Рішення

від 24.01.2023 по справі 918/983/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/983/22

Господарський суд Рівненської області у складі головуючий суддя Торчинюк В.Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕГАЗ ЗБУТ"

до відповідача: Приватного підприємства "І-КОМ"

про стягнення заборгованості в сумі 81 753 грн 17 коп.

Сторони не забезпечили явку уповноважених представників.

Описова частина:

В листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" звернулося у Господарський суд Рівненської області із позовною заявою до відповідача Приватного підприємства "І-КОМ" про стягнення в сумі 94 266 грн 27 коп.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24 листопада 2022 року відкрито провадження у справі № 918/983/22, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 20 грудня 2022 року.

20 грудня 2022 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" надійшла заява № 33701-Ск-5420-1222 від 20 грудня 2022 року, в якій останнє повідомляє, що відповідно до платіжного доручення № 3ЗВ00045673 від 23 листопада 2022 року Приватне підприємство "І-КОМ" сплатило частково суму заборгованості в розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 20 грудня 2022 року відкладено розгляд справи по суті на 11 січня 2023 року.

Ухвалою суду від 11 січня 2023 року відкладено розгляд справи по суті на 24 січня 2023 року.

20 січня 2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" надійшла заява № 33701-Ск-340-0123 від 20 січня 2023 року, до якої останнє долучило уточнений розрахунок пені.

24 січня 2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" надійшла заява, в якій останнє зменшує позовні вимоги до Приватного підприємства "І-КОМ", а саме просить суд стягнути з відповідача на свою користь 50 276 грн. 76 коп. основного боргу, 13 113 грн. 93 коп. пені, 1 622 грн. 49 коп. 3% річних та 16 739 грн. 99 коп. інфляційних.

У відповідності до статті 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи зазначене, заява позивача про зменшення розміру позовних вимог подана у відповідності до вимог ГПК України, а тому приймається судом та задовольняється в повному обсязі, а відтак має місце нова ціна позову в сумі 50 276 грн. 76 коп. основного боргу, 13 113 грн. 93 коп. пені, 1 622 грн. 49 коп. 3% річних та 16 739 грн. 99 коп. інфляційних.

В судове засідання 24 січня 2022 року сторони не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про дату, місце та час судового засідання повідомлені належним чином.

Суд зауважує, що правила процесуального кодексу не містять обмежень щодо кількості представників сторони. Норми параграфу 2 глави 4 ГПК України (Представники) передбачають можливість сторін брати участь в судовому процесі особисто, шляхом самопредставництва, або через представника. Водночас, особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника (ст. 56 ГПК України). Таким чином, відповідач не був позбавлений можливості взяти участь у судовому розгляді цієї справи. Окрім цього суд не визнавав явку сторін в засідання обов`язковою.

За змістом статті 178 ГПК України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ухвалою суду від 24 листопада 2022 року відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов. Однак, станом на час проведення судового засідання, відповідач не надав відзив, клопотань про продовження строку для подання відзиву відповідачем не заявлено. З таких обставин суд робить висновок про можливість розгляду спору за наявними у справі матеріалами.

З врахуванням вищевикладеного, з огляду на відсутність поважних причин неявки представника відповідача в судове засідання, суд не має підстав для відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Мотивувальна частина:

01 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (позивач/постачальник) та Приватним підприємством "І-КОМ" (відповідач/споживач) було укладено договір № 41АР337-2172-20 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (далі - договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2021 році природний газ (далі-газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплати вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

01 січня 2022 року між сторонами укладено додаткову угоду №1/22, якою сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2022 року.

Згідно з умовами пункту 4.2. оплата газу за договором здійснюється в розмірі 100% за переданий до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця. наступного за звітним.

Відповідно до п. 2.5. договору за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм розподіленого газу споживачу за розрахунковий період, що складений між споживачем та оператором ГРМ відповідно до вимог Кодексу ГРМ. На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірника акта приймання - передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника з використанням кваліфікованого електронного підпису. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта примірника приймання - передачі природного газу зобов`язується повернути один примірник акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати у письмовій формі відмову від його підписання.

Згідно із наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу за січень та лютий 2022 року, позивач поставив відповідачу товар, зокрема: у січні 2022 року на суму 43 713 грн. 85 коп., в лютому 2022 року на суму 34 611 грн.38 коп.

Згідно із наявними в матеріалах справи доказами, відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару, а проте отриманий відповідачем природний газ на суму 50 276 грн 76 коп. не оплачений.

Отже судом встановлено, що в січні - лютому 2022 року позивачем поставлено газ відповідачу на суму 78 325 грн. 23 коп., з яких оплачено 28 048 грн. 47, неоплаченим лишається товар на суму 50 276 грн. 76 коп..

Згідно з умовами пункту 6.2.1. договору, у разі порушення строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Керуючись положеннями пункту 6.2.1. договору, позивач нарахував відповідачу 13 113 грн. 93 коп. пені. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Крім того, керуючись положеннями статті 625 ЦК України позивач нарахував 1 622 грн. 49 коп. три відсотки річних та 16 739 грн. 99 коп. інфляційних втрат.

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, заснованими на договорі, та стосуються прав та обов`язків щодо надання послуг з розподілу та споживання природного газу. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої вимоги про стягнення вартості поставленого та неоплаченого газу обґрунтованими, та з огляду на несплату відповідачем вказаної вартості, позивач вважає свої права порушеними.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі змістом статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з нормами статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами статті 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з нормами статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями пунктів 1, 2 глави 1 розділу IX. "Правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі" Кодексу ГРМ, комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб`єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним Операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.

Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та Оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу. Порядок укладання договору розподілу природного газу визначений розділом VІ цього Кодексу.

Згідно з положеннями пункту 2 глави 3 розділу IX Кодексу ГРМ, для визначення об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в Оператора ГРМ приймаються дані комерційного вузла обліку споживача.

Відповідно до пункту 6 глави 3 розділу IX Кодексу ГРМ, визначені Оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об`єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.

Споживач зобов`язується поінформувати постачальника про загальний об`єм та обсяг розподіленого та спожитого природного газу за відповідний період відповідно до вимог Правил постачання природного газу.

Суд встановив, що відповідач своїх зобов`язань з оплати поставки природного газу у повному обсязі не виконав, доказів зворотного суду не надав, отже, вимога позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 50 276 грн. 76 коп. є обґрунтованою, та такою, що підлягає до задоволення.

За змістом частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 ГК України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України).

Згідно з умовами пункту 6.2.1. договору, у разі порушення строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Керуючись положеннями пункту 6.2.1. договору, позивач нарахував відповідачу 13 113 грн. 93 коп. пені.

Наданий позивачем розрахунок пені судом перевірено, визнано законним та обґрунтованим.

Згідно з нормами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

А тому, враховуючи положення частини 2 статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Керуючись положеннями статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 1 622 грн. 49 коп. процентів річних та 16 739 грн. 99 коп. інфляційних втрат.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, вважає за необхідне визнати вимоги про стягнення 1 622 грн. 49 коп. процентів річних та 16 739 грн. 99 коп. інфляційних втрат законними та обґрунтованими.

Відповідно до приписів частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд встановив обставини щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 50 276 грн. 76 коп. основого боргу, 13 113 грн. 93 коп. пені, 1 622 грн. 49 коп. 3% річних та 16 739 грн. 99 коп. інфляційних.

А тому вказані вимоги є законними, відповідачем не спростованими, а отже такими, що мають бути задоволені.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, судові витрати що складаються з судового збору в розмірі 2 481 грн. 00 коп. підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного піддприємства "І-КОМ" (33028, м. Рівне, вул. Корнинська 37 А, код ЄДРПОУ 34327832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (33023, м. Рівне, вул. Грушевського 24, код ЄДРПОУ 39589441) 50 276 (п`ятдесят тисяч двісті сімдесят шість) грн. 76 коп. боргу, 13 113 (тринадцять тисяч сто тринадцять) грн. 93 коп. пені, 1 622 (тисяча шістсот двадцять дві) грн. 49 коп. 3 відсотків річних, 16 739 (шістнадцять тисяч сімсот тридцять дев`ять) грн. 49 коп. інфляційних втрат та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят один) грн. 00 коп. судового збору.

Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (33023, м. Рівне, вул. Грушевського 24, код ЄДРПОУ 39589441).

Відповідач (Боржник): Приватне підприємство "І-КОМ" (33028, м. Рівне, вул. Корнинська 37 А, код ЄДРПОУ 34327832).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено та підписано 26 січня 2023 року.

Суддя Вадим Торчинюк