Постанова

від 24.01.2023 по справі 541/515/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/515/22 Номер провадження 22-ц/814/1852/23Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року м.Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Триголов В.М.,

секретар Владіміров Р.В.,

з участю представника відповідача Сахно Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Медичного реабілітаційного центру МВС України «Миргород»

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 червня 2022 року, постановлене суддею Городівським О.А. (повний текст складено 20 червня2022 року),

по справі за позовом ОСОБА_1 до Медичного реабілітаційного центру МВС України «Миргород» (далі - МРЦ МВС України «Миргород») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі,

в с т а н о в и в:

28.03.2022 ОСОБА_1 звернувся в суд із указаним позовом, у якому просить визнати незаконним та скасувати наказ начальника МРЦ МВС України «Миргород» від 02.03.2022 №17/к/тр-к «Про звільнення ОСОБА_2 », поновивши його на посаді заступника начальника із загальних питань із 04.03.2022.

В обґрунтування заявлених вимог позову зазначає, що із 14.09.2013 перебував на посаді заступника начальника із загальних питань МРЦ МВС України «Миргород» та наказом від 02.03.2022 №17/к/тр-к звільнений із посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників.

Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки йому не були запропоновані усі вакантні посади на підприємстві, також роботодавець не забезпечив подання до первинної профспілкової організації інформації щодо заходів для запобігання звільненню чи пом`якшенні негативних наслідків такого звільнення та не погодив звільнення із керівником державної служби МВС України, що є порушенням Положення про Медичний реабілітаційний центр МВС України «Миргород». Із підстав викладеного просить захистити порушене право в межах заявлених вимог.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16.06.2022 позовну заяву ОСОБА_1 до МРЦ МВС України «Миргород» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ начальника Медичного реабілітаційного центру МВС України «Миргород» від 02.03.2022 №17/к/тр-к «Про звільнення ОСОБА_2 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника із загальних питань Медичного реабілітаційного центру МВС України «Миргород» із 04.03.2022.

Стягнуто із Медичного реабілітаційного центру МВС України «Миргород» на користь держави 992,40 грн.

Рішення міськрайонного суду вмотивовано тим, що звільнення позивача відбулося без дотримання трудових гарантій працівника, якому не були запропоновані усі вакантні посади відповідного кваліфікаційного рівня,та зі встановленими порушеннями роботодавцем процедури звільнення, а саме, без погодження із державним секретарем МВС України, як це передбачено п.5 Положення про МРЦ МВС України «Миргород».

Із рішенням міськрайонного суду не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати й постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Зазначає, що за змістом вимог п.4 Положення про Медичний реабілітаційний центр МВС України «Миргород», затвердженого наказом МВС України від 27.09.2016 №967, структура та штати Центру затверджуються наказом МВС, а тому поновлення позивача на посаді, яка відсутня у штатному розписі Центру, не представляється можливим, а введення такої посади можливе лише за наказом МВС України.

Наведене, на думку відповідача, свідчить про неналежність обраного позивачем способу захисту порушеного права, оскільки без скасування наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про організаційно-штатні зміни в МВС» від 15.12.2021 №942 позивача неможливо поновити на посаді, яка відсутня у штатному розписі, а у разі її введення стороною справи має бути МВС України, який до участі не залучався.

Цитуючи положення п.1 ч.1, ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України, а також правову позицію Верховного Суду, сформовану у справа №821/595/16 від 09.10.2019, №826/6148/16 від 31.03.2020, №826/19187/16 від 11.06.2020, вважає доведеним виконання роботодавцем вимог закону щодо попередження працівника за два місяці про наступне вивільнення. Одночасно із повідомленням про звільнення позивачу було запропоновано переведення на усі наявні вакантні посади, які б відповідали його освіті та кваліфікації.

Заперечує висновки суду першої інстанції, що роботодавець, за відсутності поважних підстав, не запропонував позивачу вакантні посади «завідувач клубом» та «уповноважений з антикорупційної діяльності», оскільки для заняття посади «завідувач клубом» у позивача відсутня вища або середньо-спеціальна культосвітня освіта закладу культуру; а для посади «уповноважений з антикорупційної діяльності» - повна вища освіта з освітньо-кваліфікаційним рівнем магістр, спеціаліст (рекомендовано юридична, економічна із попереднім досвідом роботи) і чотирирівневе кваліфікаційне категоріювання.

Наголошує, що позивачу були запропоновані усі вакантні посади, які відповідали його освіті та кваліфікації, проте письмової згоди на переведення на такі посади працівник не надав, у зв`язку із чим був звільнення.

Вважає відсутніми підстави для окремого погодження звільнення позивача з посади із державним секретарем МВС України, оскільки оскаржуваний наказ прийнятий на виконання наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про організаційно-штатні зміни в МВС» від 15.12.2021 №942.

Така позиція МВС була підтверджена самим Міністерством, яке на запит Центру надало роз`яснення, що у випадку звільнення заступника начальника Центру з підстав скорочення чисельності та штату працівників, у додатковому погодженні такого звільнення з державним секретарем МВС України не має потреби, оскільки відповідний наказ безпосередньо підписаний державним секретарем.

Ухвалами Полтавського апеляційного суду від 01.11.2022 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі за апеляційної скаргою МРЦ МВС України «Миргород» на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16.06.2022; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду із повідомленням сторін.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, в судове засідання не з`явився, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, наполягаючи на її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників відповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що із 14.09.2013 ОСОБА_1 призначений на посаду заступника начальника Медичного реабілітаційного центру МВС України «Миргород» із загальних питань, про що внесено запис до трудової книжки НОМЕР_1 ./а.с.13 т.1/

Функціональні обов`язки, права та відповідальність заступника начальника МРЦ МВС України «Миргород» із загальних питань визначені посадовою інструкцією, погодженою головою профспілкового комітету та затвердженого начальником МРЦ 31.07.2020./а.с.14-17 т.1/

На підставі наказу МВС України від 15.12.2021 №942 «Про організаційно-штатні зміни в МВС», у штатний розпис МРЦ МВС України «Миргород» введено 1 штатна одиниця уповноваженого з антикорупційної діяльності та скорочено заступника начальника центру з загальних питань, про що Центром винесено наказ від 28.12.2021 №127/к/тр./а.с.53 т.1/

Наказом МРЦ МВС України «Миргород» від 28.12.2021 №128/к/тр наказано ОСОБА_3 , старшому інспектору з кадрів МРЦ попередити 28.12.2021 працівників, які займають посади, що підлягають скороченню про наступне вивільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, з дотриманням строків, передбачених ч.1 ст.49-2 КЗпП України.

З метою збереження кваліфікованих кадрів і трудового колективу, в зв`язку зі скороченням штатних посад, наказано запропонувати працівникам, які підлягають вивільненню, інші вакансії за професією.

У різ відмови працівника від запропонованих посад його звільнення проводити відповідно до чинного законодавства України./а.с.54 т.1/

Матеріали особової справи позивача ОСОБА_1 містять відомості про його освіту, зокрема долучені:

- диплом бакалавра серія НОМЕР_2 від 16.02.2007, про закінчення у 2007 році Слов`янського коледжу Національного авіаційного університету і отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки «Економіка і підприємництво» та здобув кваліфікацію бакалавра з економіки і підприємства/а.с.116 т.1/;

- диплом спеціаліста серія НОМЕР_3 від 07.07.1997 про закінчення Полтавського державного педагогічного інституту ім. В.Г. Короленка за спеціальністю початкове навчання і музичне виховання, присвоєно кваліфікацію вчителя початкових класів і музики/а.с.119 т.1/;

- диплом спеціаліста серія НОМЕР_4 від 31.05.2012 про закінчення у 2012 році Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво» та здобув кваліфікацію інженер-будівельник/а.с.122 т.1/.

Судом установлено, що у період із 28.12.2021 по 03.03.2022 у штатному розписі МРЦ були вакантними наступні посади: економіст, завідувач відділення лікар, завідувач клубу, кухар, лаборант, лікар психолог, лікар з ультразвукової діагностики, лікар ендокринолог, мийник посуду, молодша сестра, організатор культурно-дозвіллєвої діяльності, практичний психолог, прибиральник виробничих приміщень, прибиральник території, робітник з комплексного обслуговування й ремонту будинків, сестра медична з фізіотерапії, сестра медична, уповноважений з антикорупційної діяльності./а.с.180 т.1/.

Згідно розділу ІV «Кваліфікаційні вимоги» посадової інструкції «економіста МРЦ МВС України «Миргород»», затвердженої 16.07.2020 начальником МРЦ МВС України «Миргород» та погодженої головою профспілкового комітету МРЦ МВС України «Миргород» вбачається, що до відповідної посади встановлюють наступні вимоги: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст), для магістра без вимог до стажу роботи, для спеціаліста стаж роботи економіста ІІ категорії не менше 2 роки.

За змістом п.2 ч.2 Розділу XV ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України «Про вищу освіту» вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра. Таким чином, позивач здобувши освітньо-кваліфікаційний рівень лише «бакалавр» не може претендувати на відповідну посаду.

Згідно розділу VІ «Кваліфікаційні вимоги» посадової інструкції «завідувача клубом МРЦ МВС України «Миргород»», затвердженої 28.04.2016 начальником МРЦ МВС України «Миргород» та погодженої головою профспілкового комітету МРЦ МВС України «Миргород» вбачається, що до відповідної посади встановлюють наступні вимоги: наявність вищої або середньо-спеціальної культосвітньої освіти закладів культури.

Згідно розділу VІ «Кваліфікаційні вимоги» посадової інструкції «уповноваженого з антикорупційної діяльності МРЦ МВС України «Миргород»», затвердженої 04.03.2022 начальником МРЦ МВС України «Миргород» та погодженої головою профспілкового комітету МРЦ МВС України «Миргород» вбачається, що до відповідної посади встановлюють наступні вимоги: повна вища освіта з освітньо-кваліфікаційним рівнем магістр, спеціаліст.

Листом МРЦ МВС України «Миргород» від 28.12.2021 №33/9-813 заступнику начальника центру з загальних питань ОСОБА_1 повідомлено про заплановане вивільнення.

Одночасно запропоновано переведення на одну із посад, що є вакантні на даний час, а саме: робітник з комплексного обслуговування й ремонту будівників (оклад на місяць 3674,00 грн.), прибиральник території (оклад на місяць 2893,00 грн.), молодша медична сестра (оклад на місяць 3414,00 грн.), мийник посуду (оклад на місяць 2893,00 грн.) та прибиральник виробничих приміщень (оклад на місяць 3153,00 грн.).

У разі прийняття пропозиції про переведення МРЦ МВС України «Миргород» просить не пізніше 03.03.2022 подати заяву старшому інспектору з кадрів. У разі відмови у той самий термін повідомити про прийняте рішення старшого інспектора з кадрів і зробити відповідну відмітку на другому примірнику повідомлення.

Повідомлення про заплановане вивільнення ОСОБА_1 отримав 28.12.2021, що підтверджується його особистим підписом на відповідному повідомленні./а.с.55-56 т.1/

Листом голови профспілкової організації МРЦ МВС України «Миргород» від 03.02.2022 №1 ОСОБА_1 повідомлено, що до первинної профспілкової організації від керівника МРЦ МВС України «Миргород» ОСОБА_4 щодо необхідності скорочення штату працівників (а саме посади заступника начальника із загальних питань), повідомлень не надходило./а.с.58 т.1/

Наказом МРЦ МВС України «Миргород» від 02.03.2022 №17/к/тр звільнено ОСОБА_1 , заступника начальника центру із загальних питань 03.03.2022 у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України. ОСОБА_1 ознайомлений із наказом під підпис 03.03.2022./а.с.59 т.1/

За змістом п.5 Положення про МРЦ МВС України «Миргород», звільнення з посади заступники начальника Центру здійснюється за погодженням з державним секретарем Міністерства внутрішніх справ України»./а.с.84-96 т.1/

Задовольняючи вимоги позову, скасовуючи наказ про звільнення та поновлюючи позивача на посаді, міськрайонний суд виходив із того, що роботодавцем не були дотримані трудові гарантії працівника, які підлягають захисту в межах заявленого позову.

Судом першої інстанції враховано, що позивач має вищу педагогічну освіту з освітньо-кваліфікаційним рівнем, прирівняним до магістра та досвід за відповідним напрямком роботи, зокрема на посадах керівника вокально-інструментального ансамблю, режисера кіностудії. Невідповідність позивача посаді завідувача клубу відповідачем не доведена належними та допустимими доказами. Таким чином, виходячи із кваліфікаційних вимог до вказаної посади, визначених посадовою інструкцією, суд першої інстанції визнав, що роботодавець належно не виконав свого обов`язку, визначеного ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України, щодо працевлаштування працівника, та відповідну посаду позивачу не запропонував.

Окремо, суд першої інстанції погодився із доводами позивача щодо порушення відповідачем процедури звільнення певних категорій посад, в тому числі яку займав позивач. Оскільки поняття «погодження внесення змін до штатного розпису» та «погодження звільнення працівника» не є тотожними, мають різне правове значення та ведуть до настання різних правових наслідків. Так, зміни в штатному розписі не завжди ведуть до обов`язкового звільнення особи, в силу законодавчого обов`язку, покладеного на роботодавця, по працевлаштуванню працівника, посада якого підлягає скороченню.

Апеляційний суд із такими висновками міськрайонного суду погоджується, оскільки вони відповідають повно та об`єктивно встановленим фактичним обставинам справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до заперечення встановлених судом обставин та переоцінки доказів на власну користь.

Право кожного на працю гарантовано статтею 43 Конституції України, що кореспондується зі статтею 5-1 КЗпП України, за змістом якої Держава гарантує правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною четвертою статті 36КЗпП України встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, видалення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливо лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

За змістом пункту першого частини першої статті 40 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно частини другої наведеної норми особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті,статей 42,42-1,частин першої, другої і третьої статті 49-2,статті 74,частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Відповідно до частини першої та другої статті 49-2цього Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у разі змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Вимогами частини третьої статті 49-2КЗпП України встановлено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений орган пропонує працівникам іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Отже, положення частини третьої статті 49-2КЗпП України декларує дві імперативні норми. По-перше, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення пропонує працівникові іншу роботу. По-друге, під іншою роботою на тому підприємстві, установі, організації мається на увазі, що роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільняється, всі наявні вакансії, які мають його кваліфікацію, досвід роботи та стану здоров`я і які можуть запропонувати працівнику, і не лише за місцем роботи у певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які були в юридичній особи впродовж періоду від вручення працівнику письмового попередження про звільнення окремої посади у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці по день його звільнення.

Відповідно до Класифікатора професій (ДК 003:2010), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327 кваліфікація - здатність виконувати завдання та обов`язки відповідної роботи. Кваліфікація рівня освіти та спеціалізації. Кваліфікаційний рівень робіт, що забезпечується, залежно від вимог до освіти, професійної підготовки та практичного досвіду працівників, здатних виконати відповідні завдання та обов`язки.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 10.03.2015 №21-52а15 та 01.04.2015 №6-40цс15, а також постановах Верховного Суду від 20.02.2019 №819/691/17, 08.05.2019 №06/1175/17, 03.04.2020 №360/2251/19.

У різ відмови працівника від запропонованих посад його звільнення проводиться відповідно до чинного законодавства України; у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, за правилами частини першої статті 235 КЗпП України, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Із огляду на викладені норми права та встановлені фактичні обставини, колегія суддів визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що звільнення позивача із посади відбулося без дотримання трудових гарантій та процедури звільнення, а тому порушене право позивача на працю підлягає захисту в межах заявленого позову.

Доводи апеляційної скарги відповідача, що за відсутності вимог позову про скасування наказу МВС «Про організаційно-штатні зміни в МВС» від 15.12.2021 №942, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не є ефективним та належним, колегія суддів відхиляє.

При цьому апеляційний суд застосовує позицію Верховного Суду, сформовану у справі №755/3495/16-ц від 28.03.2019, за змістом якої належним способом захисту порушеного трудового права є саме поновлення на роботі, а не оскарження рішення про визначення структури підприємства, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників.

Твердження відповідача щодо відсутності у нього повноважень на внесення змін до штатного розпису Центру, колегія суддів відхиляє. Оскільки викладене не змінює процесуального статусу відповідача у цій справі, де предметом заявленого спору є наказ від 02.03.2022 №17/к/тр-к «Про звільнення ОСОБА_2 », виданий начальником МРЦ МВС України «Миргород» у межах повноважень останнього.

Обставини внесення змін до штатного розпису Центру у цій справі не досліджуються та не спростовують вмотивованих висновків суду першої інстанції щодо не дотримання саме відповідачем МРЦ МВС України «Миргород», а не МВС України трудових гарантій працівника Центру, якому не були запропоновані усі вакантні посади відповідного кваліфікаційного рівня, та зі встановленими порушеннями роботодавцем процедури звільнення, а саме, без погодження із державним секретарем МВС України, як це передбачено п.5 Положення про МРЦ МВС України «Миргород». У будь-якому випадку обставини виконання оскаржуваного судового рішення, а саме внесення змін до штатного розпису, не можуть бути підставою його скасування.

При цьому колегія суддів приймає до уваги, що в суді першої інстанції відповідач не заявляв клопотання про залучення МВС України до участі у цій справі, як особи, на чиї права та обов`язки може вплинути судове рішення, а отже його подальші посилання на порушення судом першої інстанції вимог п.4 ч.3 ст.376 ЦПК України, як обов`язкової підстави скасування судового рішення, є неспроможними.

Загальні посилання відповідачем на вимоги п.1 ч.1, ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України, а також правову позицію Верховного Суду, сформовану у справа №821/595/16 від 09.10.2019, №826/6148/16 від 31.03.2020, №826/19187/16 від 11.06.2020, зводяться до їх цитуванням та доведеності виконання вимог закону щодо попередження працівника за два місяці про наступне вивільнення, що позивачем під сумнів не ставилося, а тому не слугувало підставою скасування оскаржуваного наказу.

Доводи апеляційної скарги, що одночасно із повідомленням про звільнення позивачу було запропоновано переведення на усі наявні вакантні посади, які б відповідали його освіті та кваліфікації, колегія суддів відхиляє, як безпідставні, такі, що детально та об`єктивно відхилені судом першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд.

При цьому, колегія суддів враховує особу позивача вивільненого з посаду заступника начальника центру із загальних питань Центру, який має дві вищі освіти з освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, прирівняним до магістра, за спеціальністю «Початкове навчання і музичне виховання, «Промислове і цивільне будівництво», загальний трудовий стаж на цьому підприємстві понад 8 років.

Судом установлено та не спростовано відповідачем, що за наявності 18 вакантних посад, йому було запропоновано 5 не рівнозначних посад,які не відповідали його кваліфікації та досвіду роботи, а саме: робітник з комплексного обслуговування й ремонту будинків,прибиральник території,молодша медична сестра,мийник посуду,прибиральник виробничих приміщень. Разом із тим, вакантною була посада «завідувача клубом МРЦ МВС України «Миргород»», до якої установлено наступні вимоги: наявність вищої або середньо-спеціальної культосвітньої освіти закладів культури.

Доводи апеляційної скарги відповідача, що для заняття посади «завідувач клубом» у позивача відсутня вища або середньо-спеціальна культосвітня освіта закладу культури», колегія суддів відхиляє, які такі, що спростовуються розділу VІ «Кваліфікаційні вимоги» посадової інструкції,«завідувача клубом МРЦ МВС України «Миргород»», яка становила предмет детального дослідження суду першої інстанції, та без внесення змін до інструкції не може бути спростована листом МВС щодо вимог до такої посади.

При цьому, апеляційний суд приймає до уваги, що відсутність у працівника відповідної освіти не завадила відповідачу запропонувати працівнику посаду «молодшої медичної сестри», яка вимагає підготовки на спеціалізованих курсах.

Із огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного та вмотивованого висновку, що за наявності у позивача вищої педагогічної освіти з освітньо-кваліфікаційним рівнем, прирівняним до магістра, та досвідом за відповідним напрямком роботи, зокрема на посадах керівника вокально-інструментального ансамблю, режисера кіностудії, для належного виконання роботодавцем свого обов`язку визначеного ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, останньому повинна була бути запропонована посада «завідувач клубом», чого зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності підстав для окремого погодження звільнення позивача з посади із державним секретарем МВС України, на момент звільнення, спростовуються вимогою п.5 Положення про МРЦ МВС України «Миргород», тоді як роз`яснення МВС, що оскаржуваний наказ не вимагає погодження, мають передувати звільненню, а не встановлюватися в ході судового спору про поновлення на роботі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині судового рішення суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Медичного реабілітаційного центру МВС України «Миргород» залишити без задоволення.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25.01.2023.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

В.М. Триголов