Ухвала

від 27.01.2023 по справі 197/1035/22

ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 197/1035/22

провадження № 2-з/197/1/23

ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27 січня 2023 року смт Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Шевченко О.В. в порядку письмового провадження, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

До Широківського районного суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій вона просить:

-накласти арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 1225883300:01:119:0218, площею 7,37 га до набрання рішенням суду законної сили.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом її витребування, визнання недійсним державної реєстрації права оренди, її скасування пред`явлений до суду, позов залишений без руху.

Суд здійснює розгляд заяви про забезпечення позову у письмовому провадження за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами п. 13 ст. 7 ЦПК України, оскільки повідомлення учасників не передбачено ч. 1 ст. 153 ЦПК України, і не проводить судове засідання.

Ознайомившись із заявою, розглянувши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку:

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Одним із видів забезпечення позову, зазначених у ст. 150 ЦПК України є накладення арешту на майно.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі №922/4587/13.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Позивачка підтверджує дію на даний час договору оренди, який був укладений між попереднім власником земельної ділянки-спадкодавцем та відповідачем. Текст цього договору суду не наданий.

Заборона вчиняти будь-які дії щодо користування (володіння, розпорядження) земельною ділянкою, не тільки позбавляє відповідача на весь час вирішення спору використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору, але й перешкоджає здійсненню ним підприємницької діяльності, з яким спадкодавець уклав договір оренди земельної ділянки, який на даний час є чинним і презумпція правомірності якого у встановленому законом порядку не спростована (стаття 204 ЦК України).

Таким чином, якщо суд задовольнить заяву позивача про забезпечення позову, буде порушили право відповідача на користування земельної ділянкою, та буде надана перевага позиції позивача, ще до моменту вирішення справи по суті.

Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 700/720/17.

Крім того, суд враховує, що позивач не звертався до суду з вимогою про визнання правочину недійсним/його розірвання.

З урахуванням встановлених обставин справи та беручи до уваги предмет спору і зміст заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.149-153, 157, 260, 353-354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ О.В.ШЕВЧЕНКО