Рішення

від 18.01.2023 по справі 910/11111/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.01.2023Справа № 910/11111/22За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Харчовик-4"

про стягнення 249346,72 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін

від позивача - Махмет Б.Ю.,

від відповідача - Семенюк М.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Харчовик-4" (далі - відповідач) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) заборгованості та штрафних санкцій, разом у сумі, що дорівнює вищевказаній ціні позову.

Вимоги позову мотивовані тим, що відповідачу надавалися послуги з водопостачання та водовідведення у період з жовтня 2021 року по липень 2022 року (включно), однак останнім не було здійснено оплати за надані послуги у визначені умовами Договору №03718/4-04 від 13.02.2004 строки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 відкрито провадження у справі № 910/11111/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи призначено на 23.11.2022.

22.11.2022 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому він заперечив проти вимог позову, мотивуючи це тим, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження направлення ним платіжних вимог до відповідача на підставі чого у останнього не виник обов`язок з оплати отриманих послуг за Договором №03718/4-04 від 13.02.2004.

Позивачем 22.11.2022 були надані письмові пояснення по справі.

23.11.2022 відповідачем було подано клопотання у якому він просив зобов`язати позивача надати докази.

У судовому засіданні 23.11.2022 було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів протокольною ухвалою та оголошено перерву до 12.12.2022.

02.12.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив.

У судовому засіданні 12.12.2022 було оголошено перерву до 18.01.2023.

05.01.2023 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення по справі.

У судовому засіданні 18.01.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.01.2023 надав додаткові пояснення до справи та проти задоволення позовних вимог заперечив повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.02.2004 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" в подальшому перейменованим у Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", яке в свою чергу перейменовано у Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (позивач, постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Харчовик-4" (відповідач, абонент) укладено Договір №03718/4-04 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір).

Позивач є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення.

Відповідно до п. 1 Договору постачальник зобов`язався надавати абоненту послуги з постачання води та водовідведення, а абонент зобов`язався розраховуватися за вищезазначені згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65.

Згідно з п. 2.1 Договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає чинним стандартам та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимих концентрацій шкідливих речовин.

У п. 2.2 Договору сторони погодили, що абонент зобов`язується сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

Кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента (п. 3.1 Договору).

Згідно з п. 3.4 Договору абонент розраховується за надані послуги водопостачання та водовідведення у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов`язаний у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Відповідно до п. 3.6 Договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжний документ (дебетове повідомлення, вимогу-доручення тощо) для оплати за надані йому послуги згідно цього договору.

Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів, що надійшли від абонента на розрахунковий рахунок постачальника. В разі утворення заборгованості за надані послуги, всі кошти, що надходять від абонента, першочергово зараховуються в погашення боргу.

Оплата може проводитися абонентом за згодою постачальника іншими способами, що не заборонені законодавством.

Цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 7.1 Договору).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у період з 01.10.2021 по 31.07.2022 позивач надавав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення за Договором на суму 204306,16 грн, однак відповідач взятий на себе обов`язок по оплаті вартості наданих йому послуг не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у сумі 204306,16 грн. У зв`язку з простроченням відповідача позивачем також нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у сумі 26607,49 грн, 3% річних у сумі 2387,44 грн, пеню у сумі 5830,32 грн та штраф у сумі 10215,31 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що строки оплати за надані послуги за Договором не настали, оскільки відповідач не отримував жодних дебетових повідомлень за спірний період від позивача, про що свідчить довідка АТ "Ощадбанк".

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; виробник житлово-комунальних послуг це суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

У пункті 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору з:

підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням;

підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення;

об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та/або централізованого водовідведення водовідведення на підставі укладених ними договорів;

власниками будинків, що перебувають у приватній власності;

індивідуальними і колективними споживачами житлово-комунальних послуг, визначеними Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або водовідведення встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

За змістом ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом.

Відповідно до ч. 4, ст. 23 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з централізованого водопостачання надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 3 ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що послуга з централізованого водовідведення надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (надалі - Правила № 190). Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

На підтвердження факту надання послуг за Договором та їх обсягу позивачем долучені до позову копії актів про зняття показань з приладу обліку за адресою точки обліку: пр-т Генерала Ватутіна, 26, м. Київ, за період з жовтень, листопад, грудень 2021 року, січень 2022 року, які підписані представниками постачальника та абонента у двосторонньому порядку. Позивач зазначає, що зняття показів з приладу обліку по абоненту відповідача за період з лютого по липень 2022 року по особовим рахункам 04-353-14, 04-353-41 відсутні у зв`язку із здійсненням російською федерацією військової агресії проти України, що зумовило позивача обмежити свою діяльність з метою забезпечення безпеки працівників та виконуючи свої обов`язки як об`єкт критичної інфраструктури.

Позивач зазначає, що нарахування за лютий здійснювалися згідно фото фіксації абонента, за період з березня по червень 2022 року проводились згідно слів абонента, за липень 2022 року нарахування здійснювалися згідно фото фіксації від абонента, на підтвердження чого надані фотокопії лічильника.

Також позивачем було надано довідки АТ «Альфа Банк» №37390 від 22.08.2022 та АТ «Комерційний індустріальний банк» №95/2792 від 22.08.2022 з реєстрами платіжних повідомлень, що надсилались до банківської установи ЖБК «Харчовик-4».

За довідкою АТ «Альфа Банк» №37390 від 22.08.2022 реєстри платіжних повідомлень надсилалися Розрахунковим департаментом ПрАТ "АК "Київводоканал" (код ЄДРПОУ 03327629) на адресу ЖБК "Харчовик-4" за реквізитами: р/р НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ 22908711 за період з 01.10.2021 по 06.12.2021.

За довідкою АТ «Комерційний індустріальний банк» №95/2792 від 22.08.2022 реєстри платіжних повідомлень надсилалися Розрахунковим департаментом ПрАТ "АК "Київводоканал" (код ЄДРПОУ 03327629) на адресу ЖБК "Харчовик-4" за реквізитами: р/р НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ 22908711 за період з 07.12.2021 по 31.07.2022.

Отже, вказаними довідками підтверджується виконання позивачем умов Договору щодо направлення до банківської установи відповідача дебетових повідомлень.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на неотримання АТ "Ощадбанк" дебетових повідомлень за спірний період, оскільки долучений до відзиву лист АТ "Ощадбанк" № 100.07/1/16234/2022-26 від 08.06.2022 стосується іншого періоду надання послуг (з 01.07.2020 - 30.09.2021), а не спірного.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов`язаний у п`яти денний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Оскільки матеріали справи не містять доказів незгоди абонента з кількістю та/або вартістю отриманих за спірний період послуг, тому, в порядку положень п. 3.5 Договору, кількість та вартість наданих позивачем за спірний період послуг з водопостачання та водовідведення вважаються прийнятими абонентом.

При цьому, за наведених обставин, відсутність актів про зняття показів з приладів обліку за період з березня по липень 2022 року, на вказаний висновок суду не впливає.

Крім того, згідно з нормами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 221/515/15-а та від 05.10.2016 у справі №753/2526/16-ц.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги " споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

У абзаці 2 ч. 4 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вказано, що споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону.

За умовами п. 2.3 Договору абонент в кінці кожного місяця направляє до постачальника свого повноважного представника з письмового інформацією, відповідно з додатком №1 даного договору, щодо об`єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення), за останній місяць, для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту. Інформація повинна бути надана у такому розрізі: заборгованість мешканців, на власні потреби, орендарів і субабонентів, що фінансуються з районного і міського бюджетів, інших орендарів і субабонентів, за холодну воду для приготування гарячої води, субсидії ветеранам ВВВ, пільги учасникам ліквідації на ЧАЕС, різницю в тарифах.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У частині 1 ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи наведені вище норми, а також умови п. п. 3.4, 3.6 Договору у спірному випадку строк оплати з отриманих відповідачем послуг настає у п`ятиденний термін з дня пред`явлення позивачем до банківської установи дебетових повідомлень, які по суті є вимогами про оплату.

Відповідач не заперечував надання належним чином позивачем послуг та відповідного фактичного користування ними у спірний період послугами за Договором.

Суд зауважує, що відповідач у свою чергу, як особа, що користується та споживає послуги за Договором мав би дотримуватися принципів добросовісності та розумності (ч. 6 ст. 3 ЦК України) та на виконання умов Договору, а також норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» проявляти цікавість щодо вартості отриманих ним послуг та оплати їх, зокрема, звернувшись із відповідним запитом до своєї банківської установи щодо наявності дебетових повідомлень і надати останній розпорядження на перерахування коштів на користь позивача.

Зважаючи на викладене вище, суд відхиляє заперечення відповідача щодо ненастання строку для оплати послуг за Договором на суму, що є предметом цього спору.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідачем у свою чергу не доведено щодо наявності обставин, які зумовили неможливість виконання свого обов`язку зі сплати отриманих за Договором послуг з водовідведення та водопостачання.

Отже, оскільки відповідачем до матеріалів справи не надано доказів оплати послуг з водопостачання та водовідведення, наявності заборгованості в розмірі 204306,16 грн не спростовано, контррозрахунку заявлених вимог не надано, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 2387,44 грн та інфляційні втрати в розмірі 26607,49 грн за загальний період прострочення відповідача з 01.10.2021 по 30.07.2022.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України на підставі якої позивач звертається з такою вимогою, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013)

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню у сумі 5830,32 грн та штраф у сумі 10215,31 грн.

Згідно з приписами ст.ст. 216 - 218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 4.1 Договору за безпідставну відмову від оплати послуг абонент сплачує штраф у розмірі 5% від несплаченої суми.

Відповідно до п. 4.2 Договору за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Разом з тим, відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Отже, положення підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" поширюються на взаємовідносини сторін за Договором.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, дія якого триває в даний час.

Враховуючи викладене, в період з 12.03.2020, відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

У зв`язку викладеним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення сум пені та штрафу.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Харчовик-4" (вул. Генерала Ватутіна, 26, м. Київ, 02183, ідентифікаційний код 22908711) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (вул. Лейпцизька, 1-А, м. Київ, 01015, ідентифікаційний код 03327664) 204306 (двісті чотири тисячі триста шість) грн 16 коп. боргу, 26607 (двадцять шість тисяч шістсот сім) грн 49 коп. інфляційних втрат, 2387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) грн 44 коп. 3% річних та 3499 (три тисячі чотириста дев`яносто дев`ять) грн 52 коп. судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст підписано 26.01.2023.

Суддя Р.Б. Сташків