Постанова

від 25.10.2007 по справі 2/821-30/177

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/821-30/177

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

25.10.07                                                                                           Справа№ 2/821-30/177

Господарський суд Львівської області у складі:

судді Мороз Н.В.

при секретарі Ходачкевич Н.

За позовом:  Стрийського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Стрийському районі, м. Стрий,

До відповідача: дочірнього підприємства “Прикарпатське будівельно-монтажне управління” закритого акціонерного товариства “Карпаткурортбуд”, м. Моршин, Львівська область

Про стягнення   1537,22 грн.

за участю представників:

Прокурора –не з'явився

Позивача –Піцко І.В. –представник

Відповідача –Турчин І.В. –начальник управління

Суть спору:

Стрийський міжрайонний прокурор звернувся із позовом в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Стрийському районі, м. Стрий до дочірнього підприємства “Прикарпатське будівельно-монтажне управління” закритого акціонерного товариства “Карпаткурортбуд”, м. Моршин, Львівська область, про стягнення 1537,22 грн. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

          12.06.2007 р. господарський суд Львівської області відкрив провадження у справі та призначив справу на 07.08.2007 р. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 30.08.2007 р., 16.10.2007 р. В судовому засіданні 26.09.2007 р. оголошувалась перерва до 16.10.2007 р.

Представникам сторін роз'яснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній доказами.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача позов підтримали з мотивів, зазначених у позовній заяві  та поясненнях по справі. Ствердили, зокрема, що працівникам відповідача Косар Б.М., Павленко В.А., Піцик І.К., Кирик С.М. були призначені пільгові пенсії за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників. Фактичні витрати позивача на виплату та доставку цих пенсій відповідач відшкодовував. Однак за грудень 2006 р. такі витрати в сумі 1537,22 грн. відшкодовані не були. Визнавши факт безпідставності виплати зазначеним пенсіонерам пільгової пенсії в грудні 2006 р. ствердили, що саме відповідач невчасно провів атестацію робочих місць та із запізненням повідомив про це позивача, коли списки пенсіонерів на виплату пенсії вже були сформовані. Просять позов задовольнити.

Представник  відповідача  позов заперечив з мотивів, зазначених  у  запереченні №35 від 05.07.2007р. Ствердив, зокрема, що висновком №1510 експертизи якості  проведення атестації  робочих  місць  за умовами праці та  встановлення пільг  і компенсацій за роботу в несприятливих умовах,  за вказаними працівниками не підтверджено право  на   отримання  пільгових   пенсій, про  що  04.12.2006 р. був  повідомлений позивач.  Однак,

позивач невчасно  врахував зазначене повідомлення. Враховуючи, що в грудні 2006 р. вказані працівники не мали права на пільгову пенсію, відповідач не мав підстав для сплати відповідних сум. Вважає, що на відповідача не може покладатись обов'язок по відшкодуванню неправомірно проведених позивачем витрат. Просить у позові відмовити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши прокурора, пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

З довідок про особливий характер роботи або умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії, протоколів Управління пенсійного фонду України у Стрийському районі, пояснень сторін вбачається, що колишнім працівникам позивача Піцику Івану Корніловичу, Косару Богдану Миколайовичу, Павленко Василю Андрійовичу, Кирику Стефану Миколайовичу була призначена пенсія за віком за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 р. “Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах”, яка діяла на час існування спірних відносин і втратила чинність у зв'язку із прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 р. Розділом XXVII Списку №2 “Будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація та ремонт будівель, споруд та інших об'єктів” під кодом 2290000а-12680 передбачалось відповідне право для мулярів, які постійно працюють в бригадах мулярів і в спеціалізованих ланках мулярів комплексних бригад, а під кодом 2290000б-23419 – для майстрів будівельних та монтажних робіт. Підставою для призначення пільгових пенсій був наказ відповідача №24-в від 03.03.2003 р. “Про атестацію робочих місць за умовами праці”.

Відповідач проводив відшкодування пільгових пенсій та витрат на їх доставку до грудня 2006 р., що не заперечувалось сторонами.

Згідно із ч. 5 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, п. 11 Постанови Кабінету міністрів України №442 від 01.08.1992 р. “Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці”, контроль за якістю проведення атестації, правильністю застосування списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації, покладається на органи Державної експертизи умов праці.

23.11.2006 р. Державною експертизою охорони праці було видано висновок №1510 (вих №14/07-12342) експертизи якості проведення атестації робочих місць за умовами праці та встановлення пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці. Зазначеним висновком встановлена необґрунтованість віднесення відповідачем до категорій професій, посад, виробництв що надають право на пільгову пенсію згідно списку №2 мулярів, які постійно працюють в бригадах мулярів і в спеціалізованих ланках мулярів комплексних бригад, а також майстрів будівельних та монтажних робіт. З супровідним листом №14/14-12343 від 23.11.2006 р. позивач був повідомлений про зазначений висновок Головним управлінням праці та соціального захисту населення.

Листом від 04.12.2006 р. №155 відповідач додатково повідомив позивача про зазначений висновок та просив призупинити нарахування незаконно призначених пільгових пенсій зазначеним вище особам.

Тим не менш, позивач протягом грудня 2006 р. виплатив цим особам пенсії, що підтверджується, зокрема, листом Управління пенсійного фонду України в Стрийському районі №7620/06 від 24.09.2007 р., листом АК “Промінвестбанк” №143 від 05.09.2007 р., листом Львівської дирекції ДППЗ “Укрпошта” від 07.09.2007 р.

При цьому, як випливає з відповідних відмов, позивач 15.12.2006 р. оформив відмову у виплаті пенсії №7570/03 Кирику Стефану Миколайовичу, а 19.12.2006 р. за №№ 7708/03-7709/03 оформив відмови у виплаті пенсій щодо Павленка Василя Андрійовича, Піцика Івана Корніловича. Відмовами визначено припинити виплату пенсій з 01.01.2007 р.

Листом від 05.12.2006 р. №7405/04-36 позивач направив відповідачу розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в частині пенсій, призначених відповідно до п. пунктів “б” –“з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за грудень 2006 р. на загальну суму 1537,22 грн. Проте, з матеріалів справи випливає, що відповідач відмовився сплачувати вказану суму, посилаючись на безпідставність проведених за цей місяць виплат.

Відповідач не заперечує правомірність виплат за попередні періоди, відповідно, посилання прокурора та позивача на Постанову Кабінету міністрів України №442 від 01.08.1992 р. “Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці”, п. 3 якої зобов'язував керівників підприємств та організацій незалежно від форм власності й господарювання провести атестацію робочих місць, визначити за її результатами перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням, не заслуговує на увагу як таке, що не стосується суті спору.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам інших виробництв, професій та посад дострокові пенсії залежно від умов праці можуть встановлюватися за результатами атестації робочих місць за рахунок коштів підприємств та організацій, призначених на оплату праці, які перераховуються до Пенсійного фонду України на виплату  пенсій до досягнення працівником пенсійного віку.

Матеріали справи свідчать, що зазначені особи не мають права на пільгову пенсію.

Посилання позивача на його право розглянути відповідні документи протягом десяти днів з дня їх надходження для прийняття рішення про припинення виплат, не заслуговує на увагу, оскільки ч. 1 ст. 82 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлює такий строк лише для розгляду документів про призначення пенсій. У відповідності до ст. 19 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами. У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України, суд перевіряє, чи вчинені відповідні дії своєчасно, тобто, протягом розумного строку. З врахуванням помісячного характеру виплат пенсій, строк, протягом якого позивач розглянув подані документи, не відповідає встановленій вимозі.

Не заслуговує на увагу також посилання позивача на Порядок виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1596 від 30.08.1999 р. “Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 4 липня 1998 року № 734” у підтвердження неможливості зупинення перерахунку пенсій після складання списків пенсіонерів на грудень 2006 р. Хоча відповідно до п. 17 вказаного Порядку, списки за один день до початку кожного виплатного періоду місяця, за який виплачується пенсія та грошова допомога, повинні подаватись органами Пенсійного фонду або органами праці та соціального захисту населення відповідним установам уповноваженого банку, тим не менш, органи Пенсійного фонду або органи праці та соціального захисту населення протягом місяця, за який виплачується пенсія та грошова допомога, можуть складати та подавати додаткові списки на зарахування пенсій і допомоги одержувачам, що з різних причин не були внесені до основних списків, а також у разі перерахунків пенсій та грошової допомоги. Більше того, згідно із п. 20 Порядку, суми пенсій та грошової допомоги не зараховуються на поточні рахунки, зокрема, у разі письмової вимоги органу праці та соціального захисту населення. З матеріалів справи вбачається, що позивач не скористався цими положеннями, незважаючи на те, що був повідомлений про відсутність підстав для нарахування пільгових пенсій.

Згідно із ч. 1 ст. 84 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, перерахунок призначеної пенсії провадиться при настанні обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15-го числа. При цьому, перелік таких обставин, за наявності яких проводиться відповідний перерахунок, законом не обмежений, як і сума зменшення розміру пенсії, яка залежить від відповідної обставини. Посилання на регламент підготовки документів на виплату пенсій, затверджений начальником головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 22.12.2004 р. не може прийматись до уваги, та розцінюється судом як таке, що спрямоване на внутрішню організацію роботи позивача по реалізації норм закону.

Законодавство не містить норми, яка б покладала на відповідача обов'язок відшкодовувати позивачу суми коштів, які були перераховані за відсутності передбачених законом підстав. Суду не доведено у встановленому порядку наявність передбачених законом підстав, за яких на відповідача у даному випадку може покладатись обов'язок по сплаті.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

          В позові відмовити повністю.

          Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України і може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                                       Мороз Н.В.