позивача не підлягали. Вказані вище аргументи були викладені в листі позивача, але вони були проігноровані відповідачем під час митного оформлення Товару та прийнято рішення про коригування митної вартості.

Зазначена вище позиція стосовно включення вартості пакування до митної вартості викладена у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 р. у справі №815/3142/17, від 16.07.2020 р. у справі № 804/3632/17.

Також відповідачем в якості підстави для коригування митної вартості товару вказано те, що в наданих до митного оформлення документах не зазначено, яку саме умову оплати за Товар за інвойсом BN02022000000004 від 25.06.2022 року обрано сторонами Контракту серед двох можливих умов, які передбачені п. 3.1 такого Контракту.

Разом з тим, пунктом 3.2 Контракту передбачено, що якщо в товаросупровідних документах та/або інвойсі, або в інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу, не зазначено умову оплати поставки такого товару відповідно до п.3.1 цього Контракту, то вважається, що 100% вартості такого товару, що поставляється на підставі певного інвойсу, має бути сплачено Постачальнику протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення Товару Покупцем, що підтверджується ВМД.

Таким чином, зі змісту пунктів 3.1 та 3.2 Контракту митний орган міг достеменно встановити, що умовою оплати товару є саме оплата 100% вартості протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення Товару Покупцем, що підтверджується ВМД.

Крім того, позивачем на вимогу митного органу була надана Специфікація, яка була направлена разом з листом про надання додаткових документів. У Специфікації зазначено, що ціна за кілограм Товару складає 0,6 USD, а умовою оплати є 100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення Товару Покупцем, що підтверджується ВМД.

Отже, на підставі викладеного можна зробити висновок, що в товаросупровідних документах (як первісно поданих, так і додатково поданих) зазначено, яку саме умову оплати Товару обрано сторонами Контракту. Відповідно, посилання відповідача на те, що в наданих до митного оформлення документах не зазначено умову оплати Товару, як на підставу для невизнання заявленої Декларантом митної вартості Товару - є неправомірним та таким, що не відповідає дійсності, адже в товаросупровідних документах було зазначено усі необхідні відомості для визначення митної вартості Товару, в тому числі й умову оплати такого Товару.

Стосовно відсутності в інвойсі посилання на контракт, відповідач не вказав, яким чином відсутність номеру чи дати контракту у рахунку-фактурі впливає на митну вартість з урахуванням того, що відповідачеві були надані саме ті документи, які прямо стосуються поставки Товару, митне оформлення якого здійснювалось, і в самих документах жодних розбіжностей щодо вартості товару виявлено не було.

Водночас, затвердженої форми рахунку-фактури і вимог щодо його заповнення законодавством України не передбачено. Якщо припустити, що відсутність номеру та дати Контракту в інвойсі є технічною помилкою, слід зазначити, що наявність саме технічної помилки в документі та зміст помилково відсутньої інформації орган доходів і зборів може встановити за допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі, або інформації з інших документів, пов`язаних із цим документом. Наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься.

Враховуючи відповідність всіх інших зазначених в інвойсі та МД даних щодо Товару супровідним документам, які були надані разом із митною декларацією, суд доходить висновку, що відсутність дати і номеру контракту жодним чином не призводить до недостовірності інформації, що міститься в інвойсі та МД, зокрема інформації про вартість Товару як складової митної вартості та не заважає ідентифікувати поставку Товару за іншими даними, які містяться і Інвойсі.

Стосовно доводів відповідача, що у додатково наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення немає перекладу та відсутнє посилання на інвойс та контракт, що не дає змогу ідентифікувати таку поставку, суд бере до уваги доводи позивача, що до переліку основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, експортну митну декларацію (декларацію країни відправлення) законодавцем не включено.

Копію митної декларації країни відправлення (та й інші додаткові документи, які не включені законодавцем до переліку основних документів, які підтверджують митну вартість товарів) декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати виключно за наступних умов, що передбачені ч.3 ст.53 МКУ: документи, зазначені у ч.2.ст.53 Митного кодексу України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті зі ці товари.

Отже, законодавець вважає митну декларацію країни відправлення виключно додатковим документом, який може бути витребуваний за наявністю розбіжностей або ознак підробки, або якщо документи, що надані до митного оформлення, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті зі ці товари.

Таким чином, виходячи з викладених вище доводів, які спростовують висунуті відповідачем зауваження про розбіжності в наданих до митного оформлення документах, у відповідача не було підстав витребувати додаткові документи від позивача через відсутність підстав, зазначених в ч.3 ст.53 МК України.

Відповідно до ст.254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Таким чином, з огляду на те, що вимога відповідача надати до митного оформлення додаткові документи є неправомірною та відповідач мав усі необхідні дані та документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, ще до надання декларантом додаткових документів, неможна вважати митну декларацію країни відправлення документом, в якому містяться дані, які є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Отже, декларант не мав обов`язку з власної ініціативи перекладати неправомірно витребувані митним органом додаткові документи копію митної декларації країни відправлення, а відповідач, у свою чергу, не висував вимогу перекласти експортну декларацію, тому ненадання перекладу експортної декларації не може бути підставою для коригування митної вартості.

Також доводи відповідача щодо неможливості розглядати наданий прайс-лист як документ для підтвердження заявленої митної вартості через те, що він складений не для необмеженого кола заінтересованих покупців та орієнтований безпосередньо на позивача, є безпідставними, оскільки відповідач не навів жодних нормативно-правових актів, зокрема, міжнародних чи актів країни постачальника, які б доводили обов`язковість складання прайс-листа для необмеженого кола покупців, а не для конкретного покупця. Крім цього, оскільки жодним міжнародним нормативно-правовим актом не закріплена форма прайс-листа, не можна однозначно трактувати наданий постачальником прайс-лист як такий, що був складений індивідуально для позивача. Зі змісту прайс-листа лише вбачається, що він був направлений на ім`я позивача, водночас жодний факт не свідчить про те, що цей прайс-лист відрізняється від усіх інших, які надаються постачальником на ім`я інших покупців.

До того ж, згідно ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Суд також бере до уваги, що затвердженої форми калькуляції і вимог щодо її заповнення законодавством України не передбачено. До того ж позивач та декларант не мають можливості впливати на форму та зміст документів, які надаються постачальником, оскільки вони складаються хоча й відповідно до замовлень позивача та положень контракту, але на розсуд постачальника та згідно з турецьким законодавством.

Факт зазначення або незазначення в калькуляції видатків на переміщення товарів за умовою СРТ Odesa жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару, адже за такою умовою поставки всі транспортні видатки до порту призначення несе постачальник, а питання щодо включення цих видатків в ціну товарів або невключення залишається тільки на розсуд такого постачальника.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Так, встановивши, що подані документи містять розбіжності, орган доходів і зборів повинен вказати, які саме з поданих декларантом документів та які саме показники цих документів містять розбіжності.

Встановивши, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, орган доходів і зборів повинен вказати, які саме документи та яких саме відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, не містять подані декларантом документи.

Аналізуючи зазначені норми, Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року по справі № 21-591а15 зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За викладених вище обставин, суд зазначає, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Отже, митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів на підставі спірного рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною контракту.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно прийняв спірне рішення №UA500500/2022/200132/2 від 03.07.2022 року про коригування митної вартості товарів, а також картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2022/000338 від 03.07.2022 року, тому вони підлягають скасуванню, а позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСТРАФУД" - повному задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а саме судовий збір у розмірі 2481 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСТРАФУД" (адреса: вул. Бугаївська, буд. 46, корпус 2А, офіс 4, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 44354134) до Одеської митниці (адреса: вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2022/200132/2 від 03.07.2022 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2022/000338 від 03.07.2022 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСТРАФУД" сплачений судовий збір у розмірі 2481 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів