Постанова

від 25.01.2023 по справі 761/1401/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №761/1401/22 Головуючий у 1 інстанції: Притула Н.Г.

провадження №22-ц/824/3174/2023 Головуючий суддя: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Суханової Є.М., Сушко Л.П.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою адвоката Хоменка Віталія Олексійовича - представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБК» на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБК» про витребування майна із чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ДБК» про витребування майна із чужого незаконного володіння.

В позові позивач просив витребувати нерухоме майно з чужого незаконного володіння, а саме приміщення

АДРЕСА_1 .

Крім того, 02 червня 2022 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій він просив накласти арешт на приміщення АДРЕСА_1 , яка була задоволена частково ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 червня 2022 року.

13 липня 2022 року представник відповідача ТОВ «ДБК» - адвокат Хоменко В.О. звернувся до суду з клопотанням про зустрічне забезпечення, в якому просив застосувати зустрічне забезпечення позову шляхом зобов`язання позивача внести на депозитний рахунок Шевченківського районного суду м. Києва грошових коштів у розмірі 727 500 грн (балансова вартість приміщення).

В обґрунтування клопотання зазначав, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 червня 2022 року у справі №761/1401/22 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на приміщення АДРЕСА_1 .

Вказував, що застосувавши заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту відбулося порушення майнових прав ТОВ «ДБК», як власника зазначеного нерухомого майна, що позбавляє його можливості на повноцінне користування та розпорядження приміщенням, внаслідок чого у ТОВ «ДБК» виникають збитки, які спричинені в результаті прийнятих судом заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту. При цьому майновий стан позивача не дозволяє розраховувати на відшкодування збитків, оскільки в нього відсутнє майно, що знаходиться на території України та за рахунок якого можливо було б їх відшкодувати в повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 липня 2022 року у задоволенні клопотання про зустрічне забезпечення відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат Хоменка В.О. - представник ТОВ «ДБК», посилаючись на порушення судом норм процесуального права ставить питання про скасування ухвали та постановлення нової про задоволення клопотання про зустрічне забезпечення.

Скаргу обґрунтовував тим, що ТОВ «ДБК» від 01 листопада 2021 року було зареєстровано право власності на приміщення №16, загальною площею 58,2 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказував, що ТОВ «ДБК» є замовником будівництва житлово-офісного комплексу з підземним паркінгом по АДРЕСА_3 . У вказаному комплексі було побудоване приміщення №16.

Відповідно до Акту готовності об`єкта до експлуатації від 15.12.2014 року та Сертифікату серії ІУ №165143580820 будинок по АДРЕСА_1 прийнятий та введений в експлуатацію. Так, ТОВ «ДБК», як замовник будівництва об`єкту, є власником житлових та нежитлових приміщень у будинку на підставі укладеного між ТОВ «ДБК» та ТОВ «ЯР» Договору №3 від 02 вересня 2010 року, які не були реалізовані. До введення та й після введення житлового будинку до експлуатації, приміщення №16 та майнові права на нього належать лише ТОВ «ДБК».

Отже, ТОВ «ДБК», як замовник будівництва об`єкту, є власником приміщення №16 на підставі укладеного між ТОВ «ДБК» та ТОВ «ЯР» Договору №3 від 02 вересня 2010 року. Вказане приміщення включене до балансу позивача, що підтверджується відповідною Довідкою. Реєстрація права власності на вказане приміщення проведена 01 листопада 2021 року.

Вказує, що 03 червня 2022 року суддею Шевченківського районного суду міста Києва у справі №761/1401/22 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ДБК» ПРО витребування майна з чужого незаконного володіння була постановлена ухвала про забезпечення позову.

Вказаною ухвалою суду заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. З метою забезпечення позову накладено арешт на приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 58,2 кв.м.

Таким чином, задовольняючи частково заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладаючи арешт на належне ТОВ «ДБК» майно, судом не було вирішено питання щодо застосування зустрічного забезпечення в порядку ст.154 ЦПК України.

Зазначає, що згідно довідки №12 від 17.01.2022 року балансова вартість приміщення складає 727 500 гривень.

Крім того, позивачем додано до позовної заяви копію договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 26 жовтня 2019 року, де вказана ціна приміщення в сумі 622 313 грн.

Застосувавши заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належне ТОВ «ДБК» на праві власності приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 58,2 кв.м., відбулося порушення майнових прав Товариства, як власника зазначеного нерухомого майна, що позбавляє його можливості на повноцінне користування та розпорядження приміщенням, внаслідок чого у ТОВ «ДБК» виникають збитки, які спричинені виключно в результаті прийнятих судом заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту.

При цьому майновий стан позивача - ОСОБА_1 не дозволяє розраховувати на відшкодування збитків, оскільки в нього відсутнє майно, що знаходиться на території України та за рахунок якого можливо було б їх відшкодувати в повному обсязі.

Отже, з наведеного вбачається, що зустрічне забезпечення є гарантією відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів, а невжиття заходів як забезпечення позову, так і зустрічного забезпечення, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вважає, що суд першої інстанції мав би задовольнити клопотання про зустрічне забезпечення позову та застосувати зустрічне забезпечення позову у справі №761/1401/22 шляхом внесення ОСОБА_1 на депозитний рахунок Шевченківського районного суду м. Києва грошових коштів в розмірі 727 500 гривень, або в іншій сумі, а тому оскаржувана ухвала суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Крім того, вжиття заходів зустрічного забезпечення у розумінні ч.3 ст.154 ЦПК України є не диспозитивним правом суду, а його обов`язком. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в результаті перегляду справи №753/2380/18-ц у постанові від 10 квітня 2019 року (касаційне провадження №61- 38399св18).

Вказує, що в поданому представником відповідача клопотанні він просив застосувати зустрічне забезпечення позову шляхом внесення ОСОБА_1 на депозитний рахунок Шевченківського районного суду м. Києва грошових коштів урозмірі 727 500 грн.

В обгрунтування поданого до суду клопотання відповідачем наголошено, що в результаті вжитих судом ухвалою заходів забезпечення позову, котрі є не співмірними із заявленими позивачем вимогами, відповідач зазнає збитків, оскільки вжиті заходи забезпечення позову обмежують права та інтереси відповідача, позбавляючи його права розпоряджатися належним йому майном на праві власності, що впливає на його матеріальний стан, як власника нерухомого майна та призводить до понесення додаткових витрат внаслідок їх застосування.

Проте, суд першої інстанції не застосував зустрічне забезпечення ані в сумі, яку просив заявник, ані в меншій сумі, чим допустив порушення принципу співмірності.

Звертає увагу, що відносно вказаного приміщення №16 мав місце перегляд зі сторони потенційного покупця, який виявив бажання придбати зазначене приміщення за його балансовою вартістю.

Так, 21 червня 2022 року між ТОВ «ДБК» (Продавцем) та ТОВ «ДБК-ГАРАНТ» (Покупцем) було укладено Договір купівлі-продажу приміщення, посвідчений 21.06.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. та зареєстрований в реєстрі за №1770.

Згідно з п.1 вказаного Договору, Продавець передає у власність Покупцю приміщення №16 (шістнадцять), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ), 58,2 (п`ятдесят вісім цілих та дві десятих) кв.м., далі за текстом - «приміщення», а Покупець приймає це приміщення у власність та зобов`язується сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 3 зазначеного Договору передбачено, що продаж приміщення відбувся за суму 727 500 гривень.

Проте, Покупець не зміг зареєструвати право власності на приміщення №16 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі укладеного Договору з огляду на наявний арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва про забезпечення позову по справі № 761/1401/22 від 03 червня 2022 року.

У зв`язку з наявним арештом, що перешкоджає проведеннюреєстрації права власності, Покупцем на адресу Продавця - ТОВ «ДБК» було направлено листа про розірвання вказаного Договору купівлі-продажу приміщення від 21 червня 2022 року.

Таким чином, ТОВ «ДБК» зазнало збитків від арешту, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва про забезпечення позову у справі

№761/1401/22 від 03 червня 2022 року, а тому вбачаються об`єктивні підстави для застосування зустрічного забезпечення позову шляхом внесення ОСОБА_1 на депозитний рахунок Шевченківського районного суду м. Києва грошових коштів, а відтак оскаржувана ухвала Шевченківського районного суду міста Києва справі №761/1401/22 від 18 липня 2022 року є незаконною та підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представник ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ «ДБК».

Вказує, що обов`язку для суду застосовувати в даному випадку зустрічне забезпечення не виникає, оскільки позивач має зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання на території України, а доказів того, що його майновий стан або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові відповідач не надав.

Щодо співмірності балансової вартості майна і заходів забезпечення позову, то зазначає, що відповідач посилається на довідку про балансову вартість приміщення від 17 січня 2022 року у розмірі 727 500 гривень і на вартість приміщення у розмірі 622 313 гривень, за яку позивач його придбав за договором купівлі-продажу від 26 жовтня 2019 року. При цьому відомостей про дійсну ринкову вартість приміщення станом на дату звернення до суду з клопотанням про зустрічне зобов`язання відповідач не надає.

Щодо збитків, які, начебто, виникають для відповідача внаслідок застосування забезпечення позову, то вважає, що такі посилання відповідача прямо суперечать його діям.

Після постановлення ухвали про забезпечення позову у справі представником відповідача було отримано в суді копію ухвали від 03 червня 2022 року про накладення арешту на спірне приміщення. Вказану копію ухвали про забезпечення позову відповідачем, яку боржником у виконавчому провадженні було незаконно пред`явлено до виконання приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Хоменко В.В., який відкрив виконавче провадження і у протиправний спосіб наклав арешт на нежитлове приміщення №16 площею 58,2 кв.м., розташоване в будинку АДРЕСА_2 .

Вказані дії приватного виконавця були оскаржені представником позивача до суду і ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 09 листопада 2022 року рішення приватного виконавця, оформлене постановою про арешт майна, було визнано неправомірним і приватного виконавця було зобов`язано зняти арешт з майна.

Таким чином, відповідач, мотивуючи виникнення для нього внаслідок арешту майна збитків, заявляє про необхідність застосування зустрічного зобов`язання, але при цьому ж сам звертається за накладенням арешту на спірне майно. Вказане, крім відверто незаконних дій як представників відповідача, так і приватного виконавця, свідчить виключно про штучність створення відповідачем умов для того, аби мати можливість посилатись на виникнення для нього збитків внаслідок накладеного арешту. В цей же час накладений ухвалою про забезпечення позову арешт на майно ніяких збитків для відповідача не утворює, в тому числі і через те, що право на спірне приміщення є предметом розгляду в інших справах за участі як позивача, так і відповідача, про що в даній справі також є відповідні докази.

Вказане свідчить про те, що подана відповідачем апеляційна скарга є необґрунтованою і задоволенню підлягати не може.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно зі ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду щодо зустрічного забезпечення (п.5 ч.1 ст.353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц)

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про зустрічне забезпечення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ТОВ «ДБК» не надано належних доказів на підтвердження збитків, які спричинені або можуть бути спричинені йому саме забезпеченням позову - накладенням арешту на приміщення, оскільки накладення арешту на спірне приміщення не позбавляє відповідача права користування ним, майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним до вирішення судом спору, балансова вартість майна в даному випадку не може бути збитками, тому суд не вбачав підстав для задоволення клопотання представника відповідача ТОВ «ДБК» - адвоката Хоменка В.О. про зустрічне забезпечення позову.

Такі висновки відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ДБК» про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 червня 2022 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.

З метою забезпечення позову накладено арешт на приміщення АДРЕСА_1 .

Встановлено, що 13 липня 2022 року представник відповідача ТОВ «ДБК» - адвокат Хоменко В.О. звернувся до суду з клопотанням про зустрічне забезпечення, в якому просив застосувати зустрічне забезпечення позову шляхом зобов`язання позивача внести на депозитний рахунок Шевченківського районного суду м. Києва грошових коштів у розмірі 727 500 грн (балансова вартість приміщення).

За ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії.

За п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Згідно з п.6 зазначеної Постанови особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

За ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом:

1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів;

2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник у порядку зустрічного забезпечення.

Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення.

Особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.

Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.

Ухвала про зустрічне забезпечення може бути оскаржена разом із ухвалою про забезпечення позову або окремо.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції з урахуванням підстав та предмету позовної заяви, а також того, що після відкриття провадження у справі про витребування нерухомого майна відповідач намагається скористатись своїм правом та розпорядитись спірним майном, дійшов вірного висновку про те, що заява про забезпечення позову підлягала задоволенню частково, а тому необхідно було накласти арешт на приміщення АДРЕСА_1 , оскільки невжиття заходів забезпечення може утруднити чи призведе до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , так як ТОВ «ДБК» може скористатись своїм правом власності та відчужити дане житлове приміщення.

Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку щодо залишення без задоволення апеляційної скарги адвоката Хоменка В.О. - представника ТОВ «ДБК» та залишення без змін ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 18 липня 2022 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Хоменка Віталія Олексійовича - представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБК» залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: