Рішення

від 26.01.2023 по справі 320/9371/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2023 року м. Київ№ 320/9371/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами справу за адміністративним позовом Фермерського господарства «Карпос Агро» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Фермерське господарств «Карпос Агро» з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Північного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 08.06.2021 № 244150.

В якості підстави позову позивач вказував на протиправні дії відповідача щодо застосування до позивача оскаржуваною постановою адміністративно-господарського штрафу. Позивач наголошує на тому, що ним здійснювалось перевезення сипучого вантажу (кукурудзи), а тому, на його переконання, за відсутності методики, яка б могла забезпечити достовірні результати зважування сипучого вантажу, неможливо з достовірністю встановити, що його перевезення здійснювалось з перевищенням вагових обмежень на строєну вісь. У зв`язку з чим, позивач не погоджується з винесеною постановою, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

06.09.2021 до суду від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити, з урахуванням того, що за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки МАN, номерний знак НОМЕР_1 було встановлено, що навантаження на строєну вісь склало 25,5 т при нормативно допустимому - 24 т. У зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, інспекторами Південного міжрегіональним управління Укртрансбезпеки, було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0065674 від 23.04.2021 р. Водій під час перевірки відмовився від пояснень та підпису. Тому, відповідач вважає, що твердження позивача про відмову у повторному зважуванні, неотриманні документів за результатом зважування не підтверджується жодним доказом та є намаганням позивача видати бажане за дійсне. Також, сторона відповідача зазначає, що твердження позивача про те, що зі змісту актів та довідки неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, вказано, що з форми зазначених документів видно, що графи для зазначеної інформації відсутні. До того ж, відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П40М05904920 від 20.05.2021 вбачається, що ваги автомобільні електронні, AR-WIM, зав. № 0011094 за результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь», а відповідне свідоцтво про повірку є чинним до 20.05.2021. Отже, посилання позивача на неправомірність використання посадовими особами контролюючого органу вагового обладнання чи його несправність, є безпідставними та необґрунтованими. Повідомленням від 20.05.2021 (0308300977566) позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 08.06.2021, 22.05.2021 - відправлення було у точці видачі, 25.05.2021 - відправлення не вручене під час доставки. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі. У зв`язку з чим, оскаржувана постанова про накладення штрафу є законною та не підлягає скасуванню.

14.09.2021 до суду від сторони позивача надійшла відповідь на відзив, у якій наголошено на тому, що доводи відповідача, не спростовують покладених в основу позовної заяви обґрунтувань, та не можуть бути прийняті судом на підтвердження дій та прийнятої контролюючим органом постанови про накладення штрафу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ ФГ «Карпос Агро» є сільськогосподарським виробником та здійснює вирощування зернових культур. Позивач зазначає, що господарство перевозило насіння кукурудзи. Загальна вага вантажу відповідно до товарно-транспортної накладної становила 42,300 тонн при нормі для контейнеровоза 44,000 тонн, тобто, фактична загальна вага не перевищувала вагових обмежень. Під час руху транспортного засобу, працівники Укртрансбезпеки 22.04.2021 зупинили транспортний засіб та вимагали пройти габаритно-ваговий контроль. Після заїзду на платформу ваг водію повідомили, що загальна вага автомобіля відповідає нормативним параметрам, однак є розбіжності на одну з осей, а саме, вага на строєну вісь склала 25,500 тонн при передбаченій 24,000 тонн для контейнеровоза. На це водій візуально показав працівникам Укртрансбезпеки на заповнений до верху рівномірно причеп однаковою висотою і повідомив, що це випадкова похибка вимагав пройти повторне зважування, в чому йому було відмовлено. Також, він зазначив, що на сьогодні відсутня офіційно затверджена методика зважування сипучих вантажів по осях. Наголошував, що видання дозволу на перевезення подільних вантажів не передбачено діючим законодавством. Позивач також акцентує увагу на тому, що водій висловив до працівників Укртрансбезпеки прохання надати для ознайомлення документи, які б підтвердили повірку і сертифікацію відповідності вагового пункту, однак, у наданні таких документів було відмовлено. На прохання водія надати складені за результатами зважування документи, йому було відмовлено. Після цього, працівники Укртрансбезпеки повідомили, що транспортний засіб може продовжити рух. При цьому, незважаючи на нібито перевищення вагових параметрів, автомобіль не затримувався та його подальший рух працівниками Укртрансбезпеки не заборонявся, автомобіль продовжив подальший рух.

Судом досліджено, що за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки МАN, номерний знак НОМЕР_1 було встановлено, що навантаження на строєну вісь склало 25,5 т при нормативно допустимому - 24 т. Про дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить талон зважування від 22.04.2021 час: 23:14, відповідно до частини 4 пункту 4 Порядку № 1007/1207, контролюючими особами Південного міжрегіональним управління Укртрансбезпеки було складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю від 23.04.2021.

На підставі пункту 6 Порядку № 422, у зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, інспекторами Південного міжрегіональним управління Укртрансбезпеки, було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0065674 від 23.04.2021р.

Виконуючим обов`язки заступника начальника Північного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки на підставі абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону «Про автомобільний транспорт», винесено відносно підприємства постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 08.06.2021 № 244150 і накладено стягнення у вигляді штрафу 8500 грн.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена без наявності в діях підприємства фактів правопорушень та з порушенням передбаченої процедури габаритно-вагового контролю і розгляду справи про автомобільний транспорт, зокрема, при відсутності затвердженої методики зважування сипучих вантажів та із застосуванням штрафу за перевезення без відповідного дозволу подільного вантажу, по якому законом не передбачено видання дозволу на проїзд; із неправомірним обчисленням навантаження на строєну вісь шляхом сумуванням навантаження по кожній з одиничних осей окремо; без наявності на місці габаритно-вагового контролю та без пред`явлення на прохання водія документів на законність використання зважувального обладнання; без складення та без вручення акту перевірки за формою згідно з додатком № 3 до Порядку № 1567; без вжиття обов`язкових процедурних заходів щодо затримання та заборони руху транспортного засобу, а також без надання водієві можливості пройти повторне зважування; без зазначення в оскаржуваній постанові чіткої суті порушення та конкретної норми закону, яка порушена; а також із позбавленням представників підприємства права брати участь у розгляді справи, оскільки розгляд справи проведено 08.06.2021 без наявного документального підтвердження про отримання підприємством запрошення на розгляд справи; таке повідомлення надійшло до підприємства 30.06.2021, тобто, після проведення розгляду.

Наведене і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.

При вирішенні даного спору, суд виходить з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі по тексту - Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ).

Частиною 7 статті 6 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III, передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Згідно з частинами 14, 17 статті 6 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За визначеннями, наведеними в абзацах 18, 58 частини 1 статті 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Відповідно до приписів статті 33 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.

Статтею 34 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ, передбачено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Згідно з частиною 1 статті 48 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Частиною 2 цієї статті передбачено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У відповідності до частини 4 статті 48 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ, в разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ, визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 2 статті 29 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух», передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України від 08 вересня 2005 року № 2862-IV «Про автомобільні дороги», передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з підпунктів 15, 27 пункту 5 цього Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі по тексту - Порядок № 1567), державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

Згідно з пунктами 12, 14 Порядку № 1567, рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку № 1567, визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до пунктів 16, 17 Порядку № 1567, рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю. Під час проведення рейдової перевірки можливе: застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис «Укртрансбезпека»; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю; використання засобів аудіо- та відеотехніки для запису процесу перевірки; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення. Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення. Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог пункту 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.

Пунктами 21, 22, 24 Порядку № 1567, передбачено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності). У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис. Акти, зазначені у пунктах 20, 21 і 23 цього Порядку, реєструються в журналі обліку.

Відповідно до пунктів 25, 26, 27 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Пунктом 1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879) визначено, що цей Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку № 879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з пунктами 4, 6 Порядку № 879, робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку. Власники (балансоутримувачі) пунктів габаритно-вагового контролю здійснюють фінансування робіт (послуг) з їх утримання, обслуговування та забезпечення функціонування. Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі по тексту - Правила № 30) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до абзаців 1, 4 пункту 4 Правил № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Як вже було зазначено судом, статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги», передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами; та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом міністрів України.

Так, 23.04.2021 р. інспекторами Південного міжрегіональним управління Укртрансбезпеки, відповідно до направлення на перевірку № 026477 від 16.04.2021 р., на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, співробітниками Південного міжрегіональним управління Укртрансбезпеки, був зупинений транспортний засіб марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , який використовується позивачем.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача на ось, тон: 1) 6,59; 2) 10,54; 3) 8,76; 4) 8,38; 5) 8,36, повна маса транспортного засобу 42,63 тон, що підтверджується довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 23.04.2022, актом перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, талоном зважування та актом проведення перевірки, що долучені стороною відповідача до відзиву на позовну заяву.

Таким чином, контролюючим органом було встановлено, що нормативно допустимий ваговий параметр на строєну вісь становив 25,5 т при допустимій 24,48 т, тобто, встановлено перевищення визначених пунктом 22.5 ПДР вагових норм.

Суд вважає, що доводи позивача про те, що ним перевозився подільний та сипучий вантаж (кукурудза) є необґрунтованими, оскільки отримання дозволу на перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень, в разі перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством більше 2 відсотків, є законодавчо встановленим обов`язком перевізника в силу положень статті 48 Закону. При цьому, положення вказаного Закону не містять виключень до подільних вантажів (сипучих: зерно або наливних: бензин, бетон, тощо).

Суд зазначає, що позивач як автомобільний перевізник, несе відповідальність за дотримання габаритно-вагових параметрів при перевезенні вантажів, а тому, завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, зобов`язаний враховувати дозволені нормативні навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, а тому повинен використовувати в таких випадках транспортний засіб з відповідними технічними параметрами, з урахуванням специфіки вантажу.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 4 абзацу 2 Правил № 30, допускається перевищення вагових параметрів над визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2%.

Отже, законодавцем передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й подільного, який під час транспортування здатний зсуватися.

Проте, за результатами габаритно-вагового контролю (зважування) транспортного засобу з вантажем в даному випадку встановлено перевищення дозволеного навантаження на одиночну вісь, що перевищило допустиму похибку у 2%, передбачену для можливого збільшення осьового навантаження, зумовленого нерівномірним розподілом подільного (сипучого) вантажу.

Таким чином, доводи позивача щодо неможливості достовірно встановити що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень на одну з осей, є необґрунтованими.

Окрім того, доводи позивача про те, що вантаж, який перевозився, є сипучим і його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час поосьового заїзду тягача і причепа на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, що не може дати однозначних та достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, суд вважає їх безпідставними, оскільки автомобіль на ваги (під час зважування) заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу.

Щодо доводів позивача на те, що під час здійснення зважування на відповідному обладнанні службовими особами не були пред`явлені жодні документи, що підтверджують проходження таким вимірюваних (зважувальним) обладнанням метрологічної повірки, то положення Порядку № 879 та Порядку № 1567, не зобов`язують працівників Укртрансбезпеки надавати водіям під час здійснення габаритно-вагового контролю документи, які підтверджують проведення повірки (метрологічної атестації) вимірювального/зважувального обладнання.

Однак, достовірним та законним вважається здійснення габаритно-вагового контролю з використанням саме вимірювального і зважувального обладнання, яке пройшло періодичну повірку (метрологічну атестацію) та перебуває у справному стані.

На підтвердження обставин здійснення габаритно-вагового контролю з використанням саме вимірювального і зважувального обладнання, яке пройшло періодичну повірку (метрологічну атестацію) та перебуває у справному стані, представником відповідача було надано до суду копію направлення на рейдову перевірку від 16.04.2021 № 026477; щотижневий графік проведення рейдових перевірок Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки; свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 20.05.2020 № П40М05904920, яке було чинне станом на дату зважування.

Таким чином, вказані вище обставини свідчать про виконання представником відповідача обов`язку щодо доведення того, що зважування транспортного засобу позивача здійснювалось з використанням вимірювального і зважувального обладнання, яке пройшло періодичну повірку (метрологічну атестацію) та перебуває у справному стані.

Також, відповідно до Порядку № 879, п. 16-1, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення), тому, твердження про отримання матеріалів на зворотному шляху не відповідають дійсності та не є доведеними.

З акта про проведення перевірки № 281215 слідує, що водій під час перевірки відмовився від пояснень та підпису, зауважень не вказав, тому, суд вважає, що твердження позивача про відмову у повторному зважуванні, неотриманні документів за результатом зважування не підтверджується жодним доказом та не є доведеними.

Суд також вказує на те, що позивач не надав суду жодного доказу того, що після встановлення перевищення нормативно допустимих вагових параметрів, водій або власник транспортного засобу привів габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами. Відповідно до пункту 22 Порядку № 897, у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних пунктах габаритно-вагового контролю порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме, працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції.

Як вже було зазначено вище, згідно із пунктом 25, 26, 27 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 до Порядку № 1567.

Матеріалами справи підтверджується, що повідомленням від 20.05.2021 (0308300977566) позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 08.06.2021, відправлення було 22.05.2021 у точці видачі, а 25.05.2021 - відправлення не вручене під час доставки.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі. У позивача була можливість надати відповідні заперечення, пояснення та докази до моменту винесення постанови, з моменту скоєння правопорушення, з урахуванням того, що водій транспортного засобу був присутній при зважуванні, що підтверджується наданим до відзиву свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та посвідченням водія.

Крім того, відповідач не може відповідати за обставини вручення та фактичного отримання поштової кореспонденції, які від нього не залежать, та обов`язок якого обмежується додержанням відповідного строку направлення повідомлення та виду послуг відправлення. Надсилання повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцезнаходженням позивача, є належним виконанням обов`язків відповідачем щодо інформування. При цьому, відносини між оператором поштового зв`язку, який доставляє листи, та адресатом (позивачем), перебувають поза контролем відправника (відповідача). Позивачем не було вчинено всіх можливих дій на отримання вказаної кореспонденції, позивач мав вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості для своєчасного отримання кореспонденції. Крім того, лише на позивача покладено обов`язок отримання цієї кореспонденції, а тому, твердження позивача, що відповідач є відповідальною особою щодо вручення поштового відправлення до моменту вручення такого відправлення позивачу, є помилковим.

Суд висновує, що позивач, наводячи у позовній заяві відповідні доводи та обґрунтування, не довів їх належними доказами, не спростував відсутності самого факту порушення, тому, посилання на процедурні порушення не є підставою для скасування оскаржуваної постанови, та не підтвердились під час розгляду даного спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що постанова про накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500,00 грн. від 08.06.2021 № 244150 правомірною та такою, що винесена на законних підставах.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем було доведено правомірність прийнятої постанови, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи, що у задоволенні позову позивача, відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Фермерського господарства «Карпос Агро» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Повне найменування сторін:

Позивач: Фермерське господарств «Карпос Агро» (ЄДРПОУ 41555060, 09413, Київська обл., Ставищенський р-н, с. Торчиця, вул. Набережна, 29)

Відповідач: Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845, 01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14)

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

рішення складено у повному обсязі та підписано 26.01.2023

Суддя Панченко Н.Д.