Постанова

від 26.01.2023 по справі 200/10511/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2023 року справа №200/10511/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року (повне судове рішення складено 16 листопада 2021 року у м. Слов`янську) у справі № 200/10511/21 (суддя в І інстанції Череповський Є.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр» (далі ТОВ «Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр», платник податків) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (далі ГУ ДПС у Донецькій області), в якому просило суд:

визнати бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про визнання податкового боргу ТОВ «Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр» (код ЄДРПОУ 32163943) з земельного податку за 2014, за 2015, за 2016 роки в сумі 326 113,78 гривень безнадійним протиправною, та зобов`язати ГУ ДПС у Донецькій області прийняти рішення про визнання податкового боргу ТОВ «Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр» (код ЄДРПОУ 32163943) з земельного податку за 2014, за 2015, за 2016 роки в сумі 326 113,78 гривень безнадійним та списати безнадійний податковий борг ТОВ «Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр» (код ЄДРПОУ 32163943) з земельного податку за 2014, за 2015, за 2016 роки в сумі 326 113,78 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр» знаходиться на податкову обліку в ГУ ДПС у Донецькій області. Відповідно до п.п.269.1.2, п. 269.1 ст.269 Податкового кодексу України позивач є платником земельного податку як землекористувач. Використання земельної ділянки здійснюється позивачем в зв`язку з придбанням нерухомого майна - будівлі, на підставі договору купівлі-продажу від 24.07.2008 за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до вимог ст. 288 ПК України позивач подав податкову звітність з земельного податку за 2014, 2015, 2016 роки.

За 2014 рік позивачем було самостійно визначено податкові зобов`язання з земельного податку в розмірі 80 745,84 грн. за адресою земельної ділянки вул. Таганрозька , буд.60, м. Маріуполь, Донецька область.

За 2015 рік позивачем було самостійно визначено податкові зобов`язання з земельного податку в розмірі 100 849,93 грн. за адресою земельної ділянки вул. Таганрозька, буд.60, м. Маріуполь, Донецька область.

За 2016 рік позивачем було самостійно визначено податкові зобов`язання з земельного податку в розмірі 144 518,01 грн. за адресою земельної ділянки вул. Таганрозька, буд.60, м. Маріуполь, Донецька область.

Станом на 11.08.2021 за позивачем рахується сума несплаченого податкового зобов`язання за вказаними податковими деклараціями на загальну суму 326 113,78 грн., яка станом на 11.08.2021 є податковим боргом позивача.

Податковий борг з орендної плати за землю за 2014, 2015, 2016 роки залишається не погашеним.

Відповідно до п. 101.1 ст. 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Відповідно до п.п.101.2.3 п.101.2 ст.101 ПК України під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу.

Пунктом 102.4 ст.102 ПК України визначений строк давності у 1095 календарних днів.

З дати декларування податкового зобов`язання за 2014 рік - 17.01.2014, за 2015 рік - 10.02.2015, за 2016 рік - 28.01.2016 - минуло більше 1095 календарних днів.

Сума податкового боргу з орендної плати за землю, яка рахується за позивачем відповідає вимогам визначеним для визнання податкового боргу «безнадійним».

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Донецькій області щодо неприйняття рішення про визнання податкового боргу ТОВ «Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр» (код ЄДРПОУ 32163943) з земельного податку за 2014, за 2015, за 2016 роки в сумі 240 296,91 гривень безнадійним.

Зобов`язано відповідача прийняти рішення про визнання податкового боргу ТОВ «Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр» (87543, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Таганрозька, буд. 60, ЄДРПОУ 32163943) з земельного податку за 2015, за 2016 роки в сумі 326 113,78 гривень безнадійним та списати безнадійний податковий борг товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр» (код ЄДРПОУ 32163943) з земельного податку за 2014, за 2015, за 2016 роки в сумі 240 296,91 гривень.

У іншій частині вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Фактично зміст апеляційної скарги є аналогічним змісту відзиву на позовну заяву.

Апелянт наголошує, що суми заборгованості про списання яких, як безнадійного податкового боргу, просить позивач, не були визначені як безнадійний податковий борг, тому, зі свого боку податковий орган не допустив протиправної бездіяльності відносно позивача, оскільки в межах даних правовідносин діяв виключно у межах своїх повноважень та у спосіб, визначений діючим законодавством.

Учасники справи в судове засідання по розгляду заяви не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Згідно із ч. 2 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр», зареєстровано в якості юридичної особи, включено до ЄДРПОУ за №32163943, юридична адреса: 87543, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Таганрозька, буд. 60.

Відповідач - ГУ ДПС у Донецькій області, діє на підставі положення про Державну податкову службу України та у своїй діяльності керується Податковим кодексом України.

Статус Державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Згідно договору купівлі-продажу від 24.07.2008 № 2376 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19720490 від 30.07.2008 ТОВ «Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр» є власником комплексу зареєстрованого за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Таганрозька, 60.

За 2015 рік позивачем було самостійно визначено податкові зобов`язання з земельного податку в розмірі 100 849,93 грн. за адресою земельної ділянки вул. Таганрозька, буд.60, м. Маріуполь, Донецька область.

За 2016 рік позивачем було самостійно визначено податкові зобов`язання з земельного податку в розмірі 144 518,01 грн. за адресою земельної ділянки вул. Таганрозька, буд.60, м. Маріуполь, Донецька область.

17.01.2014 позивач подав до контролюючого органу звітну податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік, згідно якої позивачем було самостійно визначено податкові зобов`язання з земельного податку в розмірі 80 745,84 грн. за адресою земельної ділянки вул. Таганрозька , буд.60, м. Маріуполь, Донецька область.

10.02.2015 позивач подав до контролюючого органу звітну податкову декларацію з плати за землю за 2015 рік, згідно якої позивачем було самостійно визначено податкові зобов`язання з земельного податку в розмірі 100 849,93 грн. за адресою земельної ділянки вул. Таганрозька , буд.60, м. Маріуполь, Донецька область.

28.01.2016 позивач подав до контролюючого органу звітну податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік, згідно якої позивачем було самостійно визначено податкові зобов`язання з земельного податку в розмірі 144 518,01 грн. за адресою земельної ділянки вул. Таганрозька, буд. 60, м. Маріуполь, Донецька область.

Згідно ІКП позивача, зобов`язання за податковою декларацією № 9000866644 від 17 січня 2014 року у розмірі 80 745,84 грн. було сплачено.

Згідно ІКП позивача, зобов`язання за податковою декларацією № 9012240342 від 10.02.2015 було частково сплачено позивачем за рахунок переплати 412,58 грн., та платіжного доручення №1 від 12 січня 2015 року у сумі 7100,00 грн.

29 квітня 2015 року контролюючим органом було проведено камеральну перевірки з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань, за результатами якої було складено акт № 470/05-83-15-111-1/32163943 від 29 квітня 2015 року.

На підставі вказаного акту контролюючим органом було складене податкове повідомлення-рішення № 0001871500 від 30 квітня 2015 року на суму штрафних санкцій 631,32 грн., яке було отримано уповноваженою особою ТОВ «Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр». У зв`язку з несвоєчасною сплатою узгоджених грошових зобов`язань з земельного податку, контролюючим органом в порядку підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України позивачу була нарахована пеня.

Грошове зобов`язання за податковою декларацією № 9006465413 від 28 січня 2016 року позивачем сплачено не було.

Згідно довідки ІКП позивача заборгованість складає 240 296,91 грн., з якої: 229 579,51 недоїмка, 10 717,4 залишок пені.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд виходить з такого.

Спершу слід зазначити, що рішення місцевого суду оскаржено лише відповідачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині, в якій задоволенні позовні вимоги. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.

Відповідно до статті 244 КАС України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 19-1.1.24 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюю такі функції, зокрема: здійснюють відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов`язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу.

Контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством (підпункт 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Під терміном «безнадійний», згідно з пунктом 101.2 статті 101 Податкового кодексу України, розуміється, зокрема: податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України).

Строки давності та їх застосування визначені статтею 102 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577 (далі - Порядок № 577).

Порядок № 577 розроблений відповідно до статті 101 глави 9 розділу Податкового кодексу України, визначає механізм списання безнадійного податкового боргу.

Згідно із пунктом 3.1 Порядку № 577 визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Пунктом 3.2 Порядку № 577 передбачено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.

В свою чергу пунктами 4.2. Порядку № 577 передбачено, що за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів.

В інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.

Відповідно до п. 4.4-4.5 розділу 4 Порядку № 577 структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Аналізуючи наведені положення, суд приходить до висновку, що податковий борг, який протягом 1095 календарних днів з дня його виникнення не був стягнутий податковим органом, визнається безнадійним та підлягає списанню органами державної податкової служби самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу, або за даними довідки відповідного контролюючого органу про наявність безнадійного податкового боргу на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Поряд з цим, законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», який набрав чинності 01 січня 2017 року внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема, підрозділ 10 розділу ХХ «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 38.2 такого змісту: «На період проведення антитерористичної операції для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України: 1) зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов`язань, за якими зупинено стягнення; 2) зупиняється застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87-101 цього Кодексу.

Відлік строку давності, визначений статтею 102 цього Кодексу, зупиняється на період, протягом якого до платників податків, вказаних у цьому пункті, не застосовувалися заходи стягнення, передбачені статтями 59, 60, 87-101 цього Кодексу.

Норми цього підпункту не застосовуються: з дати реєстрації зміни місця проживання фізичною особою - платником податків і переселення на іншу територію України на постійне місце проживання, місце проживання внутрішньо переміщеної особи та проведення реєстраційної дії щодо зміни місця проживання фізичної особи - підприємця; з дати реєстрації зміни місцезнаходження юридичної особи на іншу територію України.».

Таким чином, відповідно до вищевказаних змін до Податкового кодексу України, до платників податків, які станом на 01 січня 2017 року не змінили місце реєстрації з окупованої території або території, розташованої на лінії зіткнення, починаючи з 01 січня 2017 року не застосовуються строки передбачені статтею 102 ПК України. Поновлення перебігу строків, визначених статтею 102 ПК України починається з дати реєстрації зміни місцезнаходження на іншу територію України.

Слід звернути увагу, що статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

При цьому, слід звернути увагу, що зі змісту Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, що затверджений наказом Міністерства доходів зборів України від 10.10.2013 № 577, вбачається, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п. 4.1 розд. ІV Порядку). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 в справі № 813/4430/16.

Стаття 2та частина 4 статті242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Предмет позову становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, повинні засвідчувати існування правовідносин і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.

Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

В контексті наведеного, в межах цього спору підлягають дослідженню обставини вчинення контролюючим органом відповідних дій (бездіяльності), що зумовили звернення позивача до суду з вимогою про зобов`язання податковий орган прийняти рішення про списання боргу ТОВ «Маріупольський інвестиційно-дослідницький інформаційний центр» як безнадійного.

Європейський суд з прав людини у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), досліджуючи складові принципу належного урядування, наголошував на тому, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Відтак підлягає перевірці наявність факту отримання Державою у ситуації, що склалася з позивачем, вигоди внаслідок невиконання списання податкового боргу позивача.

Разом з тим, пунктом102.4 статті 102 Податкового кодексу Українивстановлено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Податковий кодекс є спеціальним нормативно-правових актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників спірних відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку.

Однак судами не встановлено обставин вчинення контролюючим органом заходів, спрямованих на стягнення цієї заборгованості, зокрема шляхом формування позивачу податкової вимоги про її сплату.

При цьому слід зазначити, що строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом.

Також, колегія суддів зауважує, що порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами.

Отже, виходячи з наведеного, зобов`язанню суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, як правило, має передувати встановлення судом порушення діями та/або бездіяльністю цього суб`єкта прав позивача й, відповідно, визнання їх протиправними, що також випливає й зі змісту приписівстатті 245 КАС України.

Як встановлено судами, податковий борг зі сплати позивачем земельного податку з юридичних осіб, виник за податковий період з 2014 року по 2016 рік.

Відтак, з аналізу вищенаведеного та враховуючи відсутність доказів стягнення податковим органом вказаної суми податкового боргу, податковий борг з плати за землю за період 2014-2016 роки набув статусу безнадійного, оскільки минув строк давності, встановлений статтею 102 ПК України (1095 днів) для його стягнення, а тому такий податковий борг підлягає списанню контролюючим органом у відповідності до Порядку № 577.

Проте як встановлено судами, згідно відомостей ІКП, позивачем було сплачено податкові зобов`язання за декларацією № 9000866644 від 17 січня 2014 року у розмірі 80 745,84 грн. та частково сплачено податкові зобов`язання за декларацією № 9012240342 від 10.02.2015. Станом на 11 жовтня 2021 року згідно відомостей ІКП за позивачем обліковано борг у загальному розмірі 240 296,91 грн., з якого 229 579,51 грн. недоїмка та 10 717,40 грн - пеня.

Частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав.

Відтак, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд прийняв рішення з дотриманням як матеріального так і процесуального права, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року в справі № 200/10511/21 залишити без змін.

Повне судове рішення 26 січня 2023 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддівІ. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук