Рішення

від 26.01.2023 по справі 515/399/20

ТАТАРБУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/399/20

Провадження № 2/515/86/23

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2023 року м.Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Квєтка І.А.,

секретар судового засідання Комерзан Л.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Татарбунари в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро фірма "Південна", ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним,

встановив:

У березні 2020 року позивач через свого представника ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому послався на таке.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дмитрівка Татарбунарського району Одеської області померла ОСОБА_5 . За життя ОСОБА_5 склала заповіт, яким все майно, де б воно не було та з чого б не складалося, заповіла позивачу.

Після її смерті відкрилася спадщина на право на земельну частку (пай) розміром 3,8 умовних кадастрових гектарів по КСП ім. Дімітрова, належного їй на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) № 0550997, виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією 16 січня 1996 року.

Відповідачка ОСОБА_2 - донька спадкодавиці після смерті матері звернулась до державного нотаріуса Єпішкіної С.В. та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом серії АВЕ № 771142 від 19 січня 2000 року на зазначену земельну частку (пай).

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 листопада 2000 року задоволено позовні вимоги батька позивача ОСОБА_6 до ОСОБА_2 та до Татарбунарської державної податкової інспекції про визнання права власності на житловий будинок, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним та визнання права на земельну частку (пай).

21 березня 2016 року за звернення позивача до Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області за видачею дубліката Сертифікату на право на земельну частку (пай) позивачу відмовлено, оскільки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом АВЕ № 771142 від 19 січня 2000 року було видано розпорядження від 24 червня 2015 року № 188/А-2015 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області" та п. 2 розпорядження відповідачці була виділена земельна ділянка площею 2,6504 га.

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 19 грудня 2019 року вказане розпорядження було визнано незаконним та скасовано п. 2.2; скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,678 га в межах території Дмитрівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, кадастровий номер: 51215081900:01:001:2015.

За звернення до державного реєстратора 10 березня 2020 року, позивачу відмовлено скасуванні державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, у зв`язку з реєстрацією на зазначений об`єкт нерухомого майна іншого речового права, а саме договору оренди землі, укладеного 18 липня 2017 року ОСОБА_2 з ТОВ "Агро фірма "Південна".

Враховуючи, що вказаний договір оренди землі порушує права позивача на реалізацію права на земельну частку (пай), просить визнати недійсним договір оренди землі № 1325/2017 від 18 липня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Агро фірма "Південна", та скасувати його державну реєстрацію.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідачки у задоволенні позовних вимог просила відмовити, мотивуючи тим, що право власності відповідачки ОСОБА_2 на земельну ділянки не скасоване у встановленому порядку, а тому вона у законний спосіб розпоряджається нею. Позивач обрав невірний спосіб захисту своїх прав. Оспорюваним договором не порушуються права позивача.

Представник відповідача ТОВ "Агро фірма "Південна" в судове засідання не з`явився, подав відзив на позов, у якому позовні вимоги визнав повністю.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до такого.

Встановлено, що 19 січня 2000 року державний нотаріус Татарбунарської державної нотаріальної контори видала Свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 на спадкове майно, яке складалося з права на земельну частку (пай), площею 3,8 умовних кадастрових гектарів, посвідченого Сертифікатом №0550997, виданим 19 серпня 1998 року ОСОБА_5 . У зазначений Сертифікат було внесено зміни у зв`язку з передачею права на земельну частку (пай), а саме зазначено, що право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва право на спадщину за законом.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 листопада 2000 року у справі №2-574/2000 задоволено позовні вимоги ОСОБА_6 , в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та Татарбунарської державної податкової інспекції та за ОСОБА_4 визнано право на земельну частку (пай) площею 3,8 умовних кадастрових гектарів по КСП ім. Дімітрова після смерті ОСОБА_5 , якій останнє належало на підставі Сертифікату № 0550997, виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією 18 травня 1998 року; визнано недійсним свідоцтво про прийняття спадщини за законом, посвідчене державним нотаріусом Татарбунарської державної нотаріальної контори 19 січня 2000 року, відповідно до якого ОСОБА_2 є спадкоємицею права на вказану земельну частку (пай). Рішення набрало законної сили 01 грудня 2000 року (а.с. 52-53).

Проте незважаючи на те, що Свідоцтво про прийняття спадщини визнано судом недійсним, Розпорядженням Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області від 24 червня 2015 року № 188/А-2015 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області" ОСОБА_2 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та виділено земельну ділянку площею 2,6504 га (п. 2.2).

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 19 грудня 2019 року, яке залишено без змін Постановою Верховного Суду від 27 вересня 2022 року, визнано незаконним та скасовано п. 2.2 Розпорядження Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області від 24 червня 2015 року № 188/А-2015 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області" щодо виділення у натурі (на місцевості) земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_2 ; скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,678 га в межах території Дмитрівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, кадастровий номер: 51215081900:01:001:2015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1295849451250, номер запису про право власності: 21302220, дата та час державної реєстрації: 05.07.2017 року 14:39:29. Рішення набрало законної сили 21 січня 2020 року (а.с. 5-8).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Летінського С.О. від 10 березня 2020 року № 51540255 довірителю позивача ОСОБА_7 у скасуванні запису про право власності на вказану земельну ділянку відмовлено за реєстрації іншого речового права на нерухоме майно (а.с. 9).

Як вбачається з копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 316095606 від 25 листопада 2022 року, 15 серпня 2017 року державним реєстратором Комунального підприємства "Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради" Новаком Сергієм Сергійовичем зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди №1325/2017 від 18 липня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Агро фірма "Південна", земельної ділянки площею 2,678 га, кадастровий номер: 5125081900:01:001:2015; номер запису про інше речове право: 21950512, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1295849451250, індексний номер рішення: 36693520 від 18 серпня 2017 року (а.с. 10-12).

Тобто, не маючи права на майно після померлої ОСОБА_5 , у тому числі й на земельну ділянку площею 2,678 га., ОСОБА_2 уклала договір оренди №1325/2017 від 18 липня 2017 року, згідно з яким вказану земельну ділянку передала в оренду ТОВ "Агро фірма "Південна".

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п. 2 ч. 2 статті 16 ЦК України зазначено, що одним з видів захисту цивільних прав та інтересів судом є визнання правочину недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.1, ч.3 ст.215 ЦК).

Згідно зі ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК).

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 ЦК).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

На підставі ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ч.1 ст.1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Як визначено у ч.1 ст.761 ЦК право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно ст.4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ст.6 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

Згідно з ч.1 ст.391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи, що є недійсним Свідоцтво про прийняття спадщини, на підставі якого відповідачка ОСОБА_2 набула майнові права на земельну ділянку, проте незважаючи на відсутність таких прав та усвідомлюючи про таке, ОСОБА_2 без відповідних повноважень уклала оспорюваний договір оренди земельної ділянки №1325/2017 від 18 липня 2017 року та незаконно розпорядилася земельною ділянкою належною позивачу, передавши її в оренду ТОВ "Агро фірма "Південна", вказаний договір оренди землі порушує права позивача на реалізацію права на земельну частку (пай), є недійсним в силу вимог ст.203 ЦК, а тому позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі №1325/2017 від 18 липня 2017 року підлягають задоволенню.

Крім того, державний реєстратор прав на нерухоме майно не може скасувати право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за існування права оренди ТОВ "Агро фірма "Південна", що також порушує права позивача на реалізацію належних йому майнових прав.

Позовні вимоги ТОВ "Агро фірма "Південна" визнає.

Згідно ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

За такого похідна вимога позивача про скасування державної державної реєстрації договору оренди, визнаного судом недійсним не потребується з метою ефективного захисту прав позивача, оскільки законом передбачено позасудовий порядок припинення зареєстрованих речових прав у випадку визнання недійсними документів на підставі яких їх було зареєстровано.

Доводи представника відповідачки про те, що ОСОБА_2 є власником спірної земельної ділянки спростовуються рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 19 грудня 2019 року, яким скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку. Право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку підтверджене рішенням Татарбунарського районного суду одеської області від 20 листопада 2000 року. Обраний позивачем спосіб захисту, передбачений ст. 215 ЦК України, поновить право позивача на державну реєстрацію права власності на успадковану земельну ділянку, тобто на розпорядження нею.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають до задоволення у частині визнання недійсним договору, інша частина вимог необгрунтована та у їх задоволенні позивачу слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 81, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро фірма "Південна", ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним - задовільнити частково.

Визнати недійсним договір оренди землі №1325/2017 від 18 липня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро фірма "Південна" (кадастровий номер земельної ділянки: 5125081900:01:001:2015).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро фірма "Південна", код ЄДРПОУ 35654037, на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , по 420,40 грн (чотириста двадцять грн 40 к.), з кожного.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя

Дата складення повного судового рішення 26.01.2023 р.