Постанова

від 18.01.2023 по справі 520/20227/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 р. Справа № 520/20227/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Катунова В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Юсіфової Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2022, суддя Рубан В.В., повний текст складено 28.01.2022, по справі № 520/20227/21

за позовом Підприємства об`єднання громадян "ГРАНТСЕРВІС" Громадської організації "Харківське обласне об`єднання осіб з інвалідністю "СЛОВ`ЯНСЬКА ЄДНІСТЬ"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство об`єднання громадян "ГРАНТСЕРВІС" Громадської організації "Харківське обласне об`єднання осіб з інвалідністю "СЛОВ`ЯНСЬКА ЄДНІСТЬ" (далі - позивач), звернулося до суду з позовом, в якому просило: скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області № 00140051806 від 15.07.2021 р., винесене на підставі акту про результати камеральної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за квітень 2021 року № 10653/20-40-18-06-08/39860978 від 17.06.2021 р.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2022 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області № 00140051806 від 15.07.2021 р. в розмірі 87878,00 грн.

Головне управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач), не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про не врахування судом першої інстанції неможливості проведення відповідачем документальної перевірки підприємства позивача та наявність результатів документальних перевірок інших підприємств, засновником яких є одна юридична особа - ХАРКІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ ОБ`ЄДНАННЯ ІНВАЛІДІВ "СЛОВ`ЯНСЬКА ЄДНІСТЬ", та які також застосовували нульову ставку з ПДВ згідно з п. 8. підрозділу 2розділу XX Податкового кодексу України.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також у відзиві на апеляційну скаргу позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в апеляційному суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що Підприємство об`єднання громадян "ГРАНТСЕРВІС" Громадської організації "Харківське обласне об`єднання осіб з інвалідністю "СЛОВ`ЯНСЬКА ЄДНІСТЬ" є платником податку на додану вартість та користується пільгами у відповідності до Розпорядження Харківської державної адміністрації № 398 від 26.06.2020 "Про надання дозволу на право користуватися пільгами з опадаткування".

Позивач подав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за квітень 2021 року, в якій відповідно доПК України заявив до відшкодування з бюджету податок в розмірі 87 878,00 грн., та яка прийнята відповідачем 18.05.2021 № 9130426759.

25.06.2021 у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість, який прийнятий контролюючим органом - 26.06.2021.

З 21.05.2021 по 17.06.2021 відповідачем проведено камеральну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника у банку за квітень 2021 року, за результатами якої складено акт № 10653/20-40-18-06-08/39860978 від 17.06.2021 року.

В акті перевірки зазначено, що позивач користується пільгою у відповідності до Розпорядження Харківської обласної державної адміністрації № 398 від 26.06.2020р. «Про надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування», а саме: « Надати з 01 липня 2020 по 30 червня 2021 року (включно) Підприємству об`єднання громадян "ГРАНТСЕРВІС" Громадської організації "Харківське обласне об`єднання осіб з інвалідністю "СЛОВ`ЯНСЬКА ЄДНІСТЬ" (код ЄДРПОУ 39860978) дозвіл на право користування пільгами з оподаткування, передбаченими пунктом 142.1 статті 142 «Звільнення від оподаткування» розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств», пунктом 197.6 статті 197 розділу V «Податок на додану вартість»:та абзацом першим пункту 8 підрозділу 2 "Особливості справляння податку на додану вартість" розділ ХХ "Перехідних положень" ПКУкраїни.

У зв`язку з тим, що за результатами попередніх документальних позапланових виїзних перевірок проведених управлінням податкового аудиту підприємств (організацій) осіб з інвалідністю (пов`язаних осіб), які здійснюють аналогічну фінансову - господарську діяльність та засновником у яких є одна юридична особа ХАРКІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ ОБ`ЄДНАННЯ ІНВАЛІДІВ "СЛОВ`ЯНСЬКА ЄДНІСТЬ" (п.н. 25695291) встановлено порушення норми п.8 підрозділу 2розділу XX ПКУв частині застосування нульової ставки з ПДВ, а причиною виникнення бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку задекларованого ПОГ ТРАНТСЕРВІС" ГО "ХОООЗІ "СЄ" (п. н. 39860978) по податковій декларації за квітень 2021 року також є застосування нульової ставки з ПДВ згідно з п. 8. підрозділу 2розділу XX Податкового кодексу України, при цьому документальну позапланову виїзну перевірку неможливо провести через невідповідність вимогам п.п.78,1.8п.78.1 ст.78 Податкового кодексу(від`ємне значення менше 100,0 тис.грн.) у контролюючого органу відсутня можливість для узгодження суми бюджетного відшкодування ПОГ ТРАНТСЕРВІС" ГО "ХОООЗІ "СЄ" (п.н. 39860978) за квітень 2021 року у розмірі 87878,00 грн. "

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.200.1, п.200.4, ст. 200 ПК України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016, у зв`язку з чим відмовлено у наданні суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (р.20.2.1 декларації з ПДВ) по декларації з податку на додану вартість за квітень 2021 року у розмірі 87878,0 грн.

15.07.2021 відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №00140051806, згідно якого ПОГ «АВТОРЕМСЕРВІС» ГО «ХОООЗІ «СЄ» відмовлено у наданні суми бюджетного відшкодування на поточний рахунок у банку по податковій декларації з ПДВ за квітень 2021 року у розмірі 87878,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акта камеральної перевірки від 17.06.2021р. про відмову у наданіПОГ «ГРАНТСЕРВІС» ГО «ХОООЗІ «ЄЄ» бюджетного відшкодування ПДВзроблені без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначенимпідпунктом 41.1.2пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюютьсяМитним кодексом України.

Згідно пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність поданняподаткових декларацій(розрахунків) та/або своєчасність реєстраціїподаткових накладнихта/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Відповідно до пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК Україниоб`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цьогоКодексу.

Відповідно до п.185.1 ст. 185 ПК Україниоб`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п.187.1 ст. 187 ПК Українидатою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.188.1 ст. 188 ПК Українибаза оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Положеннями пункту194.1 статті 194 ПК Українивизначено, що операції, зазначені устатті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту193.1 статті 193цьогоКодексу, яка є основною.

Згідно з п. 8 підрозділу 2розділу XX ПК Українина період до 1 січня 2025 року за нульовою ставкою оподатковується податком на додану вартість постачання товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім послуг, що надаються під час проведення лотерей і розважальних ігор та послуг з постачання товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, які засновані громадськими організаціями осіб з інвалідністю і є їх власністю, де кількість осіб з інвалідністю, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких осіб з інвалідністю становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу витрат виробництва.

Згідно п.200.1 ст.200 ПК Українисума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 ПК Українипри позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК Українипри від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1цьогоКодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1цьогоКодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.10 ст. 200 ПК України у строк, передбаченийабзацом першимпункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку данихподаткової деклараціїабо уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.11 ст. 200 ПК України контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком поданняподаткової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу. У визначені цим пунктом терміни проводяться також документальні перевірки, передбаченіпідпунктом 78.1.8пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

Згідно п. 200.14 ст. 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що платник податків має право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у разі узгодження такої суми за результатами проведення камеральної або документальної перевірки.

Колегія суддів зазначає, що на теперішній час у контролюючого органу відсутні підстави для проведення документальної перевірки сум бюджетного відшкодування, які менші 100000,00 грн, що визначено пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Як встановлено судовим розглядом, в акті перевірки відповідачем зазначено, що причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за квітень 2021 року є здійснення операцій, які оподатковуються за 0 ставкою згідно з п. 8 підрозділу 2розділу XX ПК України.

Аналізом наявної інформації щодо операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою згідно з п. 8 підрозділу 2розділу XX Податкового кодексу України, за даними податкових декларацій з ПДВ, даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ПОГ "ГРАНТСЕРВІС" ГО "ХОООЗІ "СЄ" застосовує0ставку згідно з п. 8. підрозділу 2розділу XX Податкового, кодексу Українидо обсягів з продаж) товарів з номенклатурою «Колесо автомобільне ходове вироблене з авто дисків та з шин тавідбалансоване" в асортименті кодУКТЗЕД870870.

Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних ПОГ «ГРАНТСЕРВІС» ГО «ХОООЗІ «СЄ» в квітні 2021 року виписано податкові накладні підприємству "ІНВЕСТКОНТРАКТ" «ХОООЗІ "СЄ" (п.н, 33899926) на продаж послуг з оренди виробничого обладнання зшиномонтажуза квітень 2021р.відповідно до дог. № 21 від 31.05.2019р,, послуг з оренди нежитлових приміщень за квітень 2021рвідповідно до дог. № 32 від 31.05.2019 року.

Згідно даних ЄРПН ПОГ «ГРАНТСЕРВІС» ГО «ХОООЗІ «СЄ» (п. н. 39860978) в квітні 2021 року виписано податкові накладні ПОГ "Авторемсервіс" ГО "ХОООзІ "СЄ" (п.н 38774642) на продаж послуг з оренди виробничого обладнання з шиномонтажу за квітень 2021 р відповідно до дог. № 20 від 02.01.2018 р., послуг з оренди нежитлових приміщень за квітень 2021 р. відповідно до дог. № 31 від 30.08.2018 р., послуг з оренди виробничого обладнання з шиномонтажу за квітень 2021 р відповідно до дог,№ 19 від 02.01.2018 р,, послуг з оренди нежитлових приміщень за квітень 2021 р відповідно до дог № 30 від 30.08.2018 р.

Колегія суддів зазначає, що зазначеним актом перевірки контролюючим органом не встановлено будь-яких порушень позивачем при заповненні та поданні податкової декларації з ПДВ.

Проте на підставі врахування результатів попередніх документальних позапланових виїзних перевірок, проведених управлінням податкового аудиту ГУ ДПС у Харківській області по іншим підприємствам, які здійснювали аналогічну фінансово-господасрьку діяльність та засновником яких є одна юридична особа - ХАРКІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ ОБ`ЄДНАННЯ ІНВАЛІДІВ "СЛОВ`ЯНСЬКА ЄДНІСТЬ", було прийнято рішення про відмову в узгодженні заявленої суми бюджетного відшкодування.

Тобто фактично відповідачем відмовлено в узгодженні заявленої суми бюджетного відшкодування з тих причин, що в актах попередніх перевірок інших підприємств було встановлено неправомірність застосування нульової ставки з ПДВ до обсягу з продажу товарів та послуг, передбаченої п. 8 підрозділу 2розділу XX ПК України.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що висновки зроблені відповідачем під час проведення камеральної перевірки підприємства позивача є неправомірними, оскільки зроблені на підставі висновків документальних перевірок інших підприємств, за інші періоди, без врахування податкової звітності, даних СЕА ПДВ позивача.

Отже, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв не в порядку та спосіб, визначені чинним законодавством України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого обґрунтованого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи та не спростовують правильність висновку суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області № 00140051806 від 15.07.2021 р. в розмірі 87878,00 грн є неправомірним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно дост. 242 КАС Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Щодо заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в апеляційному суді, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на положення ч. 6 та ч. 7 ст. 132 КАС України відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження витрат на правову допомогу в позивачем надано: договір про правову допомогу № 20-08/21 від 20.08.2021, додаткову угоду до нього, ордер, акт приймання-передачі наданих послуг № 2 від 01.11.2022, детальний опис робіт від 01.11.2022.

Так, 20.08.2021 між позивачем (далі - клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Іваненко та партнери»укладено договір про правову допомогу № 20-08/21, за умовами якого адвокатське об`єднання в порядку та на умовах, визначених цим договором, надає правову допомогу клієнту з питання скасування податкового повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області № 00140051806 від 15.07.2021 р.

Пунктами 2.2, 2.5 зазначеного договору передбачено, що гонорар розраховується на основі погодинних ставок адвокатського об`єднання. Сторони погодили, що клієнт сплачує адвокатському об`єднанню попередню оплату в розмірі 5 000, 00 грн, які потім враховуються при обрахуванні гонорару.

Згідно п. 2.3 зазначеного договору сторони погодили, що погодинна ставка адвокатського об`єднання становить за кожну годину витраченого часу на виконання доручення суму грошових коштів у розмірі, еквівалентному 40,00 доларів США згідно з офіційним курсом гривні до долару США, встановленому НБУ на день виставлення акту приймання-передачі наданих послуг, за одну годину роботи за кожну особу, що входить до робочої групи (у випадку її створення).

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг, детального опису робіт, адвокатом під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції надано наступні послуги: складання, формування та подача до Другого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу по справі № 520/20227/21.

Кількість витраченого часу 4 години; вартість 160 доларів США (5849,60 грн.).

Надаючи оцінку співмірності заявленої до відшкодування позивачем суми витрачених коштів на складання позовної заяви критеріям, встановленим ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Колегія суддів зазначає, що єдиною складовою послуг з надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції є лише подання відзиву на апеляційну скаргу, який за своєю суттю в більшості повторює зміст позовної заяви та відповідді на відзив на позовну заяву, що не потребує значних зусиль та часу.

Отже, виходячи з оцінки складності справи, обсягу наданих правових послуг, судова колегія вважає, що вартість такої послуги як складання та подання відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 5849,60 грн, є завищеною, тому доведеним та співмірним розміром витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, є 1 000,00 грн.

Таким чином, заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2022 по справі № 520/20227/21 залишити без змін.

Заяву Підприємства об`єднання громадян "ГРАНТСЕРВІС" Громадської організації "Харківське обласне об`єднання осіб з інвалідністю "СЛОВ`ЯНСЬКА ЄДНІСТЬ" про розподіл судових витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків, 61057, 43983495) на користь Підприємства об`єднання громадян "ГРАНТСЕРВІС" Громадської організації "Харківське обласне об`єднання осіб з інвалідністю "СЛОВ`ЯНСЬКА ЄДНІСТЬ" (просп. Гагаріна, буд. 354-А, м. Харків, 61031, 39860978) витрати на правничу допомогу, понесені в апеляційному суді, у розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов І.С. Чалий Постанова складена в повному обсязі 26.01.2023