Рішення

від 26.01.2023 по справі 520/3211/22

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2023 року № 520/3211/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м.Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-технотканина» (проспект Ювілейний, буд. 67 Б, кв. 140, м. Харків, 61111, код ЄДРПОУ 34940194) до Відокремленого підрозділу Державної митної служби України Харківська митниця (вул. Короленка, буд. 16 Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 31.01.2022 № UA 807000/2022/000100/2;

визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.01.2022 № UA 807170/2022/000211.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.12.2021 був укладений контракт №01/12/2021 про поставку віників сорго та полотна бавовняного. Харківській митниці було подано митну декларацію № UA 807170/2022/000211 в який визначено митну вартість товару: віників сорго 15000шт., віник господарський 5000шт. 403 177,60 грн;

полотно холст опрошивне, бавовняне 23 800 п.м. 2 193 328,61 грн;

Відповідачем безпідставно 31.01.2022 було надано картку відмови в прийнятті митної декларації 31.01.2022 № UA 807170/2022/000211 та рішення про коригування митної вартості товарів від 31.01.2022 № UA 807000/2022/000100/2.

Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана сторонам та отримана ними.

Відповідач не надав відзив на позов.

Згідно ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, Харківською митницею Держмитслужби було надано картку відмови в прийнятті митної декларації від 31.01.2022р. № UA 807170/2022/000211 та рішення про коригування митної вартості товарів від 31.01.2022р. №UA 807000/2022/000100/2.

Разом з митною декларацією 31.01.2022р. № UA 807170/2022/000211 представник декларанта надав пакет документів, необхідний для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме:

-зовнішньоекономічний договір від 01.12.2021 року №01/12/2021 про поставку віників сорго та полотна бавовняного, попередня специфікація;

-остаточна узгоджена специфікація до контракту, загальна вартість товару 21616,00дол.США,Вартість віника 0,70дол.США за 1шт., вартість полотна 0,32 дол.США за 1 п.м.;

-сертифікат походження товару республіка Узбекістан №1 від 05.01.2022р.;

-інвойс /счет фактура №01 від 05.01.2022р./ на суму 12750,00грн.;

-платіжне доручення, що підтверджує сплату товару в сумі 21616,00дол.США;

-митна декларація експортера, задекларована вартість товару 21616,00дол.США;

-експертний висновок щодо ціни товару, наданий ДП «Держзовнішінформ», ціна встановлена експертом-21616,00дол.США;

-калькуляція щодо виробництва товару;

-статут постачальника товару;

наказ про призначення директора постачальника товару;

-комерційна пропозиція(прас-лист на товар);

-договора щодо продажу аналогічного товару на території України:

-договір №П/НХ-211145/НЮ від 18.11.2021р.;

-договір №2021/п/ОМТС/1024 від 10.11.2021р.;

-договір №20/227 від 05.03.2021р.;

-договір №83-ВЄ-КУТЄС від 24.09.2021р.;

-договір №8315-ПУ-УМТС-Т від 10.07.2019р.;

-договір №8316-ПУ-УМТС-Т від 10.07.2021р.;

-договір №8739-ЦД -УМТС-Т від 30.01.2021р.;

-договір №8742-ШБЗ-УМТС-Т від 30.01.2021р.;

Вартість віників за цими договорами на 27.01.2022р.-0,1076дол.США(31грн./курс НБУ на 27.01.2022р.-28,7984). Позивач не погодившись з рішенням відповідача про встановлення митної вартості товару, подав митну декларацію №UA 807170/2022/005033 із зазначенням такої незгоди.

Позивач, вважаючи протиправними рішення відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012.

Згідно з ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

У відповідності до ч.1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.Частиною першою статті 257 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.Положеннями статті 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною п`ятою статті 52 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За змістом частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною першою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №813/1229/16.

В оскаржуваному рішенні митним органом вказані наступні підстави відмови:

1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема, значно зменшилась вартість товару, не надано договір на перевезення товарів, номер коносаменту, що вказаний в митній декларації країни відправлення не співпадає з номером коносаменту, поданим до митного оформлення, митна декларація країни відправлення надана без перекладу на українську мову або офіційну мову митних союзів, членом яких є Україна, або іншу іноземну мову міжнародного спілкування, відповідно до вимог статті 254 МКУ, митна вартість товарів менш ніж за фактами митних оформлень подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено тощо), а також в зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п. 3 ст.53 МКУ,документи містят розбіжності,які мають вплив на правильність визначення митної вартості,не містить всіх відомості(не враховано вартість експедиційних послуг за межами митної\ території України( у рахунку зазначено лише вартість морського фрахту), та не вказані інши складові митної вартості.

2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари.

3)Ненадання декларантом (відсутність у распорядженні митного органу) інформації щодо угод на подібні товари.

4)Ненадання декларантом (відсутність у распорядженні митного органу) інформації щодо ідентичних і подібних товарів, які продаються на митниці території України у незмінному стані, відсутні данні щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажом на митній території України;-відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування,страхування ;

5)Не надана декларантом (відсутня у распорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процесс формування ціни товару(на матеріал та витрат понесених виробником у зв`язку з виробництвом товарів, витрат на завантаження,вивантаження,стражування, транспортування до місця перетинання митного кордону України, прибутку що одержує експортер в результаті поставки в Україну).

З приводу невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам наведеним у главі 9 Митного Кодексу України, суд зазначає наступне, положеннями статті 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст.57 Митного Кодексу України передбачає ряд методів визначеня митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);та 2) другорядні а самє а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами 4,5 ст.58 Митного Кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Крім того,суд зазначає, що складовими митної вартості товару є ціна фактично сплачена або така, що підлягає сплаті, та витрати на транспортування товару, що була надана позивачем.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах розгляду справи №804/16553/14 у постанові від 31.05.2019 дійшов висновку, що у разі, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Крім того, Митним кодексом України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому надані позивачем документи -платіжне доручення, що підтверджує сплату товару в сумі 21616,00дол.США;

- митна декларація експортера, задекларована вартість товару 21616,00дол.США;

- експертний висновок щодо ціни товару, наданий ДП «Держзовнішінформ», ціна встановлена експертом-21616,00дол.США, якими визначені загальна вартість поставки є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.Тому у відповідача були відсутні законні підстави для коригування митної вартості (для визначення митної вартості не за ціною договору(контракту)щодо товару який імпортується(вартість операції)

За змістом оскаржуваних позивачем рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення підставою їх прийняття стало ненадання позивачем документів на вимогу митного органу згідно переліку, визначеного частинами 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України на підтвердження заявленої митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 14 травня 2019 року в справі №820/2474/16 зазначив, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.Верховний Суд також звернув увагу на те, що вимоги законодавства зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані її складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів подаються за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Крім того,відповідач, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, в порушення вимог МК України, фактично, не давши належної оцінки можливості визначення митної вартості за наданими позивачем документами, з використанням основного методу, формально, звернувшись до пункту 4 статті 53 МК України, без наявності відповідних підстав одразу запросив у позивача повідомленням додаткові документи.

Разом з цим, на думку суду, надані позивачем документи у повному обсязі та достатньою мірою підтверджували факт визначення митної вартості товару за першим (основним методом) - за ціною договору, крім того, ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість спірного товару, що викликало певні сумніві у правильності визначення позивачем митної вартості був відсутній з вищенаведених підстав, у зв`язку з чим, вказані дії відповідача по наданню позивачем додаткових документів були незаконними, оскільки надані позивачем документи не містили розбіжностей, наявних ознак підробки та містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів.

Верховний Суд у постанові від 13 липня 2021 року у справі № 200/6521/20-а зазначив, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частина 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач не довів, що вартість ввезеного товару, яку взято за основу для коригування вартості згідно зі спірним рішенням, визначено з урахуванням індивідуальних ознак товарів, що можуть свідчити про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товаром, ввезеним позивачем та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.При цьому, посилання митного органу на наявність інформації про іншу вартість подібного товару не можуть вважатись обґрунтованими оскільки у спірному випадку позивач діяв на підставі Договору, визначених в ньому умов та цін, що підтверджується наданими до митної декларації документами.Відповідні умови договору належним чином узгоджені між сторонами, тобто випливають із господарської діяльності позивача та його контрагента. Діюче законодавство надає право сторонам угоди визначати умови господарських операцій за певною домовленістю у цих операціях, що і було дотримано підприємствами.

Отже, самостійне визначення контролюючим органом ціни товару не може впливати на права та обов`язки сторін договору, за умови їх підтвердження належними документами. Таким правом чинним законодавством відповідача не наділено.Разом з цим, суд враховує, що надані позивачем до митного оформлення документи передбачені умовами зовнішньоекономічного договору, за цими матеріалами вбачаються вартісні та кількісні характеристики товару, тобто відображають ціну, визначену підприємством у вигляді його митної вартості.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-технотканина» (проспект Ювілейний, буд. 67 Б, кв. 140, м. Харків, 61111, код ЄДРПОУ 34940194) до Відокремленого підрозділу Державної митної служби України Харківська митниця (вул. Короленка, буд. 16 Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 31.01.2022 № UA 807000/2022/000100/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.01.2022 № UA 807170/2022/000211 надану Харківською митницею державної митної служби України.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-технотканина» (проспект Ювілейний, буд. 67 Б, кв. 140, м. Харків, 61111, код ЄДРПОУ 34940194) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної митної служби України (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626), судові витрати в розмірі 2 481 (дві тисячи чотириста вісімдесят одну гривню 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду

Суддя Заічко О.В.