Ухвала

від 09.01.2023 по справі 757/29420/22-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/99/2023 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 757/29420/22-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2023 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна - директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайлінг» ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на майно та накладено арешт на грошові кошти в розмірі 3 513 333 грн., які знаходяться на розрахункових рахунках:

- ТОВ «Брайлінг» (код ЄДРПОУ 41231175) № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , які відкриті в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д;

- ТОВ «Брайлінг» (код ЄДРПОУ 41231175) № НОМЕР_3 , який відкритий в АТ «ПУМБ» (МФО 334851), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 4;

- ТОВ «Брайлінг» (код ЄДРПОУ 41231175) № НОМЕР_4 , який відкритий в ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» (МФО 380634), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Стеценко, 6,

в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, а також можливістю сплати податків, зборів, обов`язкових платежів та заробітної плати працевлаштованим на юридичну особу працівникам.

Не погоджуючись з таким висновком слідчого судді, представник власника майна - директор ТОВ «Брайлінг» ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу у якій, посилаючись на порушення слідчим суддею норм процесуального права, неповноту дослідження обставин та вважаючи висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, просить ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 26.10.2022 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник зазначає, що висновки слідчого судді стосовно безтоварності фінансово-господарських відносин ТОВ «Брайлінг» з ТОВ «Урожайне» не відповідають дійсності, оскільки 15.02.2022 року між ними укладено договір перевезення № 1502/3, який направлявся органу досудового розслідування. За результатами наданих послуг перевезення товариства склали акти № 7-20 та № 23-38, що відповідає умовам договору.

Апелянт стверджує, що ТОВ «Брайлінг» здійснювало реальні господарські операції з ТОВ «Урожайне» щодо перевезення вантажу відповідно до договору виключно з метою отримання прибутку, а не з метою участі або сприянні у вчиненні кримінальних правопорушень, що розслідуються в рамках кримінального провадження № 42022000000001013 від 28.07.2022 року. Зазначає також, що ТОВ «Брайлінг» не мало жодних відносин з усіма іншими юридичними особами, які перераховані в оскаржуваній ухвалі або їх посадовими особами, а на арештовані рахунки товариства не надходили жодні платежі від цих юридичних осіб.

Як зазначає представник, ТОВ «Брайлінг» не погоджується з позицією сторони обвинувачення та висновком слідчого судді про те, що грошові кошти, які містяться на розрахункових рахунках товариства є предметом вчинення кримінального правопорушення, або набуті в результаті його вчинення, тобто відповідають критеріям, встановленим ст. 98 КПК України, а постанова прокурора про визнання їх речовими доказами є незаконною та винесена з порушенням вимог КПК України. При цьому зазначає, що арештовані грошові кошти складають дохід, отриманий в результаті розрахунку рядом контрагентів з ним за надані ним послуги в законний спосіб та на підставі реальних договорів, що підтверджується вже вказаними вище документами, оригінали яких були надані органу досудового розслідування.

Апелянт стверджує, що стороною обвинувачення не було надано жодного належного доказу про участь ТОВ «Брайлінг» у вчиненні розслідуваних кримінальних правопорушень чи отримання грошових коштів за їх вчинення та не доведено необхідність у накладенні арешту на майно товариства.

Автор апеляційної скарги звертає увагу суду, що за наслідками накладення арешту ТОВ «Брайлінг» не може належним чином здійснювати свою підприємницьку діяльність та призводить до нарахування штрафних санкцій товариству за прострочення ним виконання оплат та розрахунків за укладеними вже договорами. Тобто на думку представника свідчить про нерозумність та неспіврозмірність обмеження права власності товариства із завданням кримінального провадження, а також про те, що товариство безпідставно, незаконно і необґрунтовано позбавили можливості здійснювати підприємницьку діяльність, що грубо порушує його права як суб`єкта господарювання.

Окремо апелянт зауважив, що на момент накладення арешту та станом на час звернення з апеляційною скаргою на рахунках товариства були відсутні грошові кошти.

В судове засідання представник власника майна та прокурор у кримінальному провадженні не з`явилися, хоча були завчасно повідомленими про дату та час призначеного судового розгляду.

Апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що причина неприбуття у судове засідання представника власника майна та прокурора є неповажною та призводить до необґрунтованого затягування розгляду апеляційної скарги та вирішення питання щодо законності оскаржуваного судового рішення, а відтак вирішила за можливе розглянути дане провадження за відсутністю представника власника майна та прокурора, оскільки це не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Відповідно до положень ч. 1. ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Апелянт зазначив, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без виклику та участі власника арештованого майна. Про наявність такої ухвали апелянту стало відомо 08.11.2022 року від банківської установи, а відтак неможливо визначити з якої дати копію судового рішення слід вважати отриманою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що в розумінні ч. 2 ст. 395 КПК України строк на апеляційне оскарження не пропущено, у зв`язку з чим такий строк не підлягає поновленню.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, Офісом Генерального прокурора здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42022000000001013 від 28.07.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 362 КК України.

У ході досудового розслідування кримінального провадження досліджуються обставини за яких службовими особами Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, діючи за попередньою змовою між собою, зловживаючи своїм службовим становищем, за співучасті з наразі невстановленими досудовим розслідуванням особами, вчиняються дії, спрямовані на привласнення чужого майна - реєстраційного ліміту податку на додану вартість суб`єктів господарювання, які знаходяться на тимчасово окупованій території України, шляхом здійснення несанкціонованих дій з інформацією, яка обробляється в електронних системах Державної податкової служби України.

Проведеними слідчими та процесуальними діями встановлено, що до вчинення розслідуваного злочину можуть бути причетні службові особи ТОВ «БРАЙЛІНГ» (код ЄДРПОУ 41231175), які мали безтоварні фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «УРОЖАЙНЕ» (код ЄДРПОУ 37390142) на суму ПДВ 3 513 333 грн.

Кошти на зазначених рахунках підприємств є предметом кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 358 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань.

24.10.2022 року постановою прокурора у кримінальному провадженні грошові кошти в розмірі 3 513 333 грн. ТОВ «БРАЙЛІНГ», які знаходяться на розрахункових рахунках в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», АТ «ПУМБ», ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

26.10.2022 року прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту грошові кошти в розмірі 3 513 333 грн. ТОВ «БРАЙЛІНГ», які знаходяться на розрахункових рахунках в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», АТ «ПУМБ», ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК».

Метою арешту вказаного майна прокурор зазначив збереження речових доказів, оскільки існує загроза переведення грошових коштів на рахунки інших підконтрольних суб`єктів підприємницької діяльності.

26.10.2022 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на грошові кошти ТОВ «БРАЙЛІНГ» в розмірі 3 513 333 грн., які знаходяться на вищевказаних розрахункових рахунках в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, а також можливістю сплати податків, зборів, обов`язкових платежів та заробітної плати працевлаштованим на юридичну особу працівникам.

Задовольняючи клопотання прокурора про накладення арешту на майно, слідчий суддя послався на те, що вказане клопотання містить правові підстави для арешту майна, за виключенням видаткових операцій щодо сплати заробітної плати та обов`язкових платежів до державного бюджету зі сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) та з можливістю зарахування грошових коштів на рахунок, оскільки при розгляді клопотання встановлено достатньо даних для висновку, що ці грошові кошти можуть бути предметом вчинення кримінального правопорушення або набуті в результаті його вчинення, тобто відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні прокурором доводи про накладення арешту на вищевказане майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.

Зокрема, посилаючись у клопотанні, що грошові кошти ТОВ «БРАЙЛІНГ», які знаходяться на вказаних банківських рахунках , є речовими доказами та відповідають критеріям майна, на яке може бути накладено арешт, визначеним ст. 170 КПК України, прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.

Як вбачається зі змісту клопотання, вищевказане майно постановою слідчого від 24.10.2022 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. Крім того процесуальний керівник зазначив обставини вчинення кримінального правопорушення та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Органом досудового розслідування зазначено, що шляхом підроблення учасниками злочинної групи офіційних документів для отримання кваліфікованих електронних підписів від імені посадових осіб юридичних осіб, реєстраційні ліміти податку на додану вартість яких в подальшому протиправно привласнюються та подальшого вчинення в системі Державної податкової служби України від імені відповідних суб`єктів господарювання дій із реєстрації податкових накладних і проведення безтоварних операцій із рядом юридичних осіб, зареєстрованих на території Дніпропетровської, Київської, Львівської, Одеської та Черкаської областей.

За вказаних обставин відбулося привласнення активів юридичних осіб, які перебувають на тимчасово окупованій Території України у вигляді реєстраційного ліміту податку на додану вартість у сумі понад 300 млн. грн.

Проведеними слідчими та процесуальними діями встановлено, що до вчинення розслідуваного злочину можуть бути причетні службові особи ТОВ «БРАЙЛІНГ» (код ЄДРПОУ 41231175), які мали безтоварні фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «УРОЖАЙНЕ» (код ЄДРПОУ 37390142) на суму ПДВ 3 513 333 грн.

За таких обставин розглядаються як є предмет вчинення кримінального правопорушення та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінального провадження та попередньою кваліфікацією вчиненого кримінально-протиправного діяння.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного посилання представника власника майна на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки прокурором надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.

А тому доводи автора апеляційної скарги про відсутність правових підстав для арешту майна, не є переконливими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна - директора ТОВ «БРАЙЛІНГ» ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на майно та накладено арешт на грошові кошти в розмірі 3 513 333 грн., які знаходяться на розрахункових рахунках:

- ТОВ «Брайлінг» (код ЄДРПОУ 41231175) № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , які відкриті в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д;

- ТОВ «Брайлінг» (код ЄДРПОУ 41231175) № НОМЕР_3 , який відкритий в АТ «ПУМБ» (МФО 334851), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 4;

- ТОВ «Брайлінг» (код ЄДРПОУ 41231175) № НОМЕР_4 , який відкритий в ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» (МФО 380634), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Стеценко, 6,

в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, а також можливістю сплати податків, зборів, обов`язкових платежів та заробітної плати працевлаштованим на юридичну особу працівникам, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна - директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайлінг» ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4