Рішення

від 27.01.2023 по справі 918/978/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/978/22

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., розглянувши справу

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд.8, код ЄДРПОУ 21647131)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЄРС" (35053, Рівненська обл., Костопільський р-н, с. Деражне, вул. Клеванська, 33, код ЄДРПОУ 38462872)

про стягнення 8 721, 51 грн

без виклику учасників справи

Згідно з ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЄРС" про стягнення 8 721, 51 грн шкоди в порядку регресу.

Ухвалою від 28.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/978/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою від 28.11.2022, яка направлялась на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та позовній заяві, а саме: 35053, Рівненська обл., Костопільський р-н, с. Деражне, вул. Клеванська, 33.

Із адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЄРС" повернувся конверт з ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.11.2022 за трек-номером 3301312284600 із зазначенням причин повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Зважаючи на викладене, оскільки судом встановлено, що причиною невручення конверту з ухвалою від 28.11.2022 для відповідача є відсутність вказаної особи за адресою місця знаходження, відтак суд дійшов висновку, що в розумінні вимог ГПК України вказана ухвала вважається врученою відповідачу 09.12.2022 належним чином.

Відтак 26.12.2022 (так як, 25.12.2022 є вихідним днем) сплинув процесуальний строк на подання відповідачем відзиву.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

28 грудня 2017 року о 18 год. 18 хв. трапилася дорожньо-транспортна пригода, а саме ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «DAF», державний номерний знак « НОМЕР_1 » з причепом «KOGEL», реєстраційний номерний знак « НОМЕР_2 » у м. Біла Церква допустив зіткнення з транспортним засобом «Opel», державний номерний знак « НОМЕР_3 ». Вказане підтверджується довідкою № 3018001328188121 про дорожньо-транспортну пригоду, видану Національною поліцією України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.

Згідно з копії трудової книжки НОМЕР_4 ОСОБА_1 на момент ДТП був працівником (шофером) Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЄРС» (том 1, а.с. 61-62).

Відповідно до постанови Костопільського районного суду Рівненської області від 02.02.2018 у справі № 564/75/18 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення та у зв`язку із чим на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн 00 коп.

Так, суд у справі 564/75/18, дослідивши письмові докази, а саме протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 381184 від 28.12.2017, пояснення ОСОБА_2 від 28.12.2017, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Водночас на виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон України № 1961-IV), цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована.

Відповідно до преамбули Закону України № 1961-IV вказаний нормативно-правовий акт регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до п. 21.1. ст. 21 Закону № 1961-IV з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Відповідно до п. 39.1. ст. 39 Закону Яз 1961-IV Моторне (транспортне) страхове бюро України (надалі - МТСБУ, позивач) є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до підп. а) п. 41.1. ст. 41 Закону № 1961-ІУ МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно- правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно ст. 29 Закону України № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України № 1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі вказаних норм, потерпіла особа ( ОСОБА_3 , водій транспортного засобу «Opel», державний номерний знак « НОМЕР_3 ») повідомила позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди 29.12.2017 та надала останньому усі необхідні документи, передбачені ст. 35 Закону України № 961-IV.

Зокрема потерпіла особа подала Заяву від 19.03.2018 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до Звіту № 47057 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу (дата складання звіту 21.03.2018, дата оцінки 28.12.2017) встановлено, що загальний розмір збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Opel» державний номерний знак « НОМЕР_3 » становить 8 467 грн 35 коп. (включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали пофарбування).

Позивач визначив розмір заподіяної шкоди та здійснив регламентну виплату потерпілій особі.

Відповідно до Акту надання послуг № 892 від 16.04.2018 замовник (Моторне (транспортне) страхове бюро України) прийняв, а виконавець (Товариство з обмеженою відповідальністю "СОС СЕРВІС УКРАЇНА" надав послуги на суму 692 грн 00 коп.

Так, як вбачається із рахунку на оплату № 892 від 16.04.2018, позивач у справі поніс додаткові витрати на організацію калькуляції вартості відновлювального ремонту та визначення завданих збитків т/з «Opel» « НОМЕР_3 » та на повідомлення телеграфом у загальному розмірі 692 грн 00 коп.

Окрім того, згідно з Довідкою Моторного (транспортного) страхового бюро України № 1 від 12.06.2018 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих сума до сплати складає 8 029 грн 51 коп.

Наказом позивача № 5869 від 15.06.2018 вирішено сплатити на рахунок ОСОБА_2 8 029 грн 51 коп. за шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з платіжними дорученнями № 909300 від 18.06.2018 на суму 8 029 грн 51 коп. та № 904923 від 16.05.2018 на суму 692 грн 00 коп. позивач сплатив на користь ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "СОС СЕРВІС УКРАЇНА" відповідно означені кошти.

Відтак сума, яку сплатив позивач у зв`язку із викладеними обставинами пов`язаними зі страховим відшкодуванням складає 8 721 грн 51 коп. (з яких - організаційні витрати 692 грн 00 коп., відшкодування з фонду захисту потерпілих - 8 029 грн 51 коп.).

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону № 1961-IV МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

На підставі ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України - юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту гл. 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.

Виходячи із наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові чи службові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю/керівнику, відшкодовується останнім, а не безпосередньо винним водієм.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Тлумачення ч. 1 ст. 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 355/1394/16-ц. Схожі за змістом висновки зроблені і у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі № 910/14685/17.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія не була застрахована, то відповідач, як особа, що є роботодавцем винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди особи, зобов`язаний відшкодувати в порядку регресу для позивача завдану шкоду.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 8 721,51 грн. завданої шкоди в порядку регресу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то сплачений позивачем судовий збір згідно з платіжним дорученням № 9807738 від 15.11.2022 пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2 481 грн 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЄРС" про стягнення 8 721, 51 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЄРС" (35053, Рівненська обл., Костопільський р-н, с. Деражне, вул. Клеванська, 33, код ЄДРПОУ 38462872) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд.8, код ЄДРПОУ 21647131) 8 721 (вісім тисяч сімсот двадцять одна) грн 51 коп. завданої шкоди в порядку регресу та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею "27" січня 2023 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя І.О. Пашкевич