Рішення

від 13.01.2023 по справі 741/286/22

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 741/286/22

Провадження № 2/741/91/23

З А О Ч Н Е

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 13 січня 2023 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Киреєва О.В.,

з участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Носівської об`єднаної територіальної громади в особі Носівської міської ради Чернігівської області про визнання у порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок та одержання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 . Він (позивач) прийняв спадщину після смерті матері, як спадкоємець першої черги за законом, отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на інше спадкове майно. Згідно розпорядження Носівської районної державної адміністрації № 52 від 4 березня 2008 року ОСОБА_2 передано у власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП ім. Фрунзе в м. Носівка площею 0,38 га (ділянка № НОМЕР_1 ), кадастровий номер 7423810000:02:002:0334, та площею 0,75 га (ділянка № НОМЕР_2 ), кадастровий номер 7423810000:02:002:1287. Таким чином, за життя ОСОБА_2 розпочала процес приватизації вказаних земельних ділянок, але не отримала правовстановлюючих документів та не зареєструвала за собою право власності на ці земельні ділянки.

ОСОБА_1 просив суд визнати за ним у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 право на завершення приватизації земельних ділянок із земель колишнього КСП імені Фрунзе площами 0,38 га, кадастровий номер 7423810000:02:002:0334, та 0,75 га, кадастровий номер 7423810000:02:002:1287, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташовані на території Носівської міської ради Чернігівської області, та одержання документів, що посвідчують право власності на ці земельні ділянки на своє ім`я.

У судове засідання позивач та його представник адвокат Коршок О.Г. не з`явилися, представник подала до суду заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просила їх задовольнити, розгляд справи проводити без її участі та участі позивача.

У судове засідання представник Носівської міської ради Чернігівської області не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, не просив розгляд справи відкласти.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності учасників справи за наявними у справі доказами, оскільки в даному випадку відсутні підстави, передбачені ст. 223 ЦПК України, для відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 13 січня 2023 року суд постановив проводити заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що розпорядженням Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області № 52 від 4 березня 2008 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) по кормових угіддях колишнього КСП імені Фрунзе Носівської міської ради та передачу їх у власність громадян» було передано ОСОБА_2 у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельні ділянки площами 0,38 га (сіножаті), кадастровий номер 7423810000:02:002:0334, та 0,75 га (пасовища), кадастровий номер 7423810000:02:002:1287, які розташовані на території Носівської міської ради Чернігівської області, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 11-13).

Таким чином, за життя ОСОБА_2 відповідно до вимог чинного законодавства України розпочала процес приватизації вказаних земельних ділянок, але не отримала правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки та не зареєструвала за собою право власності на них.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 9).

З матеріалів справи (а.с. 40-45) вбачається, що спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв її син ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом. 6 липня 2020 року на ім`я ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на інше спадкове майно.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до п. «г» ст. 81, ч. 1 ст. 131 ЗК України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Право на завершення процедури приватизації та отримання земельних ділянок у власність, яке належало померлій ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини, не припинилося внаслідок його смерті.

У судовому засіданні встановлено, що на земельні ділянки № НОМЕР_1 та № 487 була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), відповідно до якої площа земельної ділянки № НОМЕР_1 становить 0,3830 га, а земельної ділянки № НОМЕР_2 0,7530 га, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 14-19).

Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані на законі, а тому підлягають задоволенню.

Ураховуючи те, що відповідач не вчинив жодних дій, які б порушували права позивача, судові витрати по сплаті судового збору необхідно покласти за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 1216, 1218, 1225, 1261, 1268 ЦК України, п. «г» ст. 81, 125, ч. 1 ст. 131, п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 273, 280, 281, 282, 284, 289, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , право на завершення приватизації земельних ділянок із земель колишнього КСП імені Фрунзе площами 0,3830 га, кадастровий номер 7423810000:02:002:0334, та 0,7530 га, кадастровий номер 7423810000:02:002:1287, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташовані на території Носівської міської ради Чернігівської області, та одержання документів, що посвідчують право власності на ці земельні ділянки на його ( ОСОБА_1 ) ім`я, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати по сплаті судового збору покласти за рахунок позивача.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.В. Киреєв