Постанова

від 25.01.2023 по справі 640/16148/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/16148/21 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Парінов А.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРК ТЕРМОТЕХНОЛОДЖІ» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БРК ТЕРМОТЕХНОЛОДЖІ» звернулося з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №03888226150701 від 20.05.2021.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2022 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БРК ТЕРМОТЕХНОЛОДЖІ» задоволено повністю.

Крім того, стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт вказує на те, що згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну на дату виникнення податкових зобов`язань. Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів (робіт і послуг) і відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тією події, що відбулася раніше, а саме: дата оплати на користь ТОВ «Роберт Бош ЛТД» була здійснена 30.06.2020, в той час як податкові накладні зареєстровано 17.07.2020, 30.07.2020, та 29.07.2020, в той час як податкова накладна зареєстрована 18.08.2020; на користь ТОВ «Ельпаст-Київ» була здійснена 28.07.2020, в той час як податкова накладна зареєстрована 04.09.2020. Вказане, на думку, відповідача свідчить про порушення ТОВ «БРК ТЕРМОТЕХНОЛОДЖІ» приписів Податкового кодексу України, а відтак спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Також, апелянт звертає увагу на те, що вартість судових витрат є суттєво завищеною та не співмірною наданим послугам адвоката, а також є недоведеним та необґрунтованими, а тому позовні вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу не підлягають задоволенню.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2022 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, надаючи оцінку правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права, звертає увагу на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «БРК ТЕРМОТЕХНОЛОДЖІ», за результатами якої складено акт від 26.04.2021 №34873/Ж5/26-15-07-01-06/41195897.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «БРК ТЕРМОТЕХНОЛОДЖІ»:

- пп. 14.1.181 ст. 14, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 230 897 грн.;

- п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно було сплачено нараховану по декларації з податку на додану вартість за квітень 2018 року суму податку в розмірі 10629 грн., з простроченням 13 календарних днів;

- пп. 4 п. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого встановлено несвоєчасне подання звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску за червень 2018 року;

- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, п. 8.1, п. 8.4, п. 8.5 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів ТОВ «БРК ТЕРМОТЕХНОЛОДЖІ» не надано повідомлення по 6 об`єктах за ф. №20-ОПП, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДПС у м. Києві.

Так, в акті перевірки встановлено, що на порушення п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ «БРК ТЕРМОТЕХНОЛОДЖІ» включило до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 216 968 грн. по податковим накладним, виписаним з порушенням п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а саме, ТОВ «БРК ТЕРМОТЕХНОЛОДЖІ» було включено до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які не відповідають даті здійснення події, що відбулася раніше - дата перерахування коштів, зокрема, дата податкової накладної №95/85 від 09.07.2020, а дата перерахування коштів - 30.06.2020, дата податкової накладної №750/85 від 28.07.2020, а дата перерахування коштів - 30.06.2020, дата податкової накладної №104/85 від 14.08.2020, а дата перерахування коштів - 29.07.2020, дата податкової накладної №47 від 20.08.2020, а дата перерахування коштів - 28.07.2020.

На підставі акта перевірки від 26.04.2021 №34873/Ж5/26-15-07-01-06/41195897 ГУ ДПС у м. Києві складено податкове повідомлення-рішення №03888226150701 від 20.05.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 288 622 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 230 897 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 57 725 грн.

Вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що прийнято всупереч нормам податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, не знайшли свого підтвердження, що свідчить про необґрунтованість застосування штрафу у розмірі 288 622 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим по справі обставинам та фактам колегія суддів апеляційної інстанції зважає на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами норм пунктів 44.1, 44.3 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до абзацу 2 пункту 44.1 статті 44 ПК України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Наразі, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV).

Частиною 2 статті 3 Закону № 996-ХІV встановлено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із ст. 1 Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Разом з цим, пунктом 1.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі - Положення) визначено, що Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до пункту 2.1 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно із пунктом 2.2 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Пунктом 2.4 Положення регламентовано, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, ст. 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України у цьому розділі об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Разом з тим, пунктом 198.3 статті 138 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Статтею 201 ПК України регламентовано, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби, а саме Наказом Державної податкової адміністрації від 21.12.2010 року №969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 «Про затвердження Порядку заповнення податкової накладної», що були чинними на момент виписки спірних податкових накладних.

Відтак, аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат і податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Тобто, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Наразі, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «БРК ТЕРМОТЕХНОЛОДЖІ» (покупець) та ТОВ «Роберт Бош ЛТБ» (продавець) укладений договір №VK/D/TT/LSS/2850-1-2020 від 02.07.2020, предметом якого є зобов`язання продавця поставити, а покупця оплатити та прийняти котельне обладнання відповідно до умов договору.

Згідно пп. 2.2., 2.3. вказаного договору загальна вартість товару складає 957 372,00 грн., що еквівалентно 31 162,83 євро за курсом, встановленим на дату укладення договору.

Загальна вартість договору підлягає зміні у випадку зміни курсу Євро, встановленого на міжбанківському валютному ринку України, встановленим на Інтернет-сайті https://minfin.com.ua/currency/mb/eur/ на дату виставлення відповідних рахунків і/або товарних накладних згідно з п. 6.2 цього договору, по відношенню до курсу Євро, встановленого на міжбанківському у ринку України, встановленим на Інтернет-сайті https://minfin.com.ua/currency/mb/eur/ на дату укладення цього договору.

Відповідно до п. 6.2 договору оплата товару здійснюється таким чином:

« 6.2.1 30% від загальної суми договору в якості першої частини попередньої оплати продавець перераховує до 6 липня 2020 року, але в будь-якому випадку до відправлення замовлення продавця до Німеччини на поставку товару в Україну, згідно з комерційним курсом продажу євро, встановленого на міжбанківському валютному ринку, встановленим на Інтернет-сайті https://minfin.com.ua/currency/mb/eur/, на день отримання грошей. Покупець зобов`язаний оплатити такий рахунок протягом трьох банківських днів з моменту його отримання;

6.2.2. 50% від загальної суми договору покупець оплачує перед відвантаженням товару зі складу продавця до 27.07.2020, згідно з комерційним курсом продажу євро, встановленого на міжбанківському валютному ринку, встановленим на Інтернет-сайті https://minfin.com.ua/currency/mb/eur/, на день отримання грошей;

6.2.3 решта 20% від загальної суми договору покупець оплачує перед відвантаженням товару зі складу продавця до 10.08.2020, згідно з комерційним курсом продажу євро, встановленого на міжбанківському валютному ринку, встановленим на Інтернет-сайті https://minfin.com.ua/currency/mb/eur/, на день отримання грошей».

На виконання умов договору продавцем були виставлені рахунки-фактури, а покупцем проведені оплати, а саме:

- рахунок-фактура №7666 від 08.07.2020 на загальну суму 947 487,12 грн. та проведена оплата 09.07.2020 у розмірі 284 246,14 грн. (30%), на підтвердження чого рахунок-фактуру, платіжне доручення №3126 від 09.07.2020, банківську виписку додано до матеріалів справи;

- рахунок-фактура №7666/1 від 08.07.2020 на загальну суму 987 082,50 грн. та проведена оплата 28.07.2020 у розмірі 493 541,25 грн. (50%), на підтвердження чого рахунок-фактуру, платіжне доручення №3213 від 28.07.2020, банківську виписку додано до матеріалів справи;

- рахунок-фактура №7666/1 від 14.08.2020 на загальну суму 980 067,78 грн. та проведена оплата 14.08.2020 у розмірі 202 280,39 грн. (20%), на підтвердження чого рахунок-фактуру, платіжне доручення №3329 від 14.08.2020, банківську виписку додано до матеріалів справи.

15.09.2020 відбулося постачання товару, що підтверджує видаткова накладна №1585003856, на загальну суму 980 067,78 грн.

У зв`язку з тим, що загальна вартість договору також виражена у валютному еквіваленті (євро), підлягала оплаті частинами (09.07.2020, 28.07.2020, 14.08.2020) та була змінена через зміну курсу Євро на дати виставлення рахунків, а постачання відбулося 15.09.2020, тому 15.09.2020 продавцем були складені та зареєстровані відповідні розрахунки коригування до податкових накладних №95/98 від 09.07.2020, №750/85 від 28.07.2020.

Згідно п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Отже, датою здійснення події, що відбулася раніше («перша подія») є 09.07.2020 (на суму 284 246,14 грн.), 28.07.2020 (на суму 493 541,25 грн.), 14.08.2020 (на суму 202 280,39 грн.), що підтверджено оборотно-сальдовими відомостями рахунків 3711 за липень-вересень 2020 року та липень-жовтень 2020 року по контрагенту ТОВ «Роберт Бош ЛТБ»; 631 за липень-жовтень 2020 року по контрагенту ТОВ «Роберт Бош ЛТБ»; карткою рахунку 64422 по договору №VK/D/TT/LSS/2850-1-2020 від 02.07.2020.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вище зазначене спростовує доводи відповідача про те, що 30.06.2020, 29.07.2020 була проведена ТОВ «БРК ТЕРМОТЕХНОЛОДЖІ» оплата по договору №VK/D/TT/LSS/2850-1-2020 від 02.07.2020 чи була здійснена поставка товару.

Отже, 09.07.2020, 28.07.2020, 14.08.2020 на підставі здійснених оплати за товар по договору №VK/D/TT/LSS/2850-1-2020 від 02.07.2020 на загальну суму 980 067,78 грн., а відтак ТОВ «Роберт Бош ЛТБ» було правомірно виписано податкові накладні №95/98 від 09.07.2020, №750/85 від 28.07.2020, №104/85 від 14.08.2020, а позивачем правомірно включено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 163 344,63 грн. та відображено у податковому та бухгалтерському обліках відповідних періодів.

Також, колегія суддів враховує, що між ТОВ «БРК ТЕРМОТЕХНОЛОДЖІ» та ПП «Ельпласт-Київ» були здійсненні господарські операції з поставки товарів на загальну суму 405 312,80 грн.

18.08.2020 ПП «Ельпласт-Київ» був виставлений рахунок на оплату №731 від 18.08.2020.

Факт оплати підтверджується платіжним дорученням №3379 від 20.08.2020, банківською випискою.

20.08.2020 ПП «Ельпласт-Київ» була виписана податкова накладна №47 та зареєстрована у ЄРПН 07.09.2020, що відображено у податковій декларації з ПДВ відповідного періоду.

Наразі, факт поставки товару підтверджено видатковими накладними №350 від 26.08.2020 та №364 від 28.08.2020.

Отже, датою здійснення події, що відбулася раніше («перша подія») є 20.08.2020, що підтверджено карткою рахунку НОМЕР_1 по контрагенту ПП «Ельпласт-Київ», за липень 2020 року - серпень 2020 року; оборотно-сальдова відомість по рахунку 3711 за липень 2020 року - серпень 2020 року та за липень 2020 року - жовтень 2020 року по контрагенту ПП «Ельпласт-Київ», оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за липень 2020 року - серпень 2020 року по контрагенту ПП «Ельпласт-Київ».

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, вище зазначене спростовує доводи відповідача про те, що у липні 2020 року була проведена ТОВ «БРК ТЕРМОТЕХНОЛОДЖІ» оплата по зобов`язанням перед ПП «Ельпласт-Київ» чи була здійснена поставка товару.

Отже, 20.08.2020 на підставі здійсненої оплати на загальну суму 405 312,80 грн. ПП «Ельпласт-Київ» було правомірно виписано податкову накладну №47 від 20.08.2020, а позивачем правомірно включено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 67 552,13 грн. та відображено у податковому та бухгалтерському обліках відповідних періодів.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, не знайшли свого підтвердження, що свідчить про необґрунтованість застосування штрафу у розмірі 288 622 грн. Як наслідок, прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення-рішення від 20.05.2021 року № 03888226150701 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо доводів апелянта про неспівмірність розміру судових витрат, стягнутих на користь позивача, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 травня 2021 року між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Максименко і Партнери», в особі керуючого партнера Максименка Ярослава Олександровича, що діє на підставі Статуту, укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого останній зобов`язався здійснити захист прав та інтересів замовника шляхом надання правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а замовник (позивач) зобов`язався оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, понесені в ході виконання договору.

Позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану із розглядом цієї справи надано суду договір про надання юридичних послуг від 25.05.2021, акт прийому-передачі наданих послуг від 04.06.2021, звіт по виконаних роботах за період з 25.05.2021 по 04.06.2021, розрахунок вартості правової допомоги за період з 25.05.2021 по 04.06.2021: 12,5*2000=25000 грн., рахунок на оплату від 04.06.2021 №15, платіжне доручення від 04.06.2021 №4529, ордеру на надання правової допомоги, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 10 - 18).

Згідно з ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до положень частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За нормами ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно зі ст. 13 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно вимог ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії звіту по виконаних роботах за період з 25.05.2021 року по 04.06.2021 року, позивачу АО «Максименко і Партнери» були надані наступні правові послуги:

- ознайомлення з наданими матеріалами у справі щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2021 №03888226150701 6 год.;

- консультація, узгодження правової позиції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2021 №03888226150701 2,5 год.;

- підготовка позовної заяви до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2021 №03888226150701 4 год.;

Всього 12,5 годин.

Щодо обґрунтованості витрат, наведених в копії звіту по виконаних роботах за період з 25.05.2021 року по 04.06.2021 року, послуг з ознайомлення з наданими матеріалами та надання консультації, узгодження правової позиції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що підготовка позовної заяви належить до такої діяльності адвоката як складання процесуальних документів, до якої входить ознайомлення, вивчення і консультація щодо спірних правовідносин. Отже, окреме виділення від підготовки позовної заяви таких послуг є необґрунтованим, позаяк останні є елементом підготовки позовної заяви, а тому такі витрати не можуть вважатися обґрунтованими.

Колегією суддів установлено, що справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що не вимагає безпосередньої участі сторін, а, отже, опрацювання правової позиції у справі не вимагали значних затрат часу. Процесуальні документи у справі є однотипними, а тому також не потребують значної затрати часу.

Тому колегія суддів не вважає належним чином обґрунтованою суму компенсації витрат на правничу допомогу у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню в розмірі 12 000грн.

Отже, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження.

Згідно статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2022 року змінити в резолютивній частині з урахуванням висновків даної постанови та викласти абзац 4 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2022 року в наступній редакції:

«Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРК ТЕРМОТЕХНОЛОДЖІ» (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10-У, корп.28, оф.200, код ЄДРПОУ 41195897) понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві».

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 25.01.2023р.)