Постанова

від 25.01.2023 по справі 160/9939/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 січня 2023 року м. Дніпросправа № 160/9939/22Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2022р. у справі №160/9939/22за позовом:Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністюдо: про:Приватного підприємства «Союз-фарм» стягнення адміністративно-господарських санкцій

ВСТАНОВИВ:

12.07.2022р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі Фонд) до Приватного підприємства «Союз-Фарм» (далі ПП «Союз-Фарм») про стягнення адміністративно-господарських санкцій. /а.с. 1-3/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2022р. за вищезазначеною позовною заявою відкрито провадження в адміністративній справі №160/9939/22 та справу призначено до судового розгляду /а.с. 15/ .

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що протягом 2021р. відповідачем не було виконано норматив працевлаштування на підприємстві осіб з інвалідністю, оскільки норматив працевлаштування осіб з інвалідністю для відповідача у 2021р. становить 1 особа, а протягом 2021р. у відповідача не було працевлаштовано жодної особи, який відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, у зв`язку з чим, відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», відповідач повинен був сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2021р. у розмірі 36785,72грн. за 1 не зайняте особою з інвалідністю робоче місце, оскільки адміністративно-господарські санкції відповідачем у встановлені законом строки не було сплачено, просив суд стягнути з відповідача на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021р. у розмірі 36785,72грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2022р. у справі №160/9939/22 у задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю відмовлено /а.с. 74-75/.

Позивач Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, 30.11.2022р. подав до суду першої інстанції апеляційну скаргу, у якій також міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка разом з матеріалами адміністративної справи №160/9939/22, надійшла до суду апеляційної інстанції 14.12.2022р. / а.с. 78/.

Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 16.12.2022р. у справі №160/9939/22 заявнику апеляційної скарги поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2022р. у справі №160/9939/22 /а.с. 85/ та справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 24.01.2023р. /а.с. 86/, про що судом апеляційної інстанції було повідомлено учасників справи / а.с. 87-92/.

Позивач, посилаючись у апеляційній скарзі / а.с. 79-81/ на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з`ясовано усі обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 16.09.2022р. у цій справі та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а положеннями ч. 5 ст. 250 КАС України передбачено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірні відносини, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі з приводу здійснення відповідачем свого обов`язку у сфері соціального захисту інвалідів врегульовані Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон).

Так, відповідно до преамбули Закону цей Закон визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

Частиною 1 ст. 19 цього ж Закону передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що протягом 2021р. на підприємстві відповідача - ПП «Союз-Фарм», середньооблікова чисельність штатних працівників становила 14 осіб, на підприємстві не була працевлаштована жодна особа з інвалідністю, норматив працевлаштування осіб з інвалідністю становить 1 особа, що підтверджуються звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021р. форми №10-ПОІ. /а.с. 5/.

Стаття 20 Закону передбачає, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте такою особою. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте такою особою, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 3 ст. 217 Господарського кодексу України до суб`єктів господарювання за порушення ними здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Отже, обов`язковою умовою для застосування санкцій до суб`єкта господарювання є саме порушення та/або не виконання вимог законодавства у сфері господарювання. Само по собі застосування санкцій через визначення їх нормами закону без встановлення факту порушень учасником господарських відносин є неможливим.

Аналіз наведених вище норм Закону дає можливість зробити висновок про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця, оскільки такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону, і підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно вжило необхідних заходів по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю..

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018р у справі П/811/693/17, від 02.05.2018р. у справі № 804/8007/16, від 13.06.2018р. у справі № 819/639/17, від 20.05.2019р. у справі № 820/1889/17, від 13.05.2021р. у справі № 260/554/19, від 25.07.2022р. у справі №160/4187/19.

Порядком подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженим Наказом Міністерством соціальної політики України №316 від 31.05.2013р., передбачено, що роботодавці подають до базових центрів зайнятості інформацію наявний попит на робочу силу (вакансії) .

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою №3-ПН» протягом 2021р. подавалася до відповідного центру зайнятості / а.с. 46-70/, при цьому також відповідачем разом із звітами надавались характеристики вакансій та вимоги до претендентів на зайняття вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю, що також підтверджується листом Синельниківської міськрайонної філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості за вих. №182 від 01.08.2022р. / а.с. 45/, також відповідачем протягом 2022р. у друкованих засобах масової інформації, які розповсюджуються за місцем здійснення господарської діяльності підприємства, розміщувались оголошення щодо наявності вакантної посади для працевлаштування осіб з інвалідністю та вимоги до претендентів на вакантну посаду / а.с. 31-44/.

Отже вищенаведені обставини, що були встановлені судом під час розгляду цієї справи та підтверджені належними письмовими доказами, свідчать про те, що відповідач у справі протягом 2021р. вживав усі залежні від нього заходи щодо працевлаштування на підприємстві осіб із інвалідністю у чисельності відповідній до законодавчо встановленого нормативу, а саме створив на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, інформував органи зайнятості про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, і працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві протягом 2021р. у нормативній чисельності не відбулось не з вини відповідача у справі, тому колегія суддів, вважає, що у відповідача відсутні порушення норм закону, які регулюють питання соціального захисту осіб з інвалідністю, що свідчить про відсутність підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій до підприємства.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, та їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права під час апеляційного розгляду справи не було встановлено, тому вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 16.09.2022р. у цій адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2022р. у справі №160/9939/22 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.

Постанову виготовлено та підписано 25.01.2023р.

Головуючий - суддяА.О. Коршун

суддяО.М. Панченко

суддяВ.Є. Чередниченко