Постанова

від 24.01.2023 по справі 640/16778/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/16778/19 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіЧерпіцької Л.Т.,суддівГлущенко Я.Б., Пилипенко О.Є., за участі секретаря: Висоцького А.М.,

представника позивача: Жар Д.В.,

представника відповідача: Константинової Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "29" вересня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна Компанія" Факторія" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна Компанія" Факторія" звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 27.08.2019 № 0706401213 про нарахування ТОВ ВТК «Факторія» штрафу у розмірі 962721,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки допущення технічної помилки при визначенні податкових зобов`язань не може бути підставою для притягнення позивача до фінансової відповідальності, адже помилкове декларування позивачем надмірних сум, що підлягають до сплати в бюджет, не може вважатися грошовим зобов`язанням у розумінні Податкового кодексу України, а обов`язок зі сплати податку не може виникати у платника в силу помилки при обчисленні податкового зобов`язання. Позивач наголошує на тому, що фактично усував технічну помилку допущену в автоматичному режимі програмою для здачі електронної звітності при визначені суми податкового зобов`язання, що тягне за собою лише зміну раніше задекларованих податкових зобов`язань у встановленому порядку, уточнюючий розрахунок до податкової декларації не є передбаченими Податковим кодексом України підтверджуючим документом та формою сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу, а тому, у контролюючого органу були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, розмір яких залежить від суми саме юридично наявного у платника податків задекларованого грошового зобов`язання, а далі, погашеного у зв`язку з цим податкового боргу та кількості днів затримки сплати грошового зобов`язання.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від "29" вересня 2022 р. позов задоволено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акта камеральної перевірки не можуть бути визнані об`єктивними і повними, адже перевіркою не встановлено факту заниження платником податків податкового зобов`язання минулих податкових періодів для визначення суми грошового зобов`язання до сплати, факт оплати узгодженого грошового зобов`язання платником податків з простроченням для розрахунку відповідного штрафу у розмірі 10% відповідачем не доведено. Тож, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, що призвело до виникнення автоматично розрахованих штрафних санкцій у розмірі 10% від грошового зобов`язання, з огляду на що, оскаржуване рішення прийнято законно.

Скаржником 25.10.2022 подано до суду апеляційної інстанції клопотання про здійснення процесуальної заміни відповідача відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537, від 30.09.2020 №893 та наказів Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529, від 24.12.2020 №755.

Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Колегія суддів відповідно до положень частини першої статті 52 КАС України дійшла висновку про наявність підстав для заміни відповідача - Головного Управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ЄДРПОУ 39439980) його правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві (ЄДРПОУ ВП 44116011).

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним державним ревізором-інспектором відділу застосування штрафних санкцій з ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у м. Києві Кочергою С.І., на підставі п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75 в порядку п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ ВТК «ФАКТОРІЯ» (ЄДРПОУ 40326847).

За висновками камеральної перевірки складено акт № 20042/26-15-12-13-20 від 08.08.2019 «Про результати камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВИРОБНИЧО-ТОРПВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ФАКТОРІЯ» (ЄДРПОУ 40326847)», яким встановлено, що позивачем порушено граничні строки сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість передбачених п. 57.1. ст. 57, ст. 203 Податкового кодексу України, зокрема, перевіркою встановлено граничний термін для сплати задекларованого грошового зобов`язання у розмірі 9627217 грн. - 30.07.2019, факт фактичної оплати суми боргу - 02.08.2019, із затримкою на 3 дні, що тягне за собою штраф у розмірі 10% від суми податкового боргу - 962721,70 грн. відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

З висновками вказаного акту камеральної перевірки позивач не погодився та 14.08.2019, керуючись положенням п. 44.7. ст. 44, п. 86.7. ст. 86 Податкового кодексу України, подав заперечення № 79 від 13.08.2019 на акт камеральної перевірки, зазначивши, що у нього відсутній податковий борг з плати податку на додану вартість за звітний період - червень 2019 року, а заявлене у податковій декларації за червень 2019 року грошове зобов`язання у розмірі 9627217 грн., є технічною помилкою, яка самостійно виправлена платником податків в порядку передбаченому податковим законодавством.

За результатом розгляду заперечення, листом № 158856/10/26-15-12-13-18 від 22.08.2019 «Про результати розгляду заперечень до акту перевірки», відповідач повідомив позивача, що заперечення залишено без задоволення, висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі висновків акту камеральної перевірки, ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.08.2019 № 0706401213 Форма «Ш» (додається), яким застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 10% у сумі 962721,70 грн. на підставі положень статей п. 57.1 ст. 57, 126, 203 Податкового кодексу України.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відсутній сам факт порушення граничного строку сплати узгодженого грошового зобов`язання, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Стаття 67 Конституції України, визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, згідно із приписами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.07.2019 ТОВ ВТК «ФАКТОРІЯ» здана звітна податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2019 року під реєстраційним номером 9156455126, яка прийнята контролюючим органом без зауважень, що підтверджується квитанцією № 2 від 18.07.2019. Згідно з показниками бухгалтерського та податкового обліку ТОВ ВТК «ФАКТОРІЯ», податкові зобов`язання підприємства з податку на додану вартість за червень 2019 року для перерахунку до Державного бюджету України складають «-», що обраховується з наступного: податкове зобов`язання у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2019 року по рядку 9 становить 1074412 грн., а податковий кредит по рядку 17 становить 10701629 грн., що, в свою чергу, дає від`ємне (не позитивне) значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9), у розмірі 9627217 грн.

У той же час, внаслідок технічної помилки, пов`язаної з оновленням спеціального сервісу, призначеного для здачі електронної звітності до контролюючих органів та обміну первинними документами, який використовується позивачем - "FREDO Звіт", при рознесенні відповідних показників у рядках податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2019 року, сума від`ємного значення 9627217 грн. замість рядка 19, автоматично була відображена сервісом до рядку 18 податкової декларації, як позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання (1074412 грн.) та сумою податкового кредиту (10701629 грн.) поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету, хоча з урахуванням показників відповідних податкових зобов`язань з податку на додану вартість за червень 2019 року та податкового кредиту за червень 2019 року у податковій декларації - арифметично отримати позитивне значення взагалі неможливо.

Суд першої інстанції врахував, що сума у розмірі 9627217 грн. належним чином відображена позивачем у рядках 20, 20.3, 21 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2019 року, у додатку 2 (довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) і у додатку 5 (розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) до цієї податкової декларації - як сума від`ємного значення по ПДВ, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, що свідчить про можливу технічну помилку при генерації звіту.

При цьому, після з`ясування наявності помилки у податковій декларації за червень 2019 року, позивач, скориставшись наданим правом передбаченим ст. 50 Податкового кодексу України, подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок під реєстраційний номером 9169073305, який прийнято податковим органом без зауважень, що підтверджується квитанцією № 2 від 02.08.2019.

Так, уточнюючим розрахунком позивачем усунуто помилку наявну у рядку 18, проставлено уточнюючий показник - «-» та різницю між показником визначеним у податковій декларації від 18.07.2019 та уточнюючим розрахунком - «-9627217», від`ємне значення в сумі 9627217 грн. (яке помилково було зазначено у рядку 18) замість показника «-» уточнено у рядку 19 на показник «9627217», з урахуванням різниць на дату подання уточнення.

Також, 05.08.2019 позивачем подано на адресу ГУ ДФС у м. Києві лист-пояснення № 76 щодо некоректного заповнення податкової декларації за червень 2019 року внаслідок технічної помилки програми, з проханням спростувати наявні станом на 05.08.2019 штрафні санкції за кодом операції 280 розраховані в автоматичному режимі в Інтегрованій картці платника відповідно даних Електронного кабінету платника, у зв`язку з відсутністю у позивача податкового боргу.

Правовою підставою для застосування до позивача штрафу у розмірі 10% контролюючим органом визначено ст. 126 Податкового кодексу України, пунктом 126.1 якої, передбачено, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що визначальним для застосування приписів цієї статті, є сама наявність грошового зобов`язання та погашення його як податкового боргу після спливу 10 календарних днів, за нормами п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

Так, контролюючим органом в акті камеральної перевірки у таблиці № 1 визначено «граничний термін сплати 30.07.2019», «фактично сплачено 02.08.2019» і застосовано 10% штраф за несвоєчасну оплату платником податків узгодженого грошового зобов`язання виходячи із суми 9627217 грн., яка скорегована (виключена) платком податків шляхом подання 02.08.2019 уточнюючого розрахунку.

Отже, з моменту подання платником податків податкової декларації, визначена ним сума податкового зобов`язання, є узгодженою і має бути сплачена у граничні терміни, визначені законом.

У силу приписів пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

При цьому, якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Тож, вказаними нормами встановлено право платника податку, у разі виявлення помилок у поданій ним податковій звітності, внести відповідні зміни шляхом подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов`язання з певного податку, відсутній об`єкт застосування штрафної санкції, передбаченої статтею 126 Податкового кодексу України, оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов`язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов`язання, у той час як нарахування (застосування) штрафної санкції залежить від суми погашеного податкового боргу та від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання (постанови від 23 січня 2018 року у справі № 810/2108/16, від 13 лютого 2018 року у справі № 803/1156/17 від 12 червня 2018 року у справі №822/2198/17, від 23 червня 2018 року у справі № 820/2508/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 824/95/18-а, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/19068/16, від 20 січня 2021 року у справі № 826/7382/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 812/1520/15, від 10 вересня 2020 року у справі № 812/1703/16, від 19 серпня 2021 року у справі 812/1666/17).

Крім того, специфіка нарахування штрафної санкції, полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу, таким чином, при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов`язання з певного податку, відсутній об`єкт застосування штрафної санкції, передбаченої статтею 126 Податкового кодексу України.

У цьому випадку, відсутня шкода державному бюджету, як і відсутній сам факт порушення, адже грошове зобов`язання, необхідне для сплати, було скориговано у від`ємне, тобто, відсутній обов`язок позивача сплачувати грошове зобов`язання, а отже, не може бути і застосований штраф за порушення сплати грошового зобов`язання, яке на той момент було від`ємним.

Отже, затримка сплати є такою, що відсутня, реальне грошове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету, як податкове зобов`язання дорівнює «-», і вказаний факт контролюючим органом у акті камеральної перевірки та у відповіді на заперечення не спростовується.

Також, суд першої інстанції правильно врахував, що, оскільки некоректне позначення у рядку 18 (рядок 9 - рядок 17) у вигляді позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, яке сплачується до державного бюджету у розмірі 9627217 грн. співставлене з іншими показниками поданої позивачем податкової декларації від 18.07.2019: Рядок 9 усього податкових зобов`язань 1074412; Рядок 17 усього податкового кредиту 10701629; Рядок 20 сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункт 2001.3 статі 2001 розділу V Кодексу на момент подання декларації (рядок 19-рядок 19.1) 9627217; Рядок 21 сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 9627217; Таблиця 1 Додатку 2 до податкової декларації - сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду становить 9627217; Таблиця 1 Додатку 5 податкової декларації - податкові зобов`язання 1074412; Таблиця 2 Додатку 5 податкової декларації - податковий кредит 34913, а також, з показником від`ємного значення у податковій декларації за травень 2019 року 10666716, що в підсумку в червні 2019 року: 10666716 + 34913 = 10701629), дає змогу констатувати про явну технічну помилку під час автоматичного формування та затягування з податкового та бухгалтерського обліку позивача показників, які відображаються у податковій декларації під час здачі до контролюючого органу.

Колегія суддів зазначає, що зменшення абсолютного значення суми самостійно визначеного грошового зобов`язання, шляхом подання уточнюючого розрахунку, не свідчить про погашення позивачем податкового боргу - узгодженого раніше грошового зобов`язання, як то зазначено контролюючим органом для цілей застосування штрафу відповідно до положень статті 126 Податкового кодексу України.

Подання позивачем 02.08.2019 уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок не є законодавчо визначеним способом погашенням податкового боргу та джерелом сплати платником податків узгодженого грошового зобов`язання у розумінні норм п.п.14.1.152 п.14.1. ст. 14, ст. 50, ст. 87, ст. 126 Податкового кодексу України, оскільки платник податків (позивач) не погашав податковий борг, не сплачував грошове зобов`язання, а корегував податкове зобов`язання в сторону зменшення та достовірності, що виключає наявність самого податкового боргу. Позивач фактично усував технічну помилку допущену в автоматичному режимі програмою для здачі електронної звітності при визначені суми податкового зобов`язання, що тягне за собою лише зміну раніше задекларованих податкових зобов`язань у встановленому порядку, уточнюючий розрахунок до податкової декларації не є передбаченими Податковим кодексом України підтверджуючим документом та формою сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу, а тому, у контролюючого органу були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, розмір яких залежить від суми саме юридично наявного у платника податків задекларованого грошового зобов`язання, а далі, погашеного у зв`язку з цим податкового боргу та кількості днів затримки сплати грошового зобов`язання.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки акта камеральної перевірки не можуть бути визнані об`єктивними і повними, адже перевіркою не встановлено факту заниження платником податків податкового зобов`язання минулих податкових періодів для визначення суми грошового зобов`язання до сплати, факт оплати узгодженого грошового зобов`язання платником податків з простроченням для розрахунку відповідного штрафу у розмірі 10% відповідачем не доведено, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "29" вересня 2022 р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-329 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано "25" січня 2023 р.

Головуючий суддяЛ.Т. ЧерпіцькаСуддіЯ.Б. Глущенко О.Є. Пилипенко