Постанова

від 24.01.2023 по справі 927/332/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2023 р. Справа№ 927/332/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 24.01.2022 у справі №927/332/22 (в матеріалах справи).

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації

на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.11.2022, повний текст якого складений 07.11.2022

у справі № 927/332/22 (суддя Ноувен М.П.)

за позовом Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Будспец»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інекс Істейт»

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та стягнення 560 032,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про:

- визнання недійним укладеного між відповідачами договору про відступлення права вимоги № 16-09/2 від 16.09.2019 за яким відповідачем 1 відповідачу 2 було відступлено право вимоги від позивача сплати грошових коштів в розмірі 560 032,80 грн., які становлять суму заборгованості позивача за укладеним з відповідачем 1 договором підряду № 24 про закупівлю робіт за державні кошти «Реконструкція очисних споруд в смт Куликівка Чернігівської області» від 02.11.2015;

- стягнення з відповідача 2 грошових коштів в сумі 560 032,80 грн., які позивач сплатив останньому як новому кредитору з огляду на укладення оспорюваного договору відступлення права вимоги.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.10.2022, повний текст якого складено та підписано 17.10.2022, у справі №927/332/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Господарського Чернігівської області від 03.11.2022, повний текст якого складений та підписаний 07.11.2022, у справі № 927/332/22 до стягнення з позивача на користь відповідача 2 присуджено судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 23 000,00 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції, виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, врахувавши всі аспекти та складність справи, дійшов висновку, що викладені у клопотанні позивача заперечення не знайшли свого підтвердження, а відтак, заявлені відповідачем 2 витрати на правову допомогу відповідають встановленим критеріям та є підтвердженими.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.11.2022 по справі №927/332/22 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви відповідача 2 про стягнення з позивача судових витрат у сумі 23 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що додаткове рішення суду першої інстанції прияйте з порушенням норм процесуального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- відповідачем 2 не надано детального опису робіт (наданих послуг), що свідчить про невиконання ним встановленого ч. 3 ст. 126 ГПК України, обов`язку;

- відповідачем 2 порушено порядок подання доказів на підтвердження понесених судових витрат, так як те, що відповідач 2 у відзиві на позов зазначив про те, що інші докази на підтвердження розміру та реальності понесених судових витрат (адвокатських послуг) будуть надані у встановленому процесуальним законодавством порядку, не може вважатися заявою про те, що докази понесення судових витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- у поданих відповідачем 2 доказах понесених судових витрат не зазначено час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, а відтак оскаржуване додаткове рішення прийнято без оцінки розміру витрат відповідача 2 на оплату послуг адвоката у розрізі його співмірності з витраченим часом;

- суд першої інстанції відхилив клопотання позивача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не навівши жодного мотиву такого відхилення;

- заявлена відповідачем сума судових витрат неспівмірна із критеріями, визначеними ч. 4 ст. 126 ГПК України, оскільки:

1) справа для відповідача 2 та виконані його адвокатом роботи (надані послуги) не можуть вважатися складними, так як його правова позиція по даній справі, в тому числі зазначена у відзиві на позовну заяву, ґрунтується виключно на преюдиційності фактів, встановлених рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.12.2020 по справі № 927/1029/19;

2) адвокатом не зазначений витрачений ним час на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсяг наданих послуг не може вважатися значним, оскільки правова позиція відповідача 2 зводиться до формального посилання на преюдиційність фактів, встановлених рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.12.2020 по справі № 927/1029/19;

4) за ціною позову ця справа не перевищує п`ятсот розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не має великого значення для відповідача, так як право на отримання ним заявлених для стягнення грошових коштів набуто відповідачем 2 безоплатно, а відтак, у випадку задоволення позову жодних негативних наслідків для відповідача 2 б не настало;

- з урахуванням дійсного об`єму, складності виконаних робіт та їх значення для справи, значення справи для відповідача 2, дійсні витрати відповідача 2 на професійну правничу допомогу не можуть бути більшими за 2 000,00 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2022, справу №927/332/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 у Господарського суду Чернігівської області витребувано матеріали справи №927/332/22, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №927/332/22.

02.12.2022 від Господарського суду Чернігівської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.11.2022 у справі № 927/332/22, розгляд апеляційної скарги призначено на 24.01.2023 о 13:45 год.

26.12.2022 до суду від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач 2, з посиланням на те, що:

- умовами укладеного між відповідачем 2 та Адвокатським об`єднанням «Лігай Айк`ю Груп» договором про надання правової (професійної, правничої) допомоги № 30/06/22 від 30.06.2022 встановлений фіксований розмір гонорару, а відтак зазначати витрачений адвокатом час на виконання виконаних робіт не є обов`язковим;

- надані ним на підтвердження понесення витрат на правову допомогу докази є належними, допустимими та достатніми для встановлення факту надання правової допомоги, її обсягів та вартості;

- апелянтом у апеляційній скарзі не надано обґрунтованих доводів на підтвердження того, що оспорюване додаткове рішення прийнято без додержання норм матеріального або процесуального права,

просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Крім того у відзиві на апеляційну скаргу відповідач 2 повідомив про те, що орієнтовний розрахунок судових витрат, які ним понесені у зв`язку з апеляційним розглядом справи становить 7 500,00 грн. та просив стягнути вказані витрати з позивача. До відзиву на апеляційну скаргу відповідачем 2 на підтвердження факту понесення судових витрат додані належним чином засвідчені копії договору про надання правової (професійної, правничої) допомоги № 12/12/22 від 12.12.2022, рахунку на оплату № 148 від 12.12.2022, платіжного доручення №40 від 12.12.2022 та акту надання послуг № 148 від 26.12.2022.

16.01.2023 та 20.01.2023 до суду від позивача надійшли заперечення проти судових витрат.

Станом на 24.01.2023 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідач 1 представників в судове засідання не направив, про причин неявки суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача 1 за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, а також заперечив проти стягнення з нього судових витрат відповідача 2, представник відповідача 2 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, а також підтримав подану ним заяву про стягнення з позивача судових витрат.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

Позов заявлено про:

- визнання недійним укладеного між відповідачами договору про відступлення права вимоги № 16-09/2 від 16.09.2019 за яким відповідачем 1 відповідачу 2 було відступлено право вимоги від позивача сплати грошових коштів в розмірі 560 032,80 грн., які становлять суму заборгованості позивача за укладеним з відповідачем 1 договором підряду № 24 про закупівлю робіт за державні кошти «Реконструкція очисних споруд в смт Куликівка Чернігівської області» від 02.11.2015;

- стягнення з відповідача 2 грошових коштів в сумі 560 032,80 грн., які позивач сплатив останньому як новому кредитору з огляду на укладення оспорюваного договору відступлення права вимоги.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.10.2022, повний текст якого складено та підписано 17.10.2022, у справі №927/332/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Господарського Чернігівської області від 03.11.2022, повний текст якого складений та підписаний 07.11.2022 у справі № 927/332/22 до стягнення з позивача на користь відповідача 2 присуджено судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 23 000,00 грн.

Стаття 221 ГПК України встановлює, що:

- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);

- для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);

- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, а докази понесення таких витрат - до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи слідує, що:

- у відзиві на позов відповідач 2 повідомив суд про те, що судові витирати, які він поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи становлять 23 000,00 грн. та складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі, відповідно до договору про надання правової (професійної, правничої) допомоги № 30/06/22 від 30.06.2022, рахунку на оплату № 55 від 30.06.2022, платіжного доручення №27 від 01.07.2022, зазначив про те, що інші докази на підтвердження розміру та реальності понесених судових витрат (адвокатських послуг) будуть надані у встановленому процесуальним законодавством порядку та просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 23 000,00 грн. До відзиву на позов відповідачем 2 додані копії договору про надання правової (професійної, правничої) допомоги № 30/06/22 від 30.06.2022, рахунку на оплату № 55 від 30.06.2022, платіжного доручення №27 від 01.07.2022;

- 12.10.2022 до Господарського суду Чернігівської області від відповідача 2 надійшла заява про відшкодування судових витрат (вказана заява направлена до суду 10.10.2022 - примітка суду), в якій відповідач 2 просив долучити до матеріалів справи докази понесення ним судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме копію акту наданих послуг № 94 від 05.10.2022, а також стягнути з позивача на користь відповідача 2 судові витрати у сумі 23 000,00 грн. До вказаної заяви відповідачем 2 додано копію акту надання послуг № 94 від 05.10.2022.

Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання відповідачем 2 як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунок суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.

При цьому колегія суддів вважає помилковою позицію позивача про те, що відповідачем 2 порушено порядок подання доказів на підтвердження понесених судових витрат, так як те, що відповідач 2 у відзиві на позов зазначив про те, що інші докази на підтвердження розміру та реальності понесених судових витрат (адвокатських послуг) будуть надані у встановленому процесуальним законодавством порядку, не може вважатися заявою про те, що докази понесення судових витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Колегія суддів зауважує позивачу на тому, що подана відповідачем 2 заява про надання доказів понесення судових витрат у встановленому законодавством порядку, свідчить про подання таких доказів в тому числі і у протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

30.06.2022 відповідач 2 (Замовник) та Адвокатське об`єднання «Лігал Айк`ю Груп» (Адвокатське об`єднання) уклали договір про надання правової (професійної правничої) допомоги № 30/06/22 (далі Договір), зі змісту якого слідує, що:

- Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати Замовнику послуги (правову допомогу), зокрема: надання усних юридичних консультацій, складання та подання відзиву на позовну заяву до Господарського суду Чернігівської області по справі № 927/332/22 за позовом Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будспец» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інекс Істейт» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 16-09/2 від 16.06.2019 та стягнення 560 032,80 грн., участь у судових засіданнях по справі № 927/332/22 (в тому числі в режимі відеоконференції) у Господарському суді Чернігівської області без обмеження їх кількості та часу, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги. Адвокатське об`єднання гарантує надання послуг за цим договором безпосередньо за допомогою адвокатів або інших фахівців у галузі права, які мають право надавати правову допомогу у відповідності до Статуту Адвокатського об`єднання (п. 1.1);

- вартість послуг, за даним Договором складає 23 000,00 грн. (п. 3.1);

- Замовник зобов`язаний здійснити оплату вартості послуг протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання цього Договору (п. 3.2);

- здача - приймання наданих юридичних послуг за цим Договором оформлюється актами здачі - прийняття наданих послуг (п. 4.1).

30.06.2022 Адвокатським об`єднанням виставлено рахунок № 55 на суму 23 000,00 грн., який відповідачем 2 оплачено платіжним дорученням № 27 від 01.07.2022 на суму 23 000,00 грн. (призначення платежу: за надання професійної правової допомоги, згідно договору № 30/06/22 від 30.06.2022(рахунок № 55 від 30.06.2022)).

05.10.2022 відповідачем 2 та Адвокатським об`єднанням підписано акт надання послуг № 94 в якому сторони дійшли згоди про те, що Адвокатським об`єднанням були виконані роботи: надання правової (професійної правничої) допомоги на загальну суму 23 000,00 грн., відповідач 2 претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу 2 Адвокатським бюро «Лігал Айк`ю Груп» послуг на заявлену до стягнення суму.

Щодо відсутності детального опису робіт (наданих послуг) та часу витраченого адвокатом на їх виконання, колегія суддів зазначає про таке.

За змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Слід зауважити на тому, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

Частинам 1 та 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Водночас колегія суддів звертається до наступних висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21:

- за положенням ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі;

- пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства;

- зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо;

- так, ч. 3 ст. 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги;

- оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат;

- саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару);

- правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару;

- Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

- тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис;

- Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права;

- статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті;

- отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

При розгляді вказаної справи Велика Палата Верховного Суду:

- відійшла від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, щодо того, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу;

- та дійшла наступних висновків: учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

З матеріалів справи слідує, що детальний опис робіт (наданих послуг) фактично наведений у п. 1.1 Договору, а надання таких послуг підтверджується матеріалами справи, а відтак сам лише факт відсутності детального опису робіт із зазначенням часу, витраченого адвокатом на їх виконання, з огляду на те, що Договором передбачений фіксований розмір гонорару адвоката , не позбавляє позивача можливості доводити неспівмірність цих витрат. В свою чергу, за обставин, що склались відмова відповідачу 2 у стягнення витрат на послуги адвоката лише з огляду на відсутність детального опису робіт із зазначенням часу, витраченого адвокатом на їх виконання буде свідчити про надмірний формалізм.

Слід зазначити і про те, що позивачем не зазначено, яким саме чином неподання позивачем детального опису робіт із зазначенням часу, витраченого адвокатом на їх виконання завадило йому висловити свої міркування щодо неспівмірності таких витрат.

Щодо обставин, пов`язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

12.10.2022 до Господарського суду Чернігівської області від позивача надійшли заперечення проти стягнення судових витрат, в яких позивач фактично не навів жодних обґрунтувань щодо неспівмірності витрат відповідача 2.

Водночас, у апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що:

- заявлена відповідачем сума судових витрат неспівмірна із критеріями, визначеними ч. 4 ст. 126 ГПК України, оскільки:

1) справа для відповідача 2 та виконані його адвокатом роботи (надані послуги) не можуть вважатися складними, так як його правова позиція по даній справі, в тому числі зазначена у відзиві на позовну заяву, ґрунтується виключно на преюдиційності фактів, встановлених рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.12.2020 по справі № 927/1029/19;

2) адвокатом не зазначений витрачений ним час на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсяг наданих послуг не може вважатися значним, оскільки правова позиція відповідача 2 зводиться до формального посилання на преюдиційність фактів, встановлених рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.12.2020 по справі № 927/1029/19;

4) за ціною позову ця справа не перевищує п`ятсот розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не має великого значення для відповідача, так як право на отримання ним заявлених для стягнення грошових коштів набуто відповідачем 2 безоплатно, а відтак, у випадку задоволення позову жодних негативних наслідків для відповідача 2 б не настало;

- з урахуванням дійсного об`єму, складності виконаних робіт та їх значення для справи, значення справи для відповідача 2, дійсні витрати відповідача 2 на професійну правничу допомогу не можуть бути більшими за 2 000,00 грн.

Щодо вказаного колегія суддів зазначає, що позивачем фактично не вказано, в чому саме полягає невідповідність визначеної в Договорі фіксованої суми гонорару 23 000,00 грн. вимогам чинного законодавства та обставинам справи, не наведено конкретних посилань на розмір відповідних ринкових цін та не мотивовано, в чому саме полягає така не співмірність.

При цьому позивач не був позбавлений навести середній розмір ринкових цін на професійну правничу допомогу виходячи саме з фіксованого розміру гонорару та, виходячи з вказаного, доводити неспівмірність заявленої відповідачем 2 до стягнення суми, проте вказаного позивачем зроблено не було.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, врахувуючи всі аспекти та складність справи, заявлені відповідачем 2 витрати на правову допомогу відповідають встановленим критеріям та є підтвердженими.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване додаткове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.11.2022 у справі №927/332/21, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації задоволенню не підлягає.

Щодо витрат відповідача 2 на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції слід зазначити наступне.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 2 повідомив про те, що орієнтовний розрахунок судових витрат, які ним понесені у зв`язку з апеляційним розглядом справи становить 7 500,00 грн. та просив стягнути вказані витрати з позивача. До відзиву на апеляційну скаргу відповідачем 2 на підтвердження факту понесення судових витрат додані належним чином засвідчені копії договору про надання правової (професійної, правничої) допомоги № 12/12/22 від 12.12.2022, рахунку на оплату № 148 від 12.12.2022, платіжного доручення №40 від 12.12.2022 та акту надання послуг № 148 від 26.12.2022.

Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання відповідачем 2 в суді апеляційної інстанції як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунок суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.

З наданих відповідачем 2 доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції колегією суддів встановлено наступне.

12.12.2022 відповідач 2 (Замовник) та Адвокатське об`єднання «Лігал Айк`ю Груп» (Адвокатське об`єднання) уклали договір про надання правової (професійної правничої) допомоги № 12/12/22/2 (далі Договір 2), зі змісту якого слідує, що:

- Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати Замовнику послуги (правову допомогу), зокрема: складання та подання відзиву на апеляційній скаргу до Північного апеляційного господарського суду по справі № 927/332/22 за апеляційною скаргою Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.11.2022 у справі №927/332/21, участь у судових засіданнях по справі № 927/332/22 (в тому числі в режимі відеоконференції) у Північному апеляційному господарському суді без обмеження їх кількості та часу, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги. Адвокатське об`єднання гарантує надання послуг за цим договором безпосередньо за допомогою адвокатів або інших фахівців у галузі права, які мають право надавати правову допомогу у відповідності до Статуту Адвокатського об`єднання (п. 1.1);

- вартість послуг, за даним Договором складає 7 500,00 грн. (п. 3.1);

- Замовник зобов`язаний здійснити оплату вартості послуг протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання цього Договору (п. 3.2);

- здача - приймання наданих юридичних послуг за цим Договором оформлюється актами здачі - прийняття наданих послуг (п. 4.1).

12.12.2022 Адвокатським об`єднанням виставлено рахунок № 148 на суму 7 500,00 грн., який відповідачем 2 оплачено платіжним дорученням № 40 від 12.12.2022 на суму 7 500,00 грн.

23.12.2022 відповідачем 2 та Адвокатським об`єднанням підписано акт надання послуг № 148 в якому сторони дійшли згоди про те, що Адвокатським об`єднанням були виконані роботи: надання правової (професійної правничої) допомоги на загальну суму 7 500,00 грн., відповідач 2 претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу 2 Адвокатським бюро «Лігал Айк`ю Груп`в суді апеляційної інстанції послуг на заявлену до стягнення суму.

Позивач проти стягнення з нього судових витрат заперечив, пославшись на те, що відповідачем 2 не надано детального опису робіт (наданих послуг), що свідчить про невиконання ним встановленого ч. 3 ст. 126 ГПК України, обов`язку та на те, що з наданих відповідачем 2 доказів розміру судових витрат не можливо встановити час, витрачений адвокатам на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Колегія суддів зазначає про те, що вказані заперечення є аналогічними за змістом тим, які викладені у апеляційній скарзі, та які колегією суддів вже досліджені.

Надані відповідачем 2 документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок апелянта витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є співмірним з ціною позову.

Враховуючи те, що за результатами розгляду апеляційної скарги у справі № 927/332/22 судом апеляційної інстанції у її задоволенні відмовлено , апеляційний суд вважає, що стягненню з позивача на користь відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 7 500,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.11.2022 у справі №927/332/22 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.11.2022 у справі №927/332/22 залишити без змін.

3. Стягнути з Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації (14000, м. Чернігів, вул. Єлецька, 11, ідентифікаційний код 04014246) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інекс Істейт» (14000, м. Чернігів, вул. Княжа, 7, ідентифікаційний код 42706238) судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 7 500 (сім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Чернігівської області.

5. Повернути до Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/332/22.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 25.01.2023.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко