Постанова

від 24.09.2007 по справі 32/335-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/335-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

24.09.07                                                      м. Київ                                     32/335-А       

За позовомЗакритого акціонерного товариства “Квант”

ДоДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

Суддя Хрипун О.О.

 Секретар судового засідання Ковальчук О.В.

Представники:

Від позивача         Река Н.І. –бух.

від відповідача

Андрущенко О.А. –ст.держ.под.рев.-інсп., Шкодич Ю.В. –ст.держ.под.інсп., Припіяло С.В. –гол.держ.под.інсп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про визнання акта перевірки від 01.02.207 №58/23-14/31199481 таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, скасування податкового повідомлення –рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12.02.2007 №0001102314/0, скасування суми податкового зобов'язання, визначеного в акті та податковому повідомленні-рішенні, а також визнання на період розгляду справи судом донараховану суму податкового зобов'язання неузгодженою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач правомірно включив до податкового кредиту ПДВ, сплачений у складі вартості придбаних у ТОВ “Текком-Сервіс ЛТД” товарів, оскільки такі витрати підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що податковий кредит позивача по господарським операціям  з ТОВ “Текком-Сервіс ЛТД” до розрахунків з бюджетом не приймається, оскільки установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ТОВ “Текком-Сервіс ЛТД” визнані недійсними в судовому порядку; свідоцтво платника ПДВ ТОВ “Текком-Сервіс ЛТД” анульовано. Крім цього, відповідач зазначає, що податковий кредит позивача не підтверджується податковими зобов'язаннями його контрагента, оскільки ТОВ “Текком-Сервіс ЛТД” звітувало до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з нульовими показниками фінансово –господарської діяльності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2007  ДПІ у Печерському районі м. Києва видане податкове повідомлення-рішення №0001102314/0, яким згідно п.п. “б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування”, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачу визначено податкове зобов'язання  по ПДВ у загальній сумі  2669232,24 грн., в тому числі 1779488,16 грн. основного платежу та 889744,08 грн. штрафних санкцій.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі акта перевірки від 01.02.2007 №58/23-14/31199481 “Про результати документальної невиїзної перевірки закритого акціонерного товариства “Квант” (код ЄДРПОУ 31199481) з питань правових відносин з товариством з обмеженою відповідальністю “Текком-Сервіс ЛТД” (код ЄДРПОУ 32588572) за період 01.01.2005 по 31.05.2006”, в якому зазначається про порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” внаслідок включення до податкового кредиту за січень-грудень 2005 року  та за січень-квітень 2006 року 1779488,16 грн. ПДВ по податкових накладних, виданих ТОВ “Текком-Сервіс ЛТД”.

Висновок акта перевірки мотивований тим, що установчі документи ТОВ “Текком-Сервіс ЛТД” та свідоцтво платника ПДВ цього товариства визнані недійсними рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18.10.2004; свідоцтво платника ПДВ ТОВ “Текком-Сервіс ЛТД” анульовано з 09.10.2003 (з моменту видачі), тому, як вважає відповідач,  ТОВ “Текком-Сервіс ЛТД” не мало право виписувати податкові накладні, а ЗАТ “Квант” відображати суми ПДВ по цих податкових накладних у складі податкового кредиту.

Твердження відповідача про завищення ЗАТ “Квант” податкового кредиту суд вважає помилковим з огляду на наступні обставини.

Актом перевірки встановлено та не заперечується сторонами, що ТОВ “Текком-Сервіс ЛТД” надано для ЗАТ “Квант” товари на загальну суму 10676928,96 грн., в тому числі ПДВ 1779488,16 грн. Фактичне відвантаження товарів засвідчене видатковими накладними, перелік яких міститься на стор. 17-22 акта перевірки. Розрахунки між позивачем та ТОВ “Текком-Сервіс ЛТД” проводились по взаємозаліку та у готівковій формі. За даними акта на момент здійснення перевірки кредиторська заборгованість позивача по розрахункам з ТОВ “Текком-Сервіс ЛТД”  становила 370580,79 грн. На момент розгляду спору заборгованість зменшилась і становить 252,71 грн. По зазначеним господарським операціям ТОВ “Текком-Сервіс ЛТД” видав позивачу податкові накладні, перелік яких наведено на стор. 11-16 акта перевірки. Суми ПДВ  по вказаним податковим накладним включені позивачем до податкового кредиту: в січні 2005 року –45333,34 грн., у лютому 2005 року - 88308,42 грн., у березні 2005 року - 108652,08 грн., у квітні 2005 року - 52504,36 грн., у травні 2005 року - 18419,43 грн., у червні 2005 року –268355,68 грн., у липні 2005 року –28043,47 грн., у серпні 2005 року –154248,44 грн., у вересні 2005 року –102191,32 грн., у жовтні 2005 року - 268355,68 грн., у листопаді 2005 року –157886,69 грн., у грудні 2005 року –108273,21 грн., у січні 2006 року - 133588,65 грн., у лютому 2006 року –110803,01 грн., у березні 2006 року - 145690,17 грн., у квітні 2006 року - 966,55 грн. Копії податкових та видаткових  накладних наявні в матеріалах справи.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997  №168/97-ВР (в редакції, чинній на момент здійснення позивачем господарських операцій) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку (п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищеназваного Закону).

Той факт, що товари, придбані у ТОВ “Текком-Сервіс ЛТД”, використовувались позивачем в межах господарської діяльності, відповідачем не заперечується.

Підпункт 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг)

б) дата отримання податкової накладної.

Отже, відповідно до зазначеної норми Закону право позивача на податковий кредит виникло по факту отримання податкових накладних від ТОВ “Текком-Сервіс ЛТД”.

У відповідності до Закону України “Про податок на додану вартість” та до п.6.2 Наказу ДПА України від 30.05.1997 №165 “Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення” факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ засвідчує податкова накладна.

Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Обов'язкові реквізити податкової накладної передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Ними є: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах отримувача; ціна поставки без врахування податку; ставка податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Зауважень стосовно змісту та форми податкових накладних, виданих позивачу  ТОВ “Текком-Сервіс ЛТД”, в акті перевірки не наведено.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що на момент здійснення перевірки податковий кредит позивача по господарським операціям з ТОВ “Текком-Сервіс ЛТД” був підтверджений податковими накладними, які мали всі необхідні реквізити, передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Законом України “Про податок на додану вартість”. А зі змісту п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” випливає, що платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності  податкових накладних на момент перевірки.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається  виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18.10.2004 позов Каленникової Тетяни Борисівни до Товариства з обмеженою відповідальністю “Текком-сервіс ЛТД” та Козленко Людмили Володимирівни, треті особи: ДПА у м. Києві та Голосіївська районна у місті Києві державна адміністрація про визнання недійсним статуту, установчого договору та свідоцтва платника ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю “Текком-сервіс ЛТД” задоволено. Визнано недійсним статут Товариства з обмеженою відповідальністю “Текком-сервіс ЛТД”, зареєстрований Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією за №07606 із моменту його реєстрації, тобто з 22.08.2003, установчий договір, зареєстрований Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією за №07606 із моменту його реєстрації, тобто з 22.08.2003, а також свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №37067353 з моменту його видачі, з 09.10.2003.

Згідно акта від 09.01.2007 №6235/29-203, складеного ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, свідоцтво платника ПДВ ТОВ “Текком-Сервіс ЛТД” анульовано з 09.10.2003 на виконання вищевказаного рішення суду.

Відповідач вважає, що ТОВ “Текком-Сервіс ЛТД” не має статусу платника ПДВ у зв'язку з визнанням недійсним у судовому порядку свідоцтва та анулювання свідоцтва з дати видачі.

Однак, суд вважає, що визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих, документів ТОВ “Текком-Сервіс ЛТД” і його свідоцтва як платника ПДВ не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність за наявності вини. Порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ “Текком-Сервіс ЛТД”, про які зазначено у рішенні Голосіївського районного суду міста Києва від 18.10.2004,  визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ цього підприємства, не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, і до відповідальності повинен бути притягнутий правопорушник, а не позивач.

Як встановлюється п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.  

Особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є:

а) платники податку, визначені у статті 2 цього Закону;

б) митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону;

в) у разі якщо сплата податку особами, визначеними у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, розстрочується шляхом надання податкового векселя, - платник податку, який надав такий податковий вексель;

г) при наданні послуг нерезидентом - його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України;

д) платники податку, визначені підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, що здійснюють операції з реалізації конфіскованого майна.

Платники податку, визначені у підпунктах “а”, “в”, “г”, “д” п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.1, п. 10.2 ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість”).

В даному випадку, на позивача, як покупця, Законом України “Про податок на додану вартість” покладені зобов'язання сплатити суми податку у складі вартості придбаного у контрагента товару. Нормами вказаного Закону не передбачено обов'язку покупця товарів сплачувати належні суми податку безпосередньо в бюджет.

Також судом не приймаються посилання відповідача на заниження ТОВ “Текком-Сервіс ЛТД” податкових зобов'язань, оскільки у відповідності до Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 №1251-ХІІ для платника податків не передбачено обов'язку (ст.9) та не надано права (ст.10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей, в тому числі стосовно реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо). Так само, Закон України “Про податок на додану вартість” не передбачає обов'язку або права платника податку витребовувати у контрагента відомостей стосовно його реєстрації як платника цього податку, а також контролювати показники податкової звітності по ПДВ. Тому покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцем за умови необізнаності покупця щодо цих обставин. Сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

За таких обставин, висновки відповідача про те, що позивач не мав права на податковий кредит на підставі складених ТОВ “Текком-Сервіс ЛТД” податкових накладних, суд вважає помилковим. Формування позивачем податкового кредиту по факту отримання податкових накладних від постачальника повністю відповідає вимогам Закону України “Про податок на додану вартість”.

При цьому суд відзначає, що предметом дослідження в акті перевірки були взаємовідносини позивача з ТОВ “Текком-Сервіс ЛТД”, по яких у позивача виникав не тільки податковий кредит, а і податкові зобов'язання. Однак, жодного зауваження стосовно правильності визначення позивачем податкових зобов'язань в акті не наведено.

Враховуючи викладене, визначення позивачу податкових зобов'язань з ПДВ відповідач здійснив без належних правових підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень обов'язок  щодо доказування правомірності свого рішення, дії  чи  бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, правомірності свого податкового повідомлення –рішення суду не довів, а тому позов в частині скасування податкового повідомлення –рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12.02.2007 №0001102314/0 визнається судом обґрунтованим.

Стосовно вимог позивача про визнання недійсним акта перевірки, то в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

У відповідності до п. 1 Роз'яснень Вищого господарського суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. В даному випадку, таким актом, прийнятим по відношенню до позивача, є відповідне податкове повідомлення-рішення, а не акт перевірки, який обов'язкового характеру не має. Отже, в цій частині факту порушення прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин позивачем не доведено.

Решта вимог позивача щодо визнання на період розгляду справи судом донараховану суму податкового зобов'язання неузгодженою носить характер клопотання, а тому ці вимоги як позовні судом не розглядаються. До того ж, п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що при  зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення  контролюючого органу податкове зобов'язання  вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті  та  прийняття  відповідного рішення. Таким чином, відповідач в силу Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не може здійснювати заходи по стягненню податкових зобов'язань, визначених за результатами перевірки, оскільки податкове повідомлення - рішення оскаржене до суду, і визначені ним податкове зобов'язання є неузгодженим.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з пп. 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. “б” п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, тобто –3, 40 грн.

У звязку з частковим задоволенням позову відповідно до вимог ч. 1 ст.  94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у розмірі 1,70 грн. судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись  ст. ст.  71, 72, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -                        

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 12.02.2007 №0001102314/0.

В інший частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства “Квант” (01011, м. Київ, вул. Січневого повстання, 3, кв. 179, ідентифікаційний код 31199481) 1,70 грн. судового збору.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя О.О.Хрипун