Рішення

від 26.11.2021 по справі 376/2358/19

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/2358/19

Провадження № 2/376/45/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2021 р. Сквирський районний суд Київської області

в складі: Головуючого судді-Коваленка О.М.,

за участі секретаря -Таранчук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом заступника прокурора Чернігівської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області та витребування земельної ділянки,

Встановив:

Заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Головного Управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 (далі - Відповідачі), третя особа: ОСОБА_2 , про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області та витребування земельної ділянки.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на наступні обставини.

Прокуратурою Чернігівської області в порядку здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 420182 70 000000 132 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України виявлено порушення вимог земельного законодавства під час передачі земельної ділянки у власність.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 09.08.2018 року № 10-7284/15-18-сг за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 від 19.07.2018 року, останньому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована на території Сквирської міської ради Сквирського району, Київської області орієнтовним розміром земельної ділянки 2,0000 га.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 17.09.2018 року № 10-8573/15-18-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер 322401 0100:03:022:0018), розташованої на території Сквирської міської ради Сквирського району за межами населеного пункту, та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових право на нерухоме майно ОСОБА_2 21.09.2018 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224010100:03:022:0018 для ведення особистого селянського господарства на території Сквирської міської ради Сквирського району, Київської області. У подальшому її на підставі договору купівлі-продажу від 09.10.2021 року відчужено ОСОБА_1 .

Вищевказаний наказ, яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3224010100:03:022:0018 виданий незаконно та з порушенням вимог земельного законодавства підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка витребуванню у ОСОБА_1 на користь держави.

Водночас, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_2 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 18.05.2018 року №25-3459/14-18-сг отримав у приватну власність (право зареєстровано 04.06.2018 року) земельну ділянку площею 1,6209 га, кадастровий номер 742038 7500:11:000:0432 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Рубанської сільської ради, Бахмацького району, Чернігівської області.

Зазначене підтверджує, що ОСОБА_2 на час отримання спірної земельної ділянки (наказ від 17.09.2018 року № 10-8573/15-18-СГ) використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (наказ від 18.05.2018 року №25-3459/14-18-сг).

З урахуванням наведеного та поданої 27.08.2020 року заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач просив суд:

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 2,0 га кадастровий номер 3224010100:03:022:0018 для ведення особистого селянського господарства на території Сквирської міської ради Київської області та стягнути з Відповідачів судові витрати.

У встановлений судом строк на адресу суду від представника Головного управління Держгеокадастру у Київській області надійшов відзив, в якому той зазначив, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню судом, виходячи з наступного.

За результатамирозгляду клопотання ОСОБА_2 від19.07.2018року ,наказом Головного управліннявід 09.08.2018року за № 10-7284/15-18-сг надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Сквирської міської ради Київської області орієнтовним розміром 2,0000 га.

Наказом Головного управління від 17.09.2018 року за № 10 8573/15-18-сг затверджено документацію із землеустрою та надано у власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 322401 0100:03:022:0018, площею 2,0000 га, Сквирської міської ради Київської області. Право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.09.2018 року.

Разом з тим, ОСОБА_2 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 18.05.2018 року за № 25-3459/14-18-сг було надано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 742558 87 200:11:000:0432 площею 1,6209 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Рубанської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (право власності зареєстровано 04.06.2018 року).

Звертають увагусуду,що усвоєму клопотаннідо начальникаГоловного управлінняДержгеокадастру уКиївській областігр. ОСОБА_2 особистим підписом засвідчив, що ним не було використано раніше право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Зазначене не відповідало дійсності, чим ОСОБА_2 увів в оману Головне управління, що в подальшому стало підставою видачі наказу, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Окремо представниквідповідача зауважує,що навітьотримання громадяниномнаказу Головногоуправління прозатвердження документаціїта наданняземельної ділянкиу власністьніяким чиномне встановлюєза громадяниномправо власностіна певнуконкретну земельнуділянку. Головне управлінняє розпорядникомземель державноївласності сільськогосподарськогопризначення впорядку,визначеному чиннимзаконодавством натериторії Київськоїобласті,однак неволодіє повноваженнямистосовно реєстраціїправ власностіна нерухомемайно,в томучислі наземельні ділянки. Під часпогодження проектуземлеустрою перевіряєтьсязміст проектуземлеустрою вимогамзаконів таприйнятих відповіднодо нихнормативно правових актів,а нечи булораніше реалізованоправо набезоплатну приватизаціюзамовником проекту,отже законнихпідстав длявідмови увидачі наказувід 17.09.2018року №10 8573/15-18-сгпро затвердженнядокументації ізземлеустрою танадання земельноїділянки увласність ОСОБА_2 у Головногоуправління небуло. Тому, у прийнятті Головним управлінням (як суб`єктом владних повноважень) наказу про надання земельних ділянок у власність є ненормативним актом, який вичерпує свою дію внаслідок його виконання. Скасування та/або визнання недійсним наказу не породжує наслідків для власників земельних ділянок.

Враховуючи вищенаведене, позовна вимога в частині визнання недійсними наказів не може бути задоволена, оскільки такі накази вичерпали свою дію шляхом виконання.

Також представник відповідача вважає, що у своїй позовній заяві прокурором не доведено наявність підстав для представництва інтересів держави у справі в особі позивача та не навів обставин, які перешкоджають захисту прав та інтересів позивачем особисто. З огляду на вищезазначене , вважають, що позов заступника прокурора Чернігівської області не є достатнім чином аргументованим та, як наслідок не підлягає задоволенню (а.с.81 - 85).

На адресу суду від заступника прокурора прокуратури Чернігівської області, надійшла відповідь на відзив, в якому той зазначив, що доводи викладені у відзиві на позовну заяву, не спростовують обставин та доказів, якими підтверджено правомірність вимог прокурора, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі (а.с.88-97).

Представник Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями (а.с. 137).

Прокурор Бацура Вікторія Костянтинівна в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує в повному обсязі та просить задовольнити (а.с.141).

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Київській області в судове засідання не з`явився, про час, місце та дату розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями (а. с. 136).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час, місце та дату розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями (а. с. 138), відзив на позов не надав.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час, місце та дату розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями (а.с.139).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання на підставі вимог ст. ст. 223,247 ЦПК України.

Суд, дослідивши доказі у справі в їх сукупності, дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Суд встановив наступні обставини та зміст спірних правовідносин.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост.76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогамист.81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановленихст. 82 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 09.08.2018 року № 10-7284/15-18-сг за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 від 19.07.2018 року, останньому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована на території Сквирської міської ради Сквирського району, Київської області орієнтовним розміром земельної ділянки 2,0000 га (а. с. 31).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 17.09.2018 року №10-8573/15-18-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер 322401 01 00:03:022:0018), розташованої на території Сквирської міської ради Сквирського району за межами населеного пункту, та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства (а. с. 33).

Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових право на нерухоме майно ОСОБА_2 21.09.2018 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224010100:03:022:0018 для ведення особистого селянського господарства на території Сквирської міської ради Сквирського району, Київської області. У подальшому її на підставі договору купівлі-продажу від 09.10.2021 року відчужено ОСОБА_1 (а. с. 21-23).

Вищевказаний наказ ГУ Держземагенства у Київській області від 17.09.2018 року № 10-8573/15-18-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3224010100:03:022:0018 виданий незаконно та з порушенням вимог земельного законодавства.

Водночас, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_2 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 18.05.2018 року № 25-3459/14-18-сг отримав у приватну власність (право зареєстровано 04.06.2018 року) земельну ділянку площею 1,6209 га, кадастровий номер 742038 7500:11:000:0432 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Рубанської сільської ради, Бахмацького району Чернігівської області (а. с. 29).

18.04.2019 року прокуратурою Чернігівській області направлено на адресу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру запит, в якому зазначено, що в ході вивчення питання законності надання земельних ділянок державної власності встановлено, що в порушення вимог ст. 116, 121 ЗК України, передано земельні ділянки для ведення ОСГ у власність громадян, у тому числі і ОСОБА_2 , які попередньо вже використали своє право на безоплатну приватизацію земель вказаної категорії. За вказаними фактами розпочато кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018270000000132 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України. На підставі викладеного просили повідомити, чи вживалися заходи на усунення вказаних порушень (а.с.34-40).

У матеріалах справи міститься відповідь Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру зазначено наступне, що з метою усунення виявлених порушень вимог земельного законодавства під час набуття права на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності та скасування державної реєстрації речових прав на такі земельні ділянки, Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області доручено вжити відповідних заходів реагування (а.с.55).

Розглядаючи дану цивільну справу суд керується наступними нормами права.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Згідно з ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок отримання громадянами у власність земельних ділянок регламентовано нормами ст. 116, 118, 121 ЗК України.

Водночас, законодавством встановлені певні обмеження у правах набуття права власності на земельні ділянки, а саме: згідно з ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ст. 116, 121 ЗК України одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа яка скористалася своїм правом отримала у власність земельну ділянку меншу від граничної площі, передбаченої ст. 121 ЗК України, не має правових підстав для отримання у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.

Визначений ст. 118 ЗК України порядок передачі земельної ділянки у власність застосовується при умові дотримання вимог ст. 116, 121 ЗК України.

Водночас, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_2 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 18.05.2018 року №25-3459/14-18-сг отримав у приватну власність (право зареєстровано 04.06.2018 року) земельну ділянку площею 1,6209 га, кадастровий номер 7420387500:11:000:0432 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Рубанської сільської ради, Бахмацького району, Чернігівської області.

Зазначене підтверджує, що ОСОБА_2 на час отримання спірної земельної ділянки використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

Таким чином, всупереч вимог ст. 116, 118, 121 ЗК України, ОСОБА_2 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із заявою від 19.07.2018 року надав недостовірну інформацію, що раніше не використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Разом з цим, встановлено, що після набуття ОСОБА_2 права власності, земельна ділянка з кадастровим номером 3224010100:03:022:0018 була відчужена, на підставі договору купівлі-продажу від 09.10.2018 року, згідно якого власником земельної ділянки на даний час є ОСОБА_1 .

Земельна ділянка площею 2,0 га, кадастровий номер 3224010100:03:022:0018, що знаходиться за межами Сквирської міської ради Сквирського району, Київської області, вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності, внаслідок незаконного використання ОСОБА_2 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок - держави, в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з наступних підстав.

ОСОБА_2 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Київській області не повідомив, що вже раніше скористався своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства. При цьому, ОСОБА_1 придбав вказану земельну ділянку в особи, яка з огляду на зазначені обставини не мала права її отримувати та відчужувати.

Відповідно до п. в ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. б ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2.0 га.

Виходячи зі змісту ч.4 ст.116 ЗК України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз за кожним видом використання.

Відповідно до вимог ч.6 ст.5 Закону України «Про особисте селянське господарство», громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 га, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених ст.121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства.

Однак, приймаючи оспорюваний наказ, відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Київській області факт реалізації ОСОБА_2 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не перевірив, порушив вимоги земельного законодавства, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності, а тому наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність особи, яка таке право вже використала, як і наказ про передачу такої ділянки у власність, є незаконними.

Водночас, ОСОБА_2 міг і повинен був знати про те, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Земельним кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання, що ставить його добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів та зважаючи на те, що він своє право на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства використав, підстав для задоволення його заяви про надання у власність земельної ділянки такого ж виду користування на території Сквирської міської ради Сквирського району, Київської області не було.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Стаття 155 ЗК України визначає, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним._

Разом з тим, за змістом ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ст. 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання и правового акту органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Враховуючи викладене, земельна ділянка площею 2,0 га, кадастровий номер 3224010100:03:022:0018 для ведення особистого селянського господарства на території Сквирської міської ради Київської області, підлягає витребуванню у добросовісного набувача ОСОБА_1 на користь держави.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Згідно з п.22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (ст. 387, 388 ЦК України). Якщо в такій ситуації пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені ст. 387, 388 ЦК України. У зв`язку із цим, коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі ст. 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Статтями 317, 319 ЦК України передбачено, що саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Як встановлено ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до закріпленого у ст. 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. За змістом зазначеної норми випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежене й можливі, у тому числі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Згідно з приписами ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

З аналізу ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України вбачається, що розпорядником земель державної власності сільськогосподарського призначення на даний час являється Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи.

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права державної власності належать органу виконавчої влади, яким є Держгеокадастр, а на території Київської області на даний час є Головне управління Держгеокадастру у Київській області.

Таким чином, відповідно до вищевказаних приписів Український народ як власник спірного об`єкта (земельної ділянки) на час виникнення спірних правовідносин делегував Держгеокадастру повноваження щодо здійснення права власності від імені Українського народу, в їх інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто, воля Українського народу як власника може виражатися лише в таких діях органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам держави та територіальних громад.

В даному випадку, спірна земельна ділянка вибула з державної власності протиправно, поза волею Українського народу та територіальної громади Сквирської міської ради, а тому існують всі правові підстави для витребування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3224010100:03:022:0018 з незаконного володіння (власності) відповідача ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на підставі ст. 388, 396 ЦК України.

Таким чином, здійснення Головним управління Держгеокадастру у Київській області права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як правомірне вираження волі з боку держави. Відповідно до ч.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з п.25 ч.4 вказаного Положення, Держгеокадастр організовує та здійснює державний нагляд (контроль) в тому числі за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах, а також визначено інші повноваження.

Відповідно до ч.7 Положення, Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Держгеокадастр з метою організації своєї діяльності, надає територіальним органам методичну і практичну допомогу, проводить перевірки їх діяльності, аналізує результати діяльності територіальних органів, що забезпечують здійснення повноважень з розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення, розробляє заходи щодо підвищення ефективності функціонування територіальних органів.

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 року №308, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Київській області є структурним територіальним підрозділом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, який уповноважений державою здійснювати контролюючі повноваження відносно діяльності підпорядкованого органу.

Однак, Держгеокадастром до цього часу не вжито належних заходів реагування з метою усунення порушень вимог законодавства допущених підпорядкованим органом, а саме Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Предметом безпосереднього регулювання ст.1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

У практиці ЄСПЛ у справах Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення ст.1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Суспільство, Український народ, як сукупність окремих суб`єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на ст. 1, 3, 6-8, 13, 14, 41 Конституції України, конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішені земельних питань, правомірно очікувати і розраховувати на те, що держава вживатиме усіх можливих законних засобів і способів для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю.

Зважаючи на викладене, фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки з державної власності у приватну та повернення її території для потреб громади, яка вибула з її розпорядження незаконно.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову заступника прокурора Чернігівської області про витребування земельної ділянки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд звертає увагу, що Заступник прокурора М. Подоляк звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог від 20.08.2020 року (а.с. 114,115), а саме з переліку позовних вимог було виключено:

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 17.09.2018 року № 10-8573/15-18-СГ, яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0 га кадастровий номер 322401 0100:03:022:0018 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Сквирської міської ради Київської області.

За таких обставин, оскільки у позивача відсутні будь які позовні вимоги до відповідача Головного управління Держгеокадастру, то відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України вимога позивача про стягнення суми судового збору з відповідача Держгеокадастру задоволенню не підлягає.

Оскільки, позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 задоволено, то на підставі вимог ст. 141 ЦПК України сума судового збору у розмірі 960,50 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13,19 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 5 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 2,4, 12, 13, 56,76,81,133, 141, 223,247,258, 259, 263-265, 351, 352, 354 ЦПК України, п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 16,21,387,388, 393 Цивільного кодексу України, п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство», ст. ст. 81,116,118,121,152 Земельного кодексу України, суд

Вирішив:

Позовну заяву заступника прокурора Чернігівської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області та витребування земельної ділянки задовольнити частково.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 2,0 га кадастровий номер 322401 0100:03:022:0018 для ведення особистого селянського господарства на території Сквирської міської ради Київської області.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь прокуратури Чернігівської області (14000, м.Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, код ЄДРПОУ - 02910114) судовий збір в розмірі 960,50 грн.

В частині стягнення суми судового збору 960,50 грн. з Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м.Київ, вул.Серпова, 3/14, код ЄДРПОУ: 39817550) на користь прокуратури Чернігівської області (14000, м.Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, код ЄДРПОУ - 02910114) відмовити.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене доКиївського апеляційного суду через суд першої інстанціїпротягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О.М. Коваленко