Рішення

від 16.01.2023 по справі 916/2522/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2023 Справа № 916/2522/22

За позовом: Фізичної особи підприємця Бубнова Олександра Миколайовича, м. Одеса

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Група управління бізнесом, м. Львів

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, м. Одеса

про скасування арешту нерухомого майна.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Лазаренко С.В.

Представники:

від позивача: Теплякова Олена Дмитрівна - адвокат;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

Фізична особа підприємець Бубнов Олександр Миколайович звернувся в Господарський суд Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Група управління бізнесом про скасування арешту нерухомого майна, накладеного постановою Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (код 35048685) від 29.08.2011, ВП № 28398459, реєстраційний номер обтяження: 11549196.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 03.10.2022, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України, матеріали справи № 916/2522/22 передав за підсудністю до Господарського суду Львівської області.

26.10.2022 матеріали справи № 916/2522/22 надійшли до Господарського суду Львівської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2022, матеріали справи № 916/2522/22 передано на розгляд судді Манюку П.Т.

Ухвалою суду від 31.10.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 28.11.2022. Крім цього, цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Перший Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції. Ухвалою суду від 28.11.2022 підготовче засідання відкладено на 19.12.2022. Ухвалою суду від 19.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 16.01.2023.

В судове засідання, яке відбулося 16.01.2023, представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях.

В судове засідання, 16.01.2023, представник відповідача повторно не з`явився, ухвали суду, що були скеровані на адресу відповідача зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, повернуті на адресу суду відділенням поштового зв`язку з відміткою неправильно зазначена (відсутня) адреса.

Представник третьої особи у судові засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, вимоги суду не виконав.

Відповідно до приписів п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 16.01.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Позиція позивача.

Фізична особа - підприємець Бубнов Олександр Миколайович (надалі позивач) звернувся в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Група управління бізнесом (надалі відповідач) про скасування арешту нерухомого майна.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2011 року у справі № 34/133-10-3654 з нього на користь відповідача було стягнуто заборгованість у загальній сумі 29 661, 85 грн. Господарським судом Одеської області 09.03.2011 було видано наказ про примусове виконання вище вказаної постанови.

На підставі виданого наказу, державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Дідорчук А.В., 17.08.2011 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 28398459. У зв`язку із важким матеріальним становищем та відсутністю грошових коштів в розмірі 29 661, 85 грн позивач не зміг в строк, запропонований державним виконавцем, сплатити відповідачу вказану суму заборгованості.

06.09.2011 державним виконавцем Дідорчук А.В. було описано та накладено арешт на належне позивачу майно, а саме: люстри, бра, запасні плафони, лампочки та інші прилади (всього 334 предмета). Відповідно до Акту опису й арешту майна від 06.09.2011 та додатку до цього акту, загальна вартість описаного і арештованого майна складала 54 090,00 грн, що перевищувало розмір стягнутого з позивача боргу на 24 428,15 грн.

Після відкриття виконавчого провадження, опису та накладення арешту на належне позивачу майно, в подальшому ніхто до позивача із інформацією про наявність заборгованості не звертався, як і не надсилав повідомлень про вчинення інших виконавчих дій.

Позивач у 2019 році маючи намір вчинити дії щодо відчуження належного йому на праві власності нерухомого майна отримав Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (від 24.10.2019) з якої йому стало відомо, що за реєстраційним номером обтяження 11549196 від 29.08.2011 зареєстровано арешт на все нерухоме майно, на підставі постанови про арешт майна боржника ВП № 28398459 від 29.08.2011, яка винесена державним виконавцем Першого Приморського відділу ДВС Одеського МУЮ Дідорчук А.В.

Наявність арешту нерухомого майна за відсутності інформації про наявність заборгованості перед відповідачем, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів наявності заборгованості відповідача перед ним не надав.

Позиція третьої особи .

Третя особа в судові засідання не з`явилася, письмових обґрунтованих пояснень суду щодо позовних вимог не представила.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з таких мотивів.

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як встановлено судом, 18.10.2010 рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 34/133-10-3654 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Група управління бізнесом задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Бубнова О.М. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Група управління бізнесом» 31 363, 00 грн заборгованості за договором оренди; 4 824, 38 грн боргу за надані комунальні послуги; 3 000, 00 грн пені від суми заборгованості; 400, 00 грн пені від суми заборгованості по сплаті за комунальні послуги; 407, 15 грн 3 % річних, витрати по сплаті державного мита в розмірі 403, 10 грн та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 44, 84 грн.

21.02.2011 постановою Одеського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Бубнова О.М., на рішення Господарського суду Одеської області від 18 жовтня 2010 року у справі № 34/133-10-3654 задоволено частково. Рішення господарського суду змінено, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Бубнова О.М. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Група управління бізнесом 29 661,85 грн, які складаються: з суми основного боргу за об`єкт оренди 22 040, 00 грн; суми боргу за надані комунальні послуги 4 824, 38 грн; суми пені від суми заборгованості зі сплати за об`єкт оренди 2 058, 59 грн; суми пені від суми заборгованості зі сплати за комунальні послуги - 413, 72 грн; 3 % річних - 325, 16 грн. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Бубнова О.М. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Група управління бізнесом 298, 98 грн витрат на сплату державного мита та 33, 26 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті рішення господарського суду залишено без змін. Доручено Господарському суду Одеської області видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів.

09.03.2011 Господарським судом Одеської області видано наказ на примусове виконання рішення та постанови Одеського апеляційного господарського суду.

17.08.2011 державним виконавцем Першого Приморського відділу ДВС Одеського МУЮ Дідорчук О.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 28398459

29.08.2011 державним виконавцем Першого Приморського відділу ДВС Одеського МУЮ Дідорчук О.В. винесено постанову за № 28398459 про арешт майна боржника Бубнова О.М.

06.09.2011 державним виконавцем Дідорчук О.В., при примусовому виконанні наказу Господарського суду Одеської області від 09.03.2011 року у справі № 34/133-10-3654, в присутності представника ОФ ПП СП Юстиція, представника ТОВ Група управління бізнесом та Бубнова О.М., здійснено опис майна та складено акт опису й арешту майна для стягнення з останнього на користь ТОВ Група управління бізнесом суми боргу 29 661, 85 грн. Як вбачається з акту, всього майна описано на суму 54 090, 00 грн.

Позивач у 2019 році маючи намір вчинити дії щодо відчуження належного йому на праві власності нерухомого майна отримав Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (від 24.10.2019 року) з якої йому стало відомо, що за реєстраційним номером обтяження 11549196 від 29.08.2011 зареєстровано арешт на все нерухоме майно, на підставі постанови про арешт майна боржника ВП № 28398459 від 29.08.2011, яка винесена державним виконавцем Першого Приморського відділу ДВС Одеського МУЮ Дідорчук О.В.

22.01.2020 позивач звернувся до Першого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою, в якій просив надати наступну інформацію:

- коли та на підставі якого рішення щодо Бубнова О.М. відкрито виконавче провадження;

- які рішення прийняті виконавчою службою за даним виконавчим провадженням;

- в якому стані на даний час перебуває зазначене виконавче провадження.

29.01.2020 за № 8972 Першим Приморським відділом ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на заяву позивача надано відповідь, в якій повідомлено наступне: На виконанні у відділі перебувало виконавче провадження ВП № 28398459 за судовим наказом № 34/133-10-3654 від 09.03.2011 року, виданим Господарським судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Група управління бізнесом грошової суми у розмірі 29 661,85 грн. 17.08.2011 року державним виконавцем відділу було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 29.08.2011 року державним виконавцем відділу було винесено постанову про арешт майна боржника. 24.12.2012 державним виконавцем відділу було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 8 ч. 1 ст. 47 (коштів від реалізації недостатньо для задоволення вимог). Вищезазначене виконавче провадження відсутнє у АСВП (Автоматична система виконавчих проваджень), немає можливості надати матеріали в електронному та в паперовому вигляді, оскільки матеріали виконавчого провадження було знищено.

Відповідно до п. 8.19 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5 (далі Порядку), виконавчі провадження передаються до архіву та підлягають знищенню відповідно до цього Порядку після закінчення строків їх зберігання.

Згідно п. 9.9 Порядку, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

Враховуючи вище викладене для зняття арешту згідно ст. 59 Закону України Про виконавче провадження законних підстав немає.

Вказаним листом також запропоновано позивачу звернутись до суду щодо зняття арешту.

10.02.2020 позивач повторно звернувся до Першого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою, в якій просив скасувати арешти нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений Першим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (код: 350488685), постанова від 29.08.2011 року; ВП № 28398459; реєстраційний номер обтяження: 11549196 та внести відомості про скасування арешту до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомою майна.

24.02.2020 на заяву позивача керівник відділу виконавчої служби надав відповідь, якою повідомив зокрема, що 17.08.2011 на виконання відділу надійшов наказ від 09.03.2011 № 34/133-10-3654, виданий Господарським судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Група yправління бізнесом боргу у розмірі 29 661,85 грн. 17.08.2011 державним виконавцем відділу було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 28398459. 29.08.2011 державним виконавцем відділу було винесено постанову про арешт майна боржника. В цей же день державним виконавцем було накладено арешт на все нерухоме і рухоме майно боржника. 24.12.2012 державним виконавцем відділу було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві п. 8 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (коштів від реалізації недостатньо для задоволення вимог). З підстав, згідно яких було закінчене ВП № 28398459, а саме: повернення стягувачеві, у зв`язку з недостатністю коштів від реалізації для задоволення вимог (п. 8 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження) випливає, що боржником вимог виконавчого провадження в повному обсязі виконано не було. Тому підстави для зняття арешту з майна боржника на сьогоднішній день відсутні.

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 11549196, 29.08.2011 року зареєстровано арешт на все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, на підставі постанови про арешт майна боржника, ВП 28398459, від 29.08.2011 року, яка винесена Першим Приморським відділом ДВС Одеського МУЮ, ОСОБА_2 .

У лютому 2020 року позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності щодо не зняття арешту з майна протиправною та скасування арешту нерухомого майна.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 у справі № 420/1704/20 у задоволенні адміністративного позову позивачу було відмовлено. Висновки суду ґрунтувались на тому, що на час завершення виконавчого провадження існувала заборгованість, що не надавало підстав державному виконавцю винести постанову про зняття арешту.

Для з`ясування питань щодо суми грошових коштів, які надійшли на рахунок стягувача (ТОВ Група yправління бізнесом) від реалізації належного позивачу майна і суми заборгованості, яка залишилася непогашеною на момент винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві, він 30.11.2021 направив стягувачу - ТОВ Група yправління бізнесом на адресу, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань запит про надання зазначеної інформації. Відповідь на вказаний запит позивач не отримав у зв`язку з поверненням поштового відправлення з наступної причини адресат відсутній за вказаною адресою.

Зазначені вище обставини вказують, що для з`ясування залишку суми боргу з метою його оплати і таким чином виконання рішення суду в повному обсязі позивач використав всі можливі способи, однак отримати цю інформацію він не зміг з незалежних від нього причин.

Варто зауважити, що в листах Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відсутня інформація про повторне пред`явлення стягувачем (ТОВ Група yправління бізнесом) до виконання виконавчого документу, після його повернення державним виконавцем 24.12.2012 року, тобто ТОВ Група yправління бізнесом своїм правом на повторне пред`явлення до виконання виконавчого документу в строк, передбачений ст. ст. 22, 23 Закону України Про виконавче провадження в редакції Закону, який діяв на час повернення виконавчого документа (24.12.2012) 1 рік не скористалося.

Закінчення виконавчого провадження, зокрема у зв`язку із поверненням виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Внаслідок закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження та його знищення у зв`язку зі спливом строків зберігання, примусове виконання судового рішення припинилося.

Наявність арешту на все нерухоме майно позивача протягом 11 років, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є порушення конституційного права позивача володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю і невиправданим втручанням у мирне володіння майном. Накладення арешту на все нерухоме майно (незважаючи на розмір можливої заборгованості) є не співмірним з сумою стягнутого судом боргу.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

За статтею 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч. 10 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Згідно ч. 4 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Частиною 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено можливість зняття арешту за рішенням суду у всіх інших випадках, не передбачених ч. 4 ст. 59 вказаного Закону. Тобто, ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено вичерпний перелік для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. При цьому скасування арешту за рішенням суду є самостійною правовою підставою для зняття такого обтяження, що підлягає пред`явленню до виконання у разі набрання судовим рішенням законної сили.

В силу приписів ч. 2 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Наданими доказами підтверджено, що виконавче провадження, в рамках якого було накладено арешт на все нерухоме майно позивача завершено і знищено та на час його знищення арешт з належного позивачу майна знято не було. Разом з тим, суд враховує, що наявність арешту на все нерухоме майно позивача протягом 11 років, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Група управління бізнесом", яким не вчинено жодних дій щодо повторного пред`явлення виконавчого документу, є порушенням конституційного права позивача на майно.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Статтею 1 протоколу № 1 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, передбачено чіткі критерії визнання можливості позбавлення права власності та межі дій держави, які можуть бути визнані обґрунтованими та правовими, а саме: наведена норма виділяє такі критерії правомірності позбавлення права власності: позбавити права власності можна лише в інтересах суспільства, а підставами можуть стати норми національного законодавства (у ст. умови, передбачені законом) чи загальні принципи міжнародного права. Подібна норма має місце і в Конституції України, так само як і в Цивільному кодексі України та в інших нормативно-правових актах.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень, безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої особи (наприклад, рішення у справі Спорронг і Льонрот проти Швеції від 23.09.1982, Новоселецький проти України від 11.03.2003, Федоренко проти України від 01.06.2006). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно дотримуватись обґрунтованості пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності, повинні дотримуватись справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, зважаючи на завершення та знищення виконавчого провадження, відсутність інформації щодо повторного пред`явлення стягувачем (відповідачем) виконавчого документа до примусового виконання, вичерпання позивачем всіх можливих способів щодо з`ясування суми залишку боргу, відсутність інформації про будь-які інші виконавчі провадження щодо стягнення боргу, відсутність підстав для продовження дії арешту майна, з метою захисту прав законного власника майна, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд зауважує, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2020 у справі № 913/271/19 також зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У зв`язку з викладеним, оскільки позов пред`явлений до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група управління бізнесом", що є особою, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчому провадженні ВП № 28398459, то суд дійшов висновку, що такий позов пред`явлено до належного відповідача.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 124, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Скасувати арешт нерухомого майна ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), накладений постановою Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (65026, м. Одеса, вул. Польський узвіз, 6, код ЄДРПОУ 35048685) від 29.08.2011 ВП № 28398459, реєстраційний номер обтяження: 11549196.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Група управління бізнесом (79007, м. Львів, вул. Джона Леннона, 13, код ЄДРПОУ 35992950) на користь Фізичної особи підприємця Бубнова Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 2 481, 00 грн судового збору.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 25 січня 2023 року.

Суддя Манюк П.Т.