Постанова

від 23.01.2023 по справі 640/23394/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/23394/19 Суддя (судді) першої інстанції: Гарник К.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Сорочка Є.О.,

Чаку Є.В.,

при секретарі Дмитренко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи,-

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Банк «Софійський» зареєстроване Солом`янською районною в м. Києві державною адміністрацією. Стан платника припинено, але не знято з обліку.

При цьому, як зазначено позивачем, за Публічним акціонерним товариством «Банк «Софійський» обліковується заборгованість: податок на прибуток банківських організацій, вкл. Філіали аналогічних орг-цій, розташов. на території України у сумі 19 044 845,57 грн; податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 2 971 988,73 грн.

Повністю нарахована сума не погашена та податковий борг перед бюджетом Публічним акціонерним товариством «Банк «Софійський» становить 22 016 834,3 грн.

Проте, позивачу стало відомо, що державним реєстратором 16 вересня 2019 року внесено запис №10731110022022984 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський».

Вказані дії призвели до того, що Головним управлінням ДПС у м. Києві не вдалося провести заходи податкового контролю платника податку, що призвело до припинення Публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський» спосіб припинення «звичайне припинення». Крім того, запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи внесено в результаті її ліквідації без надання податковому органу ні повідомлення про відкликання заперечень, ні без довідки про відсутність заборгованості перед бюджетом, хоча контролюючим органом надіслано заперечення від 09 серпня 2016 року №1626582702445 проти проведення державної реєстрації юридичної особи.

Позивач, не погоджуючись із діями відповідача та вважаючи їх протиправними, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року №755-IV (далі по тексту - Закон №755 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі: 1) відповідних заяв про державну реєстрацію; 2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій; 3) відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.

Відповідно до частини 13 статті 17 Закону №755 для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації на підставі рішення про припинення юридичної особи, прийнятого учасниками юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідних державних органів, або судового рішення про припинення юридичної особи, не пов`язаного з її банкрутством, після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами, подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації; 2) довідка архівної установи про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

Частиною 1 статті 28 Закону №755 передбачені підстави для відмови у державній реєстрації, зокрема:

1) документи подано особою, яка не має на це повноважень;

2) у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії;

3) у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення про арешт корпоративних прав - у разі державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи;

3-1) заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов`язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, подано щодо засновника (учасника), який на момент подання заяви внесений до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці, крім випадку збільшення розміру такої частки;

4) не усунуто підстави для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку;

5) документи суперечать вимогам Конституції та законів України;

6) документи суперечать статуту громадського формування;

7) порушено встановлений законом порядок створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи;

8) невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону;

9) щодо засновника (учасника) юридичної особи, що створюється, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;

10) щодо юридичної особи, стосовно якої подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов`язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;

11) документи для державної реєстрації припинення юридичної особи подані: раніше строку, встановленого цим Законом; щодо юридичної особи, що припиняється в результаті її ліквідації та є засновником (учасником) інших юридичних осіб та/або має не закриті відокремлені підрозділи, та/або є засновником третейського суду; в Єдиному державному реєстрі відсутній запис про державну реєстрацію юридичної особи, утвореної шляхом реорганізації в результаті злиття, приєднання або поділу; щодо акціонерного товариства, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованої реєстрації випуску акцій; щодо юридичної особи - емітента цінних паперів, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованих випусків цінних паперів; щодо юридичної особи, що ліквідується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім банків, стосовно яких процедура ліквідації здійснюється відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; щодо юридичної особи, що реорганізується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та відсутній узгоджений план реорганізації юридичної особи; щодо юридичної особи, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування; щодо юридичної особи, що припиняється в результаті ліквідації, стосовно якої надійшли відомості про відкрите виконавче провадження; щодо юридичної особи, стосовно якої відкрито провадження у справі про банкрутство;

12) статут товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю поданий зі змінами, прийнятими без врахування голосів, які припадають на частку померлого учасника товариства.

Тобто, нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, визначено перелік документів, які необхідно подати для здійснення реєстраційної дії та встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації, зокрема, щодо юридичної особи, що ліквідується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за виключенням банків щодо яких процедура ліквідації здійснюється відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року №916 «Про віднесення ПАТ «БАНК «СОФІЙСЬКИЙ» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних-осіб прийнято рішення від 22 грудня 2015 року №235 «Про запровадження тимчасової адміністрацій у ПАТ «БАНК «СОФІЙСЬКИЙ» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банк».

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 21 березня 2016 року №378 про продовження строків тимчасової адміністрації Публічне акціонерне товариство ««БАНК «СОФІЙСЬКИЙ» з 23 березня 2016 року до 22 квітня 2016 року включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 22 квітня 2016 року №284 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «БАНК «СОФІЙСЬКИЙ» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 25 квітня 2016 року №563 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК «СОФІЙСЬКИЙ» делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «БАНК «СОФІЙСЬКИЙ» з 25 квітня 2016 року до 24 квітня 2018 року включно, в подальшому строки здійснення процедури ліквідації продовжувались до 24 квітня 2020 року.

З наявних в матеріалах справи описів документів, що надавались державному реєстратору для проведення реєстраційної дії щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації, заявником було подано всі передбачені Законом №755, що не заперечується позивачем.

При цьому, єдиним обґрунтуванням позовних вимог позивача є наявність у Публічного акціонерного товариства «БАНК «СОФІЙСЬКИЙ» заборгованості з податку на прибуток банківських орг-цій, вкл. філіали аналогічних орг-цій, розташов. на території України у сумі 19 044 845,57 грн, з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 2 971 988,73 грн.

Контролюючим органом було подано до Головного територіального управління юстиції у місті Києві повідомлення за формою №27-ОПП про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи від 09 серпня 2016 року №1626582702445, в якому зазначено про неможливість проведення перевірки, наявність об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, зокрема земельних ділянок, які надані у власність або користування юридичній особі; відсутність повідомлень від фінансових установ про закриття всіх рахунків такого платника податків, у тому числі відкритих через відокремлені підрозділи.

Водночас, слід зазначити, що неможливість проведення перевірки, наявність об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, зокрема земельних ділянок, які надані у власність або користування юридичній особі та відсутність повідомлень від фінансових установ про закриття всіх рахунків такого платника податків, у тому числі відкритих через відокремлені підрозділи не є визначеною у статті 28 Закону №755 підставою для відмови в здійсненні реєстрації припинення юридичної особи.

Крім того, враховуючи, що ліквідація Публічного акціонерного товариства «БАНК «СОФІЙСЬКИЙ» здійснювалась в порядку Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», наявність податкової заборгованості також не є підставою для відмови у здійсненні відповідної реєстраційної дії.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 6 Закону №755 державний реєстратор проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.

Враховуючи, що позивачем не наведено, а судом не встановлено наявності законодавчо визначених підстав для відмови у державній реєстрації, колегія суддів також дійшла висновку про те, що проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Публічного акціонерного товариства «БАНК «СОФІЙСЬКИЙ» було здійснено у відповідності до положень законодавства, що регулює спірні правовідносини, а тому підстав для задоволення позову не вбачається.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Сорочко Є.О.

Чаку Є.В.

Повний текст виготовлено: 26 січня 2023 року.

< Справа слухалась у (обов`язкове для заповнення) >