Рішення

від 26.01.2023 по справі 914/1712/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2023 Справа № 914/1712/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Бондаренко А.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», м. Львів

до відповідача Комунального підприємства «Міський сервіс» Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич, м. Стебник, Львівська область

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» до Комунального підприємства «Міський сервіс» Дрогобицької міської ради про стягнення 1120982,44 грн заборгованості.

Ухвалою від 03.08.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 22.08.2022.

Ухвалою від 22.08.2022, занесеною до протоколу судового засідання від 22.08.2022, суд постановив відкласти підготовче засідання на 19.09.2022.

Враховуючи перебування судді Гоменюк З.П. у відпустці у зв`язку із сімейними обставинами з 19.09.2022 по 30.09.2022 включно, підготовче судове засідання 19.09.2022 не відбулося.

У перший робочий день після відпустки суд прийшов до висновку про необхідність визначення нових дати та часу судового засідання для розгляду справи у підготовчому провадженні.

Ухвалою від 03.10.2022 суд призначив підготовче засідання у справі на 10.10.2022.

У підготовче засідання 10.10.2022 з`явилася представниця позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Від відповідача протягом усього часу розгляду справи жодних документів не надходило.

Зважаючи на відсутність у представниці позивача заперечень та наявність у справі достатніх доказів для вирішення спору, з метою процесуальної економії часу та своєчасного розгляду справи, суд, керуючись приписами статті 185 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив закрити підготовче провадження та розпочати розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 10.10.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 14.11.2022.

У зв`язку із перебуванням судді Гоменюк З.П. у відпустці за сімейними обставинами з 17.10.2022 по 24.11.2022, з 28.11.2022 по 30.12.2022, з 02.01.2023 по 17.01.2023 та з 18.01.2023 по 19.01.2023 включно, судове засідання 14.11.2022 не відбулось.

У перший робочий день після відпустки суд прийшов до висновку про необхідність визначення нових дати та часу судового засідання для розгляду справи.

Ухвалою суду від 20.01.2023 суд призначив судове засідання у справі на 26.01.2023.

25.01.2023 через канцелярію господарського суду представником позивача було подано клопотання (вх. № 307/23) з долученими платіжними дорученнями. У цьому клопотанні позивач повідомляє, що після звернення до суду із позовом відповідач частково погасив заборгованість за електроенергію, підтвердженням чого слугують надані виписки з системи «Клієнт-Банк». Позивач просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача сплаченої суми коштів та повернути частину судового збору.

26.01.2023 до канцелярії суду представник позивача подав клопотання про розгляд справи у його відсутності (вх. № 1932/23).

Розглянувши зазначене клопотання у судовому засіданні 26.01.2023, суд повідомляє таке.

Згідно з ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, повністю.

За результатами розгляду вказаного вище клопотання, суд дійшов висновку, що таке підлягає задоволенню, а сума переплаченого судового збору - поверненню.

У судове засідання 26.01.2023 представники сторін не з`явилися, додаткових клопотань до суду не скерували.

У судовому засіданні 26.01.2023 суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

У судовому засіданні 26.01.2023 після повернення з нарадчої кімнати суд повідомив про прийняте рішення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії споживачу шляхом подання заяви-приєднання споживача на умовах комерційної пропозиції № 1, 2, 3, які є Додатком 2 до Договору, що розміщені на офіційному веб-порталі позивача. Обсяг спожитої відповідачем електроенергії за спірний період жовтень-грудень 2020 року, січень-грудень 2021 року, січень-травень 2022 року становить 688741 кВт/год, що підтверджується Актами приймання-передачі фактичних обсягів спожитої електроенергії, які підписані між ТОВ Львівенергозбут та оператором системи розподілу ПрАТ Львівоюленерго, та актом звірки між позивачем та відповідачем. В порушення умов Договору відповідач не здійснив оплати за отриману елетроенергію за вказані вище періоди, внаслідок чого станом на дату звернення позивача із цим позовом у відповідача наявна заборгованість у розмірі 1120982,44 грн.

Аргументи відповідача.

Відповідач станом на дату ухвалення рішення у справі відзиву на позов не подав, хоча про розгляд справи № 914/1712/22 був проінформований належним чином.

Усі процесуальні документи, ухвалені судом у цій справі, надсилалися на юридичну адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 80172, Львівська область, місто Дрогобич, місто Стебник, вулиця Грушевського, будинок 9.

Надіслана відповідачеві поштова кореспонденція станом на дату ухвалення рішення у цій справі не поверталася.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а відповідач мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позов, однак таким правом не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

31.10.2019 відповідачем підписана та подана енергопостачальнику письмова заява-приєднання до умов публічного договору про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг.

За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1.).

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. Договору, Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни на електричну енергію.

Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися Постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.7. Договору).

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені комерційною пропозицією.

Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (пункти 5.8., 5.10. Договору).

Якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів) (п. 5.11. Договору).

Відповідно до підпункту 1 пункту 6.2. Договору, Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору;

Приписами підпункту 1 пункту 7.1. цього ж Договору визначено, що Постачальник має право отримувати від Споживача оплату за поставлену електричну енергію та інші послуги згідно з умовами цього Договору.

До матеріалів позовної заяви позивачем долучено копії рахунків на оплату за спожиту електричну енергію, які виставлялися відповідачеві за спірні періоди: жовтень-грудень 2020 року, січень-грудень 2021 року, січень-травень 2022 року.

Додатково, до позовної заяви також долучені Акти приймання-передачі фактичних обсягів спожитої електроенергії, які підписані між ТОВ Львівенергозбут та оператором системи розподілу ПрАТ Львівоюленерго.

За ці ж періоди також долучені копії платіжних доручень, відповідно до яких вбачається, що відповідач здійснював лише часткову оплату за спожиту ним електричну енергію, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість на загальну суму 1120982,44 грн.

Відповідач визнав наявність такої заборгованості, що випливає з копії Акту звірки від 01.06.2022, підписаного між учасниками цього спору.

21.07.2022 КП Міський сервіс Дрогобицької міської ради звернувся до ТОВ Львівенергозбут із листом вих. № 229, у якому просить зарахувати оплати за електричну енергію у період з 16.07.2021 по 30.06.2022 в розмірі 590000,00 грн, як погашення заборгованості, що існувала станом на 01.10.2022 (в розмірі 587152,02 грн).

Позивач не здійснював жодних штрафних нарахувань на суму загального боргу та просить суд стягнути такий.

Відповідачем у справі не було надано жодних письмових пояснень чи заперечень по суті спору, не доведено до відома суду про існування інших обставин, що мають значення для вирішення спору по суті. Як вказано вище, після відкриття провадження у справі № 914/1712/22 відповідач здійснив часткову оплату суми основного боргу перед позивачем у розмірі 277400,00 грн: 262700,00 грн відповідно до платіжного доручення № 9 від 06.11.2022, 14700,00 грн відповідно до платіжного доручення № 27 від 28.12.2022.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Між сторонами цього спору виникли правовідносини на підставі Договору про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг, до якого відповідач приєднався, подавши заяву-приєднання від 31.10.2019.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до п. 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з енергопостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

Споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (пп. 2 п. 5.5.5. Правил РРЕЕ).

Як встановлено судом вище, відповідач здійснював лише часткові оплати за спожиту ним електричну енергію, що призвело до утворення у нього заборгованості у розмірі 1120982,44 грн.

Верховний Суд у постанові від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18 зазначив, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17.

Акт звіряння може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звіряння розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акту звіряння, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

У матеріалах справи наявні як платіжні доручення про часткову сплату заборгованості, так і підписаний сторонами акт звірки, що свідчить про вчинення відповідачем дій, якими він визнає існування заборгованості перед ТОВ «Львівенергозбут».

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України).

Частина перша статті 4 ГПК України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на сукупність наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимог підлягають до задоволення.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

За умовами ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Первинно, при зверненні із цим позовом до господарського суду, позивач сплатив 16814,74 грн судового збору, що складає 1,5% від ціни позову. З огляду на часткову оплату відповідачем суми основного боргу за електричну енергію, суд, за клопотанням представника позивача, закрив провадження у справі в частині стягнення з відповідача 277400,00 грн. Наявна у КП «Міський сервіс» Дрогобицької міської ради сума заборгованості станом на дату розгляду справи № 914/1712/22 становить 843582,44 грн. Відповідно, до сплати підлягає судовий збір у розмірі 12653,74 грн.

Переплата позивачем судового збору складає 4161,00 грн. У вказаному розмірі судовий збір підлягає поверненню ТОВ «Львівенергозбут» з Державного бюджету України.

Враховуючи все вищевикладене та задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 12653,74 грн підлягає до стягнення з відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 231, 233, 236, 237, 238, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Закрити провадження у справі № 914/1712/22 в частині стягнення з Комунального підприємства «Міський сервіс» Дрогобицької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» 277400,00 грн основного боргу за електроенергію у зв`язку із відсутністю предмета спору у цій частині.

2.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (79016, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 1, ідентифікаційний номер 42092130) з Державного бюджету України 4161,00 грн переплаченого судового збору.

3.Позов задовольнити.

4.Стягнути з Комунального підприємства Міський сервіс Дрогобицької міської ради (80172, Львівська область, м. Дрогобич, м. Стебник, вул. Грушевського, буд. 9, ідентифікаційний номер 25233780) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Львівенергозбут (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 1, ідентифікаційний номер 42092130) 843582,44 грн заборгованості за електричну енергію, та 12653,74 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 27.01.2023.

Суддя Гоменюк З.П.