Постанова

від 26.01.2023 по справі 932/9702/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/757/23 Справа № 932/9702/21 Суддя у 1-й інстанції - Батманова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Деркач Н.М., Куценко Т.Р.

секретар судовогозасідання:Драгомерецька А.О.

сторони:

позивач:Товариство зобмеженою відповідальністю«Аста»

відповідач:Державний реєстратор відділу реєстрації майнових прав Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Сердюк Євген Васильович

третя особа: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 09 серпня 2022 року, яке постановлене суддею Батмановою В.В. у місті Дніпро, відомості про дату складання повного тексту рішення в матеріалах справи відсутні, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аста» до Державного реєстратора відділу реєстрації майнових прав Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Сердюка Євгена Васильовича, третя особа ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію припинення права власності,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року Товариство зобмеженою відповідальністю«Аста» (далі ТОВ «Аста») звернулось до суду з позовом до Державного реєстраторавідділу реєстраціїмайнових правДепартаменту адміністративнихпослуг тадозвільних процедурДніпровської міськоїради СердюкаЄ.В.,третя особа ОСОБА_1 про скасуваннярішення продержавну реєстраціюприпинення прававласності мотивуючи його тим, що державним реєстратором Сердюком Є.В. припинення права власності на домоволодіння, належне громадянину ОСОБА_1 було вчинено з порушенням встановленого порядку, а саме на підставі неналежних документів.

Вказувало, що 30 листопада 2017 року на електронних торгах ними було придбано права вимоги за кредитним договором №10.840.08.40. від 08 лютого 2008 року, укладеного між ЗАТ «Хоум Кредит Банк» та ОСОБА_1 , забезпечене наступним маи?ном: двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , площею 70,9 кв.м. 26 грудня 2017 року між ПАТ «Платинум Банк» та ними, як переможцем електронних торгів було укладено Договір № 15-к про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, згідно з яким на їх користь були відступлені права вимоги за Кредитним договором No10.840.08.40 від 08 лютого 2008 року, укладеного між ЗАТ «Хоум Кредит Банк» та ОСОБА_1 , права вимоги за договором поруки № 10.840.08.40.1 від 08 лютого 2008 року, укладеного між ЗАТ «Хоум Кредит Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Згідно Додатку №1 до Договору №15-к про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги від 26 грудня 2017 року ТОВ «Аста» набуло право вимоги на загальну балансову суму заборгованості на день підписання договору 247 418,10 доларів США, що складається з суми заборгованості за кредитом -107 907 доларів США, суми заборгованості за нарахованими процентами, за відсотками -139 510,80 доларів США. Того ж дня було укладено Договір №15-і про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги банком на користь ТОВ «Аста» згідно Іпотечного договору № 10.840.08.40.1 від 08 лютого 2008 року, укладеного між ЗАТ «Хоум Кредит Банк» та ОСОБА_1 .

Зазначало, що реалізація активів неплатоспроможних банків відбувалась у відповідності та на підставі Закону Украі?ни «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, Положення щодо організаціі? продажу активів (маи?на) банків, що ліквідуються, регламенту роботи електронноі? торговоі? системи щодо організаціі? та проведення відкритих торгів (аукціонів) з продажу активів (маи?на) банків, що виводяться з ринку та банків, що ліквідуються. Закон Украі?ни «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не застосовується до відносин щодо реалізаціі? активів неплатоспроможних банків.Таким чином,ними правомірно та у в порядку встановленому законодавством було набуто прав кредитора (стягувала) щодо ОСОБА_1 на підставі кредитного договору, договору поруки та іпотечного договору від 08 лютого 2008 року.

Листом ПАТ «Платинум Банк» вих №10/107360-Л від 26 грудня 2017 року ОСОБА_1 було повідомлено про факт відступлення вимог на користь позивача. 30 липня 2018 року ПН ДМНО ОСОБА_3 було проведено державну реєстрацію за позивачем права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , в порядку позасудового задоволення забезпечених вимог іпотекодавця.

Звертало увагу на те, що у квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до TOB «Аста» про скасування державноі? реєстраціі? права власності ТОВ «Аста» на квартиру АДРЕСА_2 . Рішенням Жовтневого раи?онного суду м.Дніпропетровська від 15 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Судом встановлено, що ТОВ «Аста» було законно здіи?снено стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у відповідності до умов іпотечного застереження, добровільно погодженого сторонами при укладенні іпотечного договору від 08 лютого 2008 року. Постановою Дніпровського апеляційного суду 29 січня 2020 року у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Касаціи?ного цивільного суду Верховного Суду від 26 травня 2021 року було скасовано вищевказані рішення та постанову, справу направлено на новии? розгляд до Жовтневого раи?онного суду м.Дніпропетровська Однією із вказівок Верховного Суду, обов`язкових до врахування судом першої інстанціі? було дослідження тих обставин, чи діи?сно мав ОСОБА_1 на момент спірних правовідносин інше житло, яке він набув за власним позовом про визнання договору купівлі-продажу діи?сним та, якщо інше житло ОСОБА_1 (домоволодіння по АДРЕСА_3 ) знесено у 2008 року, то чому реєстрація знищення об`єкта проведена лише у 2018 року після судових спорів щодо невиконання договорів кредиту та іпотеки.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 серпня 2021 року було витребувано у Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровськоі? міськоі? ради реєстраційні справи від 22 січня 2018 року та від 16 травня 2018 року щодо реєстраціі? права власності і реєстраціі? знищення домоволодіння ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 .

Посилаючись на те, що після ознайомлення з реєстраційними справами було встановлено, що 16 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу реєстраціі? майнових прав Департаменту АПДП ДМР, з заявою про державну реєстрацію припинення права власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , до якої було додано технічний паспорт на житловии? будинок від 19 жовтня 2007 року, видании? КП «ДМБТІ»; технічнии? паспорт на житловии? будинок від 27 серпня 2008 року, видании? КП ДМБТІ»; акт про знесення домоволодіння по АДРЕСА_3 від 27 серпня 2008, видании? КП «ДМБТІ», тобто ним було подано неналежні документи на підставі яких було прийняте рішення про припринення права власності, а тому просили суд ухвалити рішення яким скасувати рішення про державну реєстрацію прав та і?х обтяжень, індекснии? номер 41212574 від 22 травня 2018 року, прии?няте державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровськоі? міськоі? ради Сердюком Є.В. на підставі якого було зареєстровано припинення права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого маи?на: житловии? будинок з реєстраціи?ним номером АДРЕСА_4 .

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 09 серпня 2022 року позов задоволено. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення та закрити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Звертав увагу на те, що даний спір має ознаки приватно-правового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Крім того позов звернуто до не належного відповідача, що є окремою підставою для відмові у задоволенні позову.

19 грудня 2022 року ТОВ Аста надало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Наголошувало на тому, що неправомірне рішення відповідача у цій справі привезло до порушення охоронюваного законом інтересу позивача у правовідносинах які склались у них з ОСОБА_1 .

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає, з огляду на таке.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 16 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу реєстрації маи?нових прав Департаменту АПДП ДМР, з заявою про державну реєстрацію припинення права власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 .

До заяви було додано технічнии? паспорт на житловии? будинок від 19 жовтня 2007 року, видании? КП «ДМБТІ»; технічнии? паспорт на житловии? будинок від 27 серпня 2008 року, видании? КП «ДМБТІ»; акт про знесення домоволодіння по АДРЕСА_3 від 27 серпня 2008 року, видании? КП «ДМБТІ».

Розглянувши подану заяву, відповідач 22 травня 2018 року прии?няв рішення про державну реєстрацію прав та і?х обтяжень № 41212574, згідно з яким вирішив провести державну реєстрацію на житловии? будинок з реєстраціи?ним номером АДРЕСА_4 , за суб`єктом ОСОБА_1 .

На підстави вказаного рішення, відповідачем було припинено право власності ОСОБА_1 на дане нерухоме маи?но, об`єкт нерухомого маи?на закрито. Відповідні відомості внесено до Державного реєстру речових прав та і?х обтяжень, з чого відповідачем було сформовано витяг з реєстру від 22 травня 2018 року.

Задовольняючи позов ТОВ Аста суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 були подано неналежні документи, а відповідно доп.п.3,4ч.1ст.24Закону «Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемаи?но таі?х обтяжень»(вредакціі?,що булачинною на16травня 2018року) удержавніи? реєстраціі?прав таі?х обтяженьможе бутивідмовлено уразі,якщо поданідокументи невідповідають вимогам,встановленим цимЗаконом;подані документине даютьзмоги встановитинабуття,зміну абоприпинення речовихправ нанерухоме маи?нота і?хобтяження.За наявностіпідстав длявідмови вдержавніи? реєстраціі?прав державнийреєстратор прии?маєрішення провідмову вдержавніи? реєстраціі?прав.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частини перша статті 48 ЦПК України).

За теоретичним визначенням «відповідач» це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Частинами першою, другою статті 51 ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Частиною четвертою статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року, в справі №372/51/16-ц (провадження №14-511цс18) зроблено правовий висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18).

Статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Способом захисту права є передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист права. Такі дії є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб`єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності по захисту прав.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Для ефективного поновлення порушеного права необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між правопорушенням та способом захисту права. Іншими словами, метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе. При цьому необхідно наголосити, що покарання винної особи не входить до мети захисту права у господарських відносинах, а тому не входить до складу способу захисту права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (у даному випадку запис про реєстрацію припинення права власності). Державний реєстраторвідділу реєстраціїмайнових правДепартаменту адміністративнихпослуг тадозвільних процедурДніпровської міськоїради не може виступати належним відповідачем у такому спорі.

Отже, позовна вимога про скасування рішенняпро державнуреєстрацію правта і?хобтяжень,індекснии? номер41212574від 22травня 2018року,прии?няте державнимреєстратором Департаментуадміністративних послугта дозвільнихпроцедур Дніпровськоі?міськоі? радиСердюком Є.В.на підставіякого булозареєстровано припиненняправа власності ОСОБА_1 наоб`єкт нерухомогомаи?на:житловии? будинокз реєстраціи?нимномером АДРЕСА_4 , не може бути звернена до державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровськоі? міськоі? ради Сердюком Є.В, якого позивач визначив відповідачем.

Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні, визначені процесуальним законом, підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

З огляду на встановлені обставини справи, зміст та характер відносин сторін, вбачається, що спір виник між ТОВ Аста та ОСОБА_1 , а отже позовні вимоги не можуть бути пред`явлені до державного реєстратора, якого позивач визначив відповідачем.

Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції задовольнив позов, фактично залишивши поза увагою ті обставини, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.

Встановивши пред`явлення позову до неналежного відповідача, незалучення до участі у справі належних співвідповідачів, суд апеляційної інстанції, який позбавлений права усунути таке порушення під час апеляційного провадження, відмовляє в задоволенні позову саме із вказаних підстав, тобто не вирішуючи питання по суті спору (Постанова Верховного Суду від 21 квітня 2021 року, справа №227/2918/19 (провадження №61-18406св20).

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, взявши частково до уваги доводі приведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч.ч.1,13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи результат розгляду даної справи, з позивача на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судові витрати, які складаються з судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 405 грн.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 09 серпня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аста» до Державного реєстратора відділу реєстрації майнових прав Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Сердюка Євгена Васильовича, третя особа ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію припинення права власності, відмовити.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Аста» накористь ОСОБА_1 судовийзбір урозмірі 3 405 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 26 січня 2023 року.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: Н.М.Деркач

Т.Р. Куценко