Постанова

від 17.01.2023 по справі 916/2468/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/2468/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - адвокат Бабенко Н.С.

керуючий реалізацією - арбітражний керуючий Коваленко І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

на постанову Південно-західний апеляційного господарського суду

від 20.10.2022

та постанову господарського суду Одеської області

від 28.07.2022

у справі № 916/2468/21

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність,-

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.09.2021, серед іншого, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Господарського суду Одеської області від 28.07.2022, зокрема, клопотання АТ "Державний ощадний банк України" щодо додаткового проведення аналізу майнового стану та фінансово-господарської, інвестиційної та іншої діяльності боржника та членів її сім`ї - відхилено. В задоволенні клопотань АТ "Альфа Банк", АТ "Державний ощадний банк України" про закриття провадження у справі - відмовлено. Клопотання боржника про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів - задоволено. Припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 . Визнано банкрутом ОСОБА_1 . Введено процедуру погашення боргів.

3. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, АТ "Державний ощадний банк України" звернулося до Південно-західного апеляційного господарського із апеляційною скаргою.

4. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 у цій справі апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувану постанову Господарського суду Одеської області - без змін.

Рух касаційної скарги

5. 14.11.2022 Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою № 113.20-12/35633/2022-15/ВИХ від 14.11.2022 на постанову Південно-західний апеляційного господарського суду від 20.10.2022 та на постанову господарського суду Одеської області від 28.07.2022 у справі № 916/2468/21, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" у справі № 916/2468/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О. В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2022.

7. Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 916/2468/21 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" № 113.20-12/35633/2022-15/ВИХ від 14.11.2022 на постанову Південно-західний апеляційного господарського суду від 20.10.2022 та на постанову Господарського суду Одеської області від 28.07.2022; призначено розгляд касаційної скарги на 17.01.2023 о 10:00 год.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

8. Не погоджуючись з ухваленою постановою, АТ "Державний ощадний банк України" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати оскаржувані постанови суду першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення яким задовольнити клопотання АТ "Альфа Банк", АТ "Державний ощадний банк України" про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

9. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

9.1 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що боржником не було зазначено жодної інформації про доходи та витрати членів сім`ї боржника у деклараціях за 2018, 2019, 2020 роки. При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20.

9.2 Судами попередніх інстанцій не враховано обставин недобросовісної поведінки боржника у сукупності з іншими обставинами, як підстав які підлягають урахуванню для ухвалення рішення про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 916/2372/20.

10. Представник скаржника в судовому засіданні 17.01.2023 підтримала касаційну скаргу з підстав викладених у ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

11. Керуючим реалізацією - арбітражним керуючим Коваленко І.А. подано відзив на касаційну скаргу в якому остання просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, з огляду на правильність висновків судів попередніх інстанцій та дотримання ними вимог чинного законодавства.

12. Арбітражний керуючий Коваленко І.А. в судовому засіданні 17.01.2023 заперечила проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.

Позиція Верховного Суду

13. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

14. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

15. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

16. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

16.1 Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.09.2021, серед іншого, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією Гальченко Ірини Андріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Коваленко Ірину Анатоліївну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 521 від 21.03.2013).

16.2 21.10.2021 до Господарського суду Одеської області за вх.№3-680/21 від ОСОБА_2 надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 275000,00 грн. та сплату судового збору в розмірі 4540,00 грн.

16.3 21.10.2021 до Господарського суду Одеської області від арбітражного керуючого Коваленко І.А. надійшов звіт про результати розгляду декларацій боржника, відповідно до якого боржником в декларації не зазначено наявне право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,031га, за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5110300000:02:025:0137, а також інших відхилень в деклараціях не встановлено.

16.4 25.10.2021 до Господарського суду Одеської області від боржника надійшла заява, до якої надано виправлені декларації та зазначено, що 26.04.2018 земельну ділянку було реалізовано на електронних торгах, що підтверджується відповідним протоколом.

16.5 25.10.2021 до Господарського суду Одеської області за вх.№ 3-701/21 від Акціонерного товариства "Альфа-Банк" надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 4 774 548,43 грн.

16.6 22.11.2021 до Господарського суду Одеської області за вх. № 3-763/21 від АТ "Ощадбанк" надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 4 680 629,19 грн.

16.7 Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.12.2021 заяву (вх. № 3 - 701/21 від 25.10.2021) АТ "Альфа - Банк" ( 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714) про визнання грошових вимог до боржника - задоволено, визнано Акціонерне товариство "Альфа - Банк" кредитором ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з грошовими вимогами у сумі 4 774 548,43 грн.

16.8 Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 23.12.2021, серед іншого, заяву (вх.№3-680/21 від 21.10.2021) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання грошових вимог до боржника - задоволено, визнано ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) кредитором з грошовими вимогами у сумі 275 000,00 грн, заяву (вх. №3-763/21 від 22.11.2021) АТ "Ощадбанк" (65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17, код ЄДРПОУ 09328601) про визнання грошових вимог до боржника - задоволено, визнано АТ "Ощадбанк" (65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17, код ЄДРПОУ 09328601) кредитором з грошовими вимогами у сумі 4 680 629,19 грн, зазначено розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а саме: вимоги ОСОБА_2 до боржника на суму 275 000,00 грн; вимоги АТ "Ощадбанк" до боржника на суму 4 680 629,19 грн, вимоги АТ "Альфа Банк" до боржника на суму 4 774 548,43 грн.

16.9 03.02.2022 до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання (вх.№3-67/22) від арбітражного керуючого, в якому просить суд визнати боржника банкрутом та ввести процедуру погашення боргів, з посиланням на те, що 120 днів з моменту відкриття провадження у справі сплинули, а комітетом кредиторів не прийнято відповідного рішення, адже арбітражним керуючим двічі надсилались кредиторам проекти рішень та відповідей не надходило.

16.10 Арбітражним керуючим подано клопотання (вх.№4001/22 від 11.02.2022), в якому просить суд залишити клопотання від 03.02.2022 про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів без розгляду, оскільки рішення від АТ "Альфа-Банк" потрапило в SPAM і не відобразилось у вхідних повідомленнях, а тому арбітражним керуючим помилково зазначено, що збори кредиторів не відбулись та рішення не прийнято.

16.11 14.07.2022 представником боржника відкликано план реструктуризації, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 звільнено з посади фахівець з дозвільної документації адвокатського об`єднання "Лекс-Груп", та у зв`язку зі збройною агресією РФ вона не може виконувати план реструктуризації боргів.

16.12 Також, 14.07.2022 за вх.№3-233/22 представником боржника надано до Господарського суду Одеської області клопотання про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів, з посиланням на те, що ОСОБА_1 звільнено з посади фахівець з дозвільної документації, що підтверджується витягом з наказу про припинення трудового договору, а тому вона не може виконувати план реструктуризації боргів, а також кредиторами одностайно не вирішено питання щодо схвалення плану реструктуризації, у боржника відсутнє майно для погашення всіх кредиторських вимог, відсутні пропозиції щодо відновлення платоспроможності.

16.13 Окрім того, 03.02.2022 від АТ "Альфа Банк", 28.07.2022 від АТ "Державний ощадний банк України" до Господарського суду Одеської області надійшли клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність з посиланням на надання боржником недостовірної та неповної інформації в деклараціях, а саме Банками зазначено, що: боржником зазначено про відсутність нерухомого майна у нього та членів сім`ї, однак ОСОБА_3 належить квартира за адресою АДРЕСА_4 , в декларації та в звіті щодо перевірки декларацій не вказано щодо належних корпоративних прав у чоловіка боржника, відсутні докази щодо того, що майно доньки не куплено за кошти боржника, в деклараціях відсутня інформація щодо належних доньці машин, боржником та членами сім`ї здійснювались перетини кордону на автомобілі, який може належати родичам боржника, не зрозуміло кому належить квартира, в якій зареєстровано боржника.

17. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з наступного.

17.1 В разі ненадання членом сім`ї інформації та неможливості її отримання з офіційних джерел, це не є порушенням вимог заповнення декларації чи приховуванням інформації боржником.

17.2 З заявою про порушення справи про неплатоспроможність боржник додала Декларації про майновий стан за 2018-2020 роки в яких зазначено, що до членів сім`ї боржника належать:

Чоловік - ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

Донька - ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

Син - ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

Мати - ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_4 .

17.3 У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржником відображено, що її мати ОСОБА_6 є пенсіонером, у розділах відомостей щодо розміру її пенсії, у відповідності до п.9 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5, зазначено, що "Член сім`ї не надав інформацію", що жодним чином не порушує вимог законодавства. Крім того, боржник не має жодних прав на пенсію її матері, вона не є спільним сумісним майном, в якому можливо було б виділити якусь частку, належну боржнику. Пенсії в Україні виплачує державний орган в особі Пенсійного фонду, кошти якого не мають будь-якого відношення до майнових активів боржника у даній справі. Встановлення розміру пенсії матері боржника жодним чином не впливає на розмір майнових активів боржника.

17.4 В декларації про майновий стан боржника за 2018-2020 роки, відображено права власності дочки боржника на:

- Земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:26:011:0159, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ;

- Дачний будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 ;

- Житловий будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_7 .

17.5 Ці відомості підтверджуються наявними у матеріалах справи довідками з Державного реєстру прав на нерухоме майно.

17.6 З даних інформаційних довідок вбачається, що житловий будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_7 , ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_7 . Дачний будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 , ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_8

17.7 Таким чином, вказані інформаційні довідки підтверджують, що ОСОБА_9 не була власником майна, придбаного її донькою ОСОБА_4

17.8 Питання встановлення походження коштів, за рахунок яких було придбано донькою боржника зазначене вище нерухоме та рухоме майно, не підлягає розгляду у межах справи № 916/2468/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , адже відомості про джерело доходів ОСОБА_1 не входять до предмету доказування у справі № 916/2468/21.

17.9 Посилання на те, що за останні три роки боржник, її чоловік та донька багаторазово перетинали кордон України, не приймається до уваги, адже саме по собі перетинання кордону країни не обмежує права застосування процедури неплатоспроможності.

17.10 Посилання на те, що виїзди здійснювалися до туристичних країн, не приймається до уваги, оскільки як було зазначено вище, такий виїзд жодним чином не обмежує право на застосування процедури неплатоспроможності, окрім того, не було спростовано, що боржник виїздила за кордон з метою пошуки роботи.

18. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає передчасними вказані висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

18.1 Застосування судами законодавства про банкрутство зобов`язує суди відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України також використовувати відображені у нормах цього законодавства особливі принципи інституту банкрутства (неплатоспроможності) для забезпечення мети законодавства про банкрутство (неплатоспроможність).

18.2 Одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності).

18.3 Тож на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження (схожий за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

18.4 Застосування судами принципу судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності).

18.5 Суд звертає увагу, що відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства кожна судова процедура у справі про банкрутство (неплатоспроможність) має своє завдання та мету, а їх запровадження має здійснюватися із дотриманням правил (наявності визначених Кодексом України з процедур банкрутства для цього умов) переходу від однієї судової процедури до наступної.

18.6 Концепція інституту неплатоспроможності фізичних осіб розрахована на надання допомоги саме добросовісному боржнику, фінансово-майновий стан якого свідчить про його дійсну неплатоспроможність.

18.7 Тому суд повинен займати активну процесуальну позицію в тому числі і при перевірці наявності підстав для застосування щодо боржника судових процедур, передбачених Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства.

18.8 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 акцентував, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

18.9 У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 Цивільного кодексу України).

18.10 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

18.11 Отже, до боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

18.12 Відповідно до частини п`ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

18.13 Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.

18.14 Саме тому реалізація обов`язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.

18.15 Вимоги щодо форми декларації про майновий стан, поданої у справі про неплатоспроможність, ураховуючи пункт 11 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, визначені наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 "Про затвердження форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність".

18.16 У свою чергу, вимоги щодо змісту такої декларації передбачені частиною п`ятою статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства. Так, декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати (абзац 1 частини п`ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства).

18.17 Абзацом 2 частини п`ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що до членів сім`ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

18.18 Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

18.19 Абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї" визначено, що членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

18.20 Вказана правова позиція щодо тлумачення правової категорії "члени сім`ї" підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.08.2018 у справі № 644/6274/16-ц.

18.21 Однак, визначальним у цьому аспекті є визначене у пункті 6 мотивувальної частини вказаного рішення від 03.06.1999 у справі № 5-рп/99 засадниче положення щодо застосування поняття "член сім`ї": Конституційний Суд України виходив з об`єктивної відмінності його змісту залежно від галузі законодавства.

18.22 Так, базове поняття "член сім`ї" норма Сімейного кодексу України встановлює на підставі критеріїв спільного проживання, пов`язаності спільним побутом, наявності взаємних прав та обов`язків.

18.23 Водночас, застосування поняття "член сім`ї" в інших галузях законодавства може розширювати чи звужувати коло осіб, які підпадають під це поняття у залежності від мети правового регулювання тієї чи іншої галузі, правового інституту або окремої правової норми.

18.24 З моменту порушення справи про банкрутство стосовно боржника/відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).

18.25 Поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності (галузевих принципів), суттєве значення має й принцип узгодженості нормативних приписів права із суміжними інститутами права, що має гарантувати інтеграцію законодавства у сфері неплатоспроможності/банкрутства до національної системи права.

18.26 Так, Кодекс України з процедур банкрутства як спеціальний нормативно-правовий акт має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов`язаних з банкрутством юридичних осіб та неплатоспроможністю фізичних осіб, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

18.27 З огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів та належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

18.28 Коло членів сім`ї боржника в частині п`ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства визначено у зв`язку із встановленням його обов`язку подати декларацію про майновий стан боржника за відповідною формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, як додаток до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Подання декларації про майновий стан боржника полягає у необхідності підтвердження наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зазначених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.

18.29 Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період. Поряд з цим, ця декларація повинна містити відомості, що можуть свідчити про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.

18.30 Включення до кола членів сім`ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється фідуціарним, зазвичай, характером відносин боржника з цими особами (обов`язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов`язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До цих зловживань правом боржник може вдатись незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов`язані з ним спільним побутом та сімейними правами і обов`язками.

18.31 Таке розуміння застосування поняття "член сім`ї" у процедурі провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи дає підстави для висновку про включення до кола членів сім`ї боржника у частині п`ятій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства осіб, які не є членами сім`ї в розумінні статті 3 Сімейного кодексу України, оскільки не є особами, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки.

18.32 Відмінність поняття "член сім`ї боржника", визначеного законодавством у сфері неплатоспроможності та наведеного у частині п`ятій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, додатково пояснюється відсутністю використання у цій частині бланкетної норми з посиланням на положення Сімейного кодексу України, іншого нормативно-правового акта.

18.33 З урахуванням вищенаведеного у сукупності, судове тлумачення частини п`ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, з огляду на мету правового регулювання відносин неплатоспроможності боржників- фізичних осіб, дає підстави для висновку, що до членів сім`ї такого боржника в обов`язковому порядку необхідно віднести його дітей (у тому числі повнолітніх), батьків та осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, незалежно від того, що вони не проживають з ним спільно, не пов`язані спільним побутом і не мають взаємних прав та обов`язків.

18.34 Як встановлено судами попередніх інстанцій, у деклараціях про майновий стан за 2018, 2019 та 2020 роки боржник зазначила неповну інформацію стосовно доходів та витрат членів її сім`ї, обмежившись посиланням на те, що члени сім`ї не надали такої інформації, зокрема стосовно їх доходів, інших грошових виплат, зазначивши при цьому наявність нерухомого та рухомого майна, зокрема у доньки боржника, набутого в період з 2018 по 2021 (тобто в період за який боржник зобов`язаний подати декларації та в період провадження у справі про неплатоспроможність). При цьому, боржником не зазначено та судами не встановлено походження коштів за які вказане майно було придбано.

18.35 Верховний Суд зауважує, що Кодекс України з процедур банкрутства містить низку процесуальних запобіжників задля спонукання боржника до належного виконання обов`язків та уникнення недобросовісного використання судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства).

18.36 Конструкція частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з`ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.

18.37 До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.

18.38 Враховуючи призначення цієї норми та можливість застосування її судом з власної ініціативи, господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.

18.39 Ризики зазначення неповної інформації у декларації покладаються саме на боржника, позаяк спеціальним законом, яким є Кодекс України з процедур банкрутства, такої підстави ненадання інформації про майновий стан члена сім`ї не передбачено, натомість у частині п`ятій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства імперативно визначено, що декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

18.40 Зазначене кореспондує правовому висновку Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеному у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, за яким, добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими Кодекс України з процедур банкрутства зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 Кодексу України з процедур банкрутства. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

18.41 Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

18.42 Близькі за змістом правові висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, від 22.09.2022 у справі № 916/2372/20.

18.43 З огляду на вищевикладене, передчасним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що питання встановлення походження коштів, за рахунок яких було придбано донькою боржника зазначене вище нерухоме та рухоме майно, не підлягає розгляду у межах справи № 916/2468/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 з тих підстав, що відомості про джерело доходів ОСОБА_1 не входять до предмету доказування у справі № 916/2468/21.

18.44 Окрім того, передчасним є також висновок судів попередніх інстанцій про неприйняття аргументів про те, що за останні три роки боржник, її чоловік та донька багаторазово перетинали кордон України, оскільки вказані обставини належним чином не досліджувалися судами попередніх інстанцій, не досліджувалися мета, тривалість та характер таких виїздів за кордон. При цьому, суди попередніх інстанцій обмежилися лише посиланням на те, що сам по собі перетин кордону країни не обмежує права застосування процедури неплатоспроможності та на те, що такий виїзд жодним чином не обмежує право на застосування процедури неплатоспроможності.

18.45 Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень, не врахували правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, від 22.09.2022 у справі № 916/2372/20 та належним чином не надали оцінку наведеним вище обставинам.

19. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

20. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

21. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

22. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

23. Оскаржувані постанови судів першої та апеляційної інстанцій таким вимогам закону не відповідають.

24. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

25. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних постанов не були дотримані.

26. З огляду на викладене, аргументи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.

27. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати оскаржувані постанови суду першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення яким задовольнити клопотання АТ "Альфа Банк", АТ "Державний ощадний банк України" про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

28. Разом з тим, з огляду на вищенаведене, враховуючи те, що Суд дійшов висновку про необхідність дослідження та встановлення фактичних обставин справи, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги та про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

29. Згідно пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

30. З огляду на зазначене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи порушено норми процесуального закону - статті 86 Господарського процесуального кодексу України, невірно застосовано норми матеріального права - статей 116, 123, 126, 130, Кодексу України з процедур банкрутства та не враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, від 22.09.2022 у справі № 916/2372/20, а тому постанову суду першої інстанції від 28.07.2022 та постанову суду апеляційної інстанції від 20.10.2022 слід скасувати, а справу № 916/2468/21 у скасованій частині слід направити до Господарського суду Одеської області.

31. При новому розгляді суду необхідно належним чином надати оцінку обставинам відсутності у деклараціях боржника відображення інформації щодо доходів та витрат членів її сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати, надати оцінку обставинам набуття донькою боржника нерухомого та рухомого майна, зокрема, набутого в період з 2018 по 2021 (тобто в період за який боржник зобов`язаний подати декларації та в період провадження у справі про неплатоспроможність), встановити походження коштів за які вказане майно було придбано та ступінь пов`язаності вказаних коштів із особою боржника, дослідити мету, тривалість та характер виїзду за кордон боржника за останні три роки, врахувати правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, від 22.09.2022 у справі № 916/2372/20, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених в цій постанові, постановити законне та обґрунтоване рішення.

32. Оскільки Касаційний господарський суд дійшов висновку, що судові рішення у справі № 916/2468/21 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснюється.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" № 113.20-12/35633/2022-15/ВИХ від 14.11.2022 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 та на постанову Господарського суду Одеської області від 28.07.2022 у справі № 916/2468/21 задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 та постанову Господарського суду Одеської області від 28.07.2022 у справі № 916/2468/21 скасувати.

3. Справу № 916/2468/21 направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк