Ухвала

від 25.01.2023 по справі 520/20230/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 січня 2023 року

м. Київ

справа №520/20230/21

адміністративне провадження № К/990/1708/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2022 у справі №520/20230/21 за позовом Підприємства об`єднання громадян "РЕМСЕРВІСПЛЮС" громадської організації "Харківське обласне об`єднання осіб з інвалідністю "СЛОВ`ЯНСЬКА ЄДНІСТЬ" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що Підприємство об`єднання громадян "РЕМСЕРВІСПЛЮС" громадська організації "Харківське обласне об`єднання осіб з інвалідністю "СЛОВ`ЯНСЬКА ЄДНІСТЬ" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №00104021806 від 08.06.2021.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2021 адміністративний позов задоволено.

Позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 240 дол. США, яка еквівалентна 9727,20 грн. за курсом НБУ на день підписання акта приймання-передачі наданих послуг.

Харківський окружний адміністративний суд 28.12.2021 додатковим рішенням, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2022, стягнув на користь Підприємства об`єднання громадян "РЕМСЕРВІСПЛЮС" громадської організації "Харківське обласне об`єднання осіб з інвалідністю "СЛОВ`ЯНСЬКА ЄДНІСТЬ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області витрати на правничу допомогу в розмірі 9727,20 грн.

Вищезазначені судові рішення ухвалені у справі, що призначена та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Головне управління ДПС у Харківській області звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2022 і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за означеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частинами першою і другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - Кодексу адміністративного судочинства України) витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Отже, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.

Разом з тим, Кодексу адміністративного судочинства України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).

У таких випадках суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом.

Статтею 129 Конституції України до однієї з основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, який також відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, та стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Механізм же реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано питання щодо переліку справ, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В даній адміністративній справі предметом спору є оскарження рішення податкового органу на суму 91481,00 грн.

Таким чином ця адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення справи незначної складності, та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

Отже ця адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення справи незначної складності та відповідно до статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Матеріали касаційної скарги не дають підстав для висновку щодо необхідності застосування, у даному випадку, підпунктів "а"-"г" пункту другого частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2022 ухвалені у справі, що розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини п`ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2022 у справі №520/20230/21 за позовом Підприємства об`єднання громадян "РЕМСЕРВІСПЛЮС" громадської організації "Харківське обласне об`єднання осіб з інвалідністю "СЛОВ`ЯНСЬКА ЄДНІСТЬ" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Гончарова І.Я.Олендер