Рішення

від 27.01.2023 по справі 907/841/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/841/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

Розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут, м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпатлісторг, м. Ужгород

про стягнення 31 320,27 грн

секретар судового засідання Піпар А.Ю.

учасники справи не викликались

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпатлісторг про стягнення 24 784,35 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за період з серпня 2021 року до січня 2022 року включно за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, на яку позивачем за період з 21.09.2021 до 14.11.2022 нараховано 5 899,85 грн інфляційних втрат та 636,07 грн 3% річних.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/841/22 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2022.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.11.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, виявлених судом.

З огляду на усунення позивачем виявлених судом недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 28 листопада 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено строки для подання заяв по суті спору.

Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку. Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 88000, м. Ужгород, вул. Огарьова, 13.

При цьому, поштовий конверт з зазначеною ухвалою суду 16.12.2022 повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з проставлення відмітки про причини не вручення «ТОВ «Закарпатлісторг» виїхало з цієї адреси», що за своєю суттю є відміткою про відсутність особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" за № 755-IV від 15.05.2003, з наступними змінами, (надалі Закон № 755-IV), єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (ч. 1 ст. 7 Закону № 755-IV).

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону № 755-IV визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 11 статті 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з п. п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. п. 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 99-2 Правил).

Відповідно до п. п. 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз ст. ст. 120, 242 ГПК України, п. п. 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Водночас Суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 916/2349/17).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач був у встановленому законом порядку повідомлений про розгляду даної справи судом та мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленої електроенергії за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за період з вересня 2021 року по січень 2022 року включно, внаслідок чого в нього виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 24 784,35 грн, на яку ТОВ «Закарпаттяенергозбут» за період з 21.09.2021 по 14.11.2022 нараховано 636,07 грн 3% річних та 5899,85 грн втрат від інфляції.

Заперечення (відзив) відповідача

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут", як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю Закарпатлісторг, як Споживачем з 01.01.2019 було укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (надалі Договір), розроблених з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (надалі Правила).

Укладений між сторонами Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, розміщений на сайті ТОВ "Закарпаттяенергозбут" (https://zakarpatzbut.energy/uploads/docs/-pro-postacanna.doc) та відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 7 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (тут і надалі в редакції станом на час існування спірних правовідносин) вважається укладеним з моменту, зокрема фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка) або оплати рахунка Споживачем (відповідачем у справі).

Згідно з п. 1.1. Договору, цей договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору згідно з заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору.

На підставі п. 2.1. Договору, за цим Договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

За змістом п. 5.1. Договору, споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору.

Оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем (п. 5.10. Договору).

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатлісторг» з червня 2021 року по січень 2022 року споживав електричну енергію на об`єкті за адресою: м. Ужгород, вул. Огарьова, 13, зокрема, відповідно до листа оператора системи розподілу електроенергії ПрАТ «Закарпаттяобленерго» від 08.11.2022 №154-25/7503 відповідачем у серпні 2021 року спожито 120 кВт/год, у вересні 2021 237 кВт/год, в жовтні 2021 348 кВт/год., в листопад 2021 року 1362 КВт/год, в грудні 2021 року 2511 кВт/год та в січні 2022 року 520 кВт/год електричної енергії.

Відповідно до долучених до позовної заяви позивачем рахунків ПЕЕ №235449/8/1 від 03.09.2021, №235449/9/1 від 05.10.2021, №235449/10/1 від 05.11.2021, №235449/11/1 від 06.12.2021, №235449/12/1 від 05.01.2022 та №235449/1/1 від 05.02.2022 вартість спожитої відповідачем за період з серпня 2021 року по січень 2022 року включно електричної енергії становить 24 789,87 грн.

Також, судом встановлено, що 11.11.2022 року відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 1482,00 грн, які позивачем зараховано в якості оплати залишку заборгованості відповідача за червень 2021 року (рахунок ПЕЕ №235449/6/1 від 01.07.2021) в розмірі 665,80 грн, погашено повністю заборгованість за спожиту в липні 2021 року електроенергії (рахунок №235449/7/1 від 03.08.2021) в сумі 810,68 грн, а залишок невикористаної суми спрямовано на часткове погашення вартості спожитої відповідачем в серпні 2021 року електроенергії в сумі 5,52 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем рахунків за спожиту електричну енергію позивача в період з серпня 2021 року по січень 2022 року включно позивачем 29.09.2022 надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю Закарпатлісторг вимогу №144/505-17 від 27.09.2022 про сплату в семиденний строк заборгованості за електричну енергію в загальній сумі 24 784,35 грн.

Вказана вимога повернута оператором поштового зв`язку без вручення відповідача 07.10.2022 із зазначенням причини невручення «За закінченням терміну зберігання», що вбачається з відстеження поштових відправлень за трек-номером 8800019807679.

З врахуванням викладеного, за твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут, борг Відповідача за поставлену йому в період з серпня 2021 року по січень 2022 року включно електричну енергію постачальником універсальної послуги становить 24 784,35 грн, стягнення якого разом із нарахованими трьома відсотками річних та інфляційними нарахуваннями і є предметом судового розгляду у даній справі.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (надалі також - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" (тут і надалі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).

Згідно з частиною п`ятою статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії".

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об`єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.

За приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Пунктом 93 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що універсальною послугою є постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України, а відповідно до п. 67 означеної частини статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальником універсальної послуги є визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який виконує зобов`язання щодо надання універсальної послуги.

Відповідно до абз. 2-4 п. 13 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» з метою забезпечення надійного та безперервного постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам відокремлення оператора системи розподілу, кількість приєднаних споживачів до системи розподілу якого перевищує 100 тисяч, здійснюється з урахуванням вимог цього пункту, а саме:

- суб`єкт господарювання, створений у результаті здійснення заходів з відокремлення з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам, у строк не пізніше ніж 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов`язаний в установленому порядку отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії;

- упродовж чотирьох років з 1 січня 2019 року такий електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території, яка визначається як область, міста Київ та Севастополь, Автономна Республіка Крим, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб`єкт господарювання;

фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Враховуючи те, що ТОВ "Закарпаттяенергозбут" було утворене під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу, на такого відповідно до наведених вище положень Закону покладено обов`язок упродовж чотирьох років з 1 січня 2019 року виконувати функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території (перелік суб`єктів господарювання, створених у результаті здійснення заходів з відокремлення розміщений на офіційному веб-сайті НКРЕКП).

Упродовж строку виконання електропостачальником, створеним у результаті здійснення заходів з відокремлення, функцій постачальника універсальних послуг тариф на послуги постачальника універсальних послуг встановлюється Регулятором відповідно до затвердженої ним методики (абз. 5-6 п. 13 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Згідно з ч. 4 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

У відповідності до абз. 13 п. 1.1.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 року (надалі Правила, в редакції станом на час існування спірних правовідносин), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг - це домовленість між постачальником універсальних послуг та побутовим або малим непобутовим споживачем, або іншим споживачем, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу постачальником універсальних послуг за цінами постачальника універсальних послуг.

Положеннями п. 13 розділу ХVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії", що кореспондуються із абз. 2 п. 2.1.7. глави 2.1 розділу II Правил та п. 7 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312, фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, станом на день розгляду даного спору в суді його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України регламентовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Приписами ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 7 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" визначено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним та договором приєднання, у зв`язку з чим не потребує його підписання у письмовій (в тому числі електронній) формі з кожним окремим споживачем.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства та з огляду на фактичне споживання відповідачем з 01.01.2019 року електричної енергії від постачальника універсальних послуг (позивача у справі) на об`єкті за адресою: м. Ужгород, вул. Огарьова, 13, в тому числі за період з серпня 2021 року по січень 2022 року включно, що підтверджується листом оператора системи розподілу електроенергії ПрАТ «Закарпаттяобленерго» від 08.11.2022 №154-25/7503, оплати ним рахунків постачальника універсальної послуги, слід дійти висновку, що матеріалами справи підтверджується та обставина, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатлісторг» є споживачем електричної енергії та перебуває в договірних відносинах з ТОВ "Закарпаттяенергозбут" згідно з публічним договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, укладеним шляхом приєднання.

Приватне акціонерне товариство "Закарпаттяобленерго", яке здійснює свою діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 27.11.2018 року № 1534, підтвердило дані щодо обсягів електричної енергії, що були спожиті ТОВ «Закарпатлісторг» за адресою: за адресою: м. Ужгород, вул. Огарьова, 13, зокрема, у серпні 2021 року 120 кВт/год, у вересні 2021 237 кВт/год, в жовтні 2021 348 кВт/год., в листопад 2021 року 1362 КВт/год, в грудні 2021 року 2511 кВт/год та в січні 2022 року 520 кВт/год електричної енергії, а відтак, суд висновує, що позивачем документально доведено обсяг спожитої відповідачем електричної енергії в означений період від постачальника універсальної послуги.

Вартість спожитої електричної енергії відповідачем не оспорюється та підтверджується долученими до позовної заяви рахунками ПЕЕ №235449/8/1 від 03.09.2021, №235449/9/1 від 05.10.2021, №235449/10/1 від 05.11.2021, №235449/11/1 від 06.12.2021, №235449/12/1 від 05.01.2022 та №235449/1/1 від 05.02.2022.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії", п.п.1 п. 5.2.1. Правил, електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", п.п. 2 п. 5.5.5. Правил передбачено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) (п. 4.19. Правил).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що в силу зобов`язання кредитор вправі вимагати виконання обов`язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов`язань у відносинах, що виникли між сторонами.

Договори, укладені між сторонами, як цивільно-правові правочини, є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість за поставленому йому постачальником універсальних послуг електричну енергію за період з серпня 2021 року по січень 2022 року включно у розмірі 24 784,35 грн.

За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на час звернення із позовом та вирішення даного спору становить 27 784,35 грн, яка відповідачем належними та допустимими доказами не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Щодо 3 % річних та втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з поданим позивачем розрахунком, за прострочення оплати відповідачем спожитої електричної енергії позивачем в порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано за період з 21.09.2021 по 14.11.2022 (по кожному місяцю заборгованості окремо) 5 899,85 грн інфляційних нарахувань та 636,07 грн 3% річних.

В обґрунтування строку виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості спожитої електроенергії по кожному місяцю окремо позивач посилається на положення п. 4.12. Правил, за якими Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Як встановлено судом вище укладеним між сторонами шляхом приєднання споживача публічним договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг встановлено інший термін, а саме, що оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем (п. 5.10. Договору).

Зазначене положення кореспондується з положеннями абз. 2 п. 4.12. Правил, за якими рахунок за спожиту електричну енергію оплачується:

-протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем;

-протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем;

-в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З врахуванням викладеного, для встановлення дати виконання зобов`язань відповідача за отриману від позивача електричну енергію необхідним є встановлення дати отримання Споживачем рахунку Постачальника, позаяк комплексне тлумачення означених вимог Договору та п. 4.12. Правил свідчить, що такий строк не може розпочатися до отримання Споживачем рахунку із зазначенням суми, реквізитів оплати тощо.

Позивачем у справі не надано суду доказів своєчасного надіслання/вручення відповідачу рахунків на оплату заборгованості за період з серпня 2021 року по січень 2022 року включно (рахунки ПЕЕ №235449/8/1 від 03.09.2021, №235449/9/1 від 05.10.2021, №235449/10/1 від 05.11.2021, №235449/11/1 від 06.12.2021, №235449/12/1 від 05.01.2022 та №235449/1/1 від 05.02.2022), позаяк, як свідчать матеріали справи такі були надіслані ТОВ «Закарпатлісторг» лише 29.09.2022 (разом з вимогою №144/505-17 від 27.09.2022).

З огляду на наведене, беручи до уваги зазначену оператором поштового зв`язку дату, коли означені рахунки повинні були бути вручені відповідачу 07.10.2022 (що вбачається з відстеження поштових відправлень за трек-номером 8800019807679), суд, з урахуванням п. 5.10. Договору, п. 4.12. Правил, вважає правомірним нарахування відповідачу 3% річних та втрат від інфляції з 15.10.2022 (5 робочих днів з дати отримання рахунку).

З урахуванням викладеного, здійснивши перерахунок позовних вимог в цій частині, суд вважає правомірними, документально підтвердженими вимоги про нарахування відповідачу за період з 15.10.2022 по 14.11.2022 63,15 грн 3% річних та 619,61 грн втрат від інфляції.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 572,92 грн 3% річних та 5280,24 грн інфляційних втрат суд відмовляє, позаяк позивачем не доведено у встановленому законом порядку правову підставу нарахування даних платежів відповідачу до 15.10.2022 року.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до часткового задоволення.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпатлісторг (88000, м. Ужгород, вул. Огарьова, 13, код ЄДРПОУ 41858931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут (88000, м. Ужгород, пл. Жупанатська, 18, код ЄДРПОУ 41999833) 24 784,35 грн (двадцять чотири тисячі сімсот вісімдесят чотири гривні 35 копійок) заборгованості, 63,15 грн (шістдесят три гривні 15 копійок) 3% річних, 619,61 грн (шістсот дев`ятнадцять гривень 61 копійку) інфляційних нарахувань та 2017,35 грн (дві тисячі сімнадцять гривень 35 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 27 січня 2023 року.

СуддяЛучко Р.М.