Рішення

від 11.01.2023 по справі 910/10120/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.01.2023Справа № 910/10120/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/10120/22

за позовом Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (Україна, 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 24; ідентифікаційний код: 37405111)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-99" (Україна, 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 25; ідентифікаційний код: 30181269)

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (Україна, 04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 1; ідентифікаційний код: 34966254)

про розірвання договору та зобов`язання вчинити дії

Представники учасників справи:

від позивача: Лисенко Ю.А., в порядку самопредставництва;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: Васьковська Г.М., довіреність № б/н від 18.10.2021;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-99" (далі - відповідач) про розірвання договору та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушує істотні умови Договору №415/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 04.12.2019, що є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору, а також позивач просить суд зобов`язати відповідача звільнити нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 74,70 кв.м за адресою: Київ, вул. Дмитрівська, буд. 25, яке є об`єктом оренди за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10120/22, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, залучено Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, підготовче засідання призначено на 09.11.2022.

27.10.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

У підготовче засідання 09.11.2022 з`явився представник третьої особи, представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання сторони були повідомлені, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 09.11.2022 судом було оголошено перерву до 07.12.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2022, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 07.12.2022.

У підготовче засідання 07.12.2022 з`явились представники позивача та третьої особи, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 07.12.2022 присутніми представниками учасників справи надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.01.2023.

У судове засідання 11.01.2023 з`явились представники позивача та третьої особи, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

Представники позивача та третьої особи надали суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали.

У судовому засіданні 11.01.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

04.12.2019 між Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-99" (орендар) та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (підприємство-балансоутримувач) було укладено Договір № 415/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (Нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 29.12.2015 № 415/1) (далі - Договір № 415/1), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: вул. Дмитрівська, 25, - для розміщення їдальні, яка не здійснює продаж підакцизної групи.

Об`єктом оренди є нежитлове приміщення цокольного поверху загальною площею 74,70 кв.м, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього Договору (п. 2.1 Договору № 415/1).

У п. 3.1 Договору № 415/1 визначено розмір орендної плати у розмірі 109,30 грн за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку - серпень 2019 року - 8 165,59 грн.

Згідно з п. 3.2 Договору № 415/1 орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

За умовами пунктів 3.6, 3.7, 3.9 Договору № 415/1 оренда плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця. Оплата витрат на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч. покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), компенсація витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою не входить до складу орендної плати.

Підпунктами 4.2.4, 4.2.14 Договору № 415/1 визначено обов`язки орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати оренду плату та інші платежі; сплачувати на підставі договору з підприємством-балансоутримувачем, пропорційно орендованій площі, частку витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньобудинкових мереж та компенсацію витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою, за послуги з управління об`єктом нерухомості.

Відповідно до пп. 4.1.16 Договору № 415/1 орендар зобов`язаний протягом місяця після укладення цього Договору застрахувати об`єкт не менше ніж на його вартість за висновком про вартість/актом оцінки на користь підприємства-балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об`єкта, у порядку визначеному законодавством, і надати орендодавцю та підприємству-балансоутримувачу копії страхового полісу/договору і платіжного доручення про сплату страхового внеску.

Згідно з п. 6.7 Договору № 415/1 при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього Договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, цей Договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

Аналогічні положення також закріплено і в п. 9.6 Договору № 415/1.

У разі закінчення/припинення дії цього Договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт підприємству-балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об`єкт на момент передачі його в оренду (п. 7.5 Договору № 415/1).

У пп. 4.2.21 Договору № 415/1 визначено триденний строк для передачі (повернення) орендарем об`єкта підприємству-балансоутримувачу.

Відповідно до п. 9.1 Договору № 415/1 він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 04.12.2019 до 02.12.2022.

Користування відповідачем орендованим приміщенням підтверджується Актом про фактичне використання нежитлового приміщення в будинку на вул. Дмитрівська, 25 від 19.12.2019, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

01.01.2019 між Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-99" (споживач) було укладено Договір № 1052/Е про надання послуг з обслуговування будинків і прибудинкових територій (далі - Договір №1052/Е), відповідно до п. 1.1 якого виконавець забезпечує надання послуг з обслуговування будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому/нежитловому будинку/приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 25, а споживач забезпечує своєчасну оплату таких послуг за встановленим розміром їх вартості у строк та на умовах, що передбачені цим Договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2021 у справі № 910/15190/21 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-99" на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" заборгованість з орендної плати в розмірі 23 089, 87 грн, яка виникла внаслідок неналежного виконання орендарем своїх зобов`язань за Договором №415/1.

Також 16.11.2021 Господарським судом міста Києва видано судовий наказ у справі №910/18286/21 за заявою Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-99" заборгованості за Договором № 1052/Е у розмірі 10 626,24 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати в розмірі 57 122,03 грн та заборгованість з оплати послуг з обслуговування будинку і прибудинкової території в розмірі 15 496,60 грн, а також ним не виконано обов`язку зі страхування об`єкта оренди. У зв`язку з цим позивач вважає наявними підстави для розірвання Договору № 415/1 через неналежне виконання відповідачем зобов`язань за ним та зобов`язання останнього звільнити об`єкт оренди.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічний за змістом припис міститься і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.

Внаслідок укладення Договору № 415/1 між сторонами, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки і за своєю правовою природою вказаний договір є договором оренди, який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України, а також Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до частин 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Суд встановив факт користування відповідачем орендованим майном - нежитловим приміщенням цокольного поверху загальною площею 74,70 кв.м, яке розташоване в будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 25, про що свідчить наявний у матеріалах справи Акт про фактичне використання нежитлового приміщення в будинку на вул. Дмитрівській, 25 від 19.12.2019.

Відтак у відповідача, у зв`язку з укладенням Договору № 415/1 та прийняттям в користування об`єкта оренди, виникло зобов`язання зі сплати орендної плати та інших платежів за весь час користування об`єктом оренди.

Частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Орендна плата з урахуванням її індексації є однією з істотних умов договору оренди (частина перша статті 284 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII (в редакції, чинній станом на дату укладення Договору № 415/1) істотними умовами договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації; страхування орендарем взятого ним в оренду майна.

Статтею 18 зазначеного Закону передбачені основні обов`язки орендаря, та у частині 3 визначено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно та у повному обсязі, а в частині 3 статті 24 визначено обов`язок орендаря застрахувати орендоване майно на користь того учасника договору оренди, який бере на себе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об`єкта оренди.

З 01.02.2020 набрав чинності Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX, згідно з положеннями якого (у редакції, чинній станом на дату звернення позивача з позовом до суду) орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором (частина 1 статті 17 Закону); якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої частиною шостою статті 18 цього Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об`єкта оренди, чи має заборгованість зі сплати страхових платежів - приймається рішення про відмову у продовженні договору (частина 1 статті 19 Закону).

Згідно з частиною шостою статті 20 цього Закону орендар зобов`язаний застрахувати орендоване нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно на користь балансоутримувача, а єдиний майновий комплекс - на користь орендодавця згідно з Порядком передачі майна в оренду.

Частинами першою і другою статті 773 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач зобов`язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Якщо наймач володіє та/або користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 зазначеного Кодексу передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 зазначено, що застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Наявність судових рішень про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та з оплати послуг з обслуговування будинку і прибудинкової території свідчить про істотне порушення відповідачем умов Договору № 415/1, оскільки сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, й позивач як орендодавець не отримав того, на що він розраховував при укладанні договору.

При цьому факт систематичного порушення договору оренди щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те чи погашена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім цього, страхування орендарем прийнятого ним в оренду майна є істотною умовою договору оренди у розумінні статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII, який був чинним станом на дату укладення Договору № 415/1, та положень Договору № 415/1.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується істотне порушення відповідачем умов Договору №415/1, що полягає у систематичному невиконанні зобов`язання зі сплати орендних платежів за користування приміщенням, у зв`язку з чим позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, а також враховуючи те, що відповідач не надав доказів страхування орендованого майна на користь підприємства-балансоутримувача, позовні вимоги в частині розірвання Договору № 415/1 є обґрунтованими.

Водночас, за умовами п. 9.1 Договору № 415/1 він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 04.12.2019 до 02.12.2022.

Тобто за час розгляду судом цієї справи строк дії вказаного договору закінчився.

Статтею 631 Цивільного кодексу України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

За змістом наведених норм, із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, такий договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

З огляду на положення чинного законодавства, зокрема статей 631, 651 Цивільного кодексу України, розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 904/2903/20, від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18, від 19.05.2020 у справі № 911/991/19.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 викладено правовий висновок, що закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Таким чином, оскільки Договір № 415/1 припинив свою дію з 03.12.2022 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, тобто після подання позовної заяви (30.09.2022), провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

При цьому, безвідносно до підстави припинення Договору (у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено чи внаслідок його розірвання за рішенням суду) у відповідача є обов`язок, передбачений пп. 4.2.21 Договору № 415/1, повернути об`єкт оренди підприємству-балансоутримувачу протягом 3 календарних днів після припинення дії цього договору.

За приписами ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній станом на дату звернення позивача до суду) передбачено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Отже, як зазначеними положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і умовами Договору № 415/1 передбачені правові наслідки припинення договору оренди, зокрема, необхідність повернення орендованого майна.

Відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про зобов`язання відповідача звільнити нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 74,70 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська буд. 25, яке є об`єктом оренди за вищевказаним договором.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання Договору № 415/1, в іншій частині судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача звільнити нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 74,70 кв.м. в будинку № 25 на вулиці Дмитрівській у м. Києві.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій останнього.

Керуючись статтями 129, 231, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/10120/22 в частині позовних вимог про дострокове розірвання Договору № 415/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 04.12.2019.

2. В іншій частині позов задовольнити.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-99" (Україна, 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 25; ідентифікаційний код: 30181269) звільнити нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 74,70 кв.м. в будинку № 25 на вулиці Дмитрівській у м. Києві.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-99" (Україна, 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 25; ідентифікаційний код: 30181269) на користь Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (Україна, 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 24; ідентифікаційний код: 37405111) витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн 00 коп.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.01.2023

Суддя О.В. Нечай