Рішення

від 27.01.2023 по справі 908/2392/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/128/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2023 Справа № 908/2392/22

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

розглянув у спрощеному позовному провадженні,

без виклику представників сторін,

справу № 908/2392/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельний завод», ідентифікаційний код юридичної особи 38515997 (вул. Електрозаводська, 34, м. Кривий Ріг, 50106)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСВАГОН ЛОГІСТИК», ідентифікаційний код юридичної особи 42190072 (пр. Маяковського, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035)

про стягнення 528 276 грн 99 коп.

СУТЬ СПОРУ:

22.11.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява № 01-760 від 21.11.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельний завод» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСВАГОН ЛОГІСТИК» 528 276 грн 99 коп. (387 676 грн 08 коп. - основна заборгованість, 4 709 грн 25 коп. - пеня, 105 847 грн 66 коп. - інфляційні втрати, 30 043 грн 28 коп. - 3% річних) заборгованості за договором зберігання № 481 від 02.12.2019 року.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем договору зберігання № 481 від 02.12.2019 року, у зв`язку з чим, за відповідачем виникла заборгованість в сумі 387 676 грн 08 коп. з послуг відповідального зберігання майна за період жовтень 2020 - жовтень 2022. За прострочення оплати вказаних послуг, позивачем нараховано відповідачеві 4 709 грн 25 коп. пені, 105 847 грн 66 коп. інфляційних втрат, 30 043 грн 28 коп. 3% річних.

У позові позивач просить розглянути справу у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2022 справу № 908/2392/22 визначено для розгляду судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.11.2022 у справі № 908/2392/22 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2392/22. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Позивачем отримано вказану ухвалу 15.12.2022.

Відповідачем отримано ухвалу суду електронним листом, на повідомлену за тел. 0675230336 директором Ахрамєєвим Є.Ю. електронну адресу, про що свідчить довідка про доставку електронного листа 28.11.2022.

27.12.2022 до суду від позивача надійшов лист про мирне регулювання спірних відносин з актами звірки, які були направлені позивачем відповідачеві на виконання ухвали суду.

Доказів підписання сторонами актів звірки та мирного врегулювання спору сторонами не надано.

Відповідачем відзив на позовну заяву не подано. Будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Ухвала суду на адресу відповідача повернута поштою з позначкою «Адресат відсутній» та «Неправильно зазначена адреса», яку повідомив сам директор.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, зокрема, відповідач повідомлений за адресою вказаною у матеріалах позовної заяви, ЄДР та директором відповідача.

Згідно ст. 165, 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вжив всіх заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи і вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

19.01.2023 судом прийнято рішення у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

02.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дизельний завод» (Зберігачем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНСВАГОН ЛОГІСТИК» (Поклажодавцем, відповідачему справі) укладено Договір зберігання № 481 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених Договором Зберігач зобов`язується прийняти від Поклажодавця і зберігати майно останнього, а також повернути Поклажодавцеві відповідне майно в схоронності в строк обумовлений Договором.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання за Актом прийому-передачі наступне майно: напіввагон люковий, вартістю 620000,00 (шістсот двадцять тисяч) грн, з урахуванням ПДВ, напіввагон глуходонний, вартістю 620000,00 (шістсот двадцять тисяч) грн, з урахуванням ПДВ, вагон-хопер для зерна, вартістю 800000,00 (вісімсот тисяч) грн, з урахуванням ПДВ, вагон-хопер техвуглець, вартістю 620000,00 (шістсот двадцять тисяч) грн, з урахуванням ПДВ. Загальна вартість майна, що передається, складає: 2660000,00 (два мільйони шістсот шістдесят тисяч) грн.

06.04.2020 на виконання пункту 2.1. Договору позивачем і відповідачем було підписано Акт № 1 приймання-передачі продукції (напіввагонів) на відповідальне зберігання згідно Договору зберігання № 481 від 02 грудня 2019 року, за яким на території відповідача на зберігання було передано 4 вищевказані вантажні вагони.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Сторони домовились, що вартість послуг за зберігання однієї одиниці майна за 1 (одну) добу складає 250 (двісті п`ятдесят) грн з ПДВ. Зазначена сума включає в себе всі витрати Зберігача, пов`язані з виконанням Договору.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що Поклажодавець щомісяця здійснює оплату наданих Зберігачем послуг протягом 5 (п`яти) календарних днів після отримання рахунка та підписання Сторонами акта наданих послуг шляхом перерахування коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок Зберігача.

06.03.2020 Сторони договору уклали додаткову угоду № 1 якою домовились внести зміни до пункту 3.3. Договору виклавши його в наступній редакції: розрахунки за послуги зберігання здійснюються Поклажодавцем шляхом безготівкового переказу коштів за банківськими реквізитами Зберігача визначеними у Розділі 9 Договору, шляхом 100% попередньої оплати вартості послуг зберігання визначеної Договором (зі змінами і доповненнями), протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання Поклажодавцем рахунку на оплату.

Додатковою угодою № 1 Сторони також домовились внести зміни до пункту 7.1. Договору виклавши його в наступній редакції: цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх печатками (в разі наявності) та діє до 01.05.2020, а в частині взаєморозрахунків Сторін - до повного їх виконання. Строк зберігання майна Поклажодавця на території Зберігача до 01.05.2020. Поклажодавець зобов`язаний забрати майно, передане на зберігання за цим договором з території Зберігача не пізніше 01.05.2020 року. У разі перевищення строку зберігання майна, вартість послуг зберігання збільшується і становить 1000 (одна

тисяча) грн з ПДВ, за одну одиницю за кожен день перебування майна на території Зберігача.

Додатковою угодою № 1 між Сторонами договору було узгоджено доповнення змісту договору п. 7.1., у відповідності до якого, ТОВ «Трансвагон Логістік» зобов`язався компенсувати Зберігачу витрати пов`язані з користуванням колією ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», яка знаходиться на дільниці між станцією Кривий Ріг-Сортувальна Придніпровської залізниці та під`їзною колією підприємства ТОВ «Дизельний завод». Рахунок на оплату зазначених послуг виставляється Зберігачем окремо разом з копією рахунку ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» оплата якого має бути здійснена Поклажодавцем протягом 3-х календарних днів.

27.04.2020 Сторони Договору уклали додаткову угоду № 2 якою домовились внести зміни до пункту 7.1. Договору виклавши його в наступній редакції: Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх печатками (в разі наявності) та діє до 01.08.2020, а в частині взаєморозрахунків Сторін - до повного їх виконання. Строк зберігання майна за Договором до 01.08.2020. Поклажодавець зобов`язаний забрати майно, передане на зберігання за цим Договором з території Зберігача не пізніше 01.08.2020 року. У разі перевищення строку зберігання майна, вартість послуг зберігання збільшується і становить 1000 (одна тисяча) грн з ПДВ за одну одиницю, за кожен день перебування майна на території Зберігача.

Додатковою угодою № 3 від 22.03.2021 викладено у новій редакції преамбулу Договора.

22.03.2021 Сторони договору уклали додаткову угоду № 4 якою домовились внести зміни до пункту 7.1. договору виклавши його в наступній редакції: цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх печатками (в разі наявності) та діє до 01.08.2021, а в частині взаєморозрахунків Сторін - до повного їх виконання. Строк зберігання майна за договором до 01.08.2021.

Додатковою угодою № 4 Сторони також домовились внести зміни до пункту 3.1. договору виклавши його в наступній редакції: сторони домовились, що вартість послуг за зберігання однієї одиниці майна за 1 (одну) добу складає 80 (вісімдесят) грн з ПДВ. Зазначена сума включає в себе всі витрати Зберігача, пов`язані з виконанням договору.

Враховуючи виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за надані послуги за договором зберігання, позивач 21.05.2020 позивач направив на юридичну адресу відповідача - м. Запоріжжя, 69035 пр. Маяковського, б.11 цінний лист з описом вкладення з претензією № 01-360 від 18.05.2020 про сплату заборгованості за Договором за послуги зберігання на суму 62 822 грн 00 коп. (поштове відправлення № 5010602693647 від 21.05.2020). Поштове відправлення відповідач не отримав «за закінченням встановленого строку зберігання». Додатково, зазначена претензія була направлена відповідачу в сканованому вигляді на електронну адресу, за якою з відповідачем відбувалось електронне листування. Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

17.09.2021 позивачем від відповідача отримано лист №БН Вх. № 112 від 17.09.2021, у якому відповідач просив позивача дозволити вивіз 16 колісних пар з під вантажних вагонів які знаходяться на зберіганні на території позивача.

17.09.2021 зазначені 16 колісних пару були вивезені відповідачем з території позивача про що свідчить товарно-транспортна накладна № 17/09/21 від 17 вересня 2021, у зв`язку з чим сторонами було складено акт № 2 від 17.09.2021 приймання-передачі продукції (напіввагонів) на відповідальне зберігання згідно Договору зберігання № 481 від 02.12.2019. Відповідно до цього акту вбачається, що на відповідальному зберіганні у зберігача залишились чотири вантажні вагони без колісних пар.

Також на адресу Зберігача від Поклажодавця було направлено лист Вих. № 485 від 08.12.2021, року в якому відповідач визнавав що у нього перед Зберігачем наявна заборгованість у розмірі 267 696 грн 00 коп. за Договором та просив зробити перерахунок заборгованості за мінімальним тарифом зберігання, а також гарантував проведення оплати заборгованості у розмірі 50 000 грн 00 коп. після відвантаження напіввагону глуходонного на станцію Кривий Ріг сортувальний.

Листом вих. № 486 від 01.06.2022 відповідач просив позивача у зв`язку зі своїм скрутним фінансовим становищем та військовим станом на території України врегулювати питання дебіторської заборгованості та часткового погашення заборгованості і передати у власність позивача в якості металобрухту кузов одного з вагонів, а саме вагону для перевезення технічного вуглеводу. Поклажлдавець гарантував, що оплатить залишок заборгованості за договором протягом червня-вересня 2022 року.

Відповідачем борг перед позивачем не погашено, а вагон для перевезення технічного вуглеводу не переданий.

Як зазначає позивач, на момент подання позовної заяви до суду, всі вантажні вагони які передавались відповідачем на зберігання позивачу так і знаходяться на зберіганні відповідальному зберіганні на території позивача.

03.06.2022 позивач направив на юридичну адресу відповідача - м. Запоріжжя, 69035 пр. Маяковського, б.11 цінний лист з описом вкладення (поштове відправлення № 5010603003970 від 03.06.2022) з претензією № 01-395 від 03 червня 2022 на сплату заборгованості за договором за послуги зберігання на суму 340 828 грн 80 коп., до претензії також було додано рахунки на оплату за якими утворилась заборгованість, акти здачі приймання наданих послуг (у двох примірниках), акт звірки взаємних розрахунків на дату направлення претензії (у двох примірниках), додаткова угода № 5 (у двох примірниках). У додатковій угоді № 5 зокрема було передбачено внесення змін до пункту 7.1. договору, та викладення його в наступній редакції: цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх печатками (в разі наявності) та діє до 31.12.2022, а в частині взаєморозрахунків Сторін - до повного їх виконання. Поштове відправлення № 5010603003970 також не було отримано відповідачем та 22.06.2022 було повернуто позивачу «за закінченням встановленого строку зберігання».

Ухилення боржника від одержання листа, направленого поштовим зв`язком, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред`явленою.

Відповідно до п. 8.2. Договору, у разі зміни реквізитів (адрес, номерів телефонів, факсів, адрес електронної пошти, банківських рахунків тощо), а також при виникненні інших об`єктивних обставин, які впливають або за своїм характером можуть вплинути на виконання умов цього Договору, така Сторона зобов`язана повідомити про це іншу Сторону протягом 7 (семи) календарних днів з моменту, коли вона дізналася або за обставинами повинна була дізнатися про них.

Листом відповідач повідомляв позивача, що у нього було змінено керівника підприємства та банківські реквізити. У підтвердження до листа було додано протокол загальних зборів учасників ТОВ «Трансвагон Логістік» від 12 лютого 2021, виписку з ЄДРПОУ сформовану 22.02.2021 та довідку про відкриття банківського рахунку відповідача у АТ «Приват банк» від 23.01.2021. Про зміну будь-яких поштових реквізитів, або інших засобів зв`язку з відповідачем до позивача не надходило за весь період правовідносин між сторонами.

Додатково позивач наголошує, що всі документи в тому числи акти взаємних розрахунків, не оплачені рахунки на оплату, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) надсилались на адресу відповідача разом з претензіями цінним листом з описом вкладення, проте відповідач їх не отримував через що зазначені документи кожного разу повертались на адресу позивача.

Як вбачається з оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361 позивач надав відповідачу послуг за Договором зберігання на загальну суму 590 224 грн 77 коп. Виписка за рахунками надана АТ «Альфа банк» за період 02.12.2019 по 08.11.2022 свідчить, що відповідач за договором зберігання № 481 від 02.12.2019 сплатив 202 547 грн 97 коп.

Заборгованість в розмірі 387 676 грн 80 коп., яка виникла станом на листопад 2022, відповідачем не погашена.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором зберігання № 481 від 02.12.2019 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСВАГОН ЛОГІСТИК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельний завод» 528 276 грн 99 коп. (387 676 грн 08 коп. - основна заборгованість, 4 709 грн 25 коп. - пеня, 105 847 грн 66 коп. - інфляційні втрати, 30 043 грн 28 коп. - 3% річних) заборгованості за договором зберігання № 481 від 02.12.2019 року було предметом судового розгляду у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України, сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані Договором зберігання № 481 від 02.12.2019, який за своєю правовою природою є договором зберігання.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (ст. 938 ЦК України).

Відповідно до ст. 946 ЦК України:

1. Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

3. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Як свідчать матеріали справи, позивач надав відповідачеві послуги з відповідального зберігання, у т.ч. за Договором зберігання № 481 від 02.12.2019 на загальну суму 590 224 грн 77 коп. Відповідачем оплачено за вказані послуги 202 547 грн 97 коп.

Заборгованість в сумі 387 676 грн 80 коп. за надані послуги з відповідального зберігання відповідачем не сплачена.

Факт передачі майна на відповідальне зберігання за Договором зберігання № 481 від 02.12.2019 підтверджується актами приймання-передачі на піввагонів на зберігання від 02.12.2019, від 06.04.2020 та 17.09.2021.

Позивач протягом всього періоду дії договору та надання послуг за договором зберігання, реєстрував податкові накладні у відповідності до вимог чинного законодавства, що підтверджується доданими зареєстрованими податковими накладними з 09.04.2020 по 30.09.2022, що у т.ч. підтверджує факт надання позивачем послуг відповідального зберігання.

Факт надання відповідних послуг підтверджується і листуванням між сторонами, зокрема, підтвердженням з боку відповідача факту заборгованості та гарантування оплати залишку заборгованості за Договором.

Позивачем відповідачеві направлялись претензії, рахунки на оплату послуг, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та акти звірки.

Як свідчать обставини справи, відповідач не повернув позивачу підписані акти наданих послуг за заявлений до стягнення період.

Повернення поштових відправлень позивачеві не свідчить про їх неналежне відправлення адресатові.

До того ж, часткова оплата наданих послуг свідчить про підтвердження відповідачем факту їх отримання.

Отже, неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором зберігання щодо оплати отриманих від позивача послуг відповідального зберігання підтверджено матеріалами справи.

Оскільки докази отримання відповідачем майна, яке знаходиться на зберіганні у позивача, та належної оплати за його фактичне зберігання за період дії Договору, враховуючи заявлений позивачем період з жовтня 2020 по липень 2021 (додатковою угодою № 4 встановлено строк дії договору та зберігання майна до 01.08.2021) у матеріалах справи відсутні, суд вважає обґрунтованими та правомірно заявленими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 220 848 грн 00 коп. основної заборгованості за Договором зберігання № 481 від 02.12.2019.

Враховуючи, що додатковою угодою № 4 встановлено строк дії договору та зберігання майна до 01.08.2021, а доказів отримання відповідачем додаткової угоди № 5, її підписання, погодження чи будь-якої відповіді з цього питання не надано, вважати надання відповідних послуг зберігання позивачем відповідачеві на підставі Договору зберігання № 481 від 02.12.2019, після його закінчення, правові підстави відсутні.

Отже, вказані послуги зберігання були надані позивачем відповідачеві після закінчення строку дії Договору, а отже строк прострочення оплати наданих послуг зберігання слід рахувати з семиденного строку після 10.06.2022 року - дати «не вручення відправлення», в якому позивачем направлялись відповідачеві претензія вих. № 01-395 від 03.06.2022 про сплату заборгованості, рахунки на оплату та акти здачі-приймання послуг.

Отже прострочення оплати послуг зберігання за серпень 2021 по травень 2022 в сумі 119 980 грн 80 коп. сталось з 18.06.2022 року, тобто після спливу семиденного строку, передбаченого ч.2 ст. 530 ЦК України, з дати не вручення претензії з рахунками та актами відповідачеві.

При цьому, суд враховує висновки, викладені апеляційною інстанцією при розгляді подібного спору.

Згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 у справі № 910/3341/21, не підписання відповідачем актів наданих послуг не впливає на настання строку оплати, оскільки обов`язок відповідача оплатити надані позивачем послуги зі зберігання виникає не залежно від факту підписання ним акту, а у зв`язку з фактом надання вказаних послуг позивачем, а строк оплати - у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

На підставі вищевикладеного, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 340 828 грн 80 коп. основного боргу за послуги зберігання.

У іншій частині позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості за червень 2022 - жовтень 2022 суд відмовляє, оскільки відсутні докази надсилання вимог в порядку ст. 530 ЦК України, а отже і відсутні підстави вважати, що строк оплати настав та прострочений. Позивач не позбавлений права направити вимогу за вказаний період та звернутись до суду про стягнення вказаного боргу.

За неналежне виконання зобов`язань з оплати наданих послуг з відповідального зберігання, позивач нарахував відповідачеві 4 709 грн 25 коп. пені, 105 847 грн 66 коп. інфляційних втрат та 30 043 грн 28 коп. 3% річних.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2 Договору, за несвоєчасне або неповне проведення грошових розрахунків, а також за перевищення строку зберігання майна, Поклажодавець зобов`язаний сплатити Зберігачу пеню у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Враховуючи умови п. 5.2 договору та строк його дії - до 01.08.2021, суд частково задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, а саме в сумі 4007 грн 52 коп. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє, оскільки заявлені безпідставно.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов`язання, тому пред`явлення позовних вимог в цій частині є правомірним.

Суд здійснив перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, заявлених позивачем до стягнення, враховуючи суму боргу за Договором і строки оплати послуг та за фактом надання послуг зберігання після закінчення строку дії договору та семиденний строк з дня повернення вимоги, та визнав обґрунтованими та такими, що заявлені правомірно вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 84 515 грн 61 коп. та 12 886 грн 58 коп. 3% річних.

Позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір за позовом, згідно зі ст. 129 ГПК України, відноситься на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 129, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСВАГОН ЛОГІСТИК», ідентифікаційний код юридичної особи 42190072 (пр. Маяковського, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизельний завод», ідентифікаційний код юридичної особи 38515997 (вул. Електрозаводська, 34, м. Кривий Ріг, 50106) 340 828 (триста сорок тисяч вісімсот двадцять вісім) грн 80 коп. основного боргу, 4007 (чотири тисячі сім) грн 52 коп. пені, інфляційних втрат в сумі 84 515 (вісімдесят чотири тисячі п`ятсот п`ятнадцять) грн 61 коп., 12 886 (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн 58 коп. 3% річних та 6 633 (шість тисяч шістсот тридцять три) грн 57 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 27.01.2023.

Суддя А.О. Науменко