Постанова

від 27.08.2007 по справі 46/330-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/330-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2007 р. Справа № 46/330-А   

За позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Інтерарм”

простягнення 1 332 979,69 грн.

Суддя  Шабунін С.В.

Представники:

Від позивачаПетелько К.О. —представник за довіреністю від 10.01.2007 р. № 28/9/10

Від відповідача не прибув

27.08.2007 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва звернулася до Господарського суду міста Києва в порядку адміністративного судочинства з позовом, яким просить стягнути з відповідача 1 332 079,69 грн. заборгованості з податку на додатну вартість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 46/330-А, розгляд справи призначено на 13.08.2007 р., витребувано від сторін адміністративного процесу документи та докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.  

Ухвалою суду від 13.08.2007 р. розгляд справи було відкладено на 27.08.2007 р. у зв'язку з неприбуттям в засідання відповідача.  

Під час проведення судового розгляду справи представник позивача позов підтримав,  та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача суми узгодженої податкової  заборгованості.

Відповідач у засідання суду не прибув, уповноваженого представника не направив, вимоги ухвал суду від 13.06.2007 р. та від 13.08.2007 р. по справі № 46/330-А не виконав, заперечень проти позову не надав, заявлені вимоги не оспорив. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. За таких обставин, відповідно до ч. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, справа вирішується на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва  заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Інтерарм”  1 332 079,69 грн. заборгованості з податку на додатну вартість.

Правовою підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення податкового боргу є пункт 11 ст. 10 Закону  України  “Про державну податкову службу в Україні” № 509-XII від 04.12.1990 р. (із змінами та доповненнями) та підпункт 3.1.1 пункту 3 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000 р. (із змінами та доповненнями), який встановлює, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Інтерарм”  зареєстроване Подільською районною державною адміністрацією м. Києва як суб'єкт підприємницької діяльності 26.01.2004 р. № 10711050001001578, присвоєно ідентифікаційний код № 32828571 і внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідач взятий на облік в Державній податковій інспекції у Подільському районні м. Києва як платник податків 26.01.2004 р. за № 7206.

Станом на 21.05.2007 р. відповідач має податковий борг перед бюджетом в сумі

1 332 979, 69 грн.   

Позивачем була проведена невиїзна документальна перевірка з питання правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість відповідачем при проведені взаєморозрахунків з ТОВ “Укртехконсалт” та ТОВ “Індекс” за період з 01.01.2004 р. по 31.05.2005 р., за результатами якої складено Акт № 5/23-70/32828571 від 25.05.2006 р., яким встановлено заниження відповідачем податку на додану вартість у розмірі 888 691 грн., чим порушено п.п. 7.4.5, п. 7.4., п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями), п. 9.1, п. 9.2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. (із змінами та доповненнями).

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 03.06.2006 р. на суму 1 333 037, 00 грн., з яких 888 691, 00 грн. основного платежу по податку на додану вартість та 444 346, 00 грн. штрафні (фінансові).

Пунктом 1.2 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” дано визначення податкового зобов'язання, відповідно до якого податкове зобов'язання це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим законом або іншими законами.

Відповідно до пп. 5.2.1. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до п. 4.2 та 4.3 ст. 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених п.п. 5.2.2 цього пункту.

У разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі, коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього (п.п.5.2.2).

Заява, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. (п.п.5.2.3)

Процедура адміністративного оскарження закінчується, у тому числі, останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі, коли така заява не була подана у зазначений строк.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. (п.п.5.2.4.).

Вказане вище податкове повідомлення-рішення відповідачем в адміністративному та судовому порядку оскаржене не було, сума податкового зобов‘язання не сплачена.

Таким чином, судом встановлено, що сума податкового зобов‘язання, визначена таким податковим повідомленням-рішенням є узгодженою.

Відповідно до п.п.6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати  узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк (абз. “а” п.п.6.2.3 п.6.2 ст. 6 “Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).

Позивачем була направлена відповідачу перша податкова вимога від 31.01.2007 р. № 1/447, якою визначено суму податкового боргу за узгодженими податковими зобов‘язаннями в розмірі 1 332 079,69 грн.

Друга податкова вимога надсилається  не раніше тридцятого календарного дня від дня вручення першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки (абзац „б” п.п.6.2.3 п.6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).

Позивачем була направлена відповідачу друга податкова вимога від 23.03.2007 р. № 2/1083 на  вищезазначену суму.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Згідно пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Під примусовим стягненням у відповідності до п.1.6. ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” слід розуміти звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  активи платника податків - це кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Пунктом 2.3.1. п.2.3. Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  передбачено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона  повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідач заявлені вимоги не оспорив.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва  до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Інтерарм” про стягнення податкового боргу у сумі

1 332 079, 69 грн. є обґрунтованими і доведеними відповідними доказами, а позовна заява підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони –суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати,  пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у  справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Позивачем не надано доказів понесення ним вказаних судових витрат, таким чином судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.  Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Інтерарм” (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 42-В, ідентифікаційний код 32828571) в доход Державного бюджету України 1 332 079 (один мільйон триста тридцять дві тисячі сімдесят дев'ять) грн. 69 коп. податкової заборгованості х податку на додану вартість.  

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                            С.В. Шабунін

Дата виготовлення постанови у повному обсязі:  19.10.2007 р.  

27.08.2007р.м.Київ№ 46/330-А