Рішення

від 20.01.2023 по справі 914/2384/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2023 Справа № 914/2384/22

За позовом:Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВ-ТРАНС», м. Львівза участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львівпро:стягнення заборгованості, пені, штрафу, інфляційних втрат, 3% річних Суддя Крупник Р.В. Секретар Шевчук О.О.Представники учасників справи:від позивача:Іваха Т.О. представник;від відповідача:не з`явився;від третьої особи:не з`явився.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до ТОВ «ЛВ-ТРАНС» про стягнення заборгованості, пені, штрафу, інфляційних втрат, 3% річних.

Ухвалою від 04.10.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 31.10.2022, залучив до участі у справі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Ухвалою від 31.10.2022 розгляд справи по суті відкладено на 14.11.2022.

14.11.2022 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Крупника Р.В. на лікарняному.

Ухвалою від 22.11.2022 розгляд справи по суті призначено на 09.12.2022.

У судовому засіданні призначеному на 09.12.2022 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. №3720/22 від 10.11.2022).

Ухвалою від 09.12.2022 розгляд справи по суті відкладено на 28.12.2022.

Ухвалою від 28.12.2022 суд відклав розгляд справи по суті на 20.01.2023.

У судове засідання призначене на 20.01.2023 представник позивача з`явився, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник третьої особи у засідання призначене на 20.01.2023 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Що стосується сторони відповідача, то явки повноважного представника відповідна сторона не забезпечила у жодне із призначених судових засідань у даній справі, у т.ч. у судове засідання 20.01.2023. Про причини неявки уповноваженого представника у судове засідання призначене на 20.01.2023 відповідач не повідомляв, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Слід зазначити, що поштове відправлення №7901414641248, яким на юридичну адресу відповідача, а саме: АДРЕСА_2 , направлялася ухвала про відкриття провадження у справі, повернулося на адресу суду із зазначенням причин невручення: «за закінченням терміну зберігання».

З листа-відповіді АТ «Укрпошта» (вх. №26043/22 від 16.12.2022) вбачається, що рекомендований лист №7901414641248, адресований ТОВ «ЛВ-ТРАНС», АДРЕСА_2 , надійшов до відділення поштового зв`язку 79051 07.10.2022, та в цей же день був переданий у доставку листоноші. За вказаною відправником адресою представників ТОВ «ЛВ-ТРАНС» не виявлено, тому листоношею було залишено повідомлення ф.22, додатково ТОВ «ЛВ-ТРАНС» було повідомлено про надходження рекомендованого листа в телефонному режимі. Повторне повідомлення про надходження рекомендованого листа було залишено 10.10.2022. Адресат для отримання зазначеного листа не звернувся.

Заяви на доставку поштових відправлень та довіреності на довірену особу для отримання поштових відправлень у відділенні були відсутні. У зв`язку із цим, рекомендований лист №7901414641248 07.11.2022 був повернутий за закінченням терміну зберігання.

Що стосується ухвал суду від 31.10.2022, від 22.11.2022, від 09.12.2022, від 28.12.2022, то такі були отримані відповідачем, про що свідчать наявні у матеріалах справи трекінги поштових відправлень.

З огляду на викладене, враховуючи те, що адреса ( АДРЕСА_2 ), на котру відправлялася кореспонденція суду є юридичною адресою відповідача і останній не повідомляв про зміну цієї адреси, то в силу положень ст. 242 ГПК України, ТОВ «ЛВ-ТРАНС» вважається таким, що належним чином повідомлене про розгляд справи №914/2384/22.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позовна заява обґрунтована тим, що 30.06.2016 між РВ Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та ТОВ «ЛВ-ТРАНС» (орендар) укладено Договір оренди державного нерухомого майна №95 від 30.06.2016, згідно із яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 179,0 кв.м., під`їзні залізничні колії загальною протяжністю 1222,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває на балансі 1-го об`єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (балансоутримувач). Згідно із вимогами директиви Міністерства оборони України №1 від 26.04.2019 «Про проведення організаційних заходів у Державній спеціальній службі транспорту у 2019 році» 1-й об`єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту перетворено у військову частину НОМЕР_1 .

Як стверджує позивач, свої зобов`язання за договором він виконав належним чином. Разом з цим, відповідач своїх зобов`язань за договором не дотримався та не сплатив орендної плати у повному розмірі за період з 11.07.2016 по 27.07.2022, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість у сумі 77207,14 грн.

Оскільки заходи досудового врегулювання спору не призвели до погашення існуючої заборгованості, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 141839,54 грн., з яких 77207,14 грн. основного боргу, 25086,40 грн. пені, 10747,93 грн. штрафу, 3848,39 грн. 3% річних, 24949,68 грн. інфляційних втрат.

Після подання позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, загальна сума про стягнення якої просить Військова частина НОМЕР_1 становить 131822,53 грн. та складається із 74907,33 грн. основного боргу, 25901,26 грн. пені, 3960,04 грн. 3% річних, 19563,17 грн. інфляційних втрат, 7490,73 грн. штрафу.

Аргументи відповідача.

Відповідач своїм правом на висловлення заперечень проти позову, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), не скористався та не подав до суду у встановлений процесуальним законом строк відзиву на позовну заяву.

Аргументи третьої особи.

Третя особа подала до суду письмові пояснення, у яких зазначала наступне. 30.06.2026 між РВ Фонду державного майна України по Львівській області, правонаступником якого є РВ Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, (орендодавець) та ТОВ «ЛВ-ТРАНС» (орендар) укладено Договір оренди нерухомого державного нерухомого майна №95. Оскільки 31.12.2021 між відповідачем та позивачем підписано Акт №25/186 прийому-передачі державного нерухомого майна, то договір оренди вважається припиненим у цей же ж день. Станом на 25.10.2022 заборгованість відповідача за орендною платою до державного бюджету становить 16330,98 грн.

У ході розгляду справи третя особа також повідомила, що РВ Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях є органом державної влади та не є платником ПДВ, а тому орендна плата стягується до державного бюджету лише з врахуванням індексації.

Таким чином, орендар сплачує 50% розміру місячної орендної плати без ПДВ до державного бюджету, а решту 50% з ПДВ на рахунок балансоутримувача. При цьому сума ПДВ, яка припадає на частину орендної плати, сплаченої до державного бюджету також сплачується на рахунок позивача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

30.06.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та ТОВ «ЛВ-ТРАНС» (орендар) укладено Договір оренди нерухомого державного майна №95 (надалі Договір), згідно із п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 179,0 мІ, розміщені в одноповерховій будівлі навісу літ «Є-1» (реєстровий номер 33252672.7.БПЮВXE258) та під`їзні залізничні колії (реєстровий номер 33252672.25.БПЮВХЕ2) загальною протяжністю 1222,8 м за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває на балансі 1-гооб`єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (балансоутримувач). Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.12.2015 року і становить за незалежною оцінкою 1904923 грн. (один мільйон дев`ятсот чотири тисячі дев`ятсот двадцять три гривні 00 коп.) без ПДВ.

У подальшому між сторонами підписано Договір про внесення змін від 07.08.2019, яким визначено, що вартість зазначеного орендованого майна станом на 30.04.2019 року становить за незалежною оцінкою 2191345,00 грн.

Судом встановлено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України у Львівській області (код ЄДРПОУ 20823070) є припиненим, а його правонаступником є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (код ЄДРПОУ 42899921).

Що стосується балансоутримувача, то судом встановлено, що 1-ий об`єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту перетворено у Військову частину НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 1.2. Договору майно передається в оренду з метою: 179,0 мІ - розміщення складу; 1222,8 м довозу матеріалів до місця складу (інше використання майна).

Відповідно до п.п. 2.1., 2.3. Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передавання майна. Передача майна в оренду здійснюється за участю балансоутримувача, за вартістю, визначеною в звіті про незалежну оцінку, складеному за методикою оцінки.

Згідно із Актом приймання-передачі нерухомого державного майна за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 186а, №95 від 30.06.2016, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування предмет оренди.

Як передбачено п. 3.1. Договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2015 року 23811,54 грн. Орендна плата за перший (повний) місяць оренди травень 2016 року, визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди грудень 2015 року на індекси інфляції за січень, лютий, березень, квітень, травень 2016 року.

Положення цього пункту були змінені сторонами шляхом підписання Договору про внесення змін від 07.08.2019. Згідно із новою редакцією орендна плата становить без ПДВ за перший (базовий) місяць оренди після внесення змін до договору оренди червень 2019 року 27445,64 грн. Орендна плата у даному розмірі сплачується з 30.06.2019.

У відповідності до п. 3.2. Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (п. 3.3. Договору).

У разі користуванням майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п. 3.4. Договору).

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні:

-50% до державного бюджету на рахунок визначений Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області, а саме: Одержувач коштів Держбюджет м. Львова, код ЄДРПОУ одержувача 38008294, банк одержувача ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, № рахунку 31114092702002 (код 22080200);

- 50% на рахунок балансоутримувача (п. 3.6. Договору).

У ході розгляду справи з`ясовано, що обов`язок відповідача сплатити орендну плату позивачу (балансоутримувачу) передбачає перерахування на рахунок останнього суми, яка складається із 50% місячної орендної плати без ПДВ, а також суми ПДВ, нарахованої на місячну суму орендної плати.

Судом встановлено, що протягом дії Договору позивач виставляв рахунки на оплату відповідачем орендної плати, що підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками за період з червня 2016 року по грудень 2021 року.

Відповідач здійснював оплату орендної плати, допускаючи при цьому прострочення, що вбачається зі змісту виписок по рахунку за період з липня 2016 року по лютий 2022 року.

У матеріалах справи наявний підписаний та скріплений печатками обох сторін Акт звірки взаємних розрахунків від 01.12.2018.

Станом на момент постановлення рішення у даній справі, у відповідача наявна заборгованість за сплатою орендної плати за Договором у розмірі 74907,33 грн., яка утворилась за період з жовтня по грудень 2021 року.

Відповідно до п. 3.7. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості (п. 3.8. Договору).

Надміру сплачена сума орендної плати, що надійшла до бюджету, підлягає в установленому порядку заліку в рахунок майбутніх платежів, а у разі неможливості такого заліку у зв`язку з припиненням орендних відносин поверненню орендарю (п. 3.9. Договору).

У пункті 10.1. Договору сторони погодили, що він укладається строком на 1 (один) рік, з 30.06.2016 по 29.06.2017 включно, а у пункті 10.4. визначили порядок продовження строку дії договору.

Судом встановлено, що Договір неодноразово продовжувався, востаннє до 29.06.2021 включно. Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи копіями Договорів про внесення змін від 25.07.2017, від 02.07.2018, від 07.08.2019, від 25.06.2020.

Згідно із п. 3.11. Договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Пунктом 10.10. Договору передбачено, що майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Відповідно до Акту прийому-передачі державного нерухомого майна №25/186 від 31.12.2021 орендар передав, а балансоутримувач без зауважень прийняв предмет Договору. Зазначене свідчить про припинення договірних відносин сторін.

Зважаючи на те, що відповідач не сплатив оренду плату за Договором у повному розмірі, а також допускав прострочення у її оплаті протягом строку його дії, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, (орендодавець) та ТОВ «ЛВ-ТРАНС» (орендар) укладено Договір оренди нерухомого державного майна №95 від 30.06.2016.

Балансоутримувачем згідно із умовами цього договору є 1-ий об`єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту, який було перетворено у Військову частину НОМЕР_1 (позивач).

Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч. 1 ст. 760 ЦК України).

Судом встановлено, що третьою особою було передано в оренду відповідачу державне нерухоме майно нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 179,0 мІ, розміщені в одноповерховій будівлі навісу літ «Є-1» (реєстровий номер 33252672.7.БПЮВXE258) та під`їзні залізничні колії (реєстровий номер 33252672.25.БПЮВХЕ2) загальною протяжністю 1222,8 м за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Актом приймання-передачі нерухомого державного майна №95 від 30.06.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Судом встановлено, що Договір неодноразово продовжувався сторонами, востаннє до 29.06.2021, про що свідчать наявні у матеріалах справи Договори про внесення змін,

При цьому договірні відносини сторін після вказаної дати не припинились, оскільки відповідно до Акту прийому-передачі державного нерухомого майна №25/186 орендар повернув, а балансоутримувач прийняв предмет Договору лише 31.12.2021.

Слід зазначити, що у даній справі до суду із позовом звернувся балансоутримувач Військова частина НОМЕР_1 .

Предметом заявленого позову є матеріально-правова вимога майнового характеру про стягнення заборгованості за сплатою орендної плати у розмірі 74907,33 грн., яка виникла у відповідача за період з жовтня по грудень 2021 року, а також відповідних сум пені, штрафу, інфляційних втрат, 3% річних, обрахованих з прострочених платежів, які здійснювалися з 2016 року і до припинення договірних відносин.

Як на підставу своїх вимог, позивач посилається на те, що відповідач належним чином не виконав свого обов`язку щодо сплати орендної плати за жовтень-грудень 2021, а також допускав прострочення у внесенні такої плати протягом всього строку дії Договору.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Порядок внесення, розмір орендної плати та спосіб її визначення погоджено сторонами у Розділі 3 «Орендна плата» до Договору.

У пункті 3.6. Договору, зокрема передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Вказаним пунктом також визначено наступне співвідношення сплати орендної плати відповідачем: 50% до державного бюджету та 50% на рахунок балансоутримувача.

При цьому у відповідності до п. 3.2. Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

З цього приводу суд зауважує, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях є органом державної влади.

Відповідно до пп. 196.1.15. п. 196.1. ст. 196 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування операції з оплати орендної плати чи концесійного платежу за договорами відповідно оренди чи концесії цілісного майнового комплексу державного чи комунального підприємства (його структурного підрозділу), якщо орендодавцями чи концесієдавцями за договорами виступають органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, а платежі відповідно до закону зараховуються до Державного бюджету України або місцевого бюджету.

Зважаючи на вказане положення, обов`язок відповідача про перерахування 50% суми місячної орендної плати орендодавцю до державного бюджету передбачає сплату відповідної суми грошових коштів без врахування встановленого законом розміру ПДВ.

В той же ж час, обов`язок відповідача сплатити орендну плату балансоутримувачу (позивачу) передбачає перерахування на рахунок останнього суми, яка складається із 50% місячної орендної плати без ПДВ, та, враховуючи положення п. 3.2. Договору, також суми ПДВ, нарахованої на місячну суму орендної плати.

З матеріалів справи вбачається, що у період з червня 2016 року по грудень 2021 року позивач виставляв рахунки на оплату відповідачем орендної плати, які з урахуванням п. 3.6. Договору повинні оплачуватися не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконав свого обов`язку щодо сплати орендної плати позивачу, у зв`язку із чим у нього за період з жовтня по грудень 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 74907,33 грн.

Враховуючи те, що доказів повної чи часткової сплати вказаної суми відповідачем до суду подано не було, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення основного боргу є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суд також зауважує, що протягом строку дії Договору відповідач здійснював сплату орендної плати, допускаючи прострочення. Вказане підтверджується виписками по рахунку за період з липня 2016 року по лютий 2022 року.

У зв`язку із цим, позивач просить стягнути із ТОВ «ЛВ-ТРАНС» 25901,26 грн. пені, 3960,04 грн. 3% річних, 19563,17 грн. інфляційних втрат, 7490,73 грн. штрафу.

Належним чином проаналізувавши вказані позовні вимоги, а також докази подані на їх підтвердження, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 3.7. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Як передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що такі підлягають частковому задоволенню, а саме пеня у розмірі 25851,21 грн., інфляційні втрати у розмірі 18927,91 грн., 3% річних у розмірі 3873,22 грн.

Суд зауважує, що згідно із положенням п. 1.9. постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Крім цього, відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 13.06.2018 у справі №922/1008/16, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.

При проведенні обрахунків позивачем не враховано вказаних вище висновків та помилково включено у періоди нарахування дні фактичної сплати боргу.

Також, при обрахунку сум пені та 3% річних за квітень 2019 року, позивач помилково включив одночасно до першого і до другого періоду нарахування 21.06.2019. Вказана дата входить лише до першого періоду нарахування, оскільки у цей відповідачем частково сплачено 10000,00 грн. Нарахування пені та 3% річних на решту суми боргу за квітень 2019 року (тобто протягом другого періоду) здійснюється, починаючи з 22.06.2019.

Крім цього, слід враховувати, що у квітні та червні 2019 року, у червні 2020 року розмір інфляційних втрат був від`ємним, а не дорівнював нулю. Нарахування інфляційних втрат за грудень 2020 року за період з 09.02.2021 до 16.02.2021 є безпідставним, оскільки період заборгованості становить менше п`ятнадцяти днів.

Відповідно до п. 3.8. Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Оскільки сума заборгованості з жовтень-грудень 2021 року становить 74907,33 грн., то сума штрафу, яка підлягає стягненню із відповідача дорівнює 7490,73 грн. (74907,33 х 10/100).

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд, керуючись приписами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, дійшов висновку, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2466,47грн.

Обраховуючи судовий збір, що покладається на відповідача, суд враховує, що при зверненні до суду із позовом позивач сплатив 2481,00 грн., тобто мінімальну суму судового збору станом на 2022 рік, яка не змінилась навіть після прийняття до розгляду заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Керуючись ст. 4, 74, 76-80, 123, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВ-ТРАНС» (79068, м. Львів, вул. Лінкольна, буд. 1, кв. 111; код ЄДРПОУ 32375973) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 74907,33 грн. основної заборгованості, 7490,73 грн. штрафу, 25851,21 грн. пені, 3873,22 грн. 3% річних, 18927,91 грн. інфляційних втрат та 2466,47 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.01.2023.

Суддя Крупник Р.В.