Рішення

від 23.01.2023 по справі 569/15072/22

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/15072/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2023 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді Левчука О.В.,

за участі секретаря судового засідання Янок М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до Комунального підприємства "Рівненський міський трест зеленого господарства"

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди

В засіданні приймали участь:

представник позивача: ОСОБА_2 ;

представник відповідача: ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Рівненський міський трест зеленого господарства" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтуваннязаявлених позовнихвимог позивачвказує,що з 22.11.2016 ОСОБА_1 працював в Комунальному підприємстві «Рівненський міський трест зеленого господарства» на посаді механіка. 10.01.2022 року наказом №115к від 31.12.2021 ОСОБА_1 було звільнено з Комунального підприємства «Рівненський міський трест зеленого господарства» у зв`язку зі скороченням штату працівників, пункт 1 частини першої ст. 40 КЗпП України. Рішенням Рівненського міського суду від 20.09.2022 по справі №569/2176/22 за позовом ОСОБА_4 ОСОБА_1 до КП «Рівненський міський трест зеленого господарства» поновлено ОСОБА_1 на посаді механіка гаража підрозділу гараж Комунального підприємства «Рівненський міський трест зеленого господарства» з 10 січня 2022 року. Додатковим рішенням Рівненського міського суду від 23.09.2022 по справі №569/2176/22 рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді механіка гаража підрозділу гараж Комунального підприємства «Рівненський міський трест зеленого господарства» допущено до негайного виконання. 26.09.2022 поновлено з 10.01.2022 ОСОБА_1 на посаді механіка гаража підрозділу гараж Комунального підприємства «Рівненський міський трест зеленого господарства».

Відповідно до довідки № ТР 000000018 від 11.07.2022 дохід ОСОБА_1 з 01.11.2021 по 31.12.2021 склав 25 367,03 грн. (в тому числі матеріальна допомога на оздоровлення в сумі 3 600,00 грн.). Зважаючи на вимоги п б ч. 1 п. 4 розділу III Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою КабінетуМіністрів Українивід 8 лютого 1995 року №100 (в редакції станом на 26.04.2022) згідно якої при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять па пенсію, вихідна допомога, тощо, середньоденний заробіток ОСОБА_1 розраховується з суми 21 767,03 грн. за 44 робочих дні листопада грудня 2021 року та становить): 494,71 грн. (чотириста дев`яносто чотири гривні сімдесят одна копійка). 21 767,03 грн / 44 = 494,71 грн. Таким чином, середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогуду з 10.01.2022 по 23.09.2022 становить 91 026,64 грн. (дев`яносто одна тисяча двадцять шість гривень шістдесят чотири копійки): 494,71 грн. (середньоденний заробіток) * 184 (кількість робочих днів вимушеного прогулу) = 91 026,64 грн. (дев`яносто одна тисяча двадцять шість гривень шістдесят чотири копійки). Позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 91 026,64 грн. та моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.

Ухвалою суду від 17.10.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін, призначено розгляд справи по суті.

22 листопада 2022 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно з яким останній, зокрема, вважає позовну вимогу безпідставною, оскільки відповідачем очікується надходження коштів, з яких буде перераховано позивачу середню заробітну плату за час вимушеного прогулу і сума за розрахунками відповідача відрізняється від тої, що заявлена в позові. А саме - у листопаді та грудні було по 22 робочих дні, однак, з табелів обліку робочого часу вбачається, що у листопаді 2021 року ОСОБА_1 перебував на роботі 22 робочих дні, а у грудні 2021 року - 13 робочих днів та 11 календарних днів на лікарняному. Відтак, ОСОБА_1 у листопаді 2021 року нараховано заробітну плату у розмірі 11181,82 грн, а у грудні 2021 року - 6206,89 грн. Враховуючи вищевикладене, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить: (11181,82 грн + 6206,89 грн): 35 робочих днів = 496,82 грн. Отже, середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу (11.01.2022- 25.09.2022) становить: 496,82 грн. 183 робочих днів = 90918,06 грн. У зв`язку з цим відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 23.01.2023 представник позивача не заперечувала щодо визначеної відповідачем суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 90918,06 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов. Крім того вказала, що витрати на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи та врахувавши обставини у справі, встановив таке.

Як стверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , позивач з 22.11.2016 працював в Комунальному підприємстві «Рівненський міський трест зеленого господарства» на посаді механіка. 10.01.2022 року наказом №115к від 31.12.2021 ОСОБА_1 було звільнено з Комунального підприємства «Рівненський міський трест зеленого господарства» у зв`язку зі скороченням штату працівників, пункт 1 частини першої ст. 40 КЗпП України.

Згідно довідки від 11.07.2022 № ТР000000018, виданої Комунальним підприємством «Рівненський міський трест зеленого господарства», ОСОБА_1 працював на даному підприємстві з 22.11.2016 по 09.01.2022 на посаді "механік". Дохід за період з 01.11.2021 по 31.12.2022 склав 25 367,03 грн.

Відповідно до довідки від 18.11.2022 № б/н, виданої Комунальним підприємством «Рівненський міський трест зеленого господарства», ОСОБА_1 працював на даному підприємстві з 22.11.2016 по 09.01.2022 на посаді "механік". Дохід за період з 01.11.2021 по 31.12.2022 склав 25 884,26 грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20.09.2022 у справі №569/2176/22 позов ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до Комунального підприємства"Рівненськийміський трестзеленого господарства" задоволено частково, поновлено ОСОБА_1 на посаді механіка гаража підрозділу гараж Комунального підприємства «Рівненський міський трест зеленого господарства» з 10 січня 2022 року. Додатковим рішенням Рівненського міського суду від 23.09.2022 по справі №569/2176/22 рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді механіка гаража підрозділу гараж Комунального підприємства «Рівненський міський трест зеленого господарства» допущено до негайного виконання.

Згідно Наказу Комунального підприємства «Рівненський міський трест зеленого господарства» від 03.11.2022 № 48-ОС, у зв`язку з набранням рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20.09.2022 у справі №569/2176/22 законної сили та поновленням на роботі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , наказано виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу: з 11.01.22 по 25.09.2022.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Стаття 15 Цивільного кодексу України та частина перша статті 4 ЦПК України передбачають право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З досліджених в судовому засіданні доказів суд встановив, що наказом №115К від 31.12.2021 керуючого КП "Рівненський міський трест зеленого господарства" І.Романчука, ОСОБА_1 , механіка гаража підрозділу гараж КП "Рівненський міський трест зеленого господарства" звільнено 10 січня 2022 року відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників та неможливістю подальшого працевлаштування. Проте, рішенням Рівненського міського суду від 20.09.2022 по справі №569/2176/22 за позовом ОСОБА_4 ОСОБА_1 до КП «Рівненський міський трест зеленого господарства» поновлено ОСОБА_1 на посаді механіка гаража підрозділу гараж Комунального підприємства «Рівненський міський трест зеленого господарства» з 10 січня 2022 року.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Позивача було звільнено у січні 2022 року, а тому під час розрахунку середнього заробітку суд виходить з виплат за листопад та грудень 2021 року.

Відповідно до п.5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно із п.8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з отриманням вимог законодавства.

Судом встановлено, що у листопаді та грудні було по 22 робочих дні, однак, з табелів обліку робочого часу слідує, що у листопаді 2021 року ОСОБА_1 перебував на роботі 22 робочих дні, а в грудні 2021 року - 13 робочих днів та 11 календарних днів на лікарняному. Відтак, ОСОБА_1 у листопаді 2021 року нараховано заробітну плату у розмірі 11181,82 грн, а в грудні 2021 року - 6206,89 грн. Враховуючи вказане, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить: (11181,82 грн + 6206,89 грн): 35 робочих днів = 496,82 грн.

Отже, середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу (11.01.2022- 25.09.2022) становить: 496,82 грн. 183 робочих днів = 90918,06 грн.

Слід зазначити, що належних та допустимих доказів виплати відповідачем позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу у вказаному розмірі матеріали справи не містять.

Відтак, з відповідача на користь позивача належить стягнути 90 918,06 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала, у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Згідно з пунктом 13 постанови Пленум Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до статті 237 1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновлення становища, яке існувало до порушеного права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганнями на її трудові права та інтереси.

При цьому, суд враховує, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного страждання. Діюче законодавство не містить визначення способів обчислення її розміру. Зважаючи на це будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

За таких обставин з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань позивача, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд визначає відшкодування завданої позивачу моральної шкоди у розмірі 2 000, 00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача .

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача;

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частинами 1, 2 ст. 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов"язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (ст. 1 вищевказаного Закону).

За приписами ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, зокрема надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

З викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленим у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Крім того, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. (Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 «Щодо витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції»).

Так, на підтвердження здійснених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копії договору про надання правової допомоги від 28.09.2022, акту наданих послуг від 04.10.2022.

Знгідно акту наданих послуг від 04.10.2022, за складання позовної заяви про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вартість становить 4000,00 грн.

Таким чином судом встановлено, що позивач отримав правничу допомогу.

Представник відповідача вважає, що вказані витрати є завищеними, тобто неспівмірними зі складністю судової справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони допускається виключно у випадках, визначених Законом, та можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

Водночас необхідно зазначити, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 31.07.2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19).

Враховуючи складність справи, обсяг наданої адвокатом правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, слід дійти висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3 000, 00 грн.

Крім того, відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня 2020 року, становить 2481,00 грн.

За змістом ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою встановлюється у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд зазначає, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2018 року по справі №761/11472/15-ц.

Отже, при зверненні до суду з даним позовом позивач повинен був сплатити судовий збір за таку вимогу в сумі 992, 40 грн. Проте, останнім помилково було сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом в сумі 2 481, 00 грн.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За наведеного, суд роз`яснює позивачу, що останній не позбавлений можливості подати відповідне клопотання до суду про повернення надмірно сплаченого судового збору в розмірі 1 488, 60 грн.

Крім того,з відповідачана користьпозивача напідставі ст.141ЦПК Українипідлягають стягненнювитрати посплаті судовогозбору запозовну вимогупро стягненняморальної шкодипропорційно розмірузадоволених позовнихвимог всумі 396,96 грн (2000, 00 грн*992, 40 грн/5000)

Керуючись ст. 12, 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Рівненський міський трест зеленого господарства" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Рівненський міський трест зеленого господарства" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 90 918, 06 грн.

Стягнути з Комунального підприємства "Рівненський міський трест зеленого господарства" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 2000, 00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Рівненський міський трест зеленого господарства" відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства "Рівненський міський трест зеленого господарства" на користь ОСОБА_1 виртрати по сплаті судового збору в сумі 396, 96 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 3000, 00 грн.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач: Комунальне підприємство "Рівненський міський трест зеленого господарства" (вул. Київська, буд. 64, м. Рівне, 33000, ІК 05506230).

Повне судове рішення складене та підписане 26.01.2023.

Суддя Левчук О. В.