Ухвала

від 17.01.2023 по справі 761/27973/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 17 січня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2022 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_7

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та накладено арешт на тимчасово вилучене майно у ході проведення обшуку 09.12.2022 року, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

-ноутбук чорного кольору марки «Dell», s/n 566PDZZ, із зарядним пристроєм, в чорній сумці;

-термінал мобільного зв`язку, бежево-золотистого кольору, марки «Samsung S9», s/n RF8KB0F05JK, в прозорому чохлі;

-термінал мобільного зв`язку, чорного кольору, марки «Samsung S22 Ultra 5 G», в прозорому чохлі.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_5 , - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, що на праві власності належить ОСОБА_9 .

Вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необгрунтованною, через порушення норм КПК України.

Так апелянт зазначає, що арештоване майно вилучено всупереч ухвалі слідчого судді, крім того, ОСОБА_5 під час проведення обшуку надав усі паролі доступу слідчому, однак слідчий прийшов до висновку, що не може самостійно оцінити корисність вказаної інформації.

Також зазначає, що ОСОБА_5 не є учасником підготовки спірного майна до продажу, а доказів його змови із стороною продавців за час досудового розслідування не знайдено.

В судове засідання представник ОСОБА_5 , - адвокат ОСОБА_6 не з`явився, на електронну пошту суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку із короткостроковою відпусткою, хоча про час та місце судового засідання йогоповідомлено у встановленому законом порядку.

З метою недопущення затягування розгляду вказаної апеляційної скарги, яка перебуває в провадженні з 26 грудня 2022 року, та зважаючи на належне повідомлення представника власника майна про час та дату апеляційного розгляду, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд у відсутність представника ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_6 участь якого, згідно із вимогами КПК є необов`язковою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені апелянтом доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів судового провадження, ГСУ СБ України, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 12 лютого 2019 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12019000000000107, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 5 ст. 191, ч. 3 ст. 312, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 365-2, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 04.03.2004 між «Фірмою Т.М.М.» - ТОВ та Акціонерно-комерційним банком «ХФБ Банк Україна», правонаступником якого був Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», а потім став АТ «Альфа Банк», укладено кредитний договір №252-СВ. Протягом 2004 - 2016 років між ТОВ «Фірма Т.М.М.» та Банком укладено ряд додаткових угод до договору №252-СВ. Відповідно до додаткової угоди № 48 від 30.09.2016 до вказаного договору (в редакції від 29.04.2014), згідно з якою визначено кінцевий термін користування та погашення кредиту 31.03.2021, заборгованість позичальника становить 15.599.248,20 євро (14.857.932,43 євро - заборгованість з повернення отриманого кредиту та проценти в сумі 741.315,77 євро).

Разом з тим, в грудні 2017 року посадові особи ПАТ «Укрсоцбанк», з метою дострокового стягнення на його користь заборгованості за кредитом, яка станом на 13.11.2017 становила 14.857.932,43 євро, що еквівалентно 459.147.256,92 грн., звернулися до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 , яким 20.12.2017 вчинено виконавчі написи про звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна боржника - Фірми «Т.М.М.» - ТОВ та ТОВ «ТММ-Будкомплект», а саме: № 7858 щодо звернення стягнення на групу нежилих приміщень №№ 116; 118; 123 та квартири АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 ; № 7862 щодо звернення стягнення на групи приміщень №№ 25; 33; 40; 43 за адресою: АДРЕСА_4 ; № 7860 щодо звернення стягнення на групи приміщень №№ 144; 145; 151; 153 за адресою: АДРЕСА_5 ; № 7859 щодо звернення стягнення на майновий комплекс за адресою: м. Київ, вул. Жмеринська, 22; № 7861 щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_6 .

23.01.2018 та 25.03.2019 на виконання вищевказаних написів державними виконавцями Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відкрито виконавчі провадження №55614244, №55614130, №55614317, №55614362, №55614508, а приватним виконавцем ОСОБА_13 - виконавче провадження №58713777, в рамках яких за участі представника ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_14 проведено опис та арешт вказаного майна та призначено відповідальним зберігачем представника банку - ОСОБА_15 .

За заявами головного юрисконсульта відділу по роботі з проблемною заборгованістю клієнтів корпоративного бізнесу ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_15 , державними та приватним виконавцями призначений суб`єкт оціночної діяльності - ТОВ «Приватна експертна служба» (код ЄДРПОУ 41073159), оцінювачі якого громадяни ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 у порушення вимог ч.5 ст.20 ЗУ «Про виконавче провадження», будучи не попередженими виконавцями про кримінальну відповідальність за недостовірну чи необ`єктивну оцінку майна, у процесі примусового стягнення склали звіти з заниженою вартістю іпотечного майна, що підтверджено висновками судових оціночно-будівельних експертиз №№80/8 від 21.08.2020, №85/8 від 26.08.2020, №86/8 від 28.08.2020, №87/8 від 31.08.2020, №89/8 від 02.09.2020, №91/8 від 07.00.2020, №92/8 від 04.09.2020. Внаслідок чого великим платникам податків Фірми «Т.М.М.» - ТОВ та ТОВ «ТММ-Будкомплект» спричинено матеріальну шкоду на загальну суму в 320.375.706,84 грн., що підтверджено висновком експерта №153/7 від 09.10.2020.

09 грудня 2022 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого вилучено речі, які належать ОСОБА_5 .

Постановою старшого слідчого в ОВС 3 відділу 3 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_19 від 09 грудня 2022 року виявлене та вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12019000000000107.

10 грудня 2022 року прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 направив до Шевченківського районного суду м. Києва клопотанням про арешт майна виявленого та вилученого за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2022 року клопотання задоволено.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.

У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12019000000000107 про накладення арешту на майно, яке виявлено та вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , слідчий суддя дослідив матеріали додані до клопотання та прийшов до правильного висновку, що з метою збереження речових доказів необхідно накласти арешт.

Слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права ОСОБА_5 з потребами кримінального провадження, оскільки вбачається його причетність до нього.

З огляду на положення ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів, оскільки слідчим доведено обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження може призвести до наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Зважаючи на зазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2022 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_20 ОСОБА_21 ОСОБА_22

Єдиний унікальний № 761/27973/22 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_23

Провадження № 11сс/824/383/2023 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК