Рішення

від 26.01.2023 по справі 910/12559/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2023Справа № 910/12559/22за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ-АРТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпарк"

про стягнення 12 320,00 грн

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СМ-АРТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецпарк» про стягнення 12 320,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що кошти у розмірі 12 320,00 грн за зберігання на штрафмайданчику автомобіля - Land Rover Discovery Sport, д.н.з. НОМЕР_1 набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Оскільки у справі № 910/12559/22 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

У ході проведення огляду місця події від 09.12.2021 року виявлено транспортний засіб «Lend Rover», моделі «Discovery sport», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на «Lend Rover», моделі «Discovery sport», д.н.з. НОМЕР_1 , серії НОМЕР_3 власником яких є ТОВ "СМ-АРТ".

В подальшому в ході огляду місця події вилучено свідоцтво про реєстрацію, автомобіль «Lend Rover», моделі «Discovery sport», д.н.з. НОМЕР_1 та ключі від нього, що підтверджується протоколом огляду місця події від 09.12.2021 складеного дізнавачем відділу дізнання Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві, лейтенанта поліції Васильцової А.Ю. на підставі виклику по 102, Актом затримання транспортного засобу від 09.12.2021 та постановою про визнання речових доказів від 10.12.2021 в КП №1202115040004344.

Безпосередньо сам транспортний засіб «Lend Rover», моделі «Discovery sport», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_4 , в подальшому передано на відповідальне за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 4, що підтверджується розпискою від 09.12.2021.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва у справі №755/21239/21 від 15.02.2022 суд постановив: майно, тимчасово вилучене 09.12.2021 року, а саме: транспортний засіб марки Lend Rover», моделі «Discovery sport», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_4 , ключі від даного автомобіля, а також свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу серії НОМЕР_3 , яке передано на відповідальне зберігання до штраф майданчику за адресою: Київська область, Бориспільський район, с.Проліски, вул.Броварська, 4, - негайно повернути власнику ТОВ "СМ-АРТ".

Судом встановлено, що відповідно до платіжного доручення № 1017 від 02.09.2022 позивачем було сплачено на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 12 320,00 грн, платник: ТОВ «СМ-АРТ», отримувач: ТОВ «Укрспецпарк», призначення платежу: за зберігання транспортного засобу на спецмайданчику та евакуацію автомобіля.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецпарк" (власником штрафмайданчика, на якому зберігався автомобіль) безпідставно набуто грошові кошти у розмірі 12 320,00 грн, оскільки, витрати пов`язані зі зберіганням речових доказів у кримінальному проваджені компенсуються з державного бюджету, а не за рахунок власника такого майна.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

- повернення виконаного за недійсним правочином;

- витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

- повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

- відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Разом з тим, норми даної статті підлягають застосуванню, коли одна сторона безпідставно утримує майно іншої сторони та при цьому в неї відсутнє відповідне договірне зобов`язання з повернення цього майна.

При тому, набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Відповідні висновки про застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15 та постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 927/468/17, від 07.05.2018 у справі № 921/512/17-г.

Суд зазначає, що норми розділу 83 Цивільного кодексу України (Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) є загальними нормами, що регулюють зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, що можуть слугувати засобом регулювання правовідносин за відсутності спеціальних норм.

При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-122цс14, відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Як зазначає сам позивач, відповідачем здійснювалося зберігання автомобіля марки «Lend Rover», моделі «Discovery sport», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , з огляду на що при отриманні зазначеного транспортного засобу власником, відповідачем було виставлено рахунок, який повністю сплачено позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 1017 від 02.09.2022.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Приписами статті 977 Цивільного кодексу України визначено: якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним. За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов`язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.

Так, в силу загальних приписів цивільного законодавства замість відповіді про прийняття пропозиції укласти договір контрагент може вчинити дії по виконанню зазначених в пропозиції (оферті) умов договору, зокрема, прийняти товар, сплатити відповідні суми тощо. Вчинення таких конклюдентних дій означає згоду на укладання договору.

Поряд з цим, положеннями абз. 4 п. 13 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Державної податкової адміністрації України, Верховного суду України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та Державної судової адміністрації України №51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010 визначено, що витрати, пов`язані із зберіганням речових доказів, цінностей та іншого вилученого майна, несе орган, на зберіганні якого знаходиться вилучене майно.

Так, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували приналежність Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпарк" до органів досудового розслідування чи спеціалізованих установ, а, оплата позивачем виставленого відповідачем рахунку за зберігання та евакуацію транспортного засобу у розмірі 12 320,00 грн, свідчить про виникнення між сторонами договірних відносин, відтак, про наявність правової підстави для отримання відповідачем зазначеної суми коштів.

При цьому, суд не бере до уваги доводи позивача про те, що витрати, пов`язані з транспортуванням та зберіганням речових доказів в межах кримінального провадження, мають відшкодовуватися за рахунок коштів державного бюджету в силу приписів ст. 123 КПК України та пункту 32 Порядку зберігання речових доказів, затвердженого постановою КМУ № 1104 від 19.11.2012, оскільки, позивач не заявляє вимог щодо відшкодування сплачених ним коштів за рахунок держави, а до обставин, що підлягали з`ясуванню в межах даного спору належали обставини щодо наявності чи відсутності правових підстав для набуття грошових коштів у сумі 12 320,00 грн саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецпарк".

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СМ-АРТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецпарк» про стягнення безпідставно перерахованих коштів у розмірі 12 320,00 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на позивача з огляду на відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева