49/116-А
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.07.07 м. Київ 49/116-А
За позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
До Закритого акціонерного товариства «Фоззі-В»
Про стягнення 274 809,00 грн.
Суддя Митрохіна А.В.
Секретар судового засідання Орлова Л.М.
Представники:
від позивача Федоренко О.А.–за дов. № 04-02/54 від 07.05.2007
від відповідача Бєлаш В.В. –за дов. № б/н від 11.07.2007,
Муштей Л.Ю. –за дов. № 510-юр від 01.06.2006
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 274 809,00 грн. адміністративно-господарських (штрафних) санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Позовні вимоги мотивовані тим що відповідач у порушення вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»у 2006 році не створив робочі місця для інвалідів.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, про що зазначив у запереченнях проти позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -
В С Т А Н О В И В :
Середньооблікова облікова чисельність штатних працівників облікового складу Закритого акціонерного товариства «Фоззі-В»у 2006 році становила 1 340 осіб.
Протягом 2006 року відповідно до вимог частини 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
З 24 червня 2005 року набрали чинності положення статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», згідно з якими норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.
Згідно з поданим позивачем звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік (Форма № 10-ПІ) на підприємстві відповідача було працевлаштовано 7 інвалідів, що відповідало нормативам, встановленим Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Враховуючи, що норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на підставі Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»передбачає визначення середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за повний календарний рік, застосування указаного нормативу можливе щодо підприємства відповідача починаючи з року, наступного після внесення змін до цього Закону, тобто з 2006 року.
Посилання позивача на те, що відповідачем було створено 7 робочих місць для працевлаштування інвалідів, судом до уваги не приймаються з огляду на те, що пунктом 4 «Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів»(затверджене Постановою КМУ від 03.05.1995 № 314) передбачена можливість застосування гнучких форм зайнятості інвалідів.
Статтею 172 Кодексу законів про працю України встановлено, що на прохання інвалідів власник або уповноважений орган зобов'язаний встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень, тобто інвалід може пропрацювати не повний календарний рік.
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 07.04.2004 № 183 «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності»та Постанови КМУ від 22.02.1992 № 83 «Про затвердження Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда»переогляд інвалідів проводиться через 1-3 роки.
Враховуючи, що відповідач забезпечив у 2006 році працевлаштування інвалідів відповідно до встановлений чинним законодавством нормативів, застосування до нього штрафних санкцій у зв'язку з цим є безпідставним, то у задоволенні позову слід відмовити з цих підстав.
Відповідно до вимог частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати не відшкодовуються.
Керуючись статтями 49, 51, пункту 1 статті 71, пунктом 1 статті 72, статтями 87, 94, 98, 112, 160, 161, 162, 163, 185, 186, частиною 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження та/або апеляційної скарги в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може буде оскаржена до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.В. Митрохіна
Дата виготовлення постанови суду в повному обсязі та підписання 13.07.2007.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 24.07.2007 |
Оприлюднено | 07.11.2007 |
Номер документу | 1086179 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Митрохіна А.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні