Рішення

від 17.01.2023 по справі 903/814/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 січня 2023 року Справа № 903/814/22

Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Акціонерного товариства Оператора газорозподільної системи Волиньгаз

до відповідача: Приватного підприємства Іваничівський цукровий завод

про стягнення 447763,10 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з.

У зв`язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Встановив:

позивач - Акціонерне товариство Оператора газорозподільної системи Волиньгаз звернулося з позовом до Приватного підприємства Іваничівський цукровий завод про стягнення 447763,10 грн, з них 404165,80 грн основного боргу, 39032,45 грн пені, 2341,94 грн 3 % річних, 2222,91 грн інфляційних втрат.

При обґрунтуванні позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), укладеного шляхом підписання заяви-приєднання № 09420W8P6PGP070/42GP430-6240-20 від 27.07.2020 до умов договору розподілу природного газу, що відповідає типовому в частині своєчасної, повної оплати послуг з розподілу природного газу за липень-серпень 2022.

Ухвалою суду від 21.10.2022 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.11.2022, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу відповідь на відзив.

Ухвала суду від 21.10.2022 надіслана відповідачу, 04.11.2022 повернулася до суду із довідкою відділення поштового зв`язку про причини невручення ф.20 адресат відсутній за вказаною адресою.

Ухвалою суду від 15.11.2022 повідомлено сторони про те, що підготовче засідання відбудеться 14.12.2022.

28.11.2022 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відзив на позов № 25/11 від 25.11.2022 в якому просить визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву та поновити його. При цьому зазначає, що лише 22.11.2022, отримавши ухвалу суду від 15.11.2022, дізналися про відкриття провадження у справі та необхідність подання відзиву на позовну заяву. Щодо заявлених позовних вимог просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки відсутні докази, що підтверджують здійснення господарської операції між сторонами чи наявність зобов`язання за договором, оскільки вони або відсутні або не відповідають вимогам, що ставляться до первинних документів, а також відсутні належні докази щодо направлення їх на адресу відповідача (місцезнаходження). Повідомляють, що єдиний об`єкт, який починаючи з 01.02.2020 перебував в оренді, в зв`язку з закінченням терміну оренди було повернуто власнику, про що засвідчує акт приймання - передачі від 10.01.2022. Вищевказаний договір №01/20 від 01.02.2020 є в розпорядженні позивача і був підставою для встановлення договірних відносин. В ньому ж зазначено граничний термін оренди який автоматично не пролонговується сторонами і не продовжувався сторонами виходячи з змісту вищевказаного акту. Тому починаючи з 10.01.2022 підприємство не є споживачем, оскільки таким може бути лише власник об`єкту, який підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ (відповідно до типового договору). Тому за відсутності об`єкта, розподіл (переміщення) на нього природнього газу підприємству, який не є споживачем з 06.01.2022 в 2022 році виключається, що і виключає замовлення потужності на такий об`єкт і як наслідок нарахування коштів з розподілу природного газу в тому числі щодо її передоплати. Звертає увагу суду, що умови вищевказаного договору передбачають права і обов`язки саме для споживача, статус якого відповідач втратив 06.01.2022. Підприємство розрахувалось за розподіл фактично спожитого об`єму газу, про що вказує сам позивач в доданому до позову рахунку на оплату від 06.06.2022 в якому в графі сальдо на 01.04.2022 відсутній борг. В зв`язку з військовим станом, звернення щодо розірвання договору було надіслано 29.08.2022. Судом встановлено, що ухвалу суду від 21.10.2022 відповідач не отримав з незалежних від нього причин, просить визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву, з метою повного і об`єктивного розгляду справи, збереження принципу диспозитивності і змагальності судового процесу, поновлено пропущений процесуальний строк для подання відзиву, прийнято його разом з доданими до нього документами та долучено до матеріалів справи № 903/814/22.

07.12.2022 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відповідь на відзив № 430-8904-1222 від 05.12.2022 в якій вказує, що заборгованість у відповідача утворилась лише із травня 2022 року, тобто до травня 2022 року, ПП ІЦЗ без будь-яких заперечень добровільно сплачувало вартість розподілу природного газу на користь AT Волиньгаз відповідно до рахунків, які виставлялись позивачем, а це свідчить про визнання своїх зобов`язань відповідними діями (оплатою за них) та відповідно і про визнання боргу. Звертає увагу суду, що жодного повідомлення від відповідача про звільнення ним об`єкта або приміщення, (остаточного припинення користування природним газом) до 01.09.2022 року (дати закінчення, періоду нарахування AT Волиньгаз послуги з розподілу природного газу за адресою: Волинська область, Володимирський район, смт.Іваничі, вул.Заводська, 18) не отримано.

14.12.2022 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача, просив провадження у справі закрити, призначити справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 14.12.2022 суд ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 21.12.2022.

Ухвалою суду від 14.12.2022 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 21.12.2022.

Ухвалою суду від 21.12.2022 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 17.01.2023.

17.01.2023 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву в якій просить судове засідання 17.01.2023 проводити без участі його представника, вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301040488876.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

27.07.2020 заявою-приєднання №09420W8Р6РGР070/42GР430-6240-20 ПП "Іваничівський цукровий завод" приєдналося до умов Типового договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), адреса об`єкту споживання: Волинська область, Володимир-Волинський район, смт.Іваничі, вул.Заводська, 18 (а. с. 13).

Також, 27.07.2020 між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільних систем "Волиньгаз" та Приватним підприємством "Іваничівський цукровий завод" (споживач) укладено договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), шляхом підписання Відповідачем заяви-приєднання №09420W8Р6РGР070/42GР430-6240-20 від 27.07.2020 до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому (далі договір) (а. с. 14-16).

Відповідно до пункту 2.1 договору позивач, як Оператор ГРМ, взяв на себе зобов`язання надати відповідачу послугу з розподілу природного газу, а відповідач зобов`язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначеному договором.

Згідно з п.6.1 договору, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення (п. 6.2. Договору).

Відповідно до п.п. 6.3, 6.4 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ.

Як зазначено в п. 6.5 договору, у разі виникнення у споживача заборгованості за цим договором сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача, зарахувати в рахунок погашення заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.

Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від виконання поточних зобов`язань за цим договором.

За умовами пункту 6.6 Типового договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно з законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок оператора ГРМ.

У відповідності до п.8.2 договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як зазначає позивач, за період з 01.10.2020 по 30.09.2021, відповідачеві було розподілено природний газ в кількості 1287152,29 куб. м., що підтверджується Актом приймання - передачі газу №ВЛ00055218 від 30.09.2021 (а. с. 22).

На виконання договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) №09420W8Р6РGР070/42GР430-6240-20 від 27.07.2020, який підписаний відповідачем була розрахована щомісячна плата за розподіл газу з січня 2022 по теперішній час у розмірі: 107262,69 куб. м. х 1,884 грн = 202082,90 грн на місяць.

На виконання договору АТ "Волиньгаз" щомісячно надавало споживачу послугу з розподілу природного газу вартістю 202082 грн 90 коп., починаючи з січня 2022 року, яка повинна сплачуватись як плата за 1/12 річної замовленої потужності об`єктів споживача (точки комерційного обліку), зазначених у Додатку 4 до Типового договору розподілу природного газу, який додається до заяви-приєднання №09420W8Р6РGР070/42GР430-6240-20.

Листом від 05.08.2022 за №430-Сл-3600-0822 позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату боргу за послугу з розподілу природного газу, на суму 606248,73 грн, проте зазначений лист-вимогу залишено без задоволення, борг не погашено (а. с. 27-28).

Така вимога була надіслана 05.08.2022 на ім`я відповідача на адресу: 44700, Волинська область, Володимир-Волинський район, с.Федорівка та отримана адресатом 13.08.2022, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а. с. 29).

29.08.2022 відповідач звернувся до позивача із заявою № 129/8, в якій повідомляв, що у зв`язку із закінченням договору оренди цілісного майнового комплексу цукрового заводу № 01/20 від 01.02.2020, зміною власника майна, договір від 27.07.2020 № 09420W8Р6РGР070/42GР430-6240-20 є неактуальним та підлягає розірванню. Просив розірвати вказаний договір, шляхом підписання додаткової угоди про його розірвання (а. с. 30-32).

Пунктом 1 додаткової угоди від 01.09.2022 сторони визначили, що споживач звернувся, а Оператор ГРМ погоджує розірвання (припинення) Типового договору розподілу природного газу № 09420W8Р6РGР070/42GР430-6240-20 від 27.07.2020 з моменту укладення даної додаткової угоди, в частині надання послуги розподілу природного газу, а в частині проведення розрахунків дію договору припинити після повного їх здійснення.

Станом на 13.10.2022 відповіді на вимогу відповідачем не надано, борг не сплачено.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості по контрагенту ПП Іваничівський цукровий завод загальний розмір основного боргу на 13.10.2022 становить 404165,80 грн. (за липень-серпень 2022).

Оскільки Приватне підприємство "Іваничівський цукровий завод" не оплатило вказану суму, позивач 17.10.2022 звернувся до суду із позовом про її стягнення. Також, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Статтею 15 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою та другою статті 180 Господарського кодексу України(далі - ГК України) передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно зі статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вище судом було встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання №09420W8Р6РGР070/42GР430-6240-20 від 27.07.2020 до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому.

Відповідно до пункту 2.1 договору позивач, як Оператор ГРМ, взяв на себе зобов`язання надати відповідачу послугу з розподілу природного газу, а відповідач зобов`язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначеному договором.

Згідно із пунктом 2 глави 6 розділу VI Кодексом газорозподільних систем (далі Кодекс ГРМ) річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

За приписами абз. 8 пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об`єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік. У такому повідомленні Оператор ГРМ одночасно має зазначити про: величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу/інші дані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів).

Як убачається із матеріалів господарської справи, АТ "Волиньгаз" як Оператор ГРМ до 12.10.2021, у відповідності до наведеної норми, проінформувало споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об`єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік.

Зокрема, така інформація була надана споживачеві в акті приймання-передачі природного газу №ВЛ00055218 від 30.09.2021 (а. с. 22).

Згідно вказаного акту річна замовлена потужність на 2022 рік у споживача становить 1287152,29 куб. м. Даний акт був підписаний відповідачем та скріплений його печаткою.

Щодо доводів відповідача, що Акт приймання - передачі газу №ВЛ00055218 від 30.09.2021 не є належним доказом розміру замовленої потужності споживачем на об`єкт, суд зазначає таке.

Абзацом 8 пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ передбачене право споживача, що не є побутовим, на подання Оператору ГРМ уточненої заявки на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах з розбивкою по кожному об`єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік, не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада). У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність сумарно по всіх його об`єктах, величина перевищення має бути сплачена споживачем за півторакратною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.

Однак, відповідач не скористався своїм правом на подання уточнюючої заявки не лише на протязі визначеного Кодексом ГРМ строку, але й взагалі, що і дало підставу позивачу нараховувати вартість послуги із розподілу природного газу у 2022 році на рівні тих обсягів, які були розраховані відповідно до фактично спожитих об`ємів природного газу в період з 01.10.2020 по 30.09.2021.

Згідно п. 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Таким чином, місячна вартість у 2022 році була розрахована як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

На виконання Договору розподілу природного газу №09420W8Р6РGР070/42GР430-6240-20 від 27.07.2020, була розрахована щомісячна плата за розподіл газу з січня 2022 року в розмірі 202 082 грн 90 коп. на місяць, а саме:

1 287 152,29 куб. м. / 12 місяців = 107 262,69 куб. м.;

107 262,69 куб. м. х 1,884 грн за куб. м. = 202 082 грн 90 коп. на місяць.

Отже, на виконання умов вказаного договору АТ "Волиньгаз" щомісячно надавало споживачу послугу з розподілу природного газу вартістю 202 082 грн 90 коп., починаючи з січня 2022 року, які мали бути оплачені відповідачем.

В той же час, за липень-серпень 2022 року, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка на момент звернення останнього до суду становила 404 165 грн 80 коп.

Щодо доводів відповідача про те, що з 06.01.2022 відбулося механічне припинення газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкті відповідача, про що засвідчує Акт №1 від 06.01.2022, а також, що з 10.01.2022 відповідач не є споживачем, оскільки таким може бути лише власник об`єкту, суд вказує таке.

Відповідач до квітня 2022 року сплачував позивачу вартість послуг з розподілу природного газу, що свідчить про визнання ним своїх зобов`язань перед позивачем.

Суд зазначає, що відповідно до п. 10 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ у разі звільнення займаного об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) споживач зобов`язаний повідомити про це Оператора ГРМ не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) та остаточно розрахуватись з ним за договором розподілу природного газу до вказаного споживачем дня звільнення об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) включно.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем Оператора ГРМ про звільнення об`єкта або приміщення (остаточне припинення користування природним газом) споживач зобов`язаний здійснювати оплату послуг за договором розподілу природного газу, як випливає з умов договору.

Вказане також було узгоджено сторонами в п. 12.5 договору.

Також, абз. 2, 4 п. 10 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що Оператор ГРМ зобов`язаний припинити розподіл (газопостачання) природного газу споживачу із заявленого ним дня звільнення об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом).

Договір розподілу природного газу з новим споживачем укладається після припинення договору розподілу природного газу із споживачем, який звільняє об`єкт або приміщення.

Тобто з наведеного вбачається, що обов`язок повідомити Оператора ГРМ про припинення користування природним газом лежить саме на споживачу, який не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення об`єкта або приміщення повинен повідомити Оператора ГРМ про припинення користування природним газом. У разі ж неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем Оператора ГРМ про звільнення об`єкта або приміщення споживач повинен здійснювати оплату наданих йому послуг.

З огляду на те, що відповідач повідомив позивача про припинення користування природним газом у зв`язку із звільненням приміщення лише шляхом надіслання заяви від 29.08.2022 № 129/8 про розірвання договору, то відповідач повинен здійснювати оплату послуг за договором розподілу природного газу, зокрема за заявлений період (липень-серпень 2022 року) в сумі 404165,80 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.

Щодо тверджень відповідача, що вимога про сплату боргу, яка долучена до матеріалів справи була направлена не на адресу місцезнаходження відповідача, а адресована в смт.Іваничі, спростовується доказами долученими до позовної заяви, а саме: квитанцією та рекомендованим повідомленням про направлення поштового відправлення саме на юридичну адресу відповідача: вул.Устилузька,6, с.Федорівка, Володимир-Волинський район, Волинська область, 44700 та вручена 15.08.2022(а.с.29).

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування у певні періоди заборгованості по оплаті стало підставою для нарахування штрафу, пені за прострочку виконання грошових зобов`язань, а також інфляційних та процентів річних, та звернення до суду із позовом про стягнення нарахованих сум.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з приписами ст. 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками до позовної заяви позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 2341,94 грн 3% річних, 2222,91 грн інфляційних втрат, а також відповідно до п.8.2 договору пеню в розмірі 39032,45 грн (а.с.10-12).

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН по відсотках, інфляційних втратах та пені, враховуючи умови договору (додаткової угоди), суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача:

1. За липень місяць на суму 202082,90 грн:

- 1013,18 грн. - 3% річних за період з 11.08.2022 (оскільки розрахунок проводиться до 10 числа наступного місяць, тобто останній день 10.08.2022, а отже нарахування повинно здійснюватися з 11.08.2022) по 10.10.2022.

- 2222,91 грн інфляційних втрат за серпень 2022;

- 16886,38 грн. пеня за період з 11.08.2022 (оскільки розрахунок проводиться до 10 числа наступного місяць, тобто останній день 10.08.2022, а отже нарахування повинно здійснюватися з 11.08.2022) по 10.10.2022.

2. За серпень місяць на суму 202082,90 грн:

- 465,07 грн. - 3% річних за період з 13.09.2022 (оскільки розрахунок проводиться до 10 числа наступного місяць, тобто останній день 10.09.2022 - субота, а отже нарахування повинно здійснюватися з 13.09.2022) по 10.10.2022.

- 7751,12 грн. пеня за період з за період з 13.09.2022 (оскільки розрахунок проводиться до 10 числа наступного місяць, тобто останній день 10.09.2022 - субота, а отже нарахування повинно здійснюватися з 13.09.2022) по 10.10.2022.

Оскільки позивачем невірно визначено початок другого періоду прострочення грошового зобов`язання(додатковою угодою від 01.09.2022 сторони визначили, що в частині проведення розрахунків дія договору припиняється після повного їх здійснення), а саме з 01.09.2022 замість 13.09.2022(оскільки розрахунок проводиться до 10 числа наступного місяць, тобто останній день 10.09.2022 - субота, а отже нарахування повинно здійснюватися з 13.09.2022) та невірно зазначено суму боргу за серпень 2022, а саме 404165,80 грн замість 202082,90 грн, тому в стягненні 14394,95 грн пені та 863,69 грн 3 % річних, слід відмовити через безпідставність.

Відповідачем не надано жодного доказу на спростування заявленого боргу.

Контррозрахунку нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені відповідачем не подано.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи пояснення та докази сторін, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути 432504,46 грн, з них 404165,80 грн основного боргу, 24637,50 грн пені, 2222,91 грн інфляційні втрати та 1478,25 грн - 3% річних, в решті позову слід відмовити через безпідставність.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 6487,57 грн на підставі ст.129 ГПК України, слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в іншій частині залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231-233, 236-238, 240, 254-257, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Іваничівський цукровий завод (вул.Устилузька,6, с.Федорівка, Володимир-Волинський район, Волинська область, 44700, код ЄДРПОУ 32313241) на користь Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Волиньгаз (вул. Івана Франка,12, м.Луцьк, Волинська область, 43006, код ЄДРПОУ 03339459) 432504,46 грн (чотириста тридцять дві тисячі п`ятсот чотири гривні 46 коп.), з них 404165,80 грн основного боргу, 24637,50 грн пені, 2222,91 грн інфляційні втрати та 1478,25 грн - 3% річних, а також 6487,57 грн (шість тисяч чотириста вісімдесят сім гривень 57 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

27.01.2023.

СуддяА. С. Вороняк