Постанова

від 24.07.2007 по справі 49/109-а     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

49/109-А     

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

24.07.07                                                      м. Київ                                     49/109-А    

За позовом          Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

До                             Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарес»

Про                             стягнення 2 500,00 грн.

                                                                           Суддя Митрохіна А.В.

                                                  Секретар судового засідання Карбовська О.В..

Представники:

від позивача           Вольвак О.М.–за дов. № 04-02/106 від 03.07.2007

від відповідача           не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 2 500,00 грн. адміністративно-господарських (штрафних) санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.   

Відповідач у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвала суду направлена відповідачу за  адресою, зазначеною позивачем в позовній заяві та в довідці з Державного комітету статистики України Головного управління статистики у м. Києві.

Відповідно до частини 8 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру. Відповідно до частини 1 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження). У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою. Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, в судове засідання не з'явився, про зміну адреси суд не повідомив, заперечень на позовну заяву не надав.

Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України   справа вирішується на основі наявних доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

                                                           В С Т А Н О В И В :

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі - Закон) передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченню, посильній трудовій та громадській діяльності.

Згідно частини 6 статті 20 Закону фінансування заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів, надання позик на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, забезпечення інвалідів технічними реабілітаційними засобами, оплата навчання та перекваліфікація здійснюється Фондом України соціального захисту інвалідів.

Відповідно до статті 19 Закону (в редакції Закону № 204/94-ВР від 14.10.1994) місцеві Ради спільно з підприємствами (об'єднаннями), установами, організаціями, громадськими організаціями інвалідів, за участю відділень Фонду України соціального захисту населення України щорічно визначають нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Частиною 2 статті 19 Закону передбачено, що нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, визначаються для всіх підприємств (об'єднань), установ і організацій (незалежно від форм власності і господарювання) у розмірі не менше 4 % від загальної кількості працюючих; якщо працює від 8 до 25 чоловік —встановлюється норматив у кількості 1 робочого місця.

Статтею 20 Закону (в редакції Закону №20494-ВР від 14.10.1994) встановлено обов'язок підприємств (об'єднань), установ і організацій (незалежно від форм власності і господарювання), де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною 1 статті 19 вказаного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, незайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.

Порядок і терміни  сплати  підприємствами  (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями  штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1767 (із змінами та доповненнями, далі –Порядок) суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком  N 3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком N 2510. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Як вбачається зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, наданим відповідачем до Київського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність працівників облікового складу підприємства у 2006 році становила 11 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – 0 осіб.

Чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно 4-х відсоткового нормативу в товаристві -  1 особи. Таким чином відповідач не виконав норматив по створенню робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

Відповідно до пункту 5 Положення про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 № 314 (зі змінами та доповненнями, далі –Положення № 314), підприємства повинні розробляти заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включати їх до колективного договору, інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно з пунктом 12 Положення № 314 Державна служба зайнятості:

- веде облік робочих місць підприємств, на які можуть бути працевлаштовані інваліди;

- сприяє працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з таким проханням, з урахуванням рекомендацій МСЕК.

Водночас відділення Фонду соціального захисту інвалідів (згідно з п. 13 Положення № 314):

- розглядають пропозиції підприємств щодо створення додаткових (понад установлений норматив) робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів;

- здійснюють контроль за створенням підприємствами робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Підприємства у свою чергу, відповідно до п. 14 Положення № 314):

- у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів;

- визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів;

- інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів;

- створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

- запроваджують у разі потреби посади інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками;

- розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів супроводжується його обов'язком щодо:

вжиття заходів суб'єктом господарювання щодо створення робочих місць

для інвалідів;

визначення суб'єктом господарювання видів цехів, виробництв, дільниць

тощо, на яких може використовуватися праця інвалідів;

розроблення суб'єктом господарювання інструкцій про робоче місце

інваліда;

повідомлення (інформування) відповідних органів з питань праці та соціальної політики (державної служби зайнятості, до компетенції якої відноситься працевлаштування), органів місцевого самоврядування та громадських організацій інвалідів.

Відповідач не надав належних доказів того, що ним вживалися зазначені заходи зі створення робочих місць для інвалідів та інформування про це відповідних органів, що дало б цим органом можливість вжити заходів з працевлаштування інваліда.

Крім того, як вбачається із листа Оболонського районного центру зайнятості від 25.05.2007 № 25-1569, відповідачем звіти до центру зайнятості по Формі № 3-ПН  не надавались.

Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках, затверджена наказом Держкомстатистики 06.07.1998 № 244, заповнюється згідно з Інструкцією, зареєстрованою в Міністерстві юстиції 17.07.1998 за № 464/2904.

Відповідно до цього наказу зазначена форма поширюється на всі підприємства, установи та організації, що розташовані на території України, незалежно від форми власності та господарювання.

Форма № 3-ПН подається підприємствами, установами та організаціями 28 числа щомісячно на адресу державної служби зайнятості. У разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у міжзвітний період у зв'язку із звільненням працівників, дані про ці робочі місця подаються додатково, в міру їх виникнення. Даною формою також визначена графа для заповнення щодо вакантних місць для інвалідів.

Суд враховує, що відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Разом з тим на виконання статті 19 Закону (в якій визначені нормативи по створенню робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів) для того, щоб підприємство змогло виконати норматив, йому необхідно відповідно до п. 5, 14 Положення № 314 розробити заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Тобто, органи, визначені у статті 18 Закону, здійснюють працевлаштування інвалідів лише після виконання підприємством заходів по створенню робочих місць для інвалідів та після звернення надання конкретним підприємством інформації про створення таких робочих місць (з урахуванням їх специфіки) та про можливість направлення осіб з пониженою працездатністю до них на роботу.

Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»чітко та в імперативній формі встановлений законодавцем норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, який не потребує додаткового його підтвердження та встановлення будь-якими іншими органами шляхом прийняття рішень чи інших актів органів державної влади з цього питання.

Таким чином незалежно від форми власності та господарювання на всі підприємства розповсюджується однаковий норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Якщо підприємство не спроможне створити робочі місця для інвалідів та ввести їх в дію шляхом працевлаштуванням інвалідів, вони сплачують штрафну санкцію до Державного бюджету України. Штрафна санкція за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів носить альтернативний характер, в тому підприємство (об'єднання), установа, організація або дотримується нормативу, або сплачує певну суму до Державного бюджету України.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, поданого відповідачем до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, розмір середньорічної заробітної плати Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарес»становить 5 000,00 грн. Відповідачем у звіті самостійно визначено суму коштів штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів у розмірі 2 500,00 грн.

Відтак, наданий позивачем розрахунок розміру штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць із розрахунку середньої заробітної плати за рік обґрунтовано складає 2 500,00 грн.

Згідно з частинами 3 і 5 статті 20 Закону підприємства (об'єднання), установи й організації (далі - підприємства) сплачують штрафні санкції за нестворені робочі місця для інвалідів відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). А в разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на їх майно в порядку, передбаченому законом.

Штрафні санкції відповідачем у визначені законодавством строки сплачено не було та залишаються не сплаченими станом на день розгляду спору.

Відповідно до п. 11 Порядку контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги документально доведені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Судові витрати відповідно до вимог частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 49, 51, пункту 1 статті 71, пунктом 1 статті 72, статтями 87, 94, 98, 160, 161, 162, 163, пунктом 4 статті 167, статтями 185, 186, частиною 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -

          П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарес»(проспект Героїв Сталінграду, 51-а, м. Київ, 04213, рахунок 2600604173 в ВАТ «СЕБ Банк»,                м. Києва, МФО 300175,  код 25269565) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (03150, м.Київ, вул.Боженка,86-Г, рахунок 31219230700001 ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код 24262621, код призначення платежу 50070000;01) 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн. адміністративно-господарської (штрафної) санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2006 рік.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження та/або апеляційної скарги в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може буде оскаржена до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                              А.В. Митрохіна                                       

          Дата виготовлення постанови суду в повному обсязі та підписання 03.08.2007.