Рішення

від 26.01.2023 по справі 580/5675/22

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2023 року справа № 580/5675/22

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Трофімової Л.В. за участі секретаря судового засідання Пунтуса Д.А. розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами статті 287 КАС України адміністративну справу №580/5675/22

за позовом Черкаської митниці (вул. Дашковича Остафія 76, м. Черкаси, 18007, код ЄДРПОУ 44005652) [представник позивача Чущева А.В. згідно витягу ЄДР]

до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (проспект Хіміків 50, м. Черкаси, 18000 / 01001, м. Київ, пров. Музейний 2-Д, код ЄДРПОУ 43315602) [представник відповідача Горбатюк В.П. згідно витягу ЄДР]

про визнання протиправним та скасування індивідуальних актів, ухвалив рішення.

18.11.2022 вх. № 36016/22 Черкаська митниця, звернувшись до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), просить (позовна заява в редакції від 21.12.2022): скасувати постанови головного державного виконавця ВПВР Горбатюк В.П.: від 12.10.2022 про відкриття виконавчого провадження № 70055115; постанову від 12.10.2022 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 70055115; постанову від 12.10.2022 № 70055115 про стягнення витрат виконавчого провадження № 70055115.

21.12.2022 представник позивача надав до суду клопотання, де просить поновити строк звернення до адміністративного суду і зазначає, що скористались правом на оскарження, додає рекомендовані повідомлення, де міститься штемпель пошти з датою - 08.11.2022 про направлення скарги до відповідача щодо незаконного винесення постанов та їх скасування, звернення до суду одночасно 08.11.2022 вх.36016/22, позаяк 02.11.2022 Черкаською митницею на адресу Черкаського окружного адміністративного суду направлена скарга (вих. № 7.27-1/10/8.19/2958) на рішення та дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк Віталіни Петрівни щодо виконання рішення у справі № 580/225/21 (а.с. 23-27), а 17.11.2022 Черкаською митницею отриманий лист Черкаського окружного адміністративного суду від 10.11.2022 вих. № 03-04/10180/22 (а.с. 41), яким повідомлено, що вказана скарга не може бути прийнята до розгляду судом у порядку визначеному КАС України, оскільки Черкаська митниця відповідно до вимог ч.2 ст. 9 та ч.1 ст. 287 КАС України повинна звертатися із адміністративним позовом, а не із скаргою на рішення та дії державного виконавця. Суд визнає зазначені позивачем причини пропуску звернення до суду поважними.

Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, що були чинними на момент початку перебігу відповідного строку. Строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, що передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку. Тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов.

Ухвалою від 16.01.2023 відкрите провадження у справі, судове засідання призначене на 19.01.2023 - оголошено перерву до 26.01.2023.

В обгрунтуванні позовних вимог, Черкаська митниця (далі-позивач) зазначає, що 27.10.2022 позивачем отриманий лист Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12.10.2022 № 18025, де надіслані постанови головного державного виконавця Горбатюк В.П.: від 12.10.2022 постанова про відкриття виконавчого провадження № 70055115; від 12.10.2022 постанова про стягнення витрат виконавчого провадження; від 12.10.2022 постанова про стягнення виконавчого збору. Підставою винесення постанов є виконавчий лист Черкаського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 № 580/225/21. Позивач не погоджується з постановами, бо вважає, що не є боржником у виконавчому провадженні № 70055115. Відповідно до п. 43.3 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Кодекс № 2755) обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені. На думку позивача, Черкаська митниця не є боржником у виконавчому провадженні № 70055115, оскільки суб`єктом повернення митних платежів згідно Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів від 18.07.2017 № 643 (далі-Порядок № 643) є Казначейство, яке безпосередньо здійснює повернення коштів платнику на підставі прийнятого до виконання електронного висновку. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду набрало законної сили 19.01.2022, але у період з 19.01.2022 від ПП «Феррум» до позивача жодних заяв про повернення коштів не надходило, тому підстави для звернення до органу Казначейства були відсутні. Позивач вважає, що ПП «Феррум» не дотримано вимог Кодексу № 2755 та Порядку № 643, що призвело до затримки виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.07.2021 у справі № 580/225/21. Позивач наголошує на тому, що не мав можливості виконати рішення суду без поданої, в установленому законом порядку, платником податків заяви про повернення коштів, позаяк це б суперечило вимогам Кодексу № 2755 та Порядку № 643. 02.11.2022 Черкаською митницею на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області направлена скарга (вих. № 7.27-1/10/8.19/2957) на рішення та дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк Віталіни Петрівни у виконавчому провадженні № 70055115 (а.с. 29-33). Присутній у судовому засіданні представник позивача [Чущева А.В. згідно витягу ЄДР] просила суд задовольнити позовні вимоги повністю.

26.01.2023 вх. № 2842/23 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де зазначається, що на виконанні перебувало виконавче провадження № 70055115 щодо примусового виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 № 580/225/21, яким зобов`язано Черкаську митницю підготувати та подати до органу Казначейства висновок про повернення на користь ПП «Феррум» з державного бюджету надміру сплачених платежів та передати висновок згідно з реєстром висновків за відповідними платежами для виконання (стягнення) Головному управлінню Державної казначейської служби України у Черкаській області. 12.10.2022 державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 70055115 та винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову про стягнення виконавчого збору, копії постанов направлено боржнику для виконання та стягувачу до відома. 08.11.2022 на адресу позивача державним виконавцем направлено вимогу щодо виконання рішення суду. 09.11.2022 на адресу відповідача надійшла скарга позивача на рішення та дії державного виконавця. 09.01.2023 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 70055115 на підставі заяви директора ПП «Феррум» про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним погашенням заборгованості. Відповідно до виконавчого листа від 04.10.2022 № 580/225/21 боржником визначено Черкаську митницю, станом на момент закінчення виконавчого провадження виконавчий документ скасовано не було, заміна сторони (боржника) не проводилась. Стягнення виконавчого збору та витрат є безумовною дією, що здійснює державний виконавець у межах відкритого виконавчого провадження, що є складовою процедури виконавчого провадження. Відповідно до матеріалів виконавчого провадження № 70055115 рішення суду боржником виконано після відкриття виконавчого провадження, у зв`язку з чим винесено постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та виконавчого збору. Присутній у судовому засіданні представник відповідача [Горбатюк В.П. згідно витягу ЄДР] просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов не належить до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень.

Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, що є невід`ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов`язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)» (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hasan and Chaush проти Болгарії, 30985/96).

Складовою принципу верховенства права є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву.

Рішення суду, яке набрало законної сили, належить обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

30.07.2021 у справі № 320/5505/19 ЄДРСР 98707111 за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про стягнення надмірно сплаченої суми митних платежів суд відмовив: позовних вимог про визнання протиправними будь-яких рішень, дій чи бездіяльності відповідача стосовно вжиття заходів щодо оформлення та подання висновку до уповноваженого казначейства або до іншого уповноваженого органу про повернення грошових коштів позивачем не заявлено.

Верховний Суд України 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала би необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Гарантії держави під час виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання встановлює Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державні підприємство, установа, організація. Відповідно до пункту 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України № 845 зі змінами затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників , прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі - Порядок №845).

Згідно з частинами першою, другою статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 2 розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1302/29432 витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, де зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Сторони у цій справі мають різну позицію щодо строків, умов і порядку добровільного та примусового виконання рішення у справі № 580/225/21, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Згідно статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і належить виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд встановив, сторонами не заперечується, що на примусовому виконанні відповідача перебувало виконавче провадження №70055115, яке відкрите за заявою стягувача приватного підприємства «Феррум» на підставі виконавчого листа (наразі виконаний/виконавче провадження закрите) щодо зобов`язальної частини рішення суду у справі № 580/225/21.

Суд встановив відповідно до відомостей ЄДРСР 98763774 у справі № 580/225/21, що Черкаський окружний адміністративний суд зобов`язав Черкаську митницю (ЄДРПОУ 44005652) відповідно до пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, статті 301 Митного кодексу України, підготувати та подати до органу Казначейства висновок про повернення на користь приватного підприємства «Феррум» (18030, м. Черкаси, вул. Якубовського, 12, оф. 306, код ЄДРПОУ 24419471) з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів з антидемпінгового мита в сумі 39571 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят одна) грн 50 коп та податку на додану вартість в сумі 7914 (сім тисяч дев`ятсот чотирнадцять) грн 30 коп на загальну суму 47 485 (сорок сім тисяч чотириста вісімдесят п`ять) грн 80 коп та передати висновок згідно з реєстром висновків за відповідними платежами для виконання (стягнення) Головному управлінню Державної казначейської служби України у Черкаській області. У мотивувальній частині рішення суду зазначається: за приписами пунктів 43.1 - 43.6 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання належать поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно з наказом від 03.09.2013 № 787 зі змінами «Про затвердження Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів» (розроблений на виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 301 Митного кодексу України, статті 7 Закону України «Про судовий збір» та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375) надміру зараховані кошти - сума коштів, що становить позитивну різницю між сумою фактично сплачених коштів та сумою коштів, яку повинен сплатити до відповідного бюджету платник платежів (зборів), що визначені відповідним законодавством (крім платежів (зборів), контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби), для повного виконання покладеного на нього грошового зобов`язання. У процесі повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (крім податків, зборів, пені та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби): застосовується система дистанційного обслуговування «Клієнт казначейства - Казначейство». У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства (п.5). У випадках повернення платежів (крім податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби), що зараховані до місцевих бюджетів, а також платежів, що підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, орган, що контролює справляння надходжень бюджету або який веде облік заборгованості в розрізі позичальників, передає засобами системи Казначейства подання на погодження відповідному місцевому фінансовому органу (п.7). У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету сплачених сум митних, інших платежів та пені, контроль за справлянням яких покладено на органи Держмитслужби, до Казначейства подається висновок відповідно до Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 25.10.2019 № 454), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за № 976/30844 (зі змінами). Відповідно до р.ІII Порядку №643 повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення. До заяви додаються: виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці Держмитслужби, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (п.3). Після надходження до митниці Держмитслужби заяви, поданої за допомогою засобів ІТС Держмитслужби в електронній формі, автоматично після перевірки засобами антивірусного захисту інформації вноситься до Реєстру опрацювання заяв на повернення (далі - Реєстр), що ведеться за допомогою засобів АСМО (п.4).

Надаючи оцінку твердженню представника позивача про очікування заяви від позивача відповідно до порядку, суд бере до уваги ст.8 Конституції України та перевіряє прийняття відповідачем спірних постанов у ВП №70055115 за критеріями частини 2 статті 2 КАС України під час виконання рішення у частині зобов`язання підготувати та подати до органу Казначейства висновок про повернення на користь приватного підприємства Феррум сплачених сум митних платежів та ПДВ, а також передати висновок згідно з реєстром висновків за відповідними платежами для виконання (стягнення) Головному управлінню Державної казначейської служби України у Черкаській області.

У постанові про відкриття виконавчого провадження наданий час для добровільного виконання, матеріали справи не містять доказів про зміну способу та/або порядку виконання рішення суду, чи звернення до суду про роз`яснення виконання судового рішення у справі №580/225/21.

Відповідно до ч. 3. ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Суд встановив, що 27.10.2022 позивач отримав лист від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з вкладеннням: постановою про відкриття виконавчого провадження від 12.10.2022 № 70055115 (а.с. 15-16), постановою про стягнення витрат виконавчого провадження від 12.10.2022 № 70055115 в сумі 270,55 грн (а.с. 18-19), постановою про стягнення виконавчого збору від 12.10.2022 № 70055115 в сумі 26800,00 грн (а.с. 21-22). 17.11.2022 (після відкриття виконавчого провадження № 70055115) вих. № 17/12 ПП «Ферум» звернулося до Черкаської митниці (отримано 23.11.2022 вх. № 4449/13) з листом-заявою (а.с. 143-145) про повернення з бюджету надмірно сплачених сум. На підставі листа-заяви від 17.11.2022 вих. № 17/12 Черкаською митницею було сформовано і надано органу Казначейства висновки про повернення коштів з бюджету (а.с. 146-149) від 01.12.2022 № 37, 38, 39, 40 на користь ПП «Феррум».

Суб`єкти владних повноважень зобов`язані діяти ефективно, забезпечувати суб`єктивні права, свободи та інтереси осіб, які до них звертаються.

Перевіряючи, чи державним органом забезпечене реальне виконання судового рішення, суд зазначає про таке.

Відповідачем у спірних правовідносинах є орган державної виконавчої служби, який хоча і наділений повноваженнями для виконання судових рішень, проте порівняно з органами Казначейства застосовує інший порядок їх виконання. Повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак інший державний орган не може підміняти функції і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Верховний Суд у постанові від 10.10.2019 у справі №810/4436/15 ЄДРСР - 84897828 за позовом до Київської митниці зазначив, що законодавством регламентовано чіткий порядок повернення суб`єктам господарювання надмірно сплачених митних платежів, що включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: звернення суб`єкта господарювання до митних органів із заявою; проведення відповідними структурними підрозділами митного органу перевірки наведених в заяві обставин та підстав; встановлення митними органами наявності факту переплати; складання ними відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення суб`єкту господарювання надміру сплачених митних платежів або прийняття обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.

ВС у справі № 802/811/17-а ЄДРСР 73176272 за позовом до Головного управління Державної казначейської служби зазначає: механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржника, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначений Порядком № 845. Відповідно до п. 24 Порядку №845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у п.6 Порядку. Згідно з пунктом 6 Порядку №845 визначено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який варто перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв`язку, якщо рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа, що підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Право на ефективний засіб юридичного захисту гарантовано статтею 13 Конвенції в якій зазначається: кожен, чиї права та свободи, визнані в ЄКПЛ, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У спірних правовідносинах стягувач звернувся до органу виконавчої служби з виконавчим листом у справі №580/225/21, де сформовані вимоги не про стягнення коштів, а щодо формування висновків з метою ефективного і своєчасного захисту майнових прав приватного підприємства - позивача, де йдеться про спонукання відповідача для вчинення активних дій у поновленні порушеного права після скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100730/2020/00076 від 08.10.2020 з метою виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону № 1404). Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з частинами першою та п`ятою статті 26 Закону № 1404 передбачено, що за заявою стягувача виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця під час відкриття виконавчого провадження. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 640/7697/21, 26.06.2020 у справі № 360/3324/19, 11.08.2022 у справі № 640/23271/21.

Суд бере до уваги, що позивач сформував вимоги, що не відповідають змісту п.2 ч.1 ст.5 КАС України (що зазначено в ухвалі про залишеня позову без руху) і не окреслює протиправність індивідуальних актів.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2018 у справі № 800/341/17 (9991/944/12) і від 12.11.2019 у справі № 9901/21/19 зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 824/399/17-а). Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1,2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи відповідача та мотиви вчинених дій від 12.10.2022 у виконавчому провадженні № 70055115 щодо постанов про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні, про стягнення витрат виконавчого провадження за встановлених обставин спростовують безпідставне твердження позивача, який вважає, що не є боржником у справі.

Надаючи оцінку твердженню представника позивача, що Позивач не мав можливості виконати рішення суду без поданої, в установленому законом порядку, платником податків заяви про повернення коштів, позаяк це би суперечило вимогам Кодексу № 2755 та Порядку № 643, суд бере до уваги, що система нормативно-правових актів є взаємопов`язаною, що ієрархічно структурована від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили та взаємозалежна між актами однакової юридичної сили.

Конституція України має найвищу юридичну силу (частина друга статті 8), закони в ієрархії нормативно-правових актів посідають провідне місце (абзац третій підпункту 1.3 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі від 16.01.2003 № 1-рп/2003.

Суд, на підставі оцінених доказів і аргументів сторін сукупно, на підставі системного аналізу положень законодавства України, дії постанов КМУ №845, №787, наказу МФУ від 18.07.2017 № 643 з урахуванням ієрархії нормативно-правових актів дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність індивідуальних актів у формі постанов у виконавчому провадженні № 70055115, у зв`язку із чим позовні вимоги суд вважає необгрунтованими, у задоволенні яких належить відмовити.

Згідно із ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 255, 268, 269, 271, 272, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255, 272 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Копію рішення направити учасникам справи.

Учасники справи:

позивач: Черкаська митниця [вул. Дашковича Остафія 76, м. Черкаси, 18007, код ЄДРПОУ 44005652],

відповідач: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) [проспект Хіміків 50, м. Черкаси, 18000/ 01001, м. Київ, пров. Музейний 2-Д, код ЄДРПОУ 43315602].

Рішення складене, підписане і проголошене 26.01.2023.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА