Рішення

від 24.01.2023 по справі 545/4410/22

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/4410/22

Провадження № 2/545/343/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2023 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді: Потетій А.Г.

за участю секретаря: Явдоченко А.Г.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про продовження строку на відчуження земельних ділянок, визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок дійсним та визнання права власності на земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , про продовження строку на відчуження земельних ділянок, визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок дійсним та визнання права власності на земельні ділянки.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ОСОБА_2 відповідно до державного акту серії ЯГ № 662911, виданого Полтавським районним відділом земельних ресурсів 21.11.2006 року є власником земельної ділянки площею - 1,3700 га, розташованої на території Щербанівської сільської ради, Полтавського району, Полтавської області, кадастровий номер 5324087700:00:016:0007, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Також, ОСОБА_2 відповідно до державного акту серії ЯГ № 662912, виданого Полтавським районним відділом земельних ресурсів 21.11.2006 року є власником земельної ділянки площею - 0,1549 га, розташовану на території Щербанівської сільської ради, Полтавського району, Полтавської області, кадастровий номер 5324087700:00:040:0058, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На час отримання державних актів на право приватної власності на землю позивачка була громадянкою України, однак 13 квітня 2014 року ОСОБА_2 набула громадянства Російської Федерації, що підтверджується паспортом з особистим кодом № НОМЕР_1 , а також копією довіреності від 31.05.2019 року.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 5 ст. 22 Земельного кодексу України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства.

Також ч.2 ст. 81 цього Кодексу дозволяється іноземним громадянам та особам без громадянства набувати права власності на земельні ділянки лише несільськогосподарського призначення.

Так, відповідно до статті 145 Земельного кодексу України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. Особа, до якої переходить право власності на земельну ділянку і яка не може набути право власності на землю, має право отримати її в оренду.

З викладеного випливає, що землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати лише тільки громадянину України.

Таким чином, після отримання в 2014 році громадянства Російської Федерації ОСОБА_2 повинна була протягом року відчужити належну їй земельну ділянку.

Однак ОСОБА_2 у встановлений законом строк не змогла здійснити відчуження належної їй земельної ділянки з причин, які об`єктивно перешкоджали вчиненню даного правочину щодо припинення цивільних прав та обов`язків відносно вказаного майна, а саме вона не мала змоги виконати вимогу чинного законодавства України щодо відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення у річний термін у зв`язку з зайняттям низкою організаційно-побутових та соціальних питань, що необхідні для забезпечення існування сім`ї, відсутністю регламентного порядку відчуження земель, ринку землі та далекою відстанню (більше тисячі кілометрів) між м. Ялта АРК Крим та м. Полтава, подолання якої вимагає значних зусиль та матеріальних витрат.

Відповідно до пункту 15 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, до набрання чинності законом про ринок земель не допускається купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб, купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Окрім того, на момент отримання громадянства Російської Федерації закон про ринок земель не прийнятий, а тому було відсутнє законодавче врегулювання порядку відчуження земель з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», а також відсутній ринок земель вказаного цільового призначення.

Таким чином, враховуючи неврегульованість чинним законодавством правовідносин щодо продажу земельних ділянок товарного сільськогосподарського призначення, які є власністю позивача, як іноземця, який в терміни визначені чинним законодавством не зміг відчужити належні йому земельні ділянки, беручи до уваги, що законодавством не встановлено заборони на продовження строку для укладення договору відчуження земельної ділянки іноземцем, вимушена звернутись до суду з проханням щодо продовження строку для укладення договору купівлі-продажу належних мені земельних ділянок.

02 серпня 2021 року ОСОБА_1 , як Покупець та ОСОБА_2 , як Продавець від імені якого на підставі довіреності від 31.05.2021 року № 23/505- н/23-2019-5-180, діяла ОСОБА_3 висловили намір щодо укладення договору купівлі-продаж земельної ділянки, в зв`язку з чим звернулися до приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу - Москівець В.А. Але, через необхідність надання додаткових документів для укладення договору купівлі - продажу, нам було надано певний час. Свої наміри ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оформили у формі звичайного письмового договору купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 1 Договору Продавець продав та передав Покупцю, а Покупець купив та прийняв від Продавця земельну ділянку площею - 1,3700 га, розташовану на території Щербанівської сільської ради, Полтавського району, Полтавської області, кадастровий номер 5324087700:00:016:0007, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до пункту 4 Договору купівля-продаж земельної ділянки вчинена за 30390,00 гривень, які продавець одержав в повному обсязі від Покупця до підписання договору.

Окрім цього, пунктом 7 Договору визначено, що Продавець та або його представник зобов`язується строк до 01.12.2021 року з`явитися до приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Москівець В.А. за адресою: АДРЕСА_1 для укладення в неї нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки та реєстрації права власності в ДРРП.

Також, 19.11.2021 року ОСОБА_1 , як покупець та ОСОБА_2 , як продавець від імені якого на підставі довіреності від 31.05.2021 року № 23/505- н/23-2019-5-180, діяла ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продаж земельної ділянки.

Згідно з пунктом 1 Договору Продавець продав та передав Покупцю, а Покупець купив та прийняв від Продавця земельну ділянку площею - 0,1549 га, розташовану на території Щербанівської сільської ради, Полтавського району, Полтавської області, кадастровий номер 5324087700:00:040:0058, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до пункту 4 Договору купівлі-продажу земельної ділянки вчинено за 1439,46 гривень, які продавець одержав в повному обсязі від Покупця до підписання договору, що є суттєвою умовою договору.

Окрім цього, пунктом 7 Договору визначено, що Продавець та або його представник зобов`язується строк до 01.12.2021 року з`явитися до приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Москівець В.А. за адресою: АДРЕСА_1 для укладення в неї нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки та реєстрації права власності в ДРРП.

ОСОБА_1 нотаріусу до 01.12.2021 року було надано решту необхідних документів для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельних ділянок у приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Москівця В.А. Між тим, укладено та посвідчено нотаріально не було, оскільки ні ОСОБА_2 , ні її представник ОСОБА_3 до нотаріуса не з`являлися.

Після з`ясування позивачкою причин неявок до нотаріуса продавець ОСОБА_2 , відмовляється їхати до нотаріуса, посилаючись на те, що вона вже поїхала до себе додому в Автономну Республіку Крим та їй важко звідти виїздити, бо має похилий вік, а її представник посилається на те, що вона тривалий час хворіє, бо має ускладнення від пандемії COVID-19 та не відомо коли зможе з`явитися до нотаріуса, враховуючи епідеміологічну обстановку щодо нового вірусу «ОМІКРОН». Але від укладення договору не відмовляється, бо отримала для передачі продавцю ОСОБА_2 обумовлені кошти за земельні ділянки. Зазначені дії позивач розцінює, як ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договорів.

Всього за вказані земельні ділянки ОСОБА_1 передала представнику ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 31 957,68 грн., що підтверджується належними та допустимими доказами.

Згідно із частиною 1 статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до частини першої статті 657 ЦК договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Статтею 220 ЦК України визначено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Зважаючи на те, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, незважаючи на те, що всі істотні умови договору купівлі-продажу погоджені та виконані Сторонами в повному обсязі. Зокрема, відповідач авансом отримала гроші за нерухоме майно в загальній сумі 31 957,68 грн., що підтверджується письмовими доказами, які долучені до позовної заяви.

Таким чином, позивачка вважає, що є підстави для визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 02.08.2021 року та 19.11.2021 року площею 0,1549 га, кадастровий номер 5324087700:00:040:0058 та площею 1,3700 га, кадастровий номер 5324087700:00:016:0007, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , дійсними, оскільки сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне виконання договору, але одна з сторін (продавець) ухилилася від його нотаріального посвідчення.

Отже, ОСОБА_1 змушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, в якій вона позов підтримала, просила задовольнити.

Від представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, проти задоволення позову не заперечувала.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 відповідно до державного акту серії ЯГ №662911, виданого Полтавським районним відділом земельних ресурсів 21.11.2006 року є власником земельної ділянки площею - 1,3700 га, розташованої на території Щербанівської сільської ради, Полтавського району, Полтавської області, кадастровий номер 5324087700:00:016:0007, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Також, ОСОБА_2 відповідно до державного акту серії ЯГ №662912, виданого Полтавським районним відділом земельних ресурсів 21.11.2006 року є власником земельної ділянки площею - 0,1549 га, розташовану на території Щербанівської сільської ради, Полтавського району, Полтавської області, кадастровий номер 5324087700:00:040:0058, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На час отримання державних актів на право приватної власності на землю позивачка була громадянкою України, однак 13 квітня 2014 року ОСОБА_2 набула громадянства Російської Федерації, що підтверджується паспортом з особистим кодом № НОМЕР_1 , а також копією довіреності від 31.05.2019 року.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 5 ст. 22 Земельного кодексу України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства.

Також ч.2 ст. 81 цього Кодексу дозволяється іноземним громадянам та особам без громадянства набувати права власності на земельні ділянки лише несільськогосподарського призначення.

Так, відповідно до статті 145 Земельного кодексу України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. Особа, до якої переходить право власності на земельну ділянку і яка не може набути право власності на землю, має право отримати її в оренду.

З викладеного випливає, що землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати лише тільки громадянину України.

Таким чином, після отримання в 2014 році громадянства Російської Федерації ОСОБА_2 повинна була протягом року відчужити належну їй земельну ділянку.

Однак ОСОБА_2 у встановлений законом строк не змогла здійснити відчуження належної їй земельної ділянки з причин, які об`єктивно перешкоджали вчиненню даного правочину щодо припинення цивільних прав та обов`язків відносно вказаного майна, а саме вона не мала змоги виконати вимогу чинного законодавства України щодо відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення у річний термін у зв`язку з зайняттям низкою організаційно-побутових та соціальних питань, що необхідні для забезпечення існування сім`ї, відсутністю регламентного порядку відчуження земель, ринку землі та далекою відстанню (більше тисячі кілометрів) між м. Ялта АРК Крим та м. Полтава, подолання якої вимагає значних зусиль та матеріальних витрат.

Відповідно до пункту 15 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, до набрання чинності законом про ринок земель не допускається купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб, купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Окрім того, на момент отримання громадянства Російської Федерації закон про ринок земель не прийнятий, а тому було відсутнє законодавче врегулювання порядку відчуження земель з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», а також відсутній ринок земель вказаного цільового призначення.

Таким чином, враховуючи неврегульованість чинним законодавством правовідносин щодо продажу земельних ділянок товарного сільськогосподарського призначення, які є власністю позивача, як іноземця, який в терміни визначені чинним законодавством не зміг відчужити належні йому земельні ділянки, беручи до уваги, що законодавством не встановлено заборони на продовження строку для укладення договору відчуження земельної ділянки іноземцем, вимушена звернутись до суду з проханням щодо продовження строку для укладення договору купівлі-продажу належних мені земельних ділянок.

02 серпня 2021 року ОСОБА_1 , як Покупець та ОСОБА_2 , як Продавець від імені якого на підставі довіреності від 31.05.2021 року № 23/505- н/23-2019-5-180, діяла ОСОБА_3 висловили намір щодо укладення договору купівлі-продаж земельної ділянки, в зв`язку з чим звернулися до приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу - Москівець В.А. Але, через необхідність надання додаткових документів для укладення договору купівлі - продажу, нам було надано певний час. Свої наміри ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оформили у формі звичайного письмового договору купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 1 Договору Продавець продав та передав Покупцю, а Покупець купив та прийняв від Продавця земельну ділянку площею - 1,3700 га, розташовану на території Щербанівської сільської ради, Полтавського району, Полтавської області, кадастровий номер 5324087700:00:016:0007, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до пункту 4 Договору купівля-продаж земельної ділянки вчинена за 30390,00 гривень, які продавець одержав в повному обсязі від Покупця до підписання договору.

Окрім цього, пунктом 7 Договору визначено, що Продавець та або його представник зобов`язується строк до 01.12.2021 року з`явитися до приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Москівець В.А. за адресою: АДРЕСА_1 для укладення в неї нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки та реєстрації права власності в ДРРП.

Також, 19.11.2021 року ОСОБА_1 , як покупець та ОСОБА_2 , як продавець від імені якого на підставі довіреності від 31.05.2021 року № 23/505- н/23-2019-5-180, діяла ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продаж земельної ділянки.

Згідно з пунктом 1 Договору Продавець продав та передав Покупцю, а Покупець купив та прийняв від Продавця земельну ділянку площею - 0,1549 га, розташовану на території Щербанівської сільської ради, Полтавського району, Полтавської області, кадастровий номер 5324087700:00:040:0058, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до пункту 4 Договору купівлі-продажу земельної ділянки вчинено за 1439,46 гривень, які продавець одержав в повному обсязі від Покупця до підписання договору, що є суттєвою умовою договору.

Окрім цього, пунктом 7 Договору визначено, що Продавець та або його представник зобов`язується строк до 01.12.2021 року з`явитися до приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Москівець В.А. за адресою: АДРЕСА_1 для укладення в неї нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки та реєстрації права власності в ДРРП.

ОСОБА_1 нотаріусу до 01.12.2021 року було надано решту необхідних документів для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельних ділянок у приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Москівця В.А. Між тим, укладено та посвідчено нотаріально не було, оскільки ні ОСОБА_2 , ні її представник ОСОБА_3 до нотаріуса не з`являлися.

Після з`ясування позивачкою причин неявок до нотаріуса продавець ОСОБА_2 , відмовляється їхати до нотаріуса, посилаючись на те, що вона вже поїхала до себе додому в Автономну Республіку Крим та їй важко звідти виїздити, бо має похилий вік, а її представник посилається на те, що вона тривалий час хворіє, бо має ускладнення від пандемії COVID-19 та не відомо коли зможе з`явитися до нотаріуса, враховуючи епідеміологічну обстановку щодо нового вірусу «ОМІКРОН». Але від укладення договору не відмовляється, бо отримала для передачі продавцю ОСОБА_2 обумовлені кошти за земельні ділянки. Зазначені дії позивач розцінює, як ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договорів.

Всього за вказані земельні ділянки ОСОБА_1 передала представнику ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 31 957,68 грн., що підтверджується належними та допустимими доказами.

Згідно із частиною 1 статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до частини першої статті 657 ЦК договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Статтею 220 ЦК України визначено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Зважаючи на те, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, незважаючи на те, що всі істотні умови договору купівлі-продажу погоджені та виконані Сторонами в повному обсязі. Зокрема, відповідач авансом отримала гроші за нерухоме майно в загальній сумі 31 957,68 грн., що підтверджується письмовими доказами, які долучені до позовної заяви.

Таким чином, позивачка вважає, що є підстави для визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 02.08.2021 року та 19.11.2021 року площею 0,1549 га, кадастровий номер 5324087700:00:040:0058 та площею 1,3700 га, кадастровий номер 5324087700:00:016:0007, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , дійсними, оскільки сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне виконання договору, але одна з сторін (продавець) ухилилася від його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст.ст. 655-656 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Отже, не виконуючи повністю обов`язків продавця по договору купівлі-продажу нерухомого майна, відповідачка порушили права позивача.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст. ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317 та ч.1 ст. 319 ЦК України правом власності є право: особи на річ (майно) , яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч.3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення, або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Частиною 2 ст. 220 ЦК України, встановлено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі викладеного суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 220, 315 - 319, 328, 334, 346, 655-656 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 259, 263-265, 293, 315-318 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк для відчуження належних їх земельних ділянок, а саме площею 1,37 га, розташованої на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, кадастровий номер 5324087700:00:016:0007 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку підтверджується державним актом на право власності на землю серії ЯГ № 662911, виданим Полтавською районною державною адміністрацією 21.11.2006 року, а також площею 0,155 га, розташованої на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, кадастровий номер 5324087700:00:040:0058 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку підтверджується державним актом на право власності на землю серії ЯГ № 662912, виданим Полтавською районною державною адміністрацією 21.11.2006 року.

Визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02.08.2021 року кадастровий номер 5324087700:00:040:0058, площею 0,1549 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, укладений між ОСОБА_2 від імені якої на підставі довіреності від 31.05.2021 року № 23/505-н/23-2019-5-180, діяла ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5324087700:00:040:0058, площею 0,1549 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки від 19.11.2021 року кадастровий номер 5324087700:00:016:0007, площею 1,3700 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, укладений між ОСОБА_2 від імені якої на підставі довіреності від 31.05.2021 року № 23/505-н/23-2019-5-180, діяла ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5324087700:00:016:0007, площею 1,3700 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд на протязі тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя: А.Г. Потетій