Постанова

від 19.01.2023 по справі 915/536/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/536/21м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Колоколова С.І.,

секретар судового засідання Бебик А.М.,

за участю представників учасників судового процесу:

від ТОВ фірма "Аріс-Контракт": не з`явився;

від ПП "Юрикон": не з`явився;

від АТ "ПУМБ": Бойко С.В., за ордером;

від ТОВ "Фінансова компанія "Мотус Анте": Калитаєв В.В., за ордером;

від ОСОБА_1 : не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Аріс-Контракт"

на рішення Господарського суду Миколаївської області

від 01 грудня 2021 року (повний текст складено 13.12.2021)

по справі №915/536/21

за позовом:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Аріс-Контракт"

2. Приватного підприємства "Юрикон"

до відповідачів:

1. Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мотус Анте"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1

про: визнання недійсним договору №ВПВ-1203 від 12.03.2021, -

суддя суду першої інстанції: Коваль C.М.,

дата і місце прийняття рішення: 01.12.2021, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 19.01.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) фірма Аріс-Контракт (позивач-1) та Приватне підприємство (ПП) Юрикон (позивач-2) звернулись до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк (АТ «ПУМБ», Банк, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Фінансова компанія Мотус Анте (відповідач-2) про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги від 12.03.2021 №ВПВ-1203, укладеному між АТ Перший Український Міжнародний Банк та ТОВ Фінансова компанія Мотус Анте, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Перцовою М.Г. та зареєстрованого в реєстрі за №264.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.08.2007 між Закритим акціонерним товариством Перший Український Міжнародний Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Ікар був укладений кредитний договір №7.3-30, в забезпечення зобов`язань якого між Банком та Приватним підприємством Орион-Нива 28.08.2007 був укладений договір іпотеки, за яким майновий поручитель - ПП Орион-Нива своїм майном поручилось за виконання ТОВ Ікар усіх його зобов`язань.

В подальшому, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.09.2011 у справі про банкрутство №5016/864/2011 було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ Ікар, ліквідовано ТОВ Ікар, провадження у справі про банкрутство №5016/864/2011 припинено. Дані про припинення ТОВ Ікар у зв`язку з його банкрутством внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.09.2011, номер запису 15221170018004455.

12.03.2021 між АТ "Перший Український Міжнародний Банк" (Первісний кредитор) та ТОВ Фінансова компанія Мотус Анте (Новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги №ВПВ-1203, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Перцовою М.Г., реєстраційний номер 264.

Позивачі вказають, що укладаючи оспорюваний договір, відповідачам було відомо, що зобов`язання по кредитному договору № 7.3-30 від 23.08.2007, укладеному між АТ Перший Український Міжнародний Банк та ТОВ Ікар (Позичальник), - основне зобов`язання є припиненим в результаті банкрутства основного боржника. Тобто, після ліквідації юридичної особи, боржника за основним договором договір кредиту припинив свою дію, а отже не можливо було відступити ці права третім особам. Крім того, посилаються на неправомірність реєстраційних дій, проведених після укладання оспорюваного договору про відступлення прав вимоги №ВПВ-1203 від 12.03.2021.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2021 у справі №915/536/21 (суддя Коваль С.М.) у задоволені позову ТОВ "Аріс-Контракт" та ПП "Юрикон" відмовлено у повному обсязі.

У вказаному рішенні суд першої інстанції встановив, що право на звернення стягнення на предмет іпотеки було реалізоване кредитором - АТ "Перший Український Міжнародний Банк до припинення боржника за Кредитним договором від 23.08.2007 №7.3-70 ТОВ Ікар, як юридичної особи (кредитор звернувся до суду з позовом, за результатами розгляду якого було ухвалено судове рішення від 20.07.2009 у справі №12/204/09 про звернення стягнення на предмет іпотеки). Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку, що припинення ТОВ «Ікар» не свідчить про припинення іпотеки, а відтак, доводи позивачів про те, що у зв`язку з ліквідацією ТОВ Ікар вищевказаний договір іпотеки є припиненим, є хибними.

Водночас, судом було встановлено, що позивачі, звертаючись до суду з позовом у даній справі про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, не є сторонами ні Кредитного договору, ні договору іпотеки, ні договору про відступлення права вимоги, що свідчить про недоведеність останніми порушення своїх прав за оспорюваним договором. Тому, позовні вимоги є необґрунтованими.

Щодо неправомірності реєстраційних дій, проведених після укладання договору про відступлення прав вимоги №ВПВ-1203 від 12.03.2021, то судом першої інстанції зауважено, що умови вказаного договору пов`язували настання правових наслідків (відступлення права) з настанням певної обставини (повної оплати), а тому, в силу ч.5 ст. ст. 312 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація обтяження (іпотека) відбувається після настання певної обставини, ані одночасно, як зазначають позивачі, що свідчить про помилковість відповідних тверджень останніх.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Аріс-Контракт" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2021 у справі №915/536/21 скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про визнання недійсним договору №ВПВ-1203 від 12.03.2021 задовольнити.

Зокрема, апелянт зазначає, що після ліквідації юридичної особи - боржника за основним договором, договір кредиту припинив свою дію, а отже, не можливо було відступити ці права третім особам. ТОВ фірма "Аріс-Контракт" вказує, що норми Закону України «Про іпотеку» щодо відступлення прав вимоги за іпотечним договором (ч. 1 ст. 24 цього Закону), нерозривно пов`язують відступлення прав вимоги і за основним зобов`язанням (у даному випадку за договором кредиту від 23.08.2007 №7.3-70). Отже, у зв`язку з тим, що основне зобов`язання припинено та його відступлення неможливо, то відступлення прав вимоги і за іпотечним договором є неможливим та таким що суперечить чинному законодавству.

Скаржник звертає увагу на те, що відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, при відступленні права вимоги до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено законом або договором. З урахуванням цього, ТОВ фірма "Аріс-Контракт" наголошує, що нотаріус, посвідчуючи оскаржуваний договір не пересвідчилась, що обсяг вимог, які переходять до нового кредитора у зобов`язанні не відповідають обсягу та умов, що існували на момент переходу цих прав. Крім того, апелянт наполягає на недодержанні нотаріусом при посвідченні оскаржуваного договору одночасності зі вчиненням такої нотаріальної дії, проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень та незаконність реєстраційних записів про іпотеку. Водночас, посилаючись на Закон України "Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 та від 23.10.2019 у справі №922/3537/17, апелянт зазначає, що момент виникнення права вимоги за іпотечним договором пов`язується з фактом державної реєстрації саме іпотеки, а не правочину з відступлення прав за іпотечним договором. Однак, суд першої інстанції відхилив доводи позивачів про те, що відступлення прав вимоги не відбулось через те, що ТОВ «Фінансова компанія «Мотус Анте» не зареєструвало прав іпотекодержателя в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, ТОВ фірма "Аріс-Контракт" вважає неправильним висновок суду першої інстанції про обрання позивачами неефективного способу захисту

Більш детально доводи ТОВ фірма "Аріс-Контракт" викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Головея В.М., суддів: Колоколова С.І., Разюк Г.П. 13.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Аріс-Контракт на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2021 у справі №915/536/21 та призначено розгляд справи на 23.02.2022 о 12:00 год.

11.02.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ "Фінансова компанія "Мотус Анте" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-2 не погоджується доводами останньої, просить відмовити її у задоволенні, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2021 у справі №915/536/21 - залишити без змін.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2022 справу №915/536/21 прийнято до провадження у зміненому складі: головуючий суддя Савицький Я.Ф., судді: Колоколов С.І., Діброва Г.І.

Крім того, вказаною ухвалою учасників справи було повідомлено, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням з 24.02.2022 в Україні воєнного стану, про дату, час та місце судового засідання останні будуть повідомлені додатково.

Відповідно до ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2022, розгляд апеляційної скарги ТОВ фірма Аріс-Контракт на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2021 у справі №915/536/21 було призначено на 07.07.2022 об 11:30 год.

07.07.2022 від ТОВ Фірма "Аріс-Контракт" до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких апелянт вказує, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 у справі №400/6073/21, яка залишена в силі постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2022 у вказаній справі, зазначено про факти порушення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Перцовою М.Г. реєстраційних дій при посвідченні 12.03.2021 договору про відступлення прав вимоги №ВПВ-1203, які полягають у складанні та посвідченні договору поза приміщенням робочого місця, складанні та посвідченні договору відступлення прав вимоги без безпосередньо доступу до Державного реєстру речових прав та належного оформлення.

ТОВ Фірма "Аріс-Контракт" зазначає, що посилання на дане рішення суду, як на доказ порушення приватним нотаріусом реєстраційних дій при посвідчені оскаржуваного договору, можливо лише на стадії апеляційного перегляду справи №915/536/21, оскільки рішення у справі №400/6073/21 винесено Миколаївським окружним адміністративним судом 08.02.2022, а Постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду - 14.06.2022, тобто вже після прийняття оскаржуваного рішення Господарським судом Миколаївської області, що унеможливило надання наведеного посилання до господарського суду першої інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 розгляд апеляційної скарги у справі №915/536/21 відкладено на 08.09.2022 об 11:00 год.

Однак, вказане судове засідання не відбулось, у зв`язку із перебуванням судді-учасника колегії Колоколова С.І. у відпустці з 08.09.2022 по 13.09.2022 (включно), тому, ухвалою суду апеляційної інстанції від 14.09.2022 учасників справи повідомлено, що розгляд апеляційної скарги у справі №915/536/21 відбудеться 24.11.2022 о 10:30 год.

Але, у зв`язку з відсутністю електроенергії у Південно-західному апеляційному господарському суді, судове засідання у справі №915/536/21, призначене на 24.11.2022 о 10:30, не відбулось. У зв`язку з цим, ухвалою суду від 30.11.2022 визначено, що розгляд справи №915/536/21 відбудеться 19.01.2023 о 12:00 год.

Водночас, 08.09.2022 від ТОВ "Фінансова компанія "Мотус Анте" до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли заперечення щодо залучення доказів, в обґрунтування яких ТОВ "Фінансова компанія "Мотус Анте", зокрема, зазначає, що сам позивач-1 зауважує, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду 14.06.2022 у справі №400/6073/21 взагалі не існували під час розгляду господарської справи №915/536/21 судом першої інстанції, а отже, у розумінні ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, таки докази не можуть враховуватися при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення у даній справі.

У судовому засіданні представники відповідачів: АТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Мотус Анте", виклавши свої правові позиції заперечували проти доводів апеляційної скарги та наполягали на залишенні в силі рішення суду першої інстанції у справі №915/536/21.

Представники ТОВ фірми «Аріс-Контракт», ПП «Юрикон» та ОСОБА_1 в судове засідання 19.01.2023 не з`явивились, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, проте своїми правами відповідно до ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України не скористались.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України та те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та третьої особи, які належним чином повідомлялись про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 19.01.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

23.08.2007 між ЗАТ "Перший Український Міжнародний Банк" (змінено найменування на Акціонерне товариство (АТ) "Перший Український Міжнародний Банк" (Банк) та ТОВ "Ікар" (позичальник) укладено Кредитний договір №7.3-70, згідно з п. 1.1 якого, Банк зобов`язується надати позичальнику кредит у розмірі 3 000 000,00 (три мільйони) доларів США, а позичальник зобов`язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором (т.1, а.с.179-188).

Відповідно до п. 6.1 Кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути кредит в повному обсязі не пізніше 21.08.2009.

Згідно п.п. 7.1, 7.2 Договору, за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплатити Банку відсотки за користуванням кредитом за ставкою у розмірі 11,00% річних ((із розрахунку 360 (триста шістдесят) днів на рік)).

Пунктом 14.5 вказаного Кредитного договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та дії до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно цього договору в повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.08.2007 в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Ікар" за вищевказанима Кредитним договором, між Банком та ПП Орион-нива (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Літвінчук А.А., за реєстровим №746 (т.1, а.с. 83-87), відповідно до пункту 1.1 та підпункту 2.1.1 якого іпотекодавцем було передано в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: нежитловий об`єкт загальною площею 8716,4 кв.м, розташований за адресою: Україна, Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Морехідна, буд. 1 а, та складається з будівель та споруд, визначених у п.2.1.1 договору Іпотеки.

Договір іпотеки набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання основного зобов`язання (п. 7.4 договору іпотеки).

Як до Кредитного договору, так і до договору іпотеки сторонами вносились зміни та доповнення, які не впливають на суть даного спору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до постанови Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2009 у справі 5/162/09, ПП «Орион-нива» визнано банкрутом.

Водночас, у зв`язку з невиконанням ТОВ «Ікар» зобов`язань за Кредитним договором, Банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на майно ПП «Орион-Нива», шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.07.2009 у справі №12/204/09 позов Банку був задоволений, заборгованість була стягнута шляхом продажу на прилюдних торгах предмету іпотеки майна ПП «Орион-Нива», а саме: нежитлового об`єкту, загальною площею 8 716,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1-А, яке було передано ПП «Орион-Нива» в іпотеку ЗАТ ПУМБ за Договором іпотеки від 28.08.2007, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Літвінчук А.А. для задоволення вимог ЗАТ "ПУМБ» за кредитним договором від 23.08.2007 №7.3-70. Вказаним рішенням також зазначено, що з вартості іпотеки задоволенню підлягають тільки вимоги позивача.

При цьому, вказаним рішенням було встановлено, що ЗАТ «ПУМБ» направило відповідачу вимогу від 24.02.2009 №109/364/119 стосовно усунення порушення Кредитного договору та повернення усій суми кредиту, відсотків, а токож оплати пені за ТОВ "Ікар". Крім того, на виконання положень ст. 35 Закону України "Про іпотеку", ПП Орион-Нива та ТОВ Ікар було направлено лист від 06.03.2009 №109/410/119 з попередженням, що у разі не усунення в 30-ти денний термін порушення основного зобов`язання, позивач має намір звернути стягнення на предмет іпотеки.

Однак, наведене рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.07.2009 у справі №12/204/09 виконано не було.

Так, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2009 у справі 5/162/09 зобов`язано першу державну нотаріальну контору зняти обтяження з ПП Орион-нива, зокрема, щодо заборони на нерухоме майно - нежитловий об`єкт, номер за РНВП: 2723539, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул.Морехідна, будинок 1а, на підставі договору іпотеки від 28.08.2007 №746.

Ухвалою від 14.12.2009 Господарського суду Миколаївської області у справі 5/162/09 дозволено продаж майнового комплексу банкрута - ПП Орион-Нива, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Морехідна 1а, кредитору - Приватному підприємству Укр-Нива для погашення кредиторських вимог відповідно до протоколу комітету кредиторів ПП Орион-Нива від 11.12.2009.

З огляду на те, що на підставі зазначеної ухвали від 14.12.2009 зареєструвати право власності, у встановленому законом порядку, за ПП "Укр-Нива" не було можливим, остннє звернулось із позовом до суду про визнання права власності на нежитловий об`єкт, загальною площею 8 716,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1а (предмет іпотеки).

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2009 у справі №9/212/09 за позовні вимоги ПП Укр-Нива до ПП Орион-Нива, за участю третьої особи на боці відповідача без самостійних вимог ПАТ Перший Український Міжнародний банк, про визнання права власності задоволені, визнано за ПП Укр-Нива право власності на нежитловий об`єкт, загальною площею 8716,4 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1-А та складається з: прим. Літ.А-4 - Нежитлові приміщення адміністративного корпусу, загальною площею - 2394,3 кв.м., основною площею - 1474,4 кв.м.; Літ.З-1 -магазин, загальною площею - 137,4 кв.м., основною площею - 123,8 кв.м.; Будівлі авто майстерні літ. Б, , Б-2 загальною площею 3904,5 кв.м.; Адмінбудівлі ТПО літ. В-2 загальною площею 488,3 кв.м.; Будівлі майстерні РАФ літ. Г, Г, -1 загальною площею 648,5 кв.м.; Будівлі складських приміщень літ. Д, Д, -1 загальною площею 166,8 кв.м.; Майстерні з надбудовою Е-2 загальною площею 295 кв.м.; Будівлі мех. мийки літ. Ж-2 загальною площею 650,5 кв.м.; Трансформаторні підстанції літ И-1; Навісу літ. К-1; Складу літ. М-1; Насосної літ. Н-1; Погребу для палива літ. О пд.; Бесідки для відпочинку літ. П-1; Пункту АЗС літ У-1; КПП літ. Щ-2 загальною площею 31,1 кв.м; Трансформаторна підстанція літ. Ш-1; Огорож 3-6,8,10-17; Димової труби 9; Пожежного гідранту 18; Покриття I, II за адресою: м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1а.

Однак, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2011 у справі №9/212/09, яка залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2011, рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2009 у справі №9/212/09 скасовано, у задоволенні позову ПП „Укр-Нива" відмовлено повністю.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції, не зважаючи на те, що рішення від 22.12.2009 у справі №9/212/09 було оскаржено та не було чинним, ПП "Укр-Нива" звернулось до суду з позовом до Миколаївської міської ради про визнання права власності на частини нежитлового об`єкту Літ.А-4, адміністративного корпусу площею 2 308,40 кв.м. та СТО загальною площею 137,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1а, які були переобладнані.

Вказаний позов задоволено рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.02.2010 у справі №1/17/10, яке вподальшому було скасовано постановою Одеського апеляційного господарського суду у даній справи.

Однак, у квітні 2010 року ПП "Укр-Нива" звернулось до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради за оформленням права власності на нежитловий об`єкт, що складається з основних будівель за літ.А-4 заг.пл.2308.4 кв.м, за літ.3-1 заг.пл.137.4 кв.м, за літ.Б', Б-2 заг.пл.3904.5 кв.м, за літ.В-2 заг.пл.488.3 кв.м, за літ.Г-Г'-1 заг.пл.648.5 кв.м, за літ.Е-2 заг.пл.295.0 кв.м, за літ.Ж-2 заг.пл.650.5 кв.м, за літ.Щ-2 заг.пл.31.1 кв.м, службових будівель та споруд, який розташований м.Миколаїв, вул. Морехідна 1а.

21.04.2010 рішенням №518 ПП "Укр-Нива" було надано свідоцтво про право власності на нежитловий об`єкт, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1а. Відповідно до зазначеного рішення виконкому ММР, підставою для видачі свідоцтва є скасоване рішення від 22.12.2009 у справі №9/212/09 та рішення від 23.02.2010 у справі №1/17/10, яке також скасовано.

29.04.2010 ПП "Укр-Нива" зареєструвало право власності в КП MM БТІ.

Рішенням Виконкому ММР від 30.07.2010 №900 нежитловим будівлям та службовим спорудам по вул. Морехідна, 1-а, м. Миколаїв, (Літ. А-4, Б', Б-2, В-2, Д-Д-l, Е-2, Ж-2, 3-1, Щ-2), які належать ПП "Укр-Нива", надано нову адресу: м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1в/3. Тобто, зазначеним рішенням частина нежитлового об`єкту, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул. Морехідна 1а площею 7 815,20 кв.м. отримала нову адресу Морехідна, 1в/3. За адресою вул. Морехідна, 1а залишилось літ Г-Г-1 площею 648,5 кв.м.

Рішенням Виконкому ММР від 27.08.2010 №1092 також за ПП "Укр-Нива".було оформлено право власності на вищевказані нежитлові будівлі, які розташовані у м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1в/3, за ПП "Укр-Нива" та на нежитлову будівлю за Літ Г-Г-l, яка розташована по м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1а.

В подальшому, постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.05.2015 у справі №1423/17369/2012 за позовом ПАТ ПУМБ до Миколаївської міської ради за участю третіх осіб ПП - "Укр-Нива" та ПП "Оріон-Нива" про визнання протиправним та скасування рішення, були визнані протиправними та скасовані:

- рішення Виконкому ММР від 21.04.2010 №518 в частині оформлення права власності за ПП Укр-Нива на нежитловий об`єкт загальною площею 8716,4кв.м. по вул. Морехідна, 1-А в м. Миколаєві;

- рішення Виконкому ММР від 30.07.2010 №900 в частині надання нежитловим будівлям та службовим спорудам по вул. Морехідна,1-А в м. Миколаєві нової адреси: вул. Морехідна 1в/3;

- рішення Виконкому ММР від 27.08.2010 №1092 в частині оформлення права власності за ПП Укр-Нива на нежитлові будівлі та службові споруди по вул. Морехідна, 1-А в м. Миколаєві.

Вказана постанова від 07.05.2015 залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 у справі №1423/17369/2012.

Проте, незважаючи на вищевикладене, з огляду на матеріали справи вбачається, що нежитловий об`єкт за адресою: м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1в/3 був придбаний ТОВ "Топ Хим" на підставі договору купівлі-продажу від 10.09.2010, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Князевою Ю.А. за реєстровим №1000. Продавцем за цим договором є ПП "Укр-Нива".

Зазначений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, які розташовані м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1в/3, укладений 10.09.2010 між ПП Укр-Нива та ТОВ Топ-Хим, був визнаний недійсним рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.04.2011 у справі №11/144/10, яке залишено без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 та Вищого господарського суду України від 20.12.2011.

Однак, за час оскарження рішення, ТОВ "Топ Хим" зареєструвало право власності та здійснило наступний продаж нерухомого майна.

Матеріали справи свідчать, що в подальшому нежитловий об`єкт за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Морехідна, було відчужене ОСОБА_2 та поділене на декілька частин, шляхом виділення часток новим власникам з присвоєнням цим часткам нових адрес, серед яких є ПП «Юрикон» та ТОВ фірма «Аріс-Контракт».

Так, згідно даних реєстру, іпотечним нерухомим майном за адресою м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1в/3 володіє ТОВ фірма "Аріс-Контракт" ( Літ.А-4 площею 1747,9 кв.м., літ.В-2 площею 488,3 кв.м., літ.Д, Д(1) площею 166,8 кв.м., літ.Е-2 площею 295,0 кв.м., літ.Ж-2 площею 650,5 кв.м., літ. З площею 137,4 кв.м. Загалом - 3485,9 кв.м.

За договором купівлі-продажу №1775 від 18.05.2011 5/1000, що являло собою нежитлові приміщення першого поверху адміністративного корпусу за літ.А-4 нежитлового об`єкту, продано ПП "Юрикон" та надано нову адресу м.Миколаїв, вул. Морехідна, 1в/4 на підставі рішення виконкому ММР №192 від 24.02.2012 та присвоєно Літ.-2 площею 252,1 кв.м.

Разом з цим, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.09.2011 у справі про банкрутство №5016/864/2011 було ліквідовано юридичну особу - ТОВ Ікар, провадження у справі про банкрутство №5016/864/2011 припинено.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 29.09.2011 до державного реєстру внесено запис №15221170018004455 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - ТОВ Ікар.

Матеріали справи свідчать, що Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 року у справі №12/204/09, яка залишена в силі Верховним Судом (постанова від 12.02.2021) встановлено, що в результаті неодноразового поділу первісного предмету іпотеки на окремі складові, присвоєння цим складовим окремих адрес та змін власників складових первісного предмета іпотеки, фактично відбулось сингулярне (в силу ст. 23 Закону України Про іпотеку) правонаступництво від первісного боржника до всіх наступних власників предмета іпотеки та/або його окремих частин.

Вказаною постановою від 01.12.2020 замінено боржника у справі ПП Орион-нива на боржників, у тому числі:

- ТОВ фірма Аріс-Контракт (нежитлові приміщення (літ. А-4 загальною площею 1747,9 кв.м, літ. В-2 загальною площею 488,3 кв.м, літ. Д, Д (1) загальною площею 166,8 кв.м, літ. Е-2 загальною площею 295,0 кв.м, літ. Ж-2 загальною площею 650,5 кв.м, літ.З загальною площею 137,4 кв.м) за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1в/3; нежитлові приміщення (літ. Б-2, Б1 загальною площею 3905,9 кв.м) за адресою: Миколаївська область, м.Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1в/6 та реєстраційний номер якого 29692348101);

- ПП Юрикон (нежитлові приміщення загальною площею 252,1 кв.м, на першому поверсі в літ. А-4 за адресою: Миколаївська область, м.Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1в/4).

12.03.2021 між АТ "Перший Український Міжнародний Банк" (Первісний кредитор) та ТОВ Фінансова компанія Мотус Анте (Новий кредитор) було укладено Договір №ВПВ-1203 про відступлення прав вимоги (далі Договір №ВПВ-1203) (т.1, а.с. 91-95), відповідно до п.1 якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові у відповідності до за Кредитного договору від 23.08.2007 №7.3-70 зі змінами та доповненнями до нього, укладеного між ЗАТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ТОВ Ікар.

Також, з огляду на умови даного договору про відступлення права вимоги (п.2), Первісний кредитор відступає право вимоги за Договором іпотеки, посвідченим 28.08.2007 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Літвінчук А.А. за реєстровим №746, зі змінами та доповненнями до нього, укладеним між Первісним кредитором (Іпотекодержатель) та ПП Орион-Нива (Іпотекодавець), в якості забезпечення виконання зобов`язань ТОВ Ікар за Кредитним договором від 23.08.2007 №7.3-70.

Наведений договір про відступлення прав вимоги був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Перцовою М.Г. за реєстраційним номером 264.

Пунктом 2.2. Договору №ВПВ-1203 визначено, що права вимоги за Кредитним договором та Договором забезпечення переходять від Первісного кредитора до Нового кредитора після повної оплати суми компенсації прав вимоги за цим Договором.

Відповідно до п. 2.3 (а) Договору №ВПВ-1203, Новий кредитор сплачує Первісному кредитору компенсацію за відступлення прав в сумі 8 200 000,00 грн. (не оподатковується ПДВ) в день укладання цього Договору.

12.03.2021 ТОВ Фінансова компанія Мотус Анте перерахувало АТ "ПУМБ суму компенсації в сумі 8 200 000,00 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням №317 та банківською випискою від 12.03.2021, наявними у матеріалах справи (т. 1, а.с.191).

Також, 12.03.2021 між АТ «ПУМБ» та ТОВ "Фінансова компанія "Мотус Анте" було складено акт приймання-передачі документів до Договору №ВПВ-1203, які підтверджують наявність у Первісного кредитора прав вимоги (т. 1, а.с.95).

У п. 2.4 (а) Договору №ВПВ-1203 визначено, що боржник та іпотекодавець повідомляються про відступлення прав вимоги за Кредитним договором та договором забезпечення, шляхом направлення Первісним кредитором або Новим кредитором рекомендованого листа з описом вкладення або вручення їм відповідних повідомлень протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня підписання сторонами цього Договору. У випадку неможливості повідомлення боржника та/або іпотекодавця про відступлення прав вимоги за Кредитним договором та договором забезпечення засобами поштового зв`язку, таке повідомлення здійснюється шляхом опублікування відповідної інформації в засобах масової інформації.

Як встановлено судом першої інстанції, Первісним кредитором (Банком) було повідомлено ПП Орион-нива про таке відступлення, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про відступлення прав вимоги від 16.03.2021 вих. №КНО-61.1.3.5/16 з описом вкладення до цінного листа та фіскальним чеком (т.1, а.с.122).

Водночас, з боку ТОВ «Фінансова компанія Мотус Анте (Новий кредитор) також повідомило про відступлення ПП Орион-нива, ТОВ фірма Аріс-Контракт, ПП Юрикон, що вбачається з повідомлень від 16.03.2021 за вих. №16-02/03/21, вих. №16-03/03/21, вих. №16-04/03/21 з описами вкладення до цінних листів та фіскальними чеками.

18.03.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Перцовою М.Г. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно замінено іпотекодержателя - АТ "Перший Український Міжнародний Банк" на ТОВ Фінансова компанія Мотус Анте, що вбачається з інформаційних довідок: від 14.04.2021 №252592321 та від 16.04.2021 №253085053, №253087125 (т. 1, а.с.43-49), а також - рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Перцової М.Г., як державного реєстратора прав на нерухоме майно, від 18.03.2021 за №57166782, №57167432, №57167240.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Щодо наданих апелянтом додаткових поясненнь до апеляційної скарги.

Як зазначалось вище, від ТОВ фірма "Аріс-Контракт" надійшли до суду апеляційної інстанції пояснення до апеляційної скарги, в яких апелянт посилається на встановлення рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 у справі №400/6073/21 факту порушення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Перцовою М.Г. реєстраційних дій при посвідченні 12.03.2021 договору про відступлення прав вимоги №ВПВ-1203. Вказане рішення залишено в силі постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2022 у справі №400/6073/21.

При цьому, апелянт не долучив рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 у справі №400/6073/21 до своїх пояснень.

Між тим, ознайомившись з текстом вищезазначеного рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, апеляційна колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 4, 7 ст. 75 Господарського процесуальнолго кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

У справі №400/6073/21 за позовом ТОВ Фірма «Аріс-Контракт» до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи ТОВ «Фінансова компанія «Мотус Анте», адміністративний суд вирішував питання щодо визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 17.06.2021 №2086/7 "Про відмову у задоволенні скарги", який був винесений на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 10.06.2021 за результатами розгляду скарги ТОВ Фірма "Аріс-Контракт"; зобов`язання Міністерство юстиції України розглянути по суті скаргу ТОВ "Фірма "Аріс-Контракт" від 20.04.2021, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 13.05.2021 за №5965-32-21 згідно Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації.

При цьому, у спірному висновку від 10.06.2021 Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції за результатами розгляду скарги ТОВ Фірма "Аріс-Контракт" дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийнято приватним нотаріусом Перцовою М.Г. відповідно до норм чинного законодавства у сфері державної реєстрації прав.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відомості про начебто порушення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Перцовою М.Г. вимог чинного законодавства України, на які посилається скаржник, є виключно правовою оцінкою таких обставин, здійснений іншим судом, а тому, не є преюдиціальними фактами у розумінні ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Більш того, наразі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2022 у справі №400/6073/21 оскаржені у Верховному Суді Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Одеса), за касаційною скаргою якого ухвалою Верховного Суду від 27.10.2022 відкрито касаційне провадження.

Тобто, остаточного висновку у справі №400/6073/21 на час розгляду даної справи також немає.

Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч.3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянт сам зауважує, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду 14.06.2022 у справі №400/6073/21 взагалі не існували під час розгляду господарської справи №915/536/21 в суді першої інстанції. Водночас, матеріали даної госодарської справи свідчать про те, що ТОВ фірма "Аріс-Контракт" не заявляв клопотання про зупинення провадження у справі №915/536/21 до вирішення справи №400/6073/21, хоча був обізнаний про існування останньої, оскільки був у неї позивачем.

Отже, у розумінні ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, рішення у справі №400/6073/21 не можуть враховуватись в якості доказів при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення у справі №915/536/21, а відтак, судова колегія не враховує надані додаткові пояснення ТОВ фірма "Аріс-Контракт" при апеляційному перегляду справи №915/536/21.

Щодо тверджень апелянта про те, що відступлення прав вимоги за іпотечним договором є неможливим, оскільки основне зобов`язання припинено у зв`язку з ліквідацією боржника за основним договором договором кредиту.

З апеляційної скарги вбачається, що основна думка апелянта полягає у тому, що ліквідація боржника припинила зобов`язальні правовідносини сторін, звільнило Боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та, відповідно, припинило договори іпотеки.

Основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Згідно із ст. ст. 1, 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами передбаченими ст. ст. 546, 572, 575, 585, 589, 593 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконана боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення. У разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Матеріалами даної справи доведено, що Банку передано право за рахунок заставленого майна ПП Орион-Нива задовольнять зобов`язання ТОВ «Ікар» за Кредитними договором.

Приписами ст. ст. 609 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи боржника, крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу.

Частиною 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що іпотека як від застави припиняється в разі припинення основного зобов`язання (кредитного договору).

Зважаючи на це, припинення юридичної особи є підставою припинення іпотеки, оскільки зобов`язання за кредитним договором припиняється, на що і посилається апелянт.

Однак, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 5 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Судом встановлено, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Ікар» (код ЄДРПОУ 13844722) було припинено 29.09.2011 року номер запису: 15221170018004455 (т. 1, а.с. 21-24).

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 593 Цивільного кодексу України, припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації боржника юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов`язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу боржником та /або майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред`явлення вимоги.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Зазначені норми законодавства знайшли своє відображення у висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 20.02.2020 у справі №910/2815/19, в якій зазначено, що іпотека є конгломератним різновидом таких видів забезпечення виконання зобов`язання як порука та застава; припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації юридичної особи боржника за цим зобов`язанням не припиняє поруки (та, відповідно, іпотеки як різновиду поруки), якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи боржника.

Також, як правильно зазначив суд першої інстанції, Верховний Суд України у постанові від 29.03.2017 у справі № 6-2013цс16, аналізуючи правовідносини поруки, вказав, що припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації юридичної особи - боржника за цим зобов`язанням не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи - боржника. Водночас, суд касаційної інстанції у вказаній постанові прямо зазначив, що оскільки у справі, яка переглядається, право на стягнення з поручителя заборгованості (шляхом звернення до суду з позовом, за результатами розгляду справи за яким ухвалено судове рішення про стягнення цієї заборгованості з поручителя) було реалізоване кредитором до ліквідації боржника, то ліквідація останнього не свідчить про припинення зобов`язання поручителя.

Як зазначалось вище, АТ "ПУМБ" реалізувало своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом подання у 2009 році позову до суду з метою погашення кредитної заборгованості ТОВ «Ікар».

Більш того, апеляційним судом встановлено, що письмова вимога про усунення порушень була також пред`явлена Банком до припинення діяльності ТОВ «Ікар», а саме, 06.03.2009.

Разом з цим, за загальним правилом, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки (ст. 11 Закону України «Про іпотеку»).

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, укладаючи договір іпотеки, іпотекодавець приймає на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником (у межах вартості предмета іпотеки), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника.

Відтак, враховуючи, що своє право іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за відповідним договором АТ «ПУМБ» реалізувало шляхом звернення до суду до припинення боржника за Кредитним договором від 23.08. 2007 № 7.3-70 - ТОВ «Ікар», то зобов`язання поручителя не можуть вважатися припиненими у зв`язку з цим припиненням.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №910/9943/17, від 20.06.2018 у справі №381/3209/16-ц, від 06.03.2018 у справі №2011/16284/12, від 13.03.2018 у справі №910/8698/17, від 22.02.2019 у справі №910/4435/18 та від 20.02.2020 у справі №910/2815/19.

Водночас, судове рішення від 20.07.2009 у справі 12/204/09 про звернення стягнення на предмет іпотеки не було виконане. Також, вказане рішення не було скасовано, а тому, станом на дату розгляду даної справи має законну силу.

Судова колегія зауважує, що відповідно до ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою (ч.1). Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (ч.2).

Отже, відповідно до норм Закону України Про іпотеку іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна, при цьому, при набутті права власності на об`єкт іпотеки відбувається заміна іпотекодавця у правовідносинах і відповідно є підстави для заміни сторони у виконавчому провадженні - в даному випадку боржника з первісного на того, хто набув право власності на предмет іпотеки, на який рішенням суду було звергнуто стягнення.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 09.11.2020 у справі №910/6325/13.

Таким чином, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна, і у разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно.

Таким чином, апеляційна колегія погоджується з цілком правильним рішенням суду перої інстанції про те, що доводи позивачів про припинення іпотечних зобов`язань у зв`язку з ліквідацією боржника - ТОВІкар, є хибними, а посилання апелянта на те, що позивачами позовні вимоги були обґрунтовані виключно тим, що права та обов`язки основного боржника за Кредитним договором не можуть бути передані за жодним правочином третім особам, є повільним трактуванням на свою користь приписів законодавства та спрростовуються вищевикладеним.

Щодо недійсності договору про відступлення прав вимоги від 12.03.2021 №ВПВ-1203.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 323/1762/16-ц.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, за змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

З огляду на вказане, судова колегія зауважує, що при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Отже, за змістом ст. ст. 15, 16, 215 Цивільного кодексу України визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено (правова позиція Верховного Суду, яка викладена у постановах від 04.06.2020 у справі №916/1411/19, від 19.02.2020 у справі №916/1408/19, від 09.04.2019 у справі №908/1194/18, від 03.09.2019 у справі №910/14255/18).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину, зокрема, не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У даному випадку апеляційна колегія враховує приписи ст.ст. 509, 546, 548, 575 Цивільного кодексу України, з огляду на які зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (зокрема, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, у тому числі неустойкою, порукою, заставою або іпотекою (яка є заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи).

При цьому, іпотекодавцем може бути боржник за основним зобов`язанням або майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи - боржника (абз. 7, 8 ст. 1 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до ч.1 ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор

Разом з цим, згідно п.1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою собою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. При цьому, договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати первісному кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги, і чинний Цивільний кодекс України не містить жодних заборон з цього приводу, а відтак сторони самі визначають оплатний такої договір чи безоплатний.

Згідно з пп. 14.1.255 Податкового кодексу України відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

За частиною 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч.1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, законодавцем передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 10.02.2016 у справі № 910/6098/14 та від 15.04.2015 у справі № 910/6098/14).

Матеріали даної справи не містять доказів того, що сторонами у Кредитному договорі від 23.08. 2007 № 7.3-70 було окремо визначено спеціальний порядок заміни кредитора.

З огляду на норми статтей 512 - 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов`язанні шляхом укладення договору відступлення права вимоги, не впливає на характер, обсяг і порядок виконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором, не погіршує його становища та не впливає на його інтереси.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №910/6553/17, від 03.04.2019 у справі №910/9828/17, від 30.01.2020 у справі №904/1093/19, від 12.03.2020 у справі №910/9831/18.

Апеляційний суд вказує, що виходячи з природи оспорюваного договору, внаслідок укладання останнього відбулась лише заміна кредитора у зобов`язанні на відповідача, а саме зобов`язання продовжувало існувати.

Така правова позиція застосована Верховним Судом у постанові від 13.03.2019 у справі №905/635/18, де вказано, що разі заміни кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається повністю, змінюється лише його суб`єктний склад.

В свою чергу, як зазначалось вище, нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, залишається у володінні іпотекодавця, однак, у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України Про іпотеку, відступлення права за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення права за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Апеляційна колегія зазначає, що укладений між АТ «ПУМБ» та ТОВ «Фінансова компанія «Мотус Анте» договір про відступлення прав вимоги від 12.03.2021 №ВПВ-1203 є правочином щодо заміни кредитора у зобов`язаннях за Кредитним договором від 23.08.2007 та договором іпотеки від 28.08.2007 (укладеним в забезпечення виконання боржником зобов`язань за Кредитним договором).

Таким чином, перехід прав кредитора за договором про відступлення права вимоги не впливає на права позивачів, до яких перейшло право власності на предмет іпотеки. Позивачі набули статусу іпотекодавця і мають всі його права та несуть всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ними права власності на предмет іпотеки.

За таких обставин укладення договору про відступлення права вимоги не впливає на обсяг прав і обов`язків позивача та не порушує його прав, оскільки на момент придбання нерухомого майна вони виступали предметом іпотеки за кредитним договором, а тому, судова колегія критично ставиться до доводів апелянта щодо порушення його прав.

У даному висновку колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 21.03.2018 у справі №910/6553/17, від 30.01.2020 у справі №904/1093/19, від 12.03.2020 у справі №910/9831/18 тощо.

Положеннями ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) особи, тоді як відсутність обставин на підтвердження наявності порушення такого права, за захистом якого звернувся позивач, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, місцевим господарський суд дійшов правильного висновку, що оскільки оспорюваний договір про відступлення права вимоги не порушує прав ТОВ фірма "Аріс-Контракт", а відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19, від 02.02.2021 у справі №904/6248/19, від 21.04. 2021 у справі №904/5480/19), то позовні вимоги у справі №915/536/21 задоволенню не підлягають.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що договір про відступлення прав вимоги від 12.03.2021 №ВПВ-1203 був укладений сторонами спірного договору з урахуванням ст. 627 Цивільного кодексу України, яка передбачає свободу договору, із досягненням згоди щодо всіх істотних умов договору, та був спрямований на реальне настання правових наслідків, а відтак, з огляду на те, що права позивача не були змінені, не були порушені, судом не встановлено підстав недійсності правочину, укладеному між відповідачами під час його вчинення.

Щодо дотримання вимог законодавства при державній реєстрації іпотеки та доводів апелянта про недодержання нотаріусом при посвідченні оскаржуваного договору одночасності зі вчиненням такої нотаріальної дії, проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до ст. Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

З викладеного убачається, що відомості про відступлення прав іпотекодержателя підлягають державній реєстрації; внесення таких відомостей і є зміною речового права - права іпотеки. До проведення державної реєстрації відповідне право не виникає, а його перехід не відбувається.

У розумінні наведених положень законодавства державна реєстрація відступлення права вимоги, яка відбувається шляхом здійснення заміни іпотекодержателя за таким предметом іпотеки у Реєстрі речових прав, є обов`язковою, а такій реєстрації передує обов`язкова реєстрація самого права іпотеки за первісним іпотекодержателем.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 312 та ч. 5 ст. ст. 312 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи умови договору про відступлення прав вимоги від 12.03.2021 №ВПВ-1203, за якими правові наслідки (відступлення права) пов`язувались з настанням певної обставини (повної оплати), то державна реєстрація обтяження (іпотека) відбувається після настання певної обставини, ані одночасно, як зазначають позивачі.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 312 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі нотаріального посвідчення правочину, правовий наслідок якого пов`язується з настанням певної обставини, а також у разі, якщо у результаті вчинення нотаріальної дії утворюються нові об`єкти нерухомого майна,- що потребує здійснення власником дій, спрямованих на формування (створення) нерухомого майна, державна реєстрація прав проводиться після настання певної обставини, формування (створення) нерухомого майна будь-яким державним реєстратором, з урахуванням частини п`ятої статті З цього Закону в порядку та строки, передбачені цим Законом.

Отже, у розумінні зазначеної статті, враховуючи, що пунктом 2.1. Договору від 12.03.2021 №ВПВ-1203 встановлено відкладальну обставину переходу права вимоги, виникнення права вимоги ТОВ «Фінансова компанія Мотус Анте є пов`язаним з відкладальною обставиною - здійсненням останнім компенсації (плати за договором), а оплата, здійснювалася вже після укладення та завірення договору, то проведення державної реєстрації обтяження (іпотека) відбулось після такої оплати, у відповідності до вищевказаних приписів законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав, крім випадку, передбаченого статтею ЗІ2 цього Закону. Надання інформації з Державного реєстру прав у електронній формі здійснюється в режимі реального часу.

Із інформаційних довідок за № 252592321 від 14.04.2021 року, №253085053 від 16.04.2021 року, № 253087125 від 16.04.2021 року та рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Перцовою М.Г., як державного реєстратора прав на нерухоме майно, за 57166782 від 18.03.2021 року, за № 57167432 від 18.03.2021 року, за № 57167240 від 18.03.2021 року, вбачається, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Перцовою М.Г. 18.03.2021 року зареєстровано права іпотекодержателя у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що не перевищує п`яти робочих днів.

Окремо апеляційна колегія звертає увагу на те, що позивачами у позові не заявлялись позовні вимоги про визнання недійсними та скасування реєстраційних записів про обтяження (іпотеку).

Також, судова колегія критично ставиться до посилання апелянта на те, що реєстрацію ТОВ «Фінансова компанія Мотус Анте як іпотекодержателя мав здійснювати нотаріус, який посвідчував угоду про відступлення права вимоги (приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Перцова М.Г.), а не державний реєстратор, оскільки державним реєстратором Виконавчого комітету Первомайської міської ради Брагарем Г.Й. іпотекодержателем було зареєстровано АТ "ПУМБ", а не та ТОВ «Фінансова компанія «Мотус Анте».

В свою чергу, нотаріусом Перцовою М.Г. на підставі рішеннь про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 18.03.2021, було зареєстровано відступлення прав іпотеки: відомості про первинного іпотекодержателя - АТ "ПУМБ" замінено на нового іпотекодержателя - ТОВ «Фінансова компанія «Мотус Анте».

Щодо неефективності способу захисту порушеного права.

Відповідно до статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18 та від 21.04.2021 у справі № 904/5480/19).

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, якою перелічені способи захисту цивільних прав та інтересів (не вичерпно), обрання особою неналежного способу захисту порушеного права в судовому порядку, який не відповідає як змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і характеру його порушення, а також не призводить до поновлення порушеного права цієї особи, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №910/1972/17, від 23.05.2019 у справі №920/301/18, від 25.06.2019 у справі №922/1500/18, від 24.12.2019 у справі №902/377/19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

Крім того, Конституційний Суд України в п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

З огляду на те, що судами обох інстанції встановлено відсутність порушеного права позивачів укладенням між АТ ПУМБ та ТОВ Фінансова компанія Мотус Анте договору про відступлення прав вимоги від 12.03.2021 №ВПВ-1203, та ураховуючи, що позивачами у даній справі не заявлялись вимоги стосовно нерухомого майна, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обраний позивачами спосіб захисту не є належним, оскільки не спрямований на відновлення прав позивачів у разі визнання недійсним зазначеного оскаржуваного договору.

Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, правильно встановлених судом першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апелянтом не надано.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у мотивувальній частині даної постанови.

Пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням обставин, встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та постановлено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення останнього без змін.

Таким чином, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Аріс-Контракт" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2021 у справі №915/536/21 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги апелянту не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2021 у справі №915/536/21 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

У зв`язку з перебуванням судді Діброви Г.І. у відрядженні з 22.01.2023 по 24.01.2023 , повний текст постанови складено та підписано 25.01.2023.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяДіброва Г.І.

СуддяКолоколов С.І.