Постанова

від 24.01.2023 по справі 428/3055/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/815/23 Справа № 428/3055/21 Суддя у 1-й інстанції - Шубочкіна Т.В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року м.Кривий Ріг

справа № 428/3055/21

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.,

суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання Тимофєєва В.О.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідачі Сєвєродонецька міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, Комунальне підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішенняСєвєродонецького міського суду Луганської області від 08 жовтня 2021 року, яке ухвалено суддею Шубочкіною Т.В. у м. Сєвєродонецьку Луганської області, відомості щодо дати складання повного тексту рішення в матеріалах справи відсутні,

УСТАНОВИВ:

В квітні2021року ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовом Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, Комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 січня 2021року у справі № 428/9341/20 його було поновлено на посаді генерального директора Комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» з 29 жовтня 2020 року.

З метою створення уявної видимості виконання рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 січня 2021 року, керівником ВЦА міста Сєвєродонецьк Луганської області видано розпорядження № 96 від 20 січня 2021 року «Про поновлення на посаді генерального директора КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» ОСОБА_1 », з яким позивача ознайомлено лише 18 лютого 2021 року.

При цьому, фактично позивач не був допущений до роботи і виконання своїх обов`язків, у зв`язку з тим, що керівником ВЦА міста Сєвєродонецьк Луганської області, в день видачі вищевказаного розпорядження, видано низку інших розпоряджень, а саме: «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 28 січня 2019 року № 53» від 20 січня 2021 року № 97, «Про скорочення посади генерального директора Комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» від 20 січня 2021 року № 97 та «Про переведення в простій» від 20 січня 2021 року № 99.

На підставі розпорядження від 20 січня 2021 року № 98 «Про скорочення посади генерального директора Комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» відповідачем було складено два попередження про наступне вивільнення № 286 від 20 січня 2021 року та № 440 від 29 січня 2021 року

Позивач вважає, що в даному випадку позивача було звільнено без дотримання вимог ст.ст.40, 42 та 49-2 КЗпП України, оскільки його кваліфікація та продуктивність праці не враховувалась при звільненні, позивач не був попереджений про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці за два місяці, йому не було запропоновано роботу на підприємстві за відповідною професією (спеціальністю).

Отже, як вважає позивач, порушення чинного законодавства України, допущені при поновленні позивача на роботі за рішенням суду та в подальшому звільненні згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, є беззаперечними підставами для відновлення порушених трудових прав позивача, шляхом поновлення його на попередній роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

На підставі викладеного позивач просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження керівника Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 19 березня 2021 року № 139 «Про припинення контракту з генеральним директором КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» Постильгою Олексієм Миколайовичем».

Визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) директора комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» від 22 березня 2021року № 39-к «Про припинення трудового договору (контракту)».

Поновити ОСОБА_1 на посаді генерального директора Комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» з 23 березня 2021 року.

Стягнути з Комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 23 березня 2021 року по день ухвалення судового рішення у справі.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08 жовтня 2021 року та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач був прийнятий на посаду керівника КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління», та відповідно до умов Контракту від 28 січня 2019 року, яким визначено його права та обов`язки як «Керівника» КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління», на засадах єдиноначальності здійснював безпосереднє керівництво підприємством. Незаконне звільнення позивача з посади керівника КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці, які відповідачі помилково пов`язують із затвердженням нової редакції Статуту підприємства, в якій, серед іншого, було змінено назву керівної посади «генеральний директор», які обіймав позивач, на нову назву «директор», на яку було прийнято іншого працівника; висновок суду про максимальне дотримання відповідачами процедури виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі є помилковим, оскільки для виконання рішення суду недостатньо лише видання наказу про поновлення, позивач не був допущений до фактичного виконання обов`язків керівника КП, які він виконував до звільнення, відповідачі позивачу не передали установчі документи, печатки, штампи, не внесли зміни до Статуту підприємства щодо поновлення керівної посади «генеральний директор», не здійснили державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно поновленого судом на посаді генерального директора КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» ОСОБА_1 .

Зауважує на тому, що аналіз законодавства, що регулює порядок створення та діяльності військово-цивільних адміністрацій свідчить про те, що вони утворюються для виконання повноважень органів місцевого самоврядування та здійснюють на цих територіях повноваження відповідних органів місцевого самоврядування, а суд не звернув увагу, що розпорядженням № 97 від 20 січня 2021 року внесено зміни до розпорядження міського голови від 28 січня 2019, року яке є актом одноразового застосування та вичерпало свою дію фактом його виконання.

Переведення позивача у простій за обставин одночасного існування на підприємстві посад «директора» та «генерального директора» не передбачене ст. 34 КЗпП, і переведення позивача з покладенням на нього не передбачених контрактом обов`язків без його згоди є неможливим.

Суд не з`ясував можливості створити умови для виконання рішення суду відповідачами, які не вчинили дій щодо звільнення особи, яка виконувала обов`язки керівника КП «Сєвєродонецькліфт» на підставі п. 6 ст. 40 КЗпП України, отже, виконання рішення суду є незакінченим та відповідачами не дотримано вимоги ст. 40, 42 та 49-2 КЗпП, оскільки відповідачами не пропонувалася позивачу посада директора підприємства, яку він обіймав до незаконного звільнення відповідно до своєї кваліфікації та його переважне право на залишення на роботі, в тому числі його продуктивність праці та кваліфікація, безперервний стаж роботи на підприємстві, навчання у вищому учбовому закладі без відриву від виробництва.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно дост. 263 ЦПК Українирішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Як установлено судом і підтверджено матеріалами справи, розпорядженням в.о. міського голови Сєвєродонецької міської ради № 53 від 28 січня 2019 року ОСОБА_1 призначено на посаду генерального директора КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» та визначено його уповноваженою особою, яка може вчиняти дії щодо внесення змін до реєстраційних документів та відомостей підприємства, а також особою, що без довіреності представляє інтереси підприємства та має право підпису, укладає угоди, відкриває рахунки в банках, надає документи для державної реєстрації тощо. На підставі зазначеного розпорядження 28 січня 2019 року з позивачем було укладено контракт на термін з 28 січня 2019 року по 29 січня 2029 року.

Розпорядженням керівника ВЦА м.Сєвєродонецьк Луганської області № 745 від 28 жовтня 2020 року припинено контракт, укладений 28 січня 2019 року із ОСОБА_1 , та звільнено його з посади генерального директора КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління».

18 січня 2021 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області по справі № 428/9341/20 за позовом ОСОБА_1 до Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області, Комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені і його поновлено на посаді генерального директора КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління».

На виконання рішення суду було видано розпорядження керівника Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області від 20 січня 2021 року № 96 «Про поновлення на посаді генерального директора Комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» ОСОБА_1 ». КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» було видано наказ № 11-к від 20 січня 2021 року про поновлення ОСОБА_1 з 29 жовтня 2020 року на посаді генерального директора.

Розпорядженням керівника Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області від 20 січня 2021 року № 97 були внесені зміни до розпорядження міського голови від 28 січня 2019 року № 53 в частині втрати чинності 2 речення п.1 розпорядження, а саме в частині повноважень ОСОБА_1 та передачі йому, як генеральному директору, установчих документів, печатей та штампів.

Розпорядженням керівника Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області від 20 січня 2021 року № 99 генерального директора КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» ОСОБА_1 переведено в простій з 20 січня 2021 року.

Розпорядженням керівника Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області від 20 січня 2021 року № 98 посада генерального директора Комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» скорочена з 22 березня 2021 року.

Розпорядженням керівникаСєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської областівід 19 березня 2021 року № 139 «Про припинення контракту з генеральним директором КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» контракт, укладений із ОСОБА_1 припинений з 22 березня 2021 року. Наказом КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» № 39 від 22 березня 2021 року звільнено генерального директора ОСОБА_1 з 22 березня 2021 року за п.1 ст.40 КЗпП України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_1 був ознайомлений із змістом розпорядження керівника військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області від 20 січня 2021 року № 96 «Про поновлення на посаді генерального директора Комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» ОСОБА_1 », Розпорядженням від 20 січня 2021 року № 97 «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 28 січня 2019 року № 53», розпорядженням від 20 січня 2021 року № 99 «Про переведення в простій» та розпорядженням від 20 січня 2021 року № 98 «Про скорочення посади генерального директора КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління», листом від 20.01.2021 року № 286 ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення. Листами Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області від 29 січня 2021 року № 440, від 22 лютого 2021 року № 704, від 09 березня 2021 року та від 19 березня 2021 року № 194, ОСОБА_1 додатково попереджено про звільнення, а тому відповідачами були здійснені всі заходи для своєчасного повідомлення позивача про наступне звільнення. При цьому Сєвєродонецька міська ВЦА Сєвєродонецького району Луганської області вправі самостійно визначати організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління», і на підприємстві дійсно відбулося скорочення чисельності працівників, що стало підставою для звільнення ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді звільненого за скороченням штату генерального директора КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління», яке той вважає незаконним, оскільки відповідачами не допущено позивача до фактичного виконання обов`язків керівника КП, не пропонувалась посада директора підприємства, з якої мав бути звільнений на підставі п. 6 ст. 40 КЗпП України інший працівник і яку позивач повинен був обіймати відповідно до своєї кваліфікації; відповідачами не враховувалось переважне право позивача на залишення на роботі, в тому числі його продуктивність праці та кваліфікація, безперервний стаж роботи на підприємстві, навчання у вищому учбовому закладі без відриву від виробництва.

Згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до абз.1 п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ч.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 4 цієї ж норми встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Згідно з ч.ч.1 та 3 ст.49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

В постанові від 18 жовтня 2017 року по справі № 6-1723цс17 Верховний Суд України вказав, що оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Крім того, згідно висновку Верховного суду по справі № 755/3495/16-ц рішення про визначення структури підприємства, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників є виключною компетенцію власника підприємства або уповноваженого ним органу та складовою права на управління діяльністю підприємством та установою. При цьому, правом працівникам залишається оспорювати власне саме правомірність його звільнення.

На підставі наведеного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачами були здійснені всі заходи для своєчасного повідомлення позивача про наступне звільнення та звільнення позивача відбулось з дотриманням вимог КЗпП України.

Помилковим є довід апеляційної скарги про те, що суд не звернув увагу, що позивач був прийнятий на посаду керівника КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» та відповідно до умов Контракту від 28 січня 2019 року, яким визначено його права та обов`язки як «Керівника» КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління», на засадах єдиноначальності здійснював безпосереднє керівництво підприємством, і незаконне звільнення позивача з посади керівника КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» за п. 1 ст. 40 КЗпП у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці, які відповідачі помилково пов`язують із затвердженням нової редакції Статуту підприємства, в якій, серед іншого, було змінено назву керівної посади «генеральний директор», яку обіймав позивач, на нову назву «директор», на яку було прийнято іншого працівника, з огляду на наступне.

Згідно контракту про призначення генерального директора комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління», укладений між в.о. міського голови, секретарем міської Ради Ткачуком В.П. та ОСОБА_1 , від 28 січня 2019 року останній призначений на посаду генерального директора підприємства строком на 10 років. В контракті визначені відповідні права та обов`язки генерального директора. Пунктом 5.2 даного контракту передбачено, що контракт припиняється у порядку, визначеному чинним законодавством та рішеннями Сєвєродонецької міської Ради. Наступний пункт контракту передбачає звільнення з посади керівника підприємства на підставі рішення Наглядової Ради.

Сєвєродонецька міська ВЦА Свєродонецького району Луганської області вправі самостійно визначати організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління».

Згідно Указу Президента Українивід 28 липня 2020 року№ 297/2020 було створено військово-цивільну адміністрацію м. Сєвєродонецьк Луганської області. Згідно ст.3 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» удень набрання чинності актом Президента України про утворення військово-цивільної адміністрації припиняються згідно із цим Законом повноваження:

обласної ради, її виконавчого апарату, посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах, - у разі утворення військово-цивільної адміністрації області;

районної ради, її виконавчого апарату, посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах, - у разі утворення військово-цивільної адміністрації району.

У разі утворення військово-цивільної адміністрації населених пунктів повноваження відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів припиняються з дня призначення керівника такої військово-цивільної адміністрації. Повноваження виконавчих органів зазначених рад, апаратів цих рад та їх виконавчих комітетів, посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у таких органах та апаратах, припиняються з дня, наступного за днем прийняття рішення зазначеним керівником військово-цивільної адміністрації населених пунктів про можливість цієї військово-цивільної адміністрації здійснювати повноваження, віднесені законом до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Статтею 4зазначено Законувизначені повноваженнявійськово-цивільноїадміністрації,зокрема:управління об`єктамижитлово-комунальногогосподарства,побутового,торговельного обслуговування,транспорту ізв`язку,що перебуваютьу комунальнійвласності відповіднихтериторіальних громад,забезпечення їхналежного утриманнята ефективноїексплуатації,необхідного рівнята якостіпослуг населенню; встановленнядля підприємств,установ таорганізацій,що перебуваютьу комунальнійвласності відповіднихтериторіальних громад,розміру часткиприбутку,яка підлягаєзарахуванню домісцевого бюджету; здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади (крім вирішення питань відчуження, у тому числі шляхом приватизації комунального майна та надання комунального майна в оренду на строк понад п`ять років). Обмеження щодо відчуження комунального майна, встановлені цим пунктом, не поширюються на випадки розподілу такого майна між територіальними громадами, території яких затверджені Кабінетом Міністрів України (далі - сформовані територіальні громади), передачі майна з комунальної до державної власності та списання комунального майна.

Тобто, управління комунальними підприємствами, в тому числі і надання або припинення повноважень, прав та обов`язків керівників цих підприємств відноситься виключно до владних функцій військово-цивільної адміністрації.

Розпорядженням керівника Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області від 20 січня 2021року № 98 посада генерального директора Комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» скорочена з 22 березня 2021 року.

Оскільки посаду «генерального директора» скорочено та введено нову посаду «директор», яку позивач не обіймав, то відсутні підстави для звільнення іншої особи з посади та поновлення позивача на такій посаді.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про фактичне недопущення позивача до виконання обов`язків керівника комунального підприємства та обмеження його повноважень як керівника розпорядженням ВЦА, що свідчить про неналежне виконання рішення суду про поновлення на роботі, оскільки станом на час виконання рішення суду по справі № 428/9341/20 діючим був Статут КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління», затверджений розпорядженням керівника ВЦА від 26 серпня 2020 року № 63, відповідно до якого оперативне управління підприємством здійснює директор (а.с.157-165).

Посилання скаржника на необхідність звільнення директора КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» на підставі п. 6 ст. 40 КЗпП України задля належного виконання рішення суду та фактичного допуску позивача до керівництва підприємством не ґрунтується на вимогах вказаної норми, якою передбачене як підставу для розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, а також строкового трудового договору до закінчення строку його чинності поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Оскільки посаду «генерального директора» скорочено та введено нову посаду «директор», яку позивач не обіймав, то відсутні підстави для звільнення іншої особи з посади та поновлення позивача на такій посаді.

До того ж, рішенням суду позивача не поновлено на посаді «директора», а поновлено на посаді «генерального директора», що і виконано відповідачами.

Є також помилковими доводи апеляційної скарги позивача про неналежне виконання відповідачами рішення суду про поновлення на роботі з огляду на невнесення змін до Статуту підприємства щодо поновлення керівної посади «генеральний директор», нездійснення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно поновленого судом на посаді генерального директора КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» Постильги О.М., оскільки при виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення за конкретних обставин та дотримання відповідної процедури.

Відповідно до статті 64 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Згідно з позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, провадження № 61-312св17, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, провадження № 61-1214св18, від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18, провадження № 61-393св19, від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17, провадження № 61-8393св20, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Тому на підставі рішення суду про поновлення позивача на посаді генерального директора комунального підприємства у відповідачів були відсутні підстави для внесення відповідних змін до Статуту підприємства, Державного реєстру підприємств та відомостей про ОСОБА_1 , як керівника підприємства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог позивача про незаконність його переведення у простій, оскільки статтею 34 КЗпП України визначено простій як зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

За умови існування у підприємства відповідача передбаченої Статутом посади директора як керівника комунального підприємства та посади генерального директора, яку введено до штатного розпису виключно для виконання рішення суду про поновлення незаконно звільненого працівника, вбачається наявність саме умов організаційного характеру, що унеможливлюють виконання таким працівником обов`язків керівника підприємства шляхом його допуску до виконання таких обов`язків.

Намагання скаржника довести неможливість внесення відповідачем Сєвєродонецькою міською ВЦА Сєвєродонецького району змін до розпорядження про призначення на посаду генерального директора КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» щодо обмеження повноважень позивача, як керівника підприємства, не впливає на правильне вирішення спору.

Факт звільнення позивача у зв`язку із скороченням штату та наступне поновлення позивача на роботі на підставі рішення суду не позбавляють підприємство права повторно оголосити позивачу відразу після поновлення його на роботі про наступне звільнення у зв`язку із скороченням посади.

Аргументи позивача про неможливість його повторного звільнення внаслідок недопущення до керівництва підприємством на виконання рішення суду не заслуговують на увагу, оскільки на виконання рішення суду, яким встановлено порушення процедури звільнення ОСОБА_1 , відповідачами під час звільнення 22 березня 2021 року дотримано цю процедуру, завчасно повідомлено про майбутнє вивільнення та протягом усього часу пропонувалися пропозиції вакансій задля працевлаштування позивача та реалізації його права на працю, що вірно встановлено судом.

Проте позивач не згоден з таким, оскільки помилково вважає належним виконанням рішення суду про поновлення його на роботі лише поновлення його на посаді керівника підприємства, яким наразі є директор і яку посаду він не обіймав, шляхом внесення відповідних змін щодо скороченої посади генерального директора до Статуту, Реєстру підприємств, звільнення директора та шляхом фактичного допуску до керівництва комунальним підприємством.

Оскільки посада, яку обіймав позивач скорочена, то відсутні підстави для застосування положень статті 42 КЗпП України та врахування його переважного права на залишення на роботі, отже посилання скаржника на неврахування відповідачами його продуктивності праці та кваліфікації, безперервного стажу роботи на підприємстві, навчання у вищому учбовому закладі без відриву від виробництва.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення по суті спору, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційниої скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимогст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив ухвалу, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційних скаргах.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення залишити без задоволення.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 24 січня 2023 року.

Головуючий:

Судді: