Постанова

від 26.01.2023 по справі 420/26708/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2023 року

м. Київ

справа № 420/26708/21

адміністративне провадження № К/990/27868/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкорстройгруп» до Головного управління Державної податкової служби України в Одеській області, Державної податкової службу України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Скрипченка В.О., суддів Косцової І.П., Осіпова Ю.В.)

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінкорстройгруп" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків користування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30.09.2021 року №3186824/41781555; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ "Лінкорстройгруп" №4 від 15 вересня 2021 року датою подання 27.09.2021 року; визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30.09.2021 року №3186824/41781555; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ "Лінкорстройгруп" №2 від 07 вересня 2021 року датою подання 27.09.2021 року; визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30.09.2021 року №3186824/41781555; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ "Лінкорстройгруп" №1 від 06 вересня 2021 року датою її подання 27.09.2021 року; визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30.09.2021 року №3186824/41781555; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ "Лінкорстройгруп" №3 від 14 вересня 2021 року датою її подання 27.09.2021 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2022 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ДПС) 20 квітня 2022 року (вхідний штамп суду) подало апеляційну скаргу.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 травня 2022 року залишив апеляційну скаргу без руху та надав скаржнику строк тривалістю десять днів з моменту отримання копії ухвали для надання документа про сплату судового збору. Цього ж дня копія указаної ухвали була направлена на електронну адресу апелянта (том 1 а.с.235).

01 червня 2022 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від Головного управління ДПС України в Одеській області про відстрочення сплати судового збору, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану та відсутністю коштів для сплати судового збору.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС України в Одеській області про відстрочення сплати судового збору. Головного управління Державної податкової служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2022 року, повернуто особі, яка її подала згідно п. 1 частини четвертої статті 298 КАС України.

24 червня 2022 року ГУ ДПС повторно подало апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2022 року з клопотаннями про поновлення строку на апеляційне оскарження та документом про сплату судового збору (том 2 а.с.1-16).

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 липня 2022 року визнав неповажними причини пропуску ГУ ДПС строку на апеляційне оскарження та залишив апеляційну скаргу без руху з наданням строку для усунення недоліків тривалістю десять днів з моменту отримання копії зазначеної ухвали для надання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших поважних причин його пропуску (том 2 а.с.22-23).

Відповідно до вказаної ухвали апеляційний суд визнав посилання апелянта на факт звернення із апеляційною скаргою первісно у строк, встановлений КАС України, не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Отже, наведені апелянтом причини, за умови відсутності необхідних доказів, які б підтверджували відсутність бюджетного фінансування, не є підставою для поновлення йому пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

26 липня 2022 року на адресу суду надійшла заява від апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2022 року, в якій апелянт зазначає, що реалізація права повторного звернення до суду апеляційної інстанції здійснена без зайвих зволікань, а тому просить забезпечити право на апеляційне оскарження.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 вересня 2022 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня року (том 2 а.с.33-25).

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Ураховуючи, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовив скаржнику у відкритті апеляційного провадження.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до помилкових висновків про наявність підстав для застосування наслідків, встановлених пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає, що реалізація права повторного звернення до суду апеляційної інстанції здійснена без зайвих зволікань, а тому просить забезпечити право на апеляційне оскарження. Стверджує, що вперше апеляційну скаргу було подано з дотримання строку на апеляційне оскарження. ГУ ДПС також звертає увагу на неврахування апеляційним судом при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 травня 2020 року (справа №820/1212/17), скаржник зауважує, що граничний річний термін при повторному зверненні з апеляційною скаргою ним пропущено не було.

Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її подальшого розгляду.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 22 листопада 2022 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема статті 299 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Так, частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки (частина друга статті 299 КАС України).

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, зокрема на апеляційне оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

На думку колегії суддів, сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року (справа № 280/4682/19), від 18 червня 2020 року (справа № 400/524/19), від 17 червня 2020 року (справа № 280/4951/19) тощо.

З матеріалів справи слідує, що повернення вперше поданої апеляційної скарги було зумовлене тим, що податковий орган не надав докази сплати судового збору.

Як убачається з матеріалів справи, вперше відповідач оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України. Копія ухвали про повернення апеляційної скарги від 02 червня 2022 року цього ж дня була направлена на електронну адресу апелянта (том 1, а.с. 243), а вже 22 червня 2022 року скаржник повторно направив апеляційну скаргу до суду першої інстанції (том 2, а.с. 17), разом з платіжним дорученням №1315 від 14 червня 2022 року про сплату судового збору у справі №420/26708/21 (том 1, а.с. 10). Указане суд апеляційної інстанції залишив поза увагою.

У цьому випадку апелянт не допустив необ`єктивного зволікання з поданням другої апеляційної скарги. При цьому пропуск строку на апеляційне оскарження був незначним і перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушив би принципу res judicata.

Окрім того, матеріали справи свідчать, що недоліки вперше поданої апеляційної скарги було усунуто ГУ ДПС в найкоротші строки після повернення вперше поданої апеляційної скарги.

У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд мав враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.

Ураховуючи повторне подання відповідачем апеляційної скарги у стислі строки після отримання ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги, усунення виявлених недоліків апеляційної скарги, добросовісну процесуальну поведінку відповідача, а також враховуючи обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з додержанням принципу розумності та пропорційності, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій конкретній справі не можна вважати таким, що прийнятий із додержанням балансу між метою забезпеченням належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.

Указані обставини та докази у їх сукупності свідчать, що в цьому випадку в діях апелянта не вбачається ознак невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів уважає, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права, а також принцип рівності сторін, допущено надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.

Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 353, 355, 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити.

Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №420/26708/21 скасувати.

Справу №420/26708/21 направити до П`ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко