Ухвала

від 07.12.2022 по справі 911/128/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"07" грудня 2022 р. Справа № 911/128/14 (911/1205/22)

Господарський суд Київської області в особі судді Лопатіна А.В. розглянувши

заявуПриватного вищого навчального закладу Економіко-Технологічний Університет в особі ліквідатора арбітражного керуючого Кияновської Лариси В`ячеславівни

до1) Громадянки України ОСОБА_1

2) Громадянина України ОСОБА_2

3) Громадянина України ОСОБА_3

4) Товариства з обмеженою відповідальністю Мостобудівельного загіну № 112

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Приватного вищого

навчального закладу Економіко-Технологічний Університет у сумі 3636892,28 грн.

за участю секретаря судового засідання Гудзь К.І.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/128/14 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Мостобудівельний загін № 112 про банкрутство Приватного вищого навчального закладу Економіко-Технологічний Університет, провадження в якій порушено ухвалою суду 03.02.2014 р. (суддя Скутельник П.Ф.).

Постановою господарського суду Київської області від 28.07.2014 р. визнано банкрутом приватний вищий навчальний заклад Економіко-Технологічний Університет; відкрито ліквідаційну процедуру приватного вищого навчального закладу Економіко-Технологічний Університет та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бережного А.Г. (суддя Скутельник П.Ф.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.11.2018 р. призначено ліквідатором Приватного вищого навчального закладу Економіко-Технологічний Університет (код ЄДРПОУ 31785752) арбітражного керуючого Кияновську Ларису В`ячеславівну.

27.07.2022 р. до суду звернувся ліквідатор Приватного вищого навчального закладу Економіко-Технологічний Університет із заявою про покладення на Громадянку України ОСОБА_1 (відповідач-1), Громадянина України ОСОБА_2 (відповідач-2), Громадянина України ОСОБА_3 (відповідач-3), Товариство з обмеженою відповідальністю Мостобудівельного загіну № 112 (відповідач-4) субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута Приватного вищого навчального закладу Економіко-Технологічний Університет у сумі 3636892,28 грн.

Ухвалою господарського суду від 01.08.2022 р. витребувано у Броварської міської ради Броварського району Київської області інформацію щодо місця проживання (реєстрації) Громадянки України ОСОБА_1 ; Громадянина України ОСОБА_2 ; витребувано у Відділу з питань реєстрації місця проживання/ перебування фізичних осіб Печерської районної в м. Києві Державної адміністрації інформацію щодо місця проживання (реєстрації) Громадянина України ОСОБА_3 ; роз`яснено Броварській міській раді Броварського району Київської області; Відділу з питань реєстрації місця проживання/ перебування фізичних осіб Печерської районної в м. Києві Державної адміністрації, що у відповідності до приписів частини сьомої статті 176 ГПК України інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

04.08.2022 р. на електронну адресу суду від Відділу з питань реєстрації місця проживання/ перебування фізичних осіб Печерської районної в м. Києві Державної адміністрації надійшла витребувана судом інформація.

08.08.2022 р. на електронну адресу суду від Броварської міської ради Броварського району Київської області надійшла витребувана судом інформація.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.08.2022 р. прийнято заяву ліквідатора Приватного вищого навчального закладу "Економіко-Технологічний Університет" арбітражного керуючого Кияновської Лариси В`ячеславівни про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника до розгляду у межах провадження у справі № 911/128/14 про банкрутство Приватного вищого навчального закладу "Економіко-Технологічний Університет"; розгляд заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника призначено на 12.10.2022 р.; зобов`язано Відділ банкрутства Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (пров. Музейний, 2-Д м. Київ, 01001) скласти та надати суду, у строк протягом одного місяця з дати отримання даної ухвали, висновок про наявність/ відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності щодо Приватного вищого навчального закладу "Економіко-Технологічний Університет" (код ЄДРПОУ 31785752; 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Щолківська, 2).

Ухвалою господарського суду від 12.10.2022 р. розгляд наведеної заяви відкладено на 07.12.2022 р.

31.10.2022 р. до суду від Міністерства юстиції України надійшов, на виконання ухвали суду, висновок про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховання стійкої фінансової неплатоспроможності у справі № 911/128/14 (911/1205/22) про банкрутство Приватного вищого навчального закладу "Економіко-Технологічний Університет".

28.11.2022 р. до суду від відповідача-4 надійшли письмові пояснення у справі.

07.12.2022 р. до суду від відповідача-2 надійшла заява про поновлення строку і надання додаткового часу для подання пояснень.

В судове засідання з`явились лише уповноважені представники відповідачів-2, 4 та відповідач-2 особисто, інші учасники у справі не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Крім того, судом встановлено, що письмові пояснення із запереченнями щодо заявлених заявником вимог надано лише відповідачем-4.

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка заявника та відповідачів-1, 3 не перешкоджає розгляду заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його попереднє керівництво по суті, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду вказаного спору, суд вважає за можливе розглянути цю справу в даному судовому засіданні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх учасників у справі, суд

встановив:

З посиланням на положення частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, до суду звернувся ліквідатор Приватного вищого навчального закладу Економіко-Технологічний Університет із заявою про покладення на Громадянку України ОСОБА_1 (відповідач-1), Громадянина України ОСОБА_2 (відповідач-2), Громадянина України ОСОБА_3 (відповідач-3) та Товариство з обмеженою відповідальністю Мостобудівельного загіну № 112 (відповідач-4) субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута Приватного вищого навчального закладу Економіко-Технологічний Університет у розмірі 3636892,28 грн.

В обґрунтування вказаної заяви ліквідатор зазначає, що 17.02.2022 р. відбувся аукціон з продажу майна банкрута, на якому було реалізовано майно банкрута на суму 8268,28 грн., іншого майна, яке б перебувало у власності Приватного вищого навчального закладу Економіко-Технологічний Університет виявлено не було. Як зазначає ліквідатор, оскільки вимоги кредиторів у цій справі складають 3645160,56 грн., а ліквідаційна маса, яка складалась із нерухомого майна, що було, як наведено вище, реалізоване на аукціоні, 8268,28 грн., різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою складає 3636892,28 грн.

Дії відповідачів, якими, на переконання ліквідатора, боржника доведено до банкрутства, що є підставою для покладення на них субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Приватного вищого навчального закладу Економіко-Технологічний Університет, полягають в наступному:

"- не вживали заходів для стягнення дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги в розмірі 1657 тис.грн.;

-ані директор боржника ОСОБА_1 , ані засновники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ Мостобудівельного загіну № 112 заходів, щодо недопущення банкрутства не вживали, фактично відмовившись від подальшого ефективного здійснення від імені юридичної особи - боржника господарської діяльності;

- приховують від ліквідатора первинну бухгалтерську документацію, на якій ґрунтується дебіторська заборгованість Приватного вищого навчального закладу Економіко-Технологічний Університет на суму 185826,00 грн.; бухгалтерську та іншу документацію (в тому числі з основної діяльності), матеріальні та інші цінності банкрута.".

Заявник наголошує, що доказів добросовісного виконання відповідачами своїх обов`язків, передбачених КУзПБ, ГК України, ЦК України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" ліквідатору та господарському суду Київської області не надано. Поряд із цим, при проведенні аналізу фінансово-господарського стану боржника, ліквідатор дійшов висновку про наявність ознак доведення до банкрутства.

Відповідачем-4 надано заперечення, викладені в письмових поясненнях, в яких він вказує, що відносно заявлених вимог заперечує, вважає, що на нього, як на засновника боржника відсутні підстави покладення субсидіарної відповідальності. Також, відповідач наголошує, що саме дії/ бездіяльність керівника ОСОБА_1 могли призвести до банкрутства Приватного вищого навчального закладу Економіко-Технологічний Університет.

В наведених поясненнях відповідач-4 зазначає, що вважає заяву ліквідатора в частині покладення субсидіарної відповідальності саме на відповідача-4 безпідставною, такою, що базується на необґрунтованих припущеннях ліквідатора Кияновської Л.В., оскільки до заяви не додано жодного доказу, який би підтверджував, що засновник ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" є причетним до доведення до банкрутства боржника.

У ст. 86 ГПК України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку, що наведені заявлені ліквідатором вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке:

Відповідно до частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно-правовий вид відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна довести відсутність своєї вини.

З вищевикладеного можна дійти до висновку, що після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, у разі якщо погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, у випадку, якщо такі особи не доведуть протилежного, на них може бути покладено відповідну відповідальність.

Можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства наділений виключно ліквідатор банкрута, отже виявлення наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника покладена саме на ліквідатора банкрута, що пов`язано з виконанням ним повноважень, визначених ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

Разом з тим, приписи ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб.

Саме детальний аналіз фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

З метою перевірки наявності підстав для застосування субсидіарної відповідальності, наявності ознак дій по доведенню до банкрутства та наявності ознак дій з приховування банкрутства Приватного вищого навчального закладу Економіко-Технологічний Університет, про які заявлено ліквідатором, ухвалою господарського суду від 15.08.2022 р. у цій справі зобов`язано Відділ банкрутства Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скласти та надати суду, у строк протягом одного місяця з дати отримання даної ухвали, висновок про наявність/ відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності щодо Приватного вищого навчального закладу Економіко-Технологічний Університет.

31.10.2022 р. на виконання вищевказаної ухвали суду Міністерством юстиції України надано висновок, відповідно до якого: за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності Приватного вищого навчального закладу Економіко-Технологічний Університет не виявлено ознак наявності фіктивного банкрутства вказаної юридичної особи. Водночас, згідно змісту висновку, з урахуванням того, що Міністерству не було надано жодних фінансово-господарських договорів, останнім дослідити вплив їх укладення та виконання на показники оцінки фінансового стану Приватного вищого навчального закладу Економіко-Технологічний Університет не вдалось за можливе; також, згідно змісту вказаного висновку, відсутня була можливість Міністерства проаналізувати заходи вжиті керівництвом підприємства щодо стягнення дебіторської заборгованості (повнота та своєчасність проведеної претензійно-позовної роботи). Дані обставини унеможливили дійти до обґрунтованого висновку про наявність ознак дій керівництва боржника з доведення до банкрутства.

Разом із тим, виходячи зі змісту висновку Міністерством юстиції України, що міститься в матеріалах справи, за результатами здійсненої перевірки, встановлено, що керівництвом боржника не вжито своєчасних заходів для запобігання банкрутству Приватного вищого навчального закладу Економіко-Технологічний Університет.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 р. набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 з "Достатність доказів" на нову "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Водночас, у застосуванні приписів статті 86 ГПК України суд виходить, зокрема, з того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт "вірогідності доказів" не нівелює обов`язок суду щодо оцінки доказів в порядку приписів статті 86 ГПК України з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною першої статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Принцип змагальності не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 р. зі справи № 908/2846/19, від 27.05.2021 р. зі справи № 910/702/17, від 17.11.2021 р. зі справи № 910/2605/20.

Зазначені правові висновки у застосуванні норм процесуального права мають загальний (універсальний) характер незалежно від змісту спірних правовідносин.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд аргументів та доказів, поданих сторонами.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження наявності підстав для покладення на відповідачів субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, ліквідатор, як докази надала: письмові примірники вимог про надання документів боржника, адресовані відповідачам, як такі, на які відповідачі жодним чином не відреагували; звіт арбітражного керуючого Кияновської Л.В. ліквідатора Приватного вищого навчального закладу Економіко-Технологічний Університет за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища боржника та його становища на ринках.

Відповідно до змісту звіту арбітражного керуючого Кияновської Л.В. ліквідатора Приватного вищого навчального закладу Економіко-Технологічний Університет за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища боржника та його становища на ринках, під час проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника, ліквідатор дійшов до висновку про наявність ознак доведення до банкрутства Приватного вищого навчального закладу Економіко-Технологічний Університет.

Разом із тим, судом встановлено, що Міністерством юстиції України, на виконання ухвали суду, надано висновок за результатами перевірки наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності у справі про банкрутство Приватного вищого навчального закладу Економіко-Технологічний Університет, відповідно до якого не встановлено, зокрема наявності ознак з доведення до банкрутства. При цьому, судом враховано, що наведений висновок Міністерством було складено, за результатами дослідження та аналізу документів, наданих ліквідатором Приватного вищого навчального закладу Економіко-Технологічний Університет арбітражним керуючим Кияновською Л.В., тобто на підставі документів, при дослідженні яких остання дійшла висновку про наявність відповідних ознак з доведення боржника до банкрутства.

В ході дослідження наведених ліквідатором банкрута в заяві аргументів та аналізу чинного законодавства, судом встановлено, що не передання попереднім керівництвом Приватного вищого навчального закладу Економіко-Технологічний Університет ліквідатору останнього документів боржника не є підставою, в розумінні положень статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на таких осіб.

Крім того, судом враховано, що не вжиття керівництвом боржника своєчасних заходів для запобігання банкрутству Приватного вищого навчального закладу Економіко-Технологічний Університет, про що було встановлено Міністерством юстиції України за результатами перевірки наявності/ відсутності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності щодо Приватного вищого навчального закладу Економіко-Технологічний Університет, також, в розумінні положень статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, не є підставою для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на відповідачів.

З огляду на наведені обставини, врахувавши, що Міністерством юстиції України, за результатами проведення відповідної перевірки, не встановлено наявності ознак з доведення до банкрутства Приватного вищого навчального закладу Економіко-Технологічний Університет, суд дійшов до висновку про відсутність підстав вважати доведеними обставини встановлені ліквідатором банкрута самостійно у звіті за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища боржника та його становища на ринках про наявність відповідних ознак, а відтак і підстав визначених положеннями статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства для покладення на відповідачів субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у розмірі 3636892,28 грн. непогашених за результатами ліквідаційної процедури кредиторських вимог.

Суд вважає за необхідне зазначити, що за рішенням від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За результатами повного та всебічного дослідження поданих доказів, які мають значення для правильного вирішення даного спору і стосуються предмету доказування та аналізу аргументів сторін, з урахуванням поданих на їх підтвердження документів, суд залишає без задоволення заяву Приватного вищого навчального закладу Економіко-Технологічний Університет в особі ліквідатора арбітражного керуючого Кияновської Лариси В`ячеславівни від 26.07.2022 р. № 02-01/24/121 до 1) Громадянки України ОСОБА_1 , 2) Громадянина України ОСОБА_2 , 3) Громадянина України ОСОБА_3 , 4) Товариства з обмеженою відповідальністю Мостобудівельного загіну № 112, про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Приватного вищого навчального закладу Економіко-Технологічний Університет у сумі 3636892,28 грн., у зв`язку із не доведенням наявності підстав, визначених положеннями статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, для покладення на відповідачів субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, а саме, наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника) до стану неплатоспроможності.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 234, 236, 246 Господарського процесуального кодексу України та ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ухвалив:

1.Заяву Приватного вищого навчального закладу Економіко-Технологічний Університет в особі ліквідатора арбітражного керуючого Кияновської Лариси В`ячеславівни від 26.07.2022 р. № 02-01/24/121 до 1) Громадянки України ОСОБА_1 , 2) Громадянина України ОСОБА_2 , 3) Громадянина України ОСОБА_3 , 4) Товариства з обмеженою відповідальністю Мостобудівельного загіну № 112, про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Приватного вищого навчального закладу Економіко-Технологічний Університет у сумі 3636892,28 грн. залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту ухвали 27.01.2023 р.

Суддя А.В. Лопатін